Тема 2. Методи педагогічної психології.

Методологія як система принципів і способів організації дослідження. Основні методи психолого-педагогічних досліджень: спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, тестування, експеримент. Особливості навчального, або формуючого експерименту.

Основні поняття: анкетування, бесіда, гіпотеза, дослідницьке завдання, природний експеримент, інтерв’ю, каузальна гіпотеза, лабораторний експеримент, метод, методика, методологія, спостереження, незалежна змінна, залежна змінна, дослідницька проблема, тест, що формує експеримент, експеримент.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Методологія - система принципів і способів організації дослідження, а також вчення про методи дослідження. Методологія: учить, як треба діяти дослідникові, щоб одержати щирий результат; виявляє закони функціонування й зміни знання; вивчає пояснювальні схеми науки й т.п.

Метод - сукупність прийомів, операцій, правил, прийомів, способів, норм пізнання; конкретизується в дослідницьких методиках. Методика відповідає конкретним цілям і завданням психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об'єкта й процедур вивчення, способів фіксації й обробки отриманих даних.

Спостереження - основний, найпоширеніший у педагогічній психології (і в педагогічній практиці в цілому) емпіричний метод вивчення людини, який передбачає цілеспрямоване, організоване сприйняття досліджуваного об'єкта.

Бесіда - діалогічний метод одержання відомостей (інформації) про учня, у ході якого дослідник виявляє психологічні особливості співрозмовника.

Інтерв’ю й анкетування - методи одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основному завданню дослідження питання.

Тестування - фіксоване в часі випробування, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних розходжень.

Експеримент - найбільш важливий метод психолого-педагогічного дослідження, якийвідрізняється від спостереження активним втручанням дослідника в навчальну ситуацію, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома змінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта. Психолого-педагогічні експерименти розрізняються: за формою проведення (лабораторний і природний), за кількістю змінних (одномірний і багатомірний), за цілями (констатуючий і формуючий), за характером організації.

Питання для самоперевірки

1. У чому суть методологічних основ психологічного дослідження і їхньої

реалізації в педагогічній психології?

2. Яка взаємозв'язок методології, методів і методик дослідження в педагогічній

психології?

3. Назвіть основні етапи психолого-педагогічного дослідження.

4. Дайте характеристику основним спеціальним методам педагогічної

психології.

5. Дайте загальну характеристику методу експерименту й сформулюйте

основні вимоги до його застосування в педагогічній психології.

6. Назвіть основні види експерименту в педагогічній психології й дайте їхню

порівняльну характеристику.

Список літератури

1. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб., 2000.

2. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-Довідник по психодиагностике. - СПб., 2000.

3. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие.- Р-н-Д, 1997.

4. Милграм С. Експеримент в социальной психологии. - СПб., 2000.

5. Практикум по педагогике и психологии высшей школы / Под ред. А.К.Ерофеева. - М., 1991.

ТЕМА 3. НАУЧІННЯ Й НАВЧАННЯ. Навчання, його психологічний зміст та сутність. Рушійні сили розвитку особистості. Головні лінії розвитку учня в процесі навчання. Педагогічні умови, закономірності та періоди розвитку учня в процесі навчання. Навчання як доцільна зміна діяльності. Навчання як активна взаємодія між вчителем та учнем, головні результати цієї взаємодії. Ненавмисне навчання та його ефективність. Категорія навчання та її показники. Навчання навичкам. Умови та процес формування навичок. Шляхи навчання навичкам.

Основні поняття: автоматизація, асоціація, дія, діяльність, завдання, знання, гра, інтелектуальний, інтеріоризація, навичка, научіння, досвід, навчання, онтогенез, пам’ять, поводження, поняття, проблема, процес, розвиток, реакція, рефлекс, рефлекс умовний (уроджений), синтез, дозрівання, становлення, стимул, теорія поетапного формування розумових дій, праця, уміння, учіння, розумові дії, засвоєння, навчання, формування, ціль, екстеріоризація, етика.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Виховання – це формування соціальної позиції особистості шляхом передавання їй соціальних норм, цінностей, суспільних установок, засобів, способів і форм соціальної комунікації. Психологічний результат - прогнозування ефективності виховних впливів на особистість учня, прогноз його поведінки в соціальному середовищі.

Навчання – це взаємообумовлена та взаємодоповнююча діяльність вчителя та учня. Але з боку вчителя, навчання - це діяльність вчителя по відношенню до учня, це управління учбовою діяльністю через організацію, стимуляцію, контроль і корекцію активності учня, яка здійснюється у формі загальних і конкретних способів взаємодії з соціальними значеннями предметів. Для вчителя психологічним результатом навчання є усвідомлення ним ефективності учбової діяльності, тобто досягнутих учнем знань, вмінь, навичок, розвинутості його здібностей.

Учіння – це власне навчальна діяльність учня по усвідомленню й засвоєнню знань та вмінь, виробленню навичок, результатом учення є знання про всілякі предмети, вміння та навички взаємодіяти з ними, здібності учня як узагальнені вміння. Психологічний результат учення - розвиток пізнавальних процесів, здібностей учня і його загальної компетентності, а в кінцевому підсумку розвиток його особистості як суб’єкта соціального буття.        

Соціальне научіння – це прийняття учнем та напрацьовування соціальних ролей, установок і цінностей суспільства, що знаходить своє відображення у формуванні особистісних моральних норм, ціннісних орієнтацій, вміння і навичок спілкування. Психологічним результатом соціального научіння є розвиток соціального змісту мотиваційної сфери учня, його характеру й соціальної компетентності.

Онтогенез – це цілісний процес, що знаходить своє відтворення в окремих і пов’язаних між собою морфологічній, фізіологічній, психічній та соціальній формах. Для розкриття сутності онтогенезу використовуються такі поняття як “розвиток” і “формування”.

Асоціативне научіння - утворення зв'язків між певними елементами реальності, поводження, фізіологічним процесами або психічною діяльністю на основі суміжності цих елементів (фізичної, психічної або функціональної).

Інтелектуальне научіння - предметом відбиття й засвоєння є істотні зв'язки, структури й відносини об'єктивної дійсності.

Асоціативно - рефлекторне научіння розділяється на сенсорне, моторне й сенсомоторне. Сенсорне научіння полягає в засвоєнні нових біологічно значущих властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Моторне научіння складається у виробленні нових біологічно корисних реакцій, коли сенсорний компонент реакцій є в основному кінестетичним або пропріоцептивним, тобто коли сенсорна інформація виникає в самому процесі виконання руху.

Асоціативно-когнітивне научіння розділяється на научіння знанням, научіння навичкам і научіння діям. При научінні знанням людина виявляє в предметах нові властивості, що мають значення для його діяльності або життєдіяльності, і засвоює їх; научіння навичкам полягає у формуванні програми дій, що забезпечує досягнення певної мети, а також програми регуляції й контролю цих дій; научіння діям містить у собі научіння знанням і навичкам і відповідає сенсомоторному научінню на когнітивному рівні.

Інтеріоризація та екстеріоризація – перехід від зовнішніх дій за рішенням розумових завдань до дії в розумовому плані й назад.

Питання для самоперевірки

1. Зрівняєте наступні поняття: “засвоєння”, “навчання”, “научіння”, “навчальна

діяльність”.

2. Як трактувалося научіння у вітчизняній психології в радянський період її

розвитку?

3. Назвіть основні теорії научіння.

4. Назвіть основні проблеми теорії научіння.

5. Які види научіння існують у людському суспільстві?

6. У чому суть біхевіористській концепції научіння?

7. Чим відрізняються когнітивні теорії научіння від біхевіористських і

асоціативно-рефлекторних?

8. Які рівні научіння прийнятий виділяти в психології?

9. Охарактеризуйте навчання як різновид людської діяльності.

10.  Назвіть основні теорії навчання у вітчизняній психології.

11. У чому суть теорії поетапного формування розумових дій і понять?

Список літератури

1. Габай Т.В. Педагогическая психология: Учеб. пособие. - М., 1995.

2. Ильясов И.И. Структура процесса учения.- М., 1986.  

3. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. - М., 1990.

4. Немов Р.С. Психология: В 2 кн. Кн. 2. Психология образования. - М., 1994.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб., 1999.

6. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред.      спец. учеб. заведений. - М., 1998.

7. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие. - М., 1996.  

ТЕМА 4. НАВЧАННЯ Й РОЗВИТОК. Проблема співвідношення навчання й розвитку як центральна проблема педагогічної психології. Біогенетична, соціогенетична й персоногенетична точка зору на розвиток людини. Погляди на співвідношення навчання та розвитку Е.Торндайка, Лж.Уотсона, К.Коффкі (“навчання – це розвиток”), В.Штерна (“навчання йде за розвитком”), Ж.Піаже (“розвиток не залежить від навчання”), Л.С.Виготського.

Основні поняття: вихованість, задатки, зона найближчого розвитку, інтелект, мислення, научіння, навченість, навчання, розвиток, розвиненість, дозрівання, здатності, становлення, рівень актуального розвитку, психічний розвиток, що розвиває навчання, навчання, формування.

МЕТОДИЧНИЙ СЛОВНИК ГОЛОВНИХ ПОНЯТЬ ТЕМИ:

Біогенетична орієнтація - вивчаються проблеми розвитку людини як індивіда, що володіє певними антропогенетичними властивостями.

Соціогенетична орієнтація - вивчаються переважно процеси соціалізації людини.

Персоногенетична орієнтація - проблеми самосвідомості й творчості особистості, формування людського Я.

Навченість - це, з одного боку, результат минулого досвіду, а з іншого боку - ціль майбутнього навчання; ступінь навченості залежить від ступеня реалізації мети навчання. Навченість у широкому розумінні слова – це здатність до засвоєння знань і способів дій, готовність до переходу на нові рівні навченості. Виражаючи загальні здатності, навченість виступає як загальна можливість психічного розвитку, досягнення більше узагальнених систем знань, загальних способів дій. Навченість характеризується індивідуальними показниками швидкості і якості засвоєння людиною знань, умінь і навичок у процесі навчання.

Розвиненість - це дії в розумі, дії з абстрактними відносинами, пізнавальна ініціатива й ін.

Вихованість – це певний рівень особистісного розвитку; стрижнем вихованості є погодженість трьох компонентів: моральних знань, моральних переконань і мотивів, цілей, відносин, змістів, моральних учинків і морального поводження в навчанні.

Питання для самоперевірки

1. Чому проблема співвідношення навчання й розвитку вважається

центральною проблемою педагогічної психології?

2. Назвіть основні підходи до рішення проблеми співвідношення навчання й

розвитку.

3. Що таке зона найближчого розвитку?

4. Чим відрізняється рівень актуального розвитку від зони найближчого

розвитку?

5. Назвіть основні показники, актуального розвитку учня.

6. Що розуміється під навченістю? 

Список літератури

1. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. - М.; Воронеж, 1996.

2. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособ. для студентів высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования. 2-е изд. - М., 1995.

3. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособ. для студ. сред. спец. учеб. заведений. - М., 1998.

4. Талызина Н.Ф. Управление процесом усвоения знаний. - М., 1975.

5. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособ. - М., 1996.

6. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. посособие для студ. высш. учеб. заведений. - М., 2001.

7. Продайко В.М., Учитель І.Б. Педагогічна психологія. Ч.1. Вступ до педагогічної психології. Педагогічна психологія як психологія навчання. І модуль: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008. – 54 с.  

ТЕМА 5. МОТИВИ НАВЧАННЯ. Проблема мотивів діяльності як зона з стрижневих проблем у психології. Поняття мотиву в психології навчання. Особливості навчальної мотивації. Побудники навчальної діяльності. Стійкість і динаміка навчальної мотивації. Функції навчальних мотивів. Інтерес як один з інтегральних проявів складних процесів мотиваційної сфери. Мотиви досягнення успіху й запобігання невдачі. Розвиток внутрішньої мотивації навчання.

Основні поняття: борг, бажання, ідеал, інтерес, мотив, мотив навчальний, мотив досягнення успіху, мотив запобігання невдачі, мотиваційна сфера особистості, мотиви пізнавальні, мотиви соціальні, мотиви навчальні, намір, спонукання, потреби, потреби пізнавальні, домагання, прагнення, установка, мета.