Вересня 2000 – втратив чинність Французький торговий кодекс.

Складається з 9 книг. Цей кодекс є набагато складнішим, особ в термінології, не має положень що присвячені морському праву на відміну від попереднього.

Книга 1. Про комерцію вцілому, загальні норми про комерсантів та товариства, участь подружжя в сімейному бізнесі.

Книга 2 Про комерційні товариства – повне та командитне тов., тов. з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство без його поділу на види – визначення питань управління їх діяльністю, особливості випуску та обігу облігацій., Врегульовано питання правил їх найменування і розміру статутного капіталу, управління діяльністю, питання припинення діяльності підприємств, товариств.

Книга 3 присвячена деяким видам купівлі-продажу – врегульовано питання розпродажів, продажу товарів з публічних торгів, продажу товарів зі складів.

Книга 4 Про свободу цін та про конкуренцію. Йдеться про конкурентне зак-во, створення і діяльність актимонопольної ради.

Книга 5 – присвячена комерційним цінним паперам – до них віднесені перевідні та прості векселі: питання забезпечення зобов’язань (йде мова про комерційну заставу ізберігання товарів на складах)

Книга 6 – про труднощі на підприємствах – особливості процедури банкрутства

К 7 Про комерційні суди та організацію комерційної діяльності – статус торгово-промислових палат, титули про комерційні суди, про спеціальні суди, про комерц канцелярію

Книга 8 – норми про судових розпорядчих та повірених у процедурі ліквідації підприємств

Книга 9 особливості застосування кодексу на різних заморських територіях Франції.

Спеціальні закони: про торгові звичаї (1866 р.), про строкові біржові угоди (1885 р.), про купівлю-продаж і заклад майнових комплексів комерційного підприємства (1909 р.), про торгові товариства (1966 р. — містить 500 статей), про судове оздоровлення та судову ліквідацію підприємств (1985 р.), про асоціації (1901 р.), про відновлення підприємств та ліквідацію їхнього майна в примусовому порядку (1985 р.), про статус кораблів та інших морських суден (1967 р.), про літературну й художню власність (1957, 1985 рр.), про інтелектуальну власність (1992 р.) та ін., а також Декрети: про торгових представників (1958 р.) про торгові товариства (1967 р.); Декрет про реєстри торгівлі та товариств (1984 р.), про судове врегулювання, ліквідацію майна, особистої неспроможності та банкрутства (1967 р.) та ін.

 

 

24. Загальна характеристика Німецького Цивільного уложення 1900 р.

Основні роботи:

1. Немецкое гражданское уложение. М., 2005.

2. Гражданское уложение. Кн. 1. Положения ложе: проект Высочайше учрежденной Редакционной комиссии по составлению Гражданского ложенню (с объяснениями, извлеченными из трудов Редакционной комиссии) / лож лож. И. М. Тютрюмова; сост. А. Л. Саатчиан. — М.: Волтерс Клувер, 2007.

3. Гражданское уложение Германии = ввод. Закон к Гражд. ложенню; пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.]

Основний матеріал

Дуалістична система. Пандектна. Важливу роль відіграє ввідний закон – міститься положення про дію норм у часі та інші важливі положення; 300 статей.

Німеччина – країна, яка має кодифіковане право. Дуалістична система. Загальна частина німецького цивільного уложення застосовується до всіх інститутів Німецького торгового уложення. 1896 Нім цивільний кодекс, 01.01. 1900 року вступив у силу. Складається з 5 книг. Загальна частина, зобов’язальне право, речове право, сімейне право, спадкове право. Важливу роль відіграє ввідний закон – міститься положення про дію норм у часі та інші важливі положення; 300 статей.

1 книга – інститути правового статусу осіб, правового режиму об’єктів цивільних прав, про правочини, інститут строків і позовної давності, питання про представництво і довіреність; здійснення і захист цивільних прав, самозахист і самодопомога. Статус фізичних осіб – дієздатність наступає з 18 років, діти до 7 років – абсолютно недієздатні, до 18 років – правочини укладаються за згодою батьків, опікунів, піклувальників. Права зачатої і ще ненародженої дитини – охорона спадкових прав і інтересів. Статус юридичних осіб, види юридичних осіб (на відміну від Франції). Види товариств – повне, командитне, тов. з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства – в його рамках - акціонерне комерційне товариство.

Книга 2 – загальні положення про зобов’язання, поняття, виконання зобов’язання; про строчка кредитора – як один із варіантів неналежного виконання; про зміну кредитора у зобов’язанні; положення, присвячені способам забезпечення виконання зобов’язань; загальні положення про договори. Цікаві норми щодо договору про туристичне обслуговування, маклерський договір, пожиттєвої ренти; мирові угоди. Серед не договірних зобов’язань – безпідставне збагачення; делікти – недозволені дії. Переважна більшість норм стосується фізичних осіб.

Зміна підходу до застосування спеціальних і загальних норм.

Строк позовної давності – 6 місяців (раніше), сьогодні – 2 роки – спори, що стосуються договорів купівлі-продажу.

Книга 3 – положення про володіння, окремо міститься положення про право власності; право забудови; сервітути; право привілейованої купівлі; іпотека; поземельний борг; положення про право на земельну ділянку; обмеження принципу недоторканості власності, особливо стосовно дрібних і середніх землевласників. Основні способи захисту – віндикаційний і негаторний позов.

Книга 4 – інститути шлюбу, заручин, визнання шлюбу недійсним, майнові права подружжя. Врегульовані питання взаємовідносин рідства, поняття кровної спорідненості. Питання присвячені правовому статусу позашлюбних дітей; усиновлення, опіка, піклування. Після розлучення має право одружитися через 10 місяців.

Книга 5 – регламентує порядок спадкування правила щодо заповітів, містить положення договірного регулювання спадкових відносин, купівля спадщини; врегульовано питання обов’язкової частки і відмови від спадщини; 2 види спадкування – за заповітом і за законом; 4 види заповітів – власноручний, у формі публічного акту, посв нотаріусом, спрощений заповіт (пис документ або навіть усна заява в присутності 3 свідків), таємний. Спадкування в порядку черг – за парантели.

Побудова норм – складна. Велика кількість оціночних норм (каучукові норми). Онова для розробки цивільного законодавства Австрії.

 

 

25. Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.

Основні роботи:

1. Немецкое торговое уложение. М., 2005.

Основний матеріал

НТУ затверджено 10 травня 1897, набуло чинності з 1 січня 1900 року.

Характеристика Нім торгового уложення – 1897. Книги – 5:

1. торговий стан,

2. торгові товариства та негласні товариства,

3. торгові книги,

4. торгові угоди,

5. заморська торгівля або морське право.

Книга 1 Торговий стан – в яких формах можна вступати у торгові правовідносини. Положення про торгові фірми, торгові реєстри; довіреності на ведення торгових справ. Комерсанти – найпоширеніші торгові представники. Мова йдеть про усать комерсанти, торгові представники і маклери, участь ін учасників справ у підприємницькій діяльності. Найб зустрічаються комерсанти: ю.о з моменту реєстрації вони набувають такого статусу.

Книга 2 – регламентується діяльність товариств; повне та командитне товариства не мають статусу юридичної особи. Негласне товариство – крім власника є негласний товариш або вкладник, який юридично не існує для третіх осіб, проте має право на прибуток, участі в управлінні не бере. Негласне – є негласний товариш або власник який не існує юридично для 3-х осіб.

Книга 3 – положення спільні норми для всіх комерсантів і всіх видів товариств, які є об’єднаннями капіталів.

Книга 4 – наприклад, складські угоди, перевезення. Угода вваж торговою, якщо вона опосередковує переміщення матеріальних цінностей в межах комерційної діяльності з метою отримання прибутку.

Книга 5 – торгівля морем – за допомогою транспортних морських засобів.

ІСТОРІЯ КОДЕКСУ

Німеччина отримала свій цивільний кодекс порівняно пізно в порівнянні з іншими європейськими країнами. У 1814 році виходить книга професора з Гейдельберга Юстуса Тибо з назвою "Про необхідність цивільного кодексу для німецьких земель" в якій автор, обгрунтовує необхідність прийняття єдиного цивільного кодексу. У 1816 році Карл Фрідріх Савиньи публікує книгу з назвою "Про сучасні завдання законодавства і правової науки в якій відкидається ідея необхідності єдиного цивільного кодексу для німецьких земель.

За ініціативою двох депутатів Рейхстагу, Микеля і Лакнера, були внесені відповідні зміни в імперську Конституцію Німеччини. У 1873 р. був виданий закон про встановлення компетенції імперії в області розробки єдиного цивільного права, і в 1874 р. бундесратом була призначена комісія для складання кодексу. Главою комісії був відомий учений-романіст Бернхард Виндшейд. Складений нею і опублікований в 1887 р. проект був підданий різкій критиці із-за невідповідності новим соціально-економічним стосункам.Особливо відома критика Менгера і Отто фон Гирке. Отто Бер склав альтернативний проект. За ініціативою канцлера була створена друга комісія.

У 1890 р. створена комісія за участю адвокатів, представників політичних партій і промисловців. Другий проект піддався розгляду в рейхстагу, бундесрате і після внесення деяких змін був затверджений 18 серпня 1896 р. Набуття чинності нового кодексу тільки з 1 січня 1900 р. було потрібне для приведення у відповідність з ним законодательств окремих держав у складі Німеччини.

26. Загальна характеристика Цивільного кодексу Нідерландів.

Основні роботи:

1. Гражданский кодекс Нидерландов. Новая кодификация. Лейден. 2000.

Основний матеріал

Цивільний кодекс Нідерландів.

1811 рік - в Нідерландах було рецептовано Французький Цивільний кодекс.

Нідерланди стали частиною Французької імперії. Після звільнення цих територій,

починаючи з 1815-1816 років почалося формування власного Цивільного кодексу, який прийнято у 1830, а зміни в 1835 році, тому остаточно прийнято в 1838-1840 роках.

Ідеї реформування кодексу. 3 1838 по 1940 роки до кодексу не вносилися зміни.

1947 рік - прийнято Королівський декрет, що уповноважив професора Майерса здійснити перегляд Нідерландського Цивільного кодексу. - Почав з того, що адресував 52 запитання парламентарям, як вони бачать.новий

Цивільний кодекс.

Підготовлено за жипя Майерса 4 книги з різними ступенями готовності. Після смерті

залучено до роботи послідовників професора, проте процес втратив динаміку.

Уряд призначив до роботи суддю Верховного суду - Снайдерса - комісара з підготовки Цивільного кодексу. Його призначення допомогло згуртувати комісію й направити роботу в одному напрямку. Приймався частинами, окремими книгами поступово. В атмосфері норм ситуації приймався, на відміну від ЦК (різні економічні відносини).

Особливість - почав діяти до того, як його прийняли (на стадїі проекту).

Михальнюк – станом на 19 ст. існував дуалізм – ЦК і Торговий. Із впливом Цив зак-ва Франції протягом певного часу діяв на деяких територіях Нідерландів.

На початок 19 ст. Нідерландах почали проектування власного ЦК – 1830 і Торговий 1830. Звиникла ідея створення нового ЦК. 1947 – точка відліку по створенню нового ЦК. роюбота по розробці кодексу: професору університету Мейеру. Йому вдалося розробити 4 книги. Потім постало питанн питання хто продовжить і вирішили створити комісію що призначена Міністерством юстиції.

1970 – питання кодифікації доручено практикуючому юристу, судді Шнайдеру. Складається з 10 книг, приймався чатсинами.

Книга 1: Право осіб і сімейне право.

Книга 2: Юридичні особи. – регулює права ю.о.

Книга з: Майнове право. Загальна частина (інколи звучить назва як Загальна частина спадкувального права). Крім загальних положень - набутя і реєстрація майна. Реєстрація: набутя і припинення прав на майно, володіння, управління чужим майном,спільне майно, узуфрукти, застави, іпотеки. Є норми про юридичні угоди, про довіреності і способи захисту майнових прав.

Книга 4: Спадкове право.

Книга 5: Речові права {загальне визначення власності, право власності на нерухомі речі, земельні сервітути, інші права на чужі речі - право забудови, довгострокова оренда,виділяють питання права власності на землю, земельні сервітути, емфітевзис, суперфіцій.

Книга 6: Положення загальної частини зобов'язального права. Види зобов'язань, наслідки невиконання зобов'язань, способи забезпечення, деліктні зобов'язання, договори.

Книга 7: Окремі види договорів. Купівля-продаж, майновий найм, доручення, посередництво, зберігання, порука як спосіб забезпечення.

Книга 8: транспортному праву - Договори перевезення та транспортування, морське право.

Книга 9: Право промислової та інтелектуальної власності. – визнання обєктів творчої діяльності і рег ці правовідносини.

Книга 10: Міжнародне приватне право – рег відносини з іноземним елементом, колізійні привязки.

Це одна із перших країн яка ВІДМОВИЛАСЯ ВІД ДУАЛІЗМУ. Відносини приватні і торгові регулюються на одних і тих же засадах.

27. Цивільне законодавство Великої Британії.

Основний матеріал

Цивільне право Великобританії.

Англосаксонська система права характеризується відсутністю писаного права, а основне місце в системі права займає судотворення.

Едвард Дженкс: по суті сучасний світ знав лише дві правові системи: римське і англійське право.

Специфіка англійського права: основною його частиною є неписане прецедентне право.

Не все рішення по справі, яке виносить суд є прецедентом.

Прецедент – формула, де відбиті основні положення. Ця формула і є обов’язковою для застосування.

Структура прецедентного права: загальне право і право справедливості.

Загальне право виникло і сформувалося в ХІІІ–XIV столітті. Королівські судді, які розглядали справи, керувалися місцевими звичаями. Поширене було виїзне судочинство. Поступово судді почали відбирати звичаї, які більше підходять для конкретної справи. Ці відібрані, а вже не місцеві звичаї почали використовуватися на виїзних сесіях. Так поступово виникла система загального права.

Місцевий звичай => вибраний звичай => загальне право.

Згодом у Великобританії сформувалася система судових наказів. Шляхом тлумачення вже існуючих наказів суддя міг створювати нові.

1285 рік – заборонено створення нових наказів.

Спочатку спори, які не підпадали під дію існуючих судових наказів, розглядалися королем (лордом-канцлером). Це робилося у виключних випадках, якщо:

1) засоби загального права не давали взагалі ніяких вказівок щодо даної справи;

2) засоби в загальному праві існували, але були недостатніми.

Судочинство лорда-канцлера отримало назву "право справедливості". Суди лорда-канцлера створили власну систему прецедентів.

У XVIII столітті панівним став суд лорда-канцлера.

1873 рік – якщо є колізія між прецедентами судів загального права і суду канцлера – перевага надавалася останнім (Закон "Про судочинство").

"Право справедливості" має свої особливі інститути, наприклад, довірча власність. Воно має менше значення для договорів.

З 1873 року Закон "Про судочинство", система загального права і "права справедливості" були об’єднані. Але фактично прийшло злиття процесуальної частини (судів), а не матеріальної.

1) якщо подаємо позов у межах "common law", можемо використовувати засоби передбачені "common law";

2) "common law" не давало засобів для належного захисту, тому право справедливості компенсувало в цій частині.

Формально суддя не може створювати нового прецеденту, він повинен відшукати в межах існуючого.

Статутне право. Складається шляхом уніфікації законів: Закон "Про продаж речей" (1893 рік), Закон "Про вексель" (1882 рік), Закон "Про власність" (1925 рік), Закон "Про компанію" (1948 рік).

Самі закони – це уніфіковані прецеденти.

Статутне право Великобританії як і право справедливості, виконувало субсидіарну роль до "common law".

Проблема тлумачення і законів, і прецедентів.

Приватні кодифікації тематичного характеру: передбачають прецеденти, які кодифікуються за інститутами, за хронологічним характером і т.д.

Для англійської судової практики не має значення, як широко застосовується прецедент, але він не втрачає свого значення.

Михальнюк

основне джерело права судовий прецендт. Відсутність поділ права на публічне і приватне. Має значення поділ на:

-загальне право

-право справедливості.

В 13 ст. діють королівські суди, які керуються звичаями. Характерне виїзні суди. Згодом перестали виїжати. Продовжували застсовуватися звичаї. НА основі цього виникає судовий прецедент – формувався проятгом століття. Те яке сформовано на основі звичаїв --- загальне право. Рішення королівських судів мало назву – наказів.

1285 – прийняття вейстмінстерськогостатуту, який наклав заборону на прийняття нових судових прецедентів Англії. В Англії в результаті цього виникає право справедлиовсті. Виникає суд лорда канцлера. Для вирішення колізії приймається Закон 1873 – Про судочинства – загальне право і право справедливості обєднано.