Іу. Порядок внесення змін до Конституції України.

Прийнята 28 червня 1996 року Конституція України містить окремий спеціальний розділ 13 - «Внесення змін до Конституції України». Зразу ж варто окремо зазначити що даний розділ є достатньо опрацьований, в ньому широко використано багатий досвід сучасного зарубіжного конституціоналізму.

  Законодавець, виписуючи цю частину Основного Закону держави, поділив всі норми Конституції України на три групи:

перша група - це норми (конституційні положення, принципи), які не    

                   підлягають зміні взагалі.

друга група - це норми, які змінюються в спеціальному ускладненому   

                  порядку

третя група - це норми, які змінюються у спеціальному порядку

       До першої групи належать положення, чи зміни які можуть привести до наступного:

1.  якщо змiни передбачають обмеження прав i свобод людини i громадянина;

2.   якщо змiни передбачають скасування прав i свобод людини i громадянина;

3.   якщо змiни спрямованi на лiквiдацiю незалежностi України;

4.   якщо змiни спрямованi на порушення територiальної цiлiсностi України.

       До другої групи належать положення розміщені в трьох розділах Основного Закону:

роздiл I "Загальнi засади"

роздiл III "Вибори. Референдум"

роздiлу XIII "Внесення змiн до Конституцiї України

       До третьої групи - всі інші положення Конституції України.

Суб’єктами права внесення пропозицій щодо змін Конституції України є:

1.  Президент України;

2.   група народних депутатів Українив кількості не менш як третина народних депутатiв України вiд конституцiйного складу Верховної Ради України (т.б. не менше 150 нар.депутатів ---- (450:3)х1=150х1=150)

       Декілька загальних правил, передбачених для процедури внесення змін до Конституції України:

1) повторне подання законопроекту про внесення змiн до роздiлiв I, III i XIII Конституцiї з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання (новою Верх.Радою України);

2) з аконопроект про внесення змiн до Конституцiї України, який розглядався Верховною Радою України, i закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не ранiше нiж через рiк з дня прийняття рiшення щодо цього законопроекту;

3)    Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двiчi змiнювати однi й тi самi положення Конституцiї України;

4)    законопроект про внесення змiн до Конституцiї України розглядається Верховною Радою України за наявностi висновку Конституцiйного Суду України щодо вiдповiдностi законопроекту вимогам статей 157 i 158 цiєї Конституцiї (вимоги щодо строків внесення змін та вимоги щодо не можливості внесення тих чи інших змін);

5)    Конституцiя України не може бути змiнена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Порядок внесення змін до І, ІІІ, ХІІІ Конституції України

1)  внесення до парламенту пропозиції про зміну Конституції України (Президент України або не менше 150 народних депутатів)

2)  прийняття даної пропозиції парламентом України за умови, що це рішення проголосує не менш як дві третини народних депутатів України вiд конституцiйного складу Верховної Ради України (300 нар.депутатів)

3)  затвердження цього рішення всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Порядок внесення змін до Конституції України (окрім розд. І, ІІІ, ХІІІ):

1)  внесення до парламенту пропозиції про зміну Конституції України

(Президент України або не менше 150 народних депутатів)

2)  схвалений запропонованих змін бiльшiстю вiд конституцiйного складу Верховної Ради України (т.б. 226 і більше народних депутатів ------- (450:2)+1=225+1=226

3)  на наступній сесії - схвалення не менш як двома третини вiд конституцiйного складу Верховної Ради України - т.б. 300 народними депутатами ----------- (450:3)х2=150х2=300.

Висновки до четвертого параграфу:

1. Порядок внесення змін до чинної Конституції України поєднав у собі кращий світовий конституційно - правовий досвід.

2. При внесенні змін до Конституції України максимально захищеними є базові цінності конституційного ладу України.