Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Структура сучасних парламентів.
Визначальною характеристикою структури парламентів є їх однопалатність або двопалатність. Парламенти одних країн є однопалатними, інших — складаються із двох палат: нижньої і верхньої, які в деяких країнах називаються, відповідно, першою і другою (або навпаки). Визначення палат парламенту як верхньої і нижньої не означає наявності підпорядкування однієї палати іншій. Обидв палати є незалежними одна щодо одної і самостійно виконують визначені конституцією функції і повноваження.. Історії відомі 3(пд.-Африканська респ.)- і 5(Югославія)-палатні парламенти. Двопалатність = бікамералізм. Історичні причини виникнення другої палати: 1)для представництва аристократії (палата лордів у ВБ) 2)у федеративних дер-вах для представництва суб’єктів фед-ції 3)для стримання радикалізму НП 4)намагання ГД Пр. ввести ВП як засіб впливу на законодавчий процес. В сучасних умовах призначення двопалатності полягає в забезпеченні рівноваги в парламенті з метою вдосконалення законодавчої діяльності, а також поєднання елементів демократії з елементами аристократії в парламентській діяльності; репрезентації інтересів суб'єктів федерації у федеративних державах та інтересів адміністративних одиниць — в унітарних; збереженні історичних традицій. Вперше двопалатність була узаконена у Конституції США 1787 р.(Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Польща, Румунія, Чехія і Франція, США та ін.) В сучасній Європі дванадцять країн мають однопалатний парламент. Найважливішими елементами структури палат є керівні органи, парламентські комісії і парл. фракції. У двопалатних парламентах такі органи утворюються в кожній із палат. Керівництво парламентом (палатою) може здійснюватись або одноособово його головою, якого в англомовних країнах називають спікером (англ. speaker — той, хто говорить, оратор, від speak — говорити), або колегіальним органом — бюро, комітетом, президією, конференцією тощо. Голова парламенту має одного або кількох заступників. Голова нижньої палати, його заступники, колегіальний керівний орган обираються самою палатою після парламентських виборів. Зазвичай головою парламенту обирається один із лідерів парламентської фракції тієї політичної партії, яка за результатами виборів отримала найбільше депутатських мандатів. Заступниками голови обираються представники менших за кількістю депутатських мандатів фракцій. У більшості країн вважається, що голова парламенту має бути політично нейтральним, у деяких країнах він призупиняє членство в партії на час головування. У багатьох країнах голова парламенту бере участь у голосуванні тільки у разі, коли голоси розподілилися порівну, — тоді його голос дає перевагу.
Компетенція голови парламенту або колегіального керівного органу парламенту поширюється на всі аспекти парламентської діяльності. Голова парламенту забезпечує організацію роботи парламенту — веде пленарні засідання, представляє парламент у відносинах з іншими державними органами, в міжнародних зносинах, встановлює на основі регламенту процедури обговорення питань і порядок голосування, координує роботу парламентських органів, відає бюджетом парламенту, керує роботою апарату парламенту тощо. Парламентські комітети є найважливішими елементами структури парламенту. їх основною функцією є попередній розгляд законопроектів та проектів інших актів, що приймаються парламентом. У багатьох країнах такі елементи структури парламентів називаються комісіями. Іноді у парламенті утворюються 1 комітети, і комісії, що певним чином між собою різняться. За наявності комітетів комісії, як правило, мають вузькоспеціалізо-ваний або тимчасовий характер. Парламентські комітети формуються різними способами. В одних країнах їх склад обирається парламентом, в інших — призначається головою парламенту з урахуванням пропозицій парламентських фракцій, у третіх — визначається спеціальною відбірковою комісією парламенту. У більшості країн парламентарій може входити до складу тільки одного постійного парламентського комітету, в деяких — більш як одного. За будь-якого способу формування комітетів їх склад відбиває співвідношення у парламенті партійно-політичних сил. Залежно від строку повноважень та обсягу компетенції парламентські комітети поділяються на постійні і тимчасові, іноді тимчасові утворення називаються комісіями.
Парламентська (депутатська) фракція — це об'єднання парламентаріїв на основі їхньої партійної належності. Парламентські фракції зазвичай формуються із членів однієї політичної партії, представленої у парламенті, можливе утворення спільної фракції із представників кількох ідеологічно і політично близьких партій. Парламентські фракції є одним з найважливіших елементів структури палат парламентів. їх існування визнається конституціями багатьох держав. Порядок утворення і права фракцій визначаються регламентами парламентів. Регламенти зазвичай встановлюють нижню межу чисельності фракції, за якої вона може існувати. У нижніх палатах вона становить: у Бельгії — три парламентарії, Австрії і Швейцарії — п'ять, Грузії — десять, ФРН — п'ятнадцять, Росії — тридцять п'ять парламентаріїв, у Бразилії — десять відсотків складу палати, Індії — п'ятнадцять відсотків. У Франції мінімальна чисельність фракції у нижній палаті становить чотирнадцять парламентаріїв, у верхній — тридцять, в Італії — відповідно десять і двадцять парламентаріїв. Встановлення нижньої межі чисельності фракції пов'язано з потребами структурування парламенту та забезпечення його працездатності. Парламентська фракція зв'язана партійною дисципліною. Вона формує свій керівний орган — правління, виконавчий комітет, бюро тощо, до складу якого входять лідери партії, парламентські організатори («батоги»), секретарі та ін. Великі фракції можуть поділятися на групи або секції. Для вивчення питань поточної парламентської роботи, окремих законопроектів, що виносяться на розгляд парламенту, у фракціях можуть утворюватись тимчасові робочі групи. Вищим керівним органом фракції є загальні збори або конференція її членів. Лідер партії зазвичай є водночас і керівником фракції, іноді ці функції покладаються на різних парламента-ріїв.У деяких країнах парламентська фракція фактично є керівним ядром і реальним керівництвом відповідної партії. Керівник фракції визначає політику фракції і партії в цілому, забезпечує єдність фракції, пропонує кандидатури від неї до органів палати, підтримує зв'язок з головою парламенту, главою держави, урядом, різними посадовими особами. У багатьох парламентах утворюються спеціальні органи, що об'єднують лідерів фракцій для підготовки парламентських рішень. Фракції пропорційно представлені в комітетах і комісіях парламенту, розподіляють між собою посади їх голів. Парламентські фракції справляють великий вплив на роботу парламенту — формування порядку денного пленарних засідань, спрямованість дебатів, голосування, використання різних форм контролю за діяльністю уряду. На рівні фракцій ведуться переговори про формування уряду. Роль фракцій конкретних партій у парламенті залежить від їх чисельності. Найбільші можливості впливати на роботу парламенту й уряду мають ті фракції, що входять до парламентської більшості. Невеликі за чисельним складом фракції впливають на роботу парламенту й уряду передусім тією мірою, якою їхні позиції збігаються з позиціями більшості. Зазвичай представник найбільшої фракції обирається головою парламенту, його заступники представляють інші великі фракції. Завдяки парламентським фракціям робота парламенту стає одним із видів партійно-політичної діяльності. Партії, що формують уряд, несуть відповідальність перед виборцями за його діяльність. Крім парламентських фракцій у парламентах деяких країн утворюються також депутатські групи, що є об'єднаннями парламентаріїв, які не входять до складу фракцій.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 59; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.121.160 (0.005 с.) |