Порядок надання першої медичної допомоги при отруєнні невідомою речовиною

1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомо­гу постраждалому.

2. Оглянути місце події: необхідно звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум'я, дим, відкриті чи пере­кинуті ємності, ємностей з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, ви­користані шприці та ін.

3. Проведіть огляд постраждалого, визначте притомний він чи непритомний, з'ясуйте наявність дихання.

3.1. попросіть когось або самостійно викличте бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

3.2. якщо в постраждалого відсутнє дихання, розпочніть проведення СЛР.

Через небезпеку вторинного ураження отруйною речовиною від постраждалого під час проведення серцево-легеневої реанімації необхідно проводити штучне дихання виключно при наявності захисних засобів. За їх відсутності слід прово­дити тільки натискання грудної клітки.

4. Якщо постраждалий непритомний, але в нього збережене нормальне дихання, його необхідно перевести в стабільне положення, та постійно слідкувати за його станом до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

5. Якщо постраждалий притомний та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот):

5.1. необхідно промити шлунок "ресторанним", або блювотним, методом до отримання чистих промивних вод. Дорослому необхідно випити 500- 700 мл (2-3 стакани) чистої холодної (18°С) води, дітям - 5 мл/кг, потім викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

5.2. після промивання шлунка необхідно дати постраждалому ентеросорбент (дорослим - до 50 г активованого вугілля або відповідні дози інших ентеросорбентів) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла).

При отруєнні припікальними речовинами (наприклад, бензином) та за непри­томності заборонено викликати блювоту в постраждалого.

6. Якщо отруйна речовина потрапила в очі і/або на шкіру, не треба витрачати час на визначення активної речовини, необхідно промити уражену ділянку великою кількістю чистої холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після проми­вання водою) необхідно накласти стерильну пов'язку на опік.

У жодному разі не залишайте постраждалого без нагляду. До прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги періодично перевіряйте стан постраждалого.

Важливі рекомендації

За можливості, користуйтеся засобами захисту органів дихання (протигаз, фільтрувальний протигаз, респіратор, ватно-марльова пов'язка) та шкіри (гумові рукавички).

Пункт 5 цього порядку слід використовувати лише за умови не порушеної свідомості у постраждалого та коли бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги значно віддалена від місця пригоди.

Завжди зберігайте підозрілі пляшки, пакети від ліків, тощо. Передайте їх бригаді екстреної (швидкої) медичної допомоги.

В випадку, коли постраждалий прийняв отруту спеціально, не залишайте його одного та надайте йому психологічну допомогу.

Отруєння чадним газом

Чадний газ (монооксид вуглецю — СО) утворюється при неповно­му згоранні речовин, що містять вуглець. Якщо при згоранні цих ре­човин із будь-яких причин обмежується надходження кисню, у вогни­щі горіння починає утворюватися чадний газ. Він безбарвний, без за­паху і смаку. У воді майже не розчиняється, горить синім полум’ям.

Клінічна картина. Виділяють три ступені тяжкості отруєння.

Легкий ступінь. З’являються головний біль у скроневій і лобовій ділянках, часто оперізувального характеру (симптом обруча), запа­морочення, нудота. Виникають блювання, незначне порушення го­строти зору. Постраждалі скаржаться на утруднене дихання, першіння в горлі, сухий кашель, неприємні відчуття в ділянці серця. Свідомість збережена. Вміст карбоксигемоглобіну в крові становить 15-30%.

Середніїі ступінь тяжкості. Виникають нудота, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, задишка, порушення психічної активності - збудження або оглушення, аж до коми. З’являються на патологічні рефлекси, міоз, анізокорія, а також гіперемія шкіри обличчя. Характерною ознакою є хоча б короткочасне знепритомнення (від 1-2 до 20 хв.). Уміст карбоксигемоглобіну в крові - 30-40 %.

Тяжкий ступінь. Коматозний стан різної вираженості і трива­лості - від кількох годин до 1 доби і більше. Виникають судоми, па­тологічні рефлекси, парези, паралічі. Привертає увагу шкіра потерпі­лого: на місці події вона може бути яскраво-червоного кольору, під час госпіталізації (у стадії вираженої гіпоксії) її забарвлення зміню­ється на ціанотичне. Унаслідок розвитку гострого риноларингіту і трахеобронхіту виникає порушення дихання аж до зупинки. З боку серцево-судинної системи - ознаки гострої лівошлуночкової недо­статності. Зміни на ЕКГ неспецифічні, здебільшого це ознаки гіпок­сії міокарда і порушення коронарного кровообігу: зниження зубця Rу всіх відведеннях, зміщення інтервалу S-Т від ізолінії, двофазний або негативний зубець  T. У крові виявляють метаболічний ацидоз. Уміст карбоксигемоглобіну в крові – 50-60%.