Вивчення функцій, що виконуються юридичними особами, та складу їх документів.

Після встановлення складу юридичних осіб з ними налагоджуються ділові контакти з метою проведення безпосередньої експертизи цінності. Насамперед аналізуються структура й функції юридичних осіб шляхом вивчення основних організаційних документів, що регламентують її діяльність - статутів, положень - та розгалуженість мережі підвідомчих структур і масштаби їхньої діяльності, що дозволяє визначити роль і значення певної юридичної особи в економіці, культурі, соціальній сфері конкретного регіону.

На підставі вивчення організаційно-розпорядчих документів юридичних осіб державного і комунального сектору визначаються їхні місце і роль у системі органів управління, а також у конкретній галузевій системі.

Основні функції юридичних осіб приватного права, як і об’єднань громадян та релігійних організацій, також визначаються за організаційно-розпорядчими документами. При цьому увага звертається на особливості управління, характер взаємозв’язків з іншими юридичними особами (у тому числі державного сектору), профіль діяльності (виробництво, посередницькі послуги, торгівля тощо), міру впливу юридичної особи на стан економіки, культури, на організацію інших сфер діяльності у регіоні. Отже, функціональний аналіз фондоутворювача є одним з найважливіших етапів експертизи цінності.

Аналіз складу організаційно-розпорядчих, планово-звітних, інформаційно-аналітичних та інших документів, що утворюються в діяльності юридичних осіб усіх форм власності, здійснюється на основі переліку типових документів та відомчих (галузевих) переліків документів зі строками їх зберігання, примірних, типових, індивідуальних номенклатур справ, інструкцій з діловодства та у тісному контакті з експертними комісіями (далі - ЕК) цих юридичних осіб.

Під час проведення експертизи цінності застосовують групи критеріїв походження та змісту.

Визначальними критеріями при віднесенні юридичних осіб до джерел формування НАФ, є такі: функціонально-цільове призначення фондоутворювача, повнота документування його діяльності, інформаційна насиченість3, культурна цінність документації.

За допомогою критерію “функціонально-цільове призначення фондоутворювача” визначається місце в суспільстві, яке фондоутворювач посідає за своїм походженням (чи призначенням) з урахуванням як його особливої ролі так і типового характеру.

Радянський підхід щодо розподілу установ на основні, допоміжні й обслуговуючі сьогодні може реалізовуватися частково, оскільки нині, через зміну вертикальних зв’язків управління і самостійність юридичних осіб приватного права, повного поглинання інформації про діяльність допоміжних чи обслуговуючих структур у вищих органах практично не відбувається. Змінилися й уявлення про головні й неголовні функції, завдання фондоутворювачів, тобто їх значення.

Критерій “повнота відображення інформації про діяльність фондоутворювача у фонді іншого фондоутворювача” в сучасних умовах не втрачає свого значення, однак він стає менш значимим через зміни в системі управління (децентралізація управління, розширення горизонтальних зв’язків господарська самостійність фондоутворювачів). Ступінь повторюваності документної інформації залежить від цільового призначення юридичної особи-автора, характеру його зв’язків за вертикаллю, способів документування, стандартизації та уніфікації складу документів. Вивчення ступеня повторюваності документної інформації фондоутворювача державного, і комунального сектору в фондах інших фондоутворювачів передбачає насамперед установлення ступеня дублювання планово-звітної й інформаційно-аналітичної документації юридичної особи в фондах галузевого органу вищого рівня, а також відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування шляхом порівняльного аналізу номенклатур справ і складу документів цих фондоутворювачів.

Критерій характеру і ступеня повторюваності документації дозволяє зробити висновок про приймання, у ряді випадків, документації юридичних осіб у складі фондів вищої управлінської або виробничої ланки. Тому юридичні особи (як правило, державного і комунального сектору) можуть бути умовно поділені на дві групи: самостійні джерела формування НАФ і ті, що не є такими. Перші передають свої документи безпосередньо до архіву, другі - у складі фондів іншої юридичної особи (як правило, вищого рівня).

Повторюваність документної інформації юридичних осіб приватного права, є значно меншою або й зовсім відсутня через практичну відсутність вертикальної підпорядкованості. Поряд з тим, документація, наприклад, нових комерційних структур (акціонерні товариства, спільні підприємства, малі підприємства, виробничі кооперативи тощо) може дублюватись у фондах статистичних, фінансових, податкових і інших органів та надходити на постійне зберігання у їх складі.

Серед критеріїв змісту найважливішим є критерій “значимість інформації”, який безпосередньо пов’язується зі значенням функцій фондоутворювача, які він виконує у процесі своєї діяльності, а також відповідністю інформації, що міститься в документі, основним чи допоміжним функціям. Тобто найбільшу цінність мають документи, у яких відбиті питання діяльності юридичної особи, що відповідають основним функціям. Документ стає об’єктом відбору для внесення до складу НАФ, якщо він відбиває основні функції даного фондоутворювача (розпорядчу, контрольну, планування, обліку та звітності тощо), а не допоміжні (постачальницькі, господарські, транспортного обслуговування тощо). Значимість інформації документа слід розглядати сьогодні з точки зору її унікальності і типовості, тобто одиничного і загального.

Отже, документи слід вивчати у контексті обставин їх утворення і за допомогою функціонального аналізу фондоутворювача та його документів.