Проблема включення сімейного права до предмета цивільного права

дискусія з приводу самостійності СК, основне - в предметі СК – особисті немайнові та майнові, але між особами, які перебувають певному ступені родства чи шлюбу – йдеться про звуження кола цивільних відносин, загальновизнаним є поділ галузей права за предметом та методом, 2 причина – історична – в дореволюційний період регулювались зводом законів Російської імперії, згодом держава почала регулювати активно ці відносини – надмірне втручання держави в цю сферу. в проекті ЦК – 8 книг, одна із них книга СП, є європейський досвід: сімейні відносини регулюються цивільними кодексами, Ромовська З.В. – СП – окрема галузь права,

Врегулювання приватного права з іноземним елементом

у проекті: 8 – а книга, проблема ієрархії норм, а ці відносини регулюються ЗУ «Про МПрП»

метод – критерій виокремлення галузі права, сукупність прийомів впливу норм на СВ, що складають предмет цивільного права.

1. юридична рівність,

2. самостійний організаційно - правовий статус учасників,

3. диспозитивних характер норм,

Алексеев виділяє 4 ознаки метода (в статті Предмет совецкого гражданського права):

1. однакове юридичне положення суб’єктів цивільного права,

2. специфіка юридичних фактів, (як правило носять вольовий характер)

3. особливості формування змісту цивільних відносин (права і обов’язки суб’єктів визначаються на основі автономії волі),

4. особливі юридичної форми забезпечення цивільних відносин (особливий характер забезпечувальних засобів, умови відповідальності і порядок застосування примусових засобів, неустойка, завдаток),

Не для всіх відносин у цивільному праві справджуються 4 ознаки, наприклад, деліктні, треба вибрати основну ознаку, але різні школи виокремлюють різіні ознаки:

· російська – Сергеев, Толстой - ознака методу - юридична рівність сторін, а всі інші ознаки носять додатковий характер.

· харківська школа: Спасібо – Фатєєва, Жилінкова – метод децентралізації чи координації.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК предмет цивільного права становлять цивільні відносини під якими закон розуміє особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Чому законодавець на перше місце виніс особисті немайнові відносини? за питомою вагою майнові відносини переважають, але за важливістю концептуального підходу, що закріплено в КУ ідея прав людини важливіша, ЦК пішов за такою ж логікою побудови.

Майданик Р.А. «Цивільні відносини: поняття та види»: Майновими відносинами є не лише відносини, що прямо чи опосередковано пов´язані з категорією речей та майна. Такий характер мають також відносини з приводу акцій як одного з видів майна. До майна може бути віднесено боргову вимогу тощо.

Майданик виділяє такі види майнових відносин:

Ø Відносини належності майна певним особам (власність, речові права на чуже майно)

Ø Відносини щодо здійснення корпоративних прав

Ø Відносини, пов´язані з переходом майна (товарообіг)

Тенденція до розширення майнових відносин.

Особисті немайнові відносини:

1. які пов’язані з майновими – ПІВ,

2. які не пов’язані з майновими – право на життя, здоров’я сім’ю,

Майданик Р.А. вважає, що до предмету цивільного права необхідно включити ще і корпоративні відносини – відносини між Ю.О. та її учасниками, зміст яких полягає в наданні учасникам корпорації можливості управляти справами корпорації, брати участь в результатах її діяльності. Він підтримує думку Спасибо-Фатєєвої про визнання корпоративних правовідносин специфічним різновидом цивільних правовідносин, які відрізняються від традиційних цивільно-правових відносин

 

6. Методологія цивільного права в сучасних умовах

Основні роботи

1. Алексеев С. С. «Предмет советского социалистического права»

2. Яковлєв «Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений»

Основний матеріал

Метод цивільного права – це сукупність прийомів або способів впливу правових норм а суспільні відносини, що складають предмет цивільного права, а саме на майнові та особисті немайнові відносини.

Риси методу цивільно-правового регулювання:

1.. юридична рівність - означає, що жодна сторона не набуває правових переваг у відносинах, що мають регулюватися нормами цивільного права,

2.. самостійний організаційно - правовий статус учасників - відображає особливу властивість учасників цивільно-правових відносин, яка виявляється у рівному обсязі правоздатності особи, яка набуває статусу суб'єкта цивільного права.

3.. ініціативно - диспозитивний характер норм - відображає специфіку виникнення правових зв'язків між учасниками суспільних відносин, що потрапляють у сферу дії цивільно-правового регулювання. Реально це виявляється в тому, що за загальним правилом суб'єкти цивільного права вступають у правові відносини на свій розсуд, за власним бажанням, самостійно визначають порядок і доцільність своєї поведінки.

С.С. Алексеев виділяє 4 ознаки метода:

5. однакове юридичне положення суб’єктів цивільного права специфіка юридичних фактів,

6. особливості формування змісту цивільних відносин (права і обов’язки суб’єктів визначаються на основі автономії волі),

7. особливі юридичної форми забезпечення цивільних відносин (особливий характер забезпечувальних засобів, умови відповідальності і порядок застосування примусових засобів, неустойка, завдаток),

Не для всіх відносин у цивільному праві справджуються 4 ознаки, наприклад, деліктні, треба вибрати основну ознаку, але різні школи виокремлюють різіні ознаки:

· російська – Сергеев, Толстой - юридична рівність,

· харківська школа: Спасібо – Фатєєва, Жилінкова – метод децентралізації чи координації.

Якщо щодо загального розуміння методу правового регулювання у юристів особливих проблем не виникає, то з приводу змісту галузевого методу висловлюється чимало дискусійних поглядів. При цьому переважна частина вчених схиляється до думки про єдність цивільно-правового методу з притаманною йому певною низкою ознак (Алексеев С. С. «Предмет советского социалистического права»).

 Водночас деякі автори (М. Д. Єгоров) визнають притаманність цивільно-правовому методу єдиної ознаки, якою має бути рівність сторін, оскільки вона втілюється у кожній нормі цивільного права.

метод – критерій виокремлення галузі права, сукупність прийомів впливу норм на СВ, що складають предмет цивільного права

Яковлєв «Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений»: Цивільно-правовий метод – спосіб впливу на відносини, який являється дозвільним, характеризується наділенням суб´єктів на началах їх юридичної рівності здатністю до правоволодіння, диспозитивністю та ініціативою, забезпечує встановлення правовідносин на основі правової самостійності сторін.

 

 

7. Принципи цивільного права.

Основні роботи:

1. Бервено С.М. «Проблеми договірного права в Україні»К. 2006,

Основний матеріал

Насамперед висловлено різні погляди з приводу поняття правових принципів.

Так, С. С. Алексеев під принципами права має на увазі виражені в праві вихідні нормативно-правові засади, що характеризують його зміст, його основи, закріплене в ньому закономірності суспільного життя.

 На думку С. О. Комарова, принципи права — це основні ідеї, організаційні характерні ознаки правотворчості.

 Останнім часом значний внесок у дослідження даної проблеми зробила і українська юридична наука. Так, у спеціальній монографічній праці "Принципи права України" А. М. Колодій дійшов висновку, що принципи права — це такі відправні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави І права, є однопорядковими із сутністю права і становлять його головні риси, відзначаються універсальністю, вищою імперативністю і загальною значимістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу.

Незважаючи на розмаїття визначень поняття принципів цивільного права, воно може бути узагальнено і зведено до такого: принципи цивільного права становлять основоположні (корінні, відправні, визначальні) ідеї (засади, риси), втілені чи закладені в законі, відповідно до якого здійснюється правове регулювання цивільно-правових відносин та забезпечується реалізація покладених на цивільне право функцій.

ст. 3 ЦКУ, ст. 8 ЦКУ. Новітні принципи:

- принципи договірного права – Бондар

- принцип справедливості, розумності, свободи договору.

Принципи права – загальні засади цивільного законодавства, закріплені в ЦК, неможливо передбачити всі види правовідносин, які є динамічними, принципи були закріплені для договірного права, а не для всього ЦК, потім були перенесені в загальні положення,

Так, С. С. Алексеев під принципами права має на увазі виражені в праві вихідні нормативно-правові засади, що характеризують його зміст, його основи, закріплене в ньому закономірності суспільного життя.

У ЦК України передбачено загальні принципи цивільного законодавства, а саме: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя фізичної особи; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених виключно законом; свобода договору; свобода підприємництва; судовий захист цивільного права та інтересу у разі його порушення; справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3).

У літературі серед таких принципів називаються:

а) юридична рівність суб'єктів цивільного права; свобода підприємницької діяльності; свобода договору; свобода особистості; закріплення в нормах цивільного права новітніх досягнень світової юридичної думки і загальновизнаних положень, напрацьованих світовим співтовариством (Гражданское право Украины / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко);

б) свобода особистості; всебічна охорона власності; юридична рівність суб'єктів цивільних правовідносин; свобода підприємницької діяльності, свобода договору (Цивільне право України / За ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка);

в) юридична рівність учасників цивільних правовідносин перед законом; забезпечення правової охорони власності незалежно від її форм і видів; свобода договору; свобода особистості; повага прав і інтересів інших осіб, моралі, суспільства тощо.

У російській літературі сучасного періоду принципами визнають, зокрема: правову рівність суб'єктів цивільного права; рівність всіх форм власності; недо торканність власності; свобода договору; свобода підприємництва; недоторканність особистості та особистих прав і свобод суб'єкта; недоторканність інтелектуальної власності; здійснення прав за своєю волею і у власному інтересі; неприпустимість зловживання правом (Гражданское право / Под ред. Т. И. Илларионовой и др)