Класифікація ушкоджень зубів, запропонована клінікою стоматології дитячого віку ММСІ

I Забиття зуба (без ушкодження або з ушкодженням судинного пучка).

II Вивих зуба:

1. Неповний (без ушкодження або з ушкодженням судинно-нервового пучка).

2. Впроваджений (вбитий).

 3. Повний.

III Перелом зуба:

1. Коронки.

2. Шийки зуба.

3. Кореня зуба.

IV. Травма зубного зачатка.

V. Дентоальвеолярні ушкодження.

Забиття зуба – найбільш легкий вид травми – часто супроводжується крововиливом у періодонт і пульпу за рахунок розриву окремих кровоносних судин або судинно-нервового пучка.

У перші години після забиття виникають симптоми гострого травматичного періодонтиту, хоча положення зуба в лунці не міняється. Іноді спостерігається фарбування коронки зуба в рожевий колір у результаті крововиливу в пульпову камеру. Якщо життєздатність пульпи збережена, то фарбування зуба поступово зникає й відновлюється нормальна електрозбудливість пульпи.

Травма зуба з несформованим коренем може призупинити подальший розвиток кореня зуба. Некроз пульпи, що виник у результаті травми, надалі може привести до хронічного періодонтиту.

Лікування забитого зуба при збереженій пульпі полягає в створенні спокою періодонта. Для цього тимчасово виключається з раціону тверда їжа.

При потемнінні коронки в результаті некрозу пульпи зуб варто трепанувати. Після пломбування каналу робиться відбілювання коронки гідроперитом.

Вивих зуба – супроводжується розривом волокон періодонта на більшому або меншому протязі. При цьому відзначаються зсуви зуба в лунці і його значна рухливість, іноді вбивання.

Розрізняють вивих повний і неповний; залежно від розмірів ушкодження періодонта. У зв'язку із цим корінь зуба може частково залишатися в лунці або повністю зміщатися за її межі.

Прикладом повного вивиху може служити видалення зуба.

При вивихах зубів відзначаються скарги на зміну положення зуба, ниючу біль, біль при дотику до зуба. Прийом їжі буває утруднений або неможливий. Пульпа зуба при вивихах гине не завжди.

Рентгенологічно при вивихах визначається зміна ширини періодонтальної щілини й у деяких випадках проекційне вкорочення довжини зуба. Корінь вбитого зуба на рентгенограмах виглядає довше сусідніх зубів, якщо цей зсув відбувся по вертикалі. Періодонтальна щілина при вбитому вивиху зникає.

Вбитий молочний зуб може ушкодити фолікул постійного.

Реакцію судинно-нервового пучка на травматичний вплив не завжди з достатнім ступенем вірогідності можна визначити одонтодіагностом у перші 2 - 3 дні.

При відсутності виражених клінічних симптомів вивиху зуба необхідно лікарське спостереження протягом 3 - 4 тижнів. Цей період часу потрібний для репаративних процесів у пульпі й в ушкодженому періодонті.

У випадках зсуву зубів стосовно лунки необхідно в першу чергу додати зубу колишнє положення, тобто зробити репозицію. Це втручання вимагає місцевого знеболювання й проводиться або пальцями, або щипцями для видалення зубів.

Репонований зуб необхідно добре фіксувати в лунці в правильному положенні.

Ще один тактичний прийом у лікуванні вивихів зубів - це реплантація. Вона робиться в різний термін після травми, але не пізніше 72 годин. Перед операцією реплантації пацієнтові необхідно ввести протиправцеву сироватку.

Однією з важливих умов приживлення реплантованого зуба є його гарна фіксація.

Методи фіксації репонованих і реплантованих зубів.

1) Лігатурні вісімкоподібні пов'язки.

2) Гладка-шина-скоба, фіксована лігатурним дротом.

Їх можна виготовляти з швидкотвердіючий пластмаси в хірургічному відділенні або за всіма правилами в ортопедичному відділенні.

Шинування швидкотвердіючими пластмасами гірше, тому що вони:

1) шорсткі - додаткова травма слизуватих оболонок;

2) багато мономера - робить токсичну дію на слизуваті оболонки й на організм пацієнта;

3) надлишки пластмаси, не прибрані вчасно під час формування шини, заважають язикові, піднебінню, губам - пролежні.

Переломи зубів - можуть спостерігатися в області коронки (без ушкодження або з ушкодженням пульпи), шийки або кореня. Переломи в області шийки й особливо в області кореня вірогідно можуть діагностуватися лише рентгенологічно.

Переломи зубів бувають поперечними, поздовжніми й косими.

Переломи коронки постійного зуба в межах емалі вимагають косметичного відновлення її за допомогою вкладок або коронок.

При відламі частини коронки із близьким розташуванням пульпи бажано на поверхню відламу накласти гідроокис кальцію, резорцин-тимолову пасту, кальцин або кальцемін, що сприяють утворенню вторинного дентину. Для кращої фіксації лікувальних засобів і обмеженню травми пульпи на зуб надягають пластмасову коронку - ковпачок.

Через 8 - 12 місяців дефект коронки можна усунути реставрацією або постійною коронкою.

При травмі зуба, що супроводжується оголенням пульпи застосовують два методи лікування:

1) біологічний метод збереження пульпи;

2) екстирпацію пульпи з наступним пломбуванням каналу кореня. Коронки в такому випадку відновлюються вкладкою зі штифтом. При отломе коронки постійного зуба бажано зберегти корінь, що після лікування використовується під штифтовий зуб.

При переломах кореня зуба залежно від рівня можна застосувати видалення зуба (середня третина), операцію резекції верхівки кореня (верхня третина), депульпувати зуб (перелом близько до шийки), або не робити ніяких маніпуляцій (перелом верхівки кореня без ушкодження судинно-нервового пучка).

Поздовжні переломи зуба, що проходять через вісь, є абсолютним показанням до видалення його.

Варто пам'ятати, що приблизно 75% ушкоджень фронтальних зубів сполучаються із частковими переломами альвеолярного відростка. До всіх переломів кісток лицьового кістяка переломи альвеолярного відростка становлять 50%.

Переломи альвеолярного відростка частіше зустрічаються на верхній щелепі. Значні його ушкодження нерідко супроводжуються вивихом відразу декількох зубів або їх переломами.

У дітей більшою мірою, чим у дорослих, спостерігаються розриви слизуватої оболонки, кровотечі, набряки.

Іноді альвеолярний відросток відривається разом з м'якими тканинами, а нерідко навпаки, утримується ними.

У всіх випадках переломів альвеолярних відростків щелеп спостерігається рухливість уламків і різного ступеня порушенням прикусу.

Лікування при переломах альвеолярних відростків полягає у фіксації обломків шинами з алюмінієвого або сталевого дроту (гладкими; з похилою площиною; бимаксилярними із зачіпними гачками) або шинами-капами.

6. Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю

№ п/п	Основні завдання. Вивчити.	Вказівки
1.	Етіологія травм зубів та альвеолярного відростку	Перелічіть етіологічні фактори, що сприяють виникненню травми.
2.	Класифікація вогнепальних та невогнепальних травм зубів та альвеолярного відростку	Навести класифікації вогнепальних та невогнепальних травм зубів та альвеолярного відростку
3.	Клінічні перебіг вогнепальних та невогнепальних травм зубів та альвеолярного відростку	Перелічити клінічні прояви, що супроводжують вогнепальні та невогнепальні травми зубів та альвеолярного відростку.
4.	Перша медична допомога при вогнепальних та невогнепальних травмах зубів та альвеолярного відростку	Навести схеми лікувальних заходів при першій медичній допомозі.
6.	Перша лікарська допомога при лікуванні вогнепальних та невогнепальних травмах зубів та альвеолярного відростку	Навести схеми лікувальних заходів при першій лікарській допомозі.
7.	Кваліфікована допомога при лікуванні вогнепальних та невогнепальних травмах зубів та альвеолярного відростку	Навести схеми лікувальних заходів при кваліфікованому лікуванні даної травми.
8.	Спеціалізована допомога при лікуванні вогнепальних та невогнепальних травмах зубів та альвеолярного відростку	Навести схеми лікувальних заходів при спеціалізованому лікуванні даної травми.

Б. Задачі для самоконтролю:

1. У клініку звернувся хворий 25 років з повним вивихом 12 зуба. Пацієнтові показана реплантація зуба, але реплантація зуба при вивиху проводиться у тому випадку, якщо: (Відповідь: збережена цілісність усіх стінок лунки зуба)

 

2. У клініку звернувся пацієнт 23 років з травматичним переломом кореня 22 зуби. Яка має бути лікувальна тактика лікаря-стоматолога? (Відповідь: видалення 22 зуби)

3. У клініку звернувся пацієнт 33 років з травматичним повним переломом альвеолярного відростка. Де проходить лінія перелому? (Відповідь: лінія перелому проходить через усю товщу альвеолярного відростка)

В. Матеріали для тестового контролю. Тестові завдання з однією правильною відповіддю:

1. Який тип зрощення зуба і лунки не зустрічається:

A. періодонтальний

B. періодонтально-фіброзний

C. хондральний

D. остеоідний

E. фіброзно-періодонтальний

(Правильна відповідь: С)

2. Чим ближче лінія перелому до верхівки кореня, тим зуб:

А. більш рухомий

В. менш рухливий

С. Рухливість і перкусія не залежить від рівня перелому кореня

D. чутливий до перкусії і болю

Е. менш чутливий до перкусії і болю

(Правильна відповідь: B)

3. При переломі зуб підлягає видаленню, якщо лінія перелому проходить:

А. вище за шийку зуба

В. нижче за шийку зуба

С. на рівні шийки зуба

D. біля верхівки кореня

E. рівень лінії перелому не має значення

(Правильна відповідь: B)

Г. Учбові завдання 3-го рівня (нетипові завдання):

Учбове завдання № 1.

У хворого 45 років має місце повний вивих 11 зубу. Який спосіб хірургічного лікування застосований, якщо кореневий канал зуба був запломбований і після антисептичної обробки повернений на місце в лунку. Після цього зуб був зафіксований металевим дротом до сусідніх зубів і проведена його іммобілізація.(Правильна відповідь: реплантація зуба)

Учбове завдання № 2.

На етапі кваліфікованої медичної допомоги лікарем стоматологом оглянутий поранений з переломом альвеолярного відростка нижньої щелепи. З метою профілактики раневої інфекції, який лікувальний захід буде найбільш ефективним на цьому етапі надання медичної допомоги?

(Правильна відповідь: репозиція, фіксація і імобілізація альвеолярного відростка, антибактеріальна терапія)

Учбове завдання № 3.

У поліклініку звернувся пацієнт зі свіжим травматичним повним вивихом 11, 21, 31, 41 зубів. Зуби відсутні. Визначте об'єм діагностичної та лікувальної допомоги пацієнту.

(Правильна відповідь: рентгенологічне дослідження, асептична обробка лунок, подальше ортопедичне лікування пацієнта)

Література.

1. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; У 2т. – Т.2/В.О.Маланчук, І.П.Логвіненко, Т.О.Маланчук, О.Л.Ціленко – К.: ЛОГОС, 2011. – С. 26-30.

2. Рузин Г.П. Краткий курс лекций по хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии / Геннадий Петрович Рузин – Киев: «Книга плюс», 2006 – С. 89-91.

3. Невогнепальні пошкодження щелепно-лицевої ділянки: навч. посіб. для студ. стомат. факульт. вищих мед. навч. закладів IV рівнів акрид. та інтернів-стоматологів / під загальною ред. Рибалова О.В. – Полтава: ТОВ «Фірма Техсервіс», 2012. – С. 36-56.

4. Клиническая оперативная челюстно-лицевая хирургия: Руководство для врачей / Под ред. проф. В.Н.Балина и проф. Н.М.Александрова. 4-е изд., доп. и испр. – СПб.: СпецЛит, 2005. – С. 36-56.

5. Щелепно-лицева хірургія: підручник / О.О.Тімофєєв. – К.: ВСВ «Медицина», 2011. – С. 389-392, 394-395.

Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

 

 

                                                                                                «Затверджено»

                                                                                           на засіданні кафедри

                                                                                     хірургічної стоматології

                                                                                та щелепно-лицевої хірургії

                                                                   з пластичною та реконструктивною

                                                                                      хірургією голови та шиї

 

                                                                                              Завідувач кафедри

                                                                       д. мед. н. Аветіков Д.С.

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ самостійної роботи студентів

під час підготовки до практичного

(семінарського) заняття

 

Навчальна дисципліна	Хірургічна стоматологія
Модуль №	4
Змістовний модуль №	4
Тема заняття	Пошкодження м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки в мирний час та в екстремальних умовах. Класифікації, клінічний перебіг, методики хірургічної обробки ран, виді швів. Надання допомоги таким пораненим на місці отримання травми, на етапах медичної евакуації з урахуванням естетики обличчя.
Курс	ІV
Факультет	Стоматологічний

 

 

Полтава – 2012

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.

Пошкодження м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки та їх лікування складають цікавий та складний розділ хірургічної стоматології. Недостатня обізнаність лікаря в питаннях хірургічної обробки таких ран приводить до негативних наслідків у вигляді спотворення зовнішнього виду хворого, порушення таких функцій як мова. дихання, жування та інш. Саме тому лікар-стоматолог повинен добре знати особливості хірургічної обробки ран м’яких тканин обличчя.

2.Конкретні цілі:

2.1. Аналізувати результати клінічних обстежень хворих з пошкодженнями м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

2.2. Запропонувати план лікування хворих з пошкодженнями м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки різної локалізації.

2.3.  Класифікувати різні види пошкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

2.4.  Вміти виділяти основні клінічні прояви при пошкодженнях м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки в залежності від локалізації та пошкоджуючого агента.

2.5.  Здійснити тимчасову та постійну зупинку кровотечі з і провести хірургічну обробку ран м’яких тканин обличчя.

2.6.  Знати клінічні ознаки вогнепальних пошкоджень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

2.7.  Оволодіти навичками діагностики вогнепальних поранень м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки.

2.8. Вміти організувати лікування поранених з вогнепальними пошкодженнями м’яких тканин щелепно-лицевої ділянки та їх ускладненнями на етапах медичної евакуації.

2.9. Розвивати творчі здібності в процесі клінічного та теоретичного дослідження проблемних питань травматології щелепно-лицевої ділянки військового часу та в умовах надзвичайних ситуацій.