Утоплення: види, особливості надання першої медичної допомоги

Утоплення - різновид гострої зупинки дихання і серцевої діяльності, зумовлений потраплянням рідини у верхні дихальні шляхи, бронхоальвео- лярний простір та рефлекторною зупинкою кровообігу з розвитком стану клінічної смерті.

Смерть при утопленнях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три види утоплення: істинне (справжнє або «вологе»), сухе (асфіктичне), синкопальне (вторинне).

При істинному утопленні, потопаючий, борючись за життя, робить судомні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає по­траплянню в легені повітря. В таких випадках у потопельників шкіра синього кольору, а з рота та носа виділяється рідина.

Так званому сухому утопленню, яке буває в 5-20 % випадків, передує втрата свідомості, в зв’язку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), а в великій кількості у шлунок. Синюшність шкіри у них менш виражена. Цей вид утоплення виникає частіше у дітей та жінок, а також у забрудненій, надмірно хлорованій воді.

Синкопальне утоплення спостерігають у 3-5 % випадків і спричинене рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у потопельників бліда, вода у дихальних шляхах відсутня.

У більшості випадків (75-85 %) трапляється первинне утоплення, а саме утоплення в прісній та морській воді, яке виникає внаслідок аспірації води в дихальні шляхи. Залежно від градієнта осмотичної концентрації (в нормі осмолярність плазми, внутрішньоклітинної та міжклітинної рідини одинакова і становить 285-310 мОсм/л), справжнє утоплення має ряд патогенетичних особливостей, відтак - дещо відмінні варіанти екстреної догоспітальної медичної допомоги.

Утоплення в прісній (гіпоосмолярній) воді. При утопленні у прісній воді рідина, заповнюючи легені, за законами осмосу, переміщується в судинне русло через пошкоджену альвеолокапілярну мембрану. Протягом декількох хвилин відбувається різке збільшення об’єму циркулюючої крові; гемодилюція спричиняє масивний гемоліз еритроцитів із подальшою гіперкаліємією. Це призводить до порушення серцевого ритму та зупинки серця. Внаслідок зниження осмотичного та онкотичного тиску крові аспірована вода спричиняє масивний набряк легень. До тяжкої гіпоксії приєднуються застійні явища у великому та малому колах кровообігу.

Утоплення в морській (гіперосмолярній) воді. Морська вода є гіпер­тонічною, внаслідок чого вона не проникає через альвеолокапілярну мемб­рану; водночас відбувається вихід рідини з білками з судинного русла в просвіт альвеол з розвитком набряку легень ателектазів і шунтування крові. У кров з морської води переміщуються Na⁺ та інші електроліти, що призводить до гіпернатріємії. гіперкальціємії, гіповолемії та гемоконцентрації.

До початку реанімаційних заходів пам’ятайте про високий ризик пошкодження шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В таких випадках, незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без дихання та пульсу необхідно якнайшвидше витягнути з води (навіть якщо у даний момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути постраждалого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу.

 

Алгоритм № 10

Порядок надання допомоги при утопленні:

1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу.

2. Якщо потопаючий знаходиться у воді, треба кинути йому рятувальний засіб.

3. Якщо Ви підпливаєте до потопаючого, допоможіть йому скористатися рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволяють утримуватися на воді. Необхідно підпливати до потопаючого зі спини. Під час наближення до потопаючого важливо попросити його заспокоїтися та пояснити, що йому Ви в змозі надати допомогу.

4. Якщо потопаючий непритомний та перебуває у воді, необхідно перевернути його на спину та перевірити наявність дихання:

- якщо постраждалий дихає, його треба якнайшвидше транспортувати до берега. Для витягування постраждалого з води, за можливості, треба залучати 2-3 особи. На березі необхідно перевірити наявність дихання, зателефонувати 103 (112), перевести постраждалого в стабільне положення та вкрити термопокривалом/ковдрою;

- якщо постраждалий не дихає, треба якнайшвидше доправити його до берега та проводити серцево-легеневу реанімацію відповідно до алгоритмів.

5. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води - до легень потрапляє незначна кількість води, яка швидко переходить до системи кровообігу. Не треба виконувати натискання на живіт, не перевертати постраждалого вниз головою для видалення води з легень. За відсутності дихання треба негайно розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

6. Якщо є автоматичний зовнішній дефібрилятор, необхідно наклеїти електроди (осушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів) та ввімкнути прилад. Якщо в постраждалого гіпотермія з температурою тіла нижче ніж 30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби можна проводити після підняття температури тіла постраждалого вище ніж 30°С.

7. Блювота часто настає під час проведення серцево-легеневої реанімації в потопаючих. При цьому необхідно відхилити голову постраждалого набік видалити блювотні маси з ротової порожнини. За підозри на травму шийного відділу хребта необхідно повернути постраждалого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на одній лінії.

Важливі рекомендації

- Завжди підозрюйте травму шийного відділу хребта у пірнальників.

- Натискання грудної клітки у воді неефективні.

- При гіпотермії постраждалі менш чутливі до нестачі кисню при зупинці серця.

- Також важливо одночасно з проведенням серцево-легеневої реанімації зігрівати постраждалого, це збільшить шанси відновити роботу серця.