Вибухотехніків з розрядження чи знищення вибухових пристроїв

Вибухотехніків з розрядження чи знищення вибухових пристроїв

Підготовчий етап

 

Постановка завдань.

Завдання групі спеціалістів-вибухотехніків для виїзду на місце інциденту ставлять виключно керівництво експертного підрозділу.

Під час отримання завдання спеціалісти-вибухотехніки повинні бути зорієнтовані про інцидент для визначення подальших дій.

Всі спеціалісти вибухотехнічної групи повинні отримати загальну інформацію про інцидент, до якої категорії вірогідно він відноситься. Керівник вибухотехнічної групи здійснює постановочні завдання та інструктаж із заходів безпеки.

Вибухотехнічне обладнання, засоби індивідуального та колективного захисту, необхідні для ліквідації інциденту перевіряються. Окремі засоби, що зберігаються через особливі вимоги у стаціонарних умовах, завантажуються в пересувні вибухотехнічні лабораторії. Для цього рекомендується складати план завантаження обладнання.

Планування маршруту.

Планування маршруту руху до місця інциденту здійснюється з урахуванням оптимального напрямку, а в окремих випадках з метою виключення небезпечних зон руху.

Під час руху до місця інциденту налагоджується мобільний радіозв’язок із старшим слідчо-оперативної групи (органом внутрішніх справ) для уточнення обстановки та надання попередніх пропозицій із заходів вибухобезпеки.

Прибуття на місце інциденту, евакуація.

Про прибуття на місце інциденту керівник групи вибухотехніків доповідає старшому слідчо-оперативної групи (далі СОГ). Постійний зв’язок, взаємодію з СОГ та іншими службами виконує керівник групи. Вибухотехнік, що виконує функції з розрядження чи знищення вибухових пристроїв (перший номер розрахунку) функції взаємодії та загальної організації робіт не повинен виконувати. В його обов’язки входить вибір способів розрядження чи знищення вибухових пристроїв, забезпечення безпеки життя та заходів із зниження руйнування важливих об’єктів.

Керівник групи вибухотехніків після уточнення обстановки разом з першим номером розрахунку проводять попереднє дистанційне дослідження вибухового пристрою. За ознаками можливої потужності вибухового пристрою та вірогідних руйнувань об’єктів він надає пропозиції старшому СОГ про необхідність евакуації людей на визначену безпечну відстань, припинення радіопереговорів і використання мобільних телефонів.

Рішення про евакуацію приймає старший СОГ. При підтвердженні інформації про наявність підозрілого чи вибухонебезпечного об’єкту не повинно виникати конфліктів з питань евакуації людей. Забороняється проводити евакуацію людей через вихід, який находиться в небезпечній зоні, навіть, наприклад, якщо це єдиний вихід з будинку чи приміщення. Вибухотехніки не повинні застосовувати фазу атаки, якщо евакуація людей не проведена.

Після визначення категорії інциденту, рівня небезпеки вибухового пристрою та безпечної зони розгортається вибухотехнічна лабораторія для роботи, готується необхідне спеціальне обладнання, встановлюється та вмикаються засоби відеофіксації місця виявлення вибухового пристрою. Під час дій вибухотехніків в умовах інциденту категорії А в першу чергу встановлюються та вмикаються засоби відеофіксації місця виявлення вибухового пристрою, готується та використовується для розрядження чи знищення спеціальне обладнання.

Оцінювання обстановки.

Дії вибухотехників пов’язані з точною та логічною оцінкою ситуації під час інциденту та налічують:

- збір інформації, використовуючи всі можливі джерела та відкидання інформації не пов’язаної зі справою;

- оцінювання інформації;

- обміркування процедури доступу, розрядження чи знищення вибухового пристрою з урахуванням зменшення ризику для людського життя до абсолютного чи прийнятного мінімуму.

Під час оцінювання обстановки та планування своїх дій вибухотехніки повинні діяти за принципом МІНА – НАСЛІДКИ – ПЛАН.

М – Місце інциденту

І – Інцидент категорії (А, Б, В, Г)

Н – Наявність навколо вибухового пристрою, вибухонебезпечних об’єктів і людей

А – Акт терористичний, диверсійний чи вчинення іншої категорії злочину орієнтовну мету злочинця

 

Н – Наслідки від можливого вибуху, безпечна відстань за результатами попереднього дослідження

А – Терміновість виконання спеціальних вибухотехнічних робіт, якщо інцидент категорії А

С – Система керування вибуховим пристроєм, припинення систем радіозв’язку, можливий час вибуху, категорія небезпечності ВП

Л – Локалізація від можливих наслідків вибуху, можливість транспортування

І – Індивідуальні засоби захисту, спеціальне обладнання та інструмент для роботи з ВП

Д – Вибір Дистанційного способу розрядження та знищення

К – Вибір Контактного (ручного) способу розрядження

И – Інформація (нарада) між спеціалістами-вибухотехніками щодо вибору послідовності дій з процедур розрядження чи знищення ВП

 

П – Підготовка спеціального обладнання для проведення вибухотехнічних робіт

Л – Легалізація (дозвіл) від старшого СОГ щодо дій вибухотехніків

А – Аналіз виконання спеціальних вибухотехнічних робіт за подібними ВП. Перевірка конструктивних особливостей подібних ВП за Автоматизованою базою даних (вибухотехнічних обліків)

Н – Необхідна допомога додаткових сил. Недопустимість початку робіт без евакуації людей

Попереднє дослідження місця виявлення та зовнішніх особливих ознак ВП здійснюється вибухотехніками дистанційним способом з використанням оптичних засобів чи роботів з відеокамерами, які мають замкнуту систему зв’язку та відеосигналу.

За результатами попереднього дослідження визначаються та оцінюються:

- габаритні розміри вибухового пристрою та можлива потужність вибуху, можлива оцінка типу вибухової речовини;

- оцінка дії вибуху на оточуючих людей і навколишні об’єкти (руйнування, поранення, виникнення пожежі та інших технічних наслідків);

- особливі конструктивні елементи ВП, які підвищують небезпеку: система радіокерування, стандартні уповільнювачі, таймери, елементи пастки та невилучаємості;

- вибір процедури доступу до вибухового пристрою, шляхів відходу та транспортування до вибухонебезпечних контейнерів чи обладнаних поблизу місць інциденту безпечних місць, виявлення вторинних вибухових пристроїв в зоні роботи вибухотехніків;

- можливість тимчасової локалізації ВП від непередбаченого вибуху та зменшення вражаючих факторів вибуху;

- наявність індивідуальних засобів захисту, обладнання та інструменту для виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

Планування процедур фази атаки.

Вибір способу розрядження чи знищення вибухових пристроїв залежить від оцінюваних факторів попереднього дослідження.

Дистанційне розрядження чи знищення вибухових пристроїв є приоритетним способом.

Вибухотехнік, що виконує таки дії (перший номер розрахунку) повинен проаналізувати кожний технічний засіб для дистанційного способу розрядження чи знищення, який є в пересувної вибухотехнічної лабораторії.

Під час аналізу обов’язково ставляться запитання про ефективність використання технічних засобів:

Якщо я використовую цей засіб, то...

Що може трапитись?

Що позитивне?

Що негативне?

Якщо негативні відповіді містять неприйнятний для життя ризик, таки технічні засоби відкидаються та вибираються інші.

Технічні засоби та дистанційні способи, які надають можливість проводити розрядження чи знищення з мінімальним ризиком для життя є оптимальними. Після аналізу можливостей кожного технічного засобу та відповідного дистанційного способу дій, вибухотехнік зупиняється на оптимальних.

Зазначений аналіз проводиться вибухотехніком на менше двох разів.

Контактне (ручне) розрядження здійснюється виключно після аналізу застосування всіх можливих дистанційних способів.

При виборі ручного способу розрядження в першу чергу враховується можливість за допомогою “кішки” та іншого спеціального обладнання переміщення ВП з місця його встановлення та подальшого дистанційного розрядження.

Під час вибору ручного способу розрядження враховуються:

- варіанти кількості підходів до вибухового пристрою за принципом: найменша кількість підходів – найменший ризик для життя;

- кількісний часовий термін, коли вибухотехніки підвергається найбільшій небезпеці у зоні ураження від вибуху.

Оптимальним є вибір способу з мінімальною кількістю підходів та обмеженим часом находження в зоні ураження.

При виборі технічних засобів та способу ручного впливу на бойові ланцюги вибухотехніком обов’язково для себе ставляться запитання:

Якщо я використаю цей засіб, то....

Що може трапитись?

Що позитивне?

Що негативне?

Якщо негативні відповіді містять неприйнятний для життя ризик, такі технічні засоби і способи впливу на бойовий ланцюг вибухового пристрою відкидаються та вибираються інші або способи знищення вибухових пристроїв шляхом їх підриву.

Склад групи вибухотехніків. Роботи з розрядження вибухових пристроїв: фаза підходу та відходу, фаза атаки, перевірка (після часу очікування) на наявність вибухонебезпечних компонентів після закінчення знищення виконуються двома вибухотехніками:

перший номер (№1) – безпосередній виконавець дій;

другий номер (№2) – надає технічну допомогу першому номеру, а в окремих випадках для невідкладної допомоги в т. ч. евакуації першого номеру та надання долікарської допомоги.

Другий номер, як правило, знаходиться на відстані від першого з розрахунку можливості у короткий час надати технічну допомогу першому номеру.

Засоби захисту.

Ніякі заходи щодо захисту вибухотехніків індивідуальними засобами не можуть забезпечити абсолютну надійність. Вибухотехніки не повинні знижувати пильність, спираючись на застосування індивідуальних засобів захисту.

Під час роботи вибухотехніки повинні вживати комплексні індивідуальні та колективні заходи захисту від уражаючих факторів вибуху.

Для максимального комплексного захисту повинні застосовуватися: вибухозахисні костюми з маніпуляторами, вибухозахисні контейнери, штучні захисні споруди (залізобетонні забори, стіни будинків тощо), природні захисні об’єкти (міцні дерева, ями, зручні складки місцевості тощо), броньовані або міцні транспортні засоби.

Обговорення дій.

Перед початком виконання етапу реалізації керівник групи вибухотехніків з іншими своїми спеціалістами повинні детально обговорити всі свої дії загального та безпосереднього технічного характеру з розрядження чи знищення вибухових пристроїв.

Керівник вибухотехнічної групи після обговорення дій вибухотехніків повинен узгодити та отримати дозвіл на виконання робіт від старшого СОГ. Під час виконання вибухотехніками фази атаки з розрядження чи знищення ВП, втручання старшого СОГ не допускається тому, що такі дії можуть призвести до негативних наслідків для життя вибухотехніків.

Сигнали сповіщення.

Керівник групи вибухотехніків повинен довести до підлеглих та працівників складу СОГ голосові та жестикульовані сигнали сповіщення між вибухотехніками:

- “Увага”                 – або піднята вгору права рука;

- “Стій”                    – або дві підняті вгору перехрещені руки;

- “До мене”              – або витягнута перед собою рука зігнута у                   ліктьовому суглобі до грудей;

- “Відходь”              – або дві витягнуті вперед у напрямку виходу руки;

- “Вогонь”               – або піднята вгору права рука з відмашкою перед собою додолу;

- “Небезпека вибуху” – або дві витягнуті вгору руки з відмашкою вперед та додолу;

- “Відбій”                 – або дві витягнуті донизу перехрещені руки.

 

Загальні для всіх сигнали використовуються за допомогою сирени:

 перший сигнал – “ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ!” (один довгий). Сигнал подається перед спорядженням пристроїв (розмі-щенням зарядів вибухової речовини, розгортанням підривної електромережі), початком активних фаз дій;

 другий сигнал – “БОЙОВИЙ!” (два довгих). За цим сигналом дистанційно приводиться пристрій в бойове положення (за потреби) та здійснюються активні фази дій та інші спеціальні вибухотехнічні роботи;

 третій сигнал – “ВІДБІЙ!” (три коротких). Визначає закінчення проведення спеціальних вибухотехнічних робіт та огляду місця інциденту на наявність вторинних вибухових пристроїв і вибухонебезпечних компонентів.

Етап реалізації.

В ході проведення підготовчого етапу можливі зміни обстановки. Перед безпосередніми діями з дистанційного чи ручного розрядження вибухотехніки повинні остаточно визначитися у доцільності обраних способів дій.

В ході роботи можливе встановлення нових фактів і інформації про конструкції вибухових пристроїв, які впливають на обрані способи виконання робіт. В цьому разі, якщо реалізація обраних способів призведе до негативних наслідків, вибухотехніки повинні провести додатковий аналіз та вибрати нові способи дій.

Якщо вибухотехніки під час фази атаки відчувають, що занадто багато часу витрачається на розрядження чи знищення ВП у порівнянні із запланованим, це зазначає, що у обраних способах дій є прорахунки чи не таким чином здійснюється реалізація дій. В таких випадках вибухотехніки повинні відійти на безпечну відстань від вибухового пристрою та скласти новий план дій з урахуванням поставлених для себе наступних питань:

- чи можливо з визначеними технічними засобами досягти найкращих результатів?

- які з наявних додаткових засобів доцільно застосувати?

Вибухотехнік ніколи не повинен бездумно виконувати заплановані дії. Він зобов'язаний постійно думати про свою безпеку та оточуючих.

Злочинці постійно вдосконалюють конструкції вибухових пристроїв, використовуючи сучасні технології, мають данні про послідовність стандартних процедур, що використовують вибухотехніки. Заволодівши знаннями про стандартні процедури, злочинці намагаються виготовити та встановити вибухові пристрої у незвичних (несподіваних) місцях, маскуючи їх під звичайні предмети, вживати інші хитроумні пастки.

Вибуховий бойовий ланцюг.

Вибуховий бойовий ланцюг – це ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини та засобу збудження (ініціювання) вибуху рис.5.62, 5.63.

 

 

                                                                                   

 

			2

 

                     

                                        

 

 

                                                             

 

 

 

 

                                                                                     

 

 

	Рис. 5.63. Схема вибухового ланцюга: 1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор.

 

В окремих випадках у вибуховому бойовому ланцюгу засіб збудження вибуху не занурюється у масу заряду вибухової речовини. Такий спосіб будови бойового ланцюгу залежить від чутливості вибухової речовини до первинного детонаційного імпульсу та потужності засобу збудження вибуху (рис. 5.64, 5.65).

 

 

 

Рис. 5.64. Схема вибухового ланцюга без розташування засобу ініціювання в масі заряду вибухової речовини:

1 – засіб ініціювання; 2 – проміжний детонатор; 3 – заряд вибухової речовини.

 

Рис. 5.65. Схема вибухового ланцюга без розташування засобу ініціювання в масі заряду вибухової речовини:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – детонуючий шнур; 3 – засіб ініціювання (капсуль-детонатор або електродетонатор).

 

На рис. 5.64. та рис. 5.65. зображений замкнутий (споряджений) вибуховий бойовий ланцюг. Для його нейтралізації застосовується принцип розмикання (роз’єднання) бойового ланцюга – заряду вибухової речовини від детонатора.

Розрядження вибухового бойового ланцюга здійснюється ручним способом при умовах вільного доступу до нього, відсутності підозри на наявність пасток та елементів невилучаємості. При умовах вільного доступу до такого бойового ланцюга ручним способом у випадках, зображених на рис.5.62., 5.63. та на рис.5.64., з маси вибухової речовини вилучається засіб збудження вибуху. У випадку, зображеному на рис.5.65., з початку нейтралізується (роз’єднується) засіб збудження вибуху, що приєднаний до детонуючого шнура.

Після роз’єднання заряду вибухової речовини та засобу збудження вибуху здійснюється їх видалення за умов дотримання відстаней одного від другого, при яких неможливий вибух заряду речовини. Наприклад, складові частини розносяться на безпечну відстань чи засіб збудження вибуху розміщується у спеціальному вибухозахисному контейнері.

У подальшому можливі інші заходи з нейтралізації бойових ланцюгів, які утворюються із засобами збудження вибуху та механізмами приведення їх в дію.

Слід враховувати, що при наявності двох та більше засобів збудження вибуху, які з’єднані у вибуховий ланцюг із зарядом вибухової речовини, ручне роз’єднання вибухового бойового ланцюга вкрай небезпечно (рис. 5.66).

 

 

	Рис. 5.66. Схема вибухового ланцюга з двома засобами ініціювання: 1 – капсуль-детонатор; 2 – заряд вибухової речовини; 3 – електродетонатор.

 

При виявленні двох та більше засобів збудження вибуху, занурених у масу заряду вибухової речовини повинна завжди виникати підозра про наявність ймовірних пасток та елементів невилучаємості.

Виявлення ознак, неможливості вільного доступу до вибухових бойових ланцюгів потребує застосування способів дистанційного їх роз’єднання.

Дистанційне роз’єднання вибухових бойових ланцюгів здійснюється за допомогою гідродинамічної гармати (рис. 5.67).

 

 

 

Рис. 5.67. Схема напрямків пострілу гармати для дистанційного роз’єднання вибухового ланцюга.

 

Під час розміщення гідродинамічної гармати потрібно вибирати оптимальний напрямок впливу гідроструменя на вибуховий ланцюг, з дотриманням умов мінімізації вірогідності виникнення непередбаченого вибуху.

На рис. 5.67. під позиціями 1 – 6 зображено найбільш оптимальне розміщення гідродинамічної гармати. В той же час, розміщення гідродинамічної гармати на 7 – 9 позиціях, за рахунок впливу рідинного струменя, збільшує можливість вибуху, а у позиції 8 ця вірогідність досягає 90%.

Спеціалістам слід враховувати, що наслідками неправильного розміщення гідродинамічної гармати може бути вибух, на який розраховували терористи.

 

  Вогневий бойовий ланцюг.

Вогневий бойовий ланцюг – ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини та вогневого засобу збудження вибуху (рис. 5.68, 5.69).

	Рис. 5.68. Схема вогневого бойового ланцюга – порохового заряду та вогнепровідного шнура.

 

 

Рис. 5.69. Схема вогневого ланцюга – заряду піротехнічної суміші та гніту.

 

На рис. 5.68, 5.69. зображений замкнутий вогневий бойовий ланцюг з використанням порохових та піротехнічних зарядів. При умовах вільного доступу до такого ланцюгу здійснюється його розрядження за принципами розрядження вибухового бойового ланцюга.

Існують обмеження з вилучення вогнепровідного шнура чи гніта із зарядів, які розміщенні в „трубчатих бомбах” і мають різьбові з’єднання (рис. 5.70).

 

 

Рис. 5.70. Схема вогневого бойового ланцюга в металевому корпусі з різьбовою кришкою.

 

При наявності різьбових з’єднань в корпусах трубчатих бомб і відсутності можливості вільного вилучення вогнепровідного шнура чи гніту, ручне розрядження методом викручування складових частин корпусу приводить до спалаху та вибуху частинок речовини, що могли залишитись між нитками різьбового з’єднання. Тому викручування ручним способом складових частин корпусу в саморобних вибухових пристроях не рекомендується. При зазначених умовах використовується дистанційне розрядження вогневого бойового ланцюга.

Електричний бойовий ланцюг

Електричний бойовий ланцюг – це ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини, електродетонатору (електричного спалахувала, нитки розжарювання) електричного ланцюга, джерела електричного струму.

Різноманітність схем подачі електричного струму та засіб збудження вибуху обумовлює особливості розрядження зазначеного бойового ланцюга.

У загальному вигляді схеми подачі електричного струму містять: джерело електроживлення, замикачі, електричні дроти та електричні засоби збудження вибуху (рис. 5.71).

 

 

 

Рис. 5.71. Загальна схема електричного ланцюга:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – кнопка-замикач; 4 – електричні проводи; 5 – клеми приєднання елементу джерела живлення; 6 – джерело електричного живлення.

 

Розрядження зазначеного на рис. 5.71. електричного бойового ланцюга ручним способом дозволяється при умовах:

¾ відсутності елементів невилучаємості та пасток;

¾ можливості роз’єднання вибухового бойового ланцюга;

¾ визначення подібності до стандартних електродротів, які використовуються в промислових електродетонаторах що належать засобу збудження вибуху.

Під час ручного розрядження роз’єднується за можливістю вибуховий бойових ланцюг і у подальшому електричний бойовий ланцюг.

 

При позитивної ідентифікації електродротів можливо використати ручний спосіб розрядження електричного бойового ланцюга:

¾ шляхом поступового перерізання та ізоляції дротів електродетонатора;

¾ шляхом від’єднання джерела електроживлення при умовах наявності стандартних клем з’єднання або поступовим перерізанням електродротів, які виходять від клем джерела електроживлення.

 

Елементи невилучаємості та пастки, що побудовані на основі електричних механізмів, містять розвантажні, вібраційні, нахильні електричні замикачі та цілий ряд неконтактних пристроїв (рис. 5.72).

 

 

 

Рис. 5.72. Загальна схема електричного ланцюга з елементами невилучаємості та пасток:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – електричний замикач розвантажувальної дії; 4 – електричний вібраційний замикач; 5 – нахильний електричний замикач; 6 – джерело електричного живлення.

 

Перевірка на наявність елементів невилучаємості та пасток здійснюється зовнішнім оглядом методом відслідковування розміщення та під’єднання електричних дротів до радіодеталей, визначення функціонального призначення складових елементів електричних схем.

Розрядження ручним способом електричного бойового ланцюга, зображеного на рис. 5.72, завжди призведе до небажаного (непередбаченого) вибуху.

Розрядження дистанційним способом вибухового пристрою з нахильним і вібраційними датчиками здійснюється за допомогою гідродинамічної гармати шляхом перебивання електродротів, які відходять від електродетонатора, чи руйнуванням джерела електроживлення. У крайньому випадку знищення такого вибухового пристрою здійснюється за допомогою „кішки” шляхом дистанційного переміщення чи нахилу всього предмету.

Слід враховувати, що при наявності двожильних проводів, які поєднані у загальну ізоляційну оболонку (типу лапша, високочастотний електрокабель, екрановані дроти тощо), перерізання ручним способом може запрограмоване для замикання електричного бойового ланцюга для навмисного вибуху (рис. 5.73).

 

 

Рис. 5.73. Загальна схема електричного ланцюга з пастками:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – високочастотний екранований кабель; 4 – джерело електричного живлення; 5 – подвійний телефонний провід.

 

Наявність в електричних бойових ланцюгах двох і більше електродетонаторів, з’єднаних з джерелом живлення без замикачів є ознакою наявності пастки. Такі електричні бойові ланцюги забороняється розряджати ручним способом шляхом перерізання будь-яких дротів, що виходять з електродетонаторів (рис. 5.74).

 

Рис. 5.74. Загальна схема електричного ланцюга, що заснована на принципах балансу електричного струму:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатори; 3 – джерело електричного живлення.

 

 

При наявності двох чи більше електродетонаторів потрібно, за можливістю, з’ясувати схему з’єднання дротів. Виявлення паралельної схеми з’єднання дротів електродетонаторів без будь-яких замикачів може свідчити про наявність пастки, яка заснована на балансі електроструму.

Принцип балансу електроструму полягає у подачі струму на містки розжарювання електродетонаторів, при яких не відбувається достатнє їх розжарювання для передачі теплової енергії та спрацювання вибуху.

Під час перерізання одного з дротів будь-якого електродетонатора відбувається розбаланс і перерозподіл електроструму на неушкодженої бойовий електричний ланцюг, що викликає вибух останнього.

Ручне розрядження, зазначеного на рис. 5.74. електричного бойового ланцюга, допускається у крайньому випадку шляхом від’єднання джерела струму за умовах наявності стандартних клем з’єднання.

Наявність замкнутого електричного бойового ланцюга при умовах низьких температур свідчить про можливість вибуху завдяки підвищенню зовнішньої температури середовища навколо гальванічного джерела електричного струму. Внесення вибухового пристрою з вулиці до жилої кімнати призведе до вибуху (рис. 5.75).

 

 

 

Рис. 5.75. Загальна схема електричного ланцюга з охолодженим джерелом електричного живлення:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 –джерело електричного живлення.

 

Розрядження зазначеного на рис. 5.75. електричного бойового ланцюга, здійснюється ручним або дистанційним способом в умовах низьких температур.

Наявність в електричних бойових ланцюгах двох і більше джерел електричного струму свідчить про присутні в конструкції додаткових пристроїв чи пасток для здійснення вибуху (рис. 5.76).

 

Рис. 5.76. Загальна схема електричного ланцюга з двома джерелами електричного живлення:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – кнопка-вмикач; 4 – контакти реле; 5 – обмотка реле; 6, 7 – джерела електричного живлення.

 

Принцип спрацювання зазначеного на рис. 5.76. електричного бойового ланцюга полягає:

¾ у дії звичайного бойового ланцюга, що утворений вмикачем-кнопкою (3), джерелом струму (7), електродротами, електродетонатором (2) та зарядом вибухової речовини (1);

¾ у дії додаткового електричного бойового ланцюга, що утворений реле (5), контактної групою реле (4), які розімкнуті за рахунок подачі постійного електроструму на обмотку реле (5), додаткового джерела електроживлення (6) та звичайного бойового ланцюга.

Додатковий електричний бойовий ланцюг спрацьовує:

¾ під час намагання ручного розрядження за рахунок перерізання одного з електродротів, які з’єднують джерело електроживлення (6) та обмотку реле (5) (замикаються контакти реле (4) та спрацьовує електродетонатор);

¾ при тривалому находженні в бойовому стані, коли поступово розряджається джерело електроживлення (6), що призводить через деякий час до моменту утворення недостатнього електроструму для утримання контактів реле (4) у розімкненому стані та призводить до спрацювання електродетонатора (2). Подібні додаткові електричні бойові ланцюги використовуються й в якості пристроїв-самоліквідаторів.

Ручний спосіб розрядження електричного бойового ланцюга, зображеного на рис. 5.76., допускається шляхом поступового перерізання стандартних дротів електродетонатора (2) біля їх початку, або дистанційно, шляхом руйнування джерела електроживлення (7) чи вибухового бойового ланцюга.

Загальні застереження щодо ручного способу розрядження електричних бойових ланцюгів.

Під час використання в електричних бойових ланцюгах промислових електронних радіоплат використовується з’єднання між ними за допомогою кольорових електродротів. Кольорова розмітка нанесена на полімерну ізоляційну оболонку електродротів. Кольорова розмітка має стандартизоване призначення:

¾ червоні – для проведення плюсового електроструму;

¾ сині – для проведення мінусового електроструму;

¾ чорні – для з’єднання загальної маси чи проведення мінусового електроструму;

¾ інші – для проведення електроструму допоміжних ліній керування.

З’єднання радіоплат між собою та джерел електроживлення здійснюється з використанням безпосередньої пайки або через роз’ємні клеми. При ручному розрядженні шляхом перерізання червоного, синього чи чорного дротів може виникнути помилка, якщо вибухотехніки не мають глибоких знань в радіоелектроніці. Незважаючи на стандартизацію кольорів, злочинці навмисно змінюють цей порядок з метою створення пасток і виклику непередбаченого вибуху.

Механічний бойовий ланцюг.

Механічний бойовий ланцюг – ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини, засобу збудження вибуху та ударно-спускового механізму (рис. 5.77).

 

 

 

Рис. 5.77. Схема механічного бойового ланцюга:

1– розтяжка; 2 – спускова чека з кільцем; 3 – ударно-спусковий механізм; 4 – наколений капсуль-детонатор; 5 – заряд вибухової речовини; 6 – корпус вибухового пристрою.

При умовах вільного доступу до заряду вибухової речовини та механічного підривача здійснюється роз’єднання вибухового бойового ланцюга ручним способом, для цього:

¾ оглядається стан розтяжки для впевненості у відсутності пасток;

¾ закріплюється на корпусі підривача спускова скоба;

¾ перерізається розтяжка на відстані 2-5 см від спускової скоби;

¾ роз’єднується вибуховий бойовий ланцюг;

¾ роз’єднується (за можливістю) ударно-спусковий механізм та засіб збудження вибуху (запал).

Категорично забороняється ручне розрядження механічного бойового ланцюга при відсутності чеки або такого, що має значні корозійні та механічні пошкодження.

В практичній діяльності неспрацьовані механічні бойові ланцюги зустрічаються у вибухових пристроях з підривачами МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4, ВЗД, ручних гранат будь-яких типів і в аналогічних саморобних пристроях.

При підозрі про наявність порохових чи піротехнічних зарядів в металевих корпусах, роз’єднання запалів методом ручного відкручування підривачів не дозволяється.

У зазначених умовах розрядження механічного бойового ланцюга здійснюється дистанційним способом за допомогою гідродинамічної гармати (рис. 5.78).

 

 

 

Рис. 5.78. Схема можливого розміщення гідродинамічної гармати для руйнування механічного бойового ланцюга.

 

 

Під час використання дистанційного способу розрядження за допомогою гідродинамічної гармати слід уникати її розміщення у місцях, що викликають вибух. Основні небажані місця та напрямки розміщення гідродинамічної гармати на рис.7.5.3.2. перекреслені.

Механічні підривачі неспрацьованих артилерійських снарядів, авіаційних бомб, торпед і ракет забороняється розряджати дистанційним методом з використанням гідродинамічної гармати. Забороняється розрядження ручним способом механічного бойового ланцюга, який утворений на основі механічного часового підривача типу ВЗД-64, при умовах, що він своїм ударно-спусковим механізмом повністю занурений в масу вибухової речовини (рис. 5.79).

 

 

 

Рис. 5.79. Схема розміщення механічного бойового ланцюга в масі вибухової речовини:

1- годинниковий механізм; 2 – утримувач ударника; 3 – ударно-спусковий механізм;                 4 – наколений капсуль-детонатор; 5 – заряд вибухової речовини; 6 – корпус вибухового пристрою.

 

В особливих випадках розрядження ручним способом механічних бойових ланцюгів, які містяться в протипіхотних мінах типу ПМН, ПМН-2 допускається з дотриманням наступних правил:

¾ виключається натискання на верхню мембрану;

¾ за допомогою спеціального ключа викручуються в міні ПМН ударно-спусковий механізм, а в міні ПМН-2 хрестоутворена пробка з одночасним вилученням механізму.

В міні ПМН допускається вилучення запалу (роз’єднання) вибухового бойового ланцюга шляхом відкручення пробки та вилучення запалу МД-9.

Розрядження дистанційним способом з використанням гідродинамічної гармати допускається тільки шляхом направлення гідроструменя у строго визначених напрямках (рис. 5.80).

 

а). Небажаний напрямок гідродинамічного струменю.

б). Оптимальний напрямок розрядження механічного бойового ланцюга.

 

Рис. 5.80. Схема розрядження механічного бойового ланцюга з використанням гідродинамічної гармати.

Напрямки гідр