Право і норми громадс. організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.

Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу. Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших формах права. Звичай не повинен суперечити закону, він повинен його доповнювати. Звичай повинен був:

а) виражати тривалу правову практику;

б) відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності;

в) втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.

Міжнародний звичай є джерелом міжнародного права у випадках, коли відносини не врегульовані міжнародним договором. В юридичній науці звичаї підрозділяються на правові (звичаєве право) і неправові, або загальносуспільні. Правові звичай тому і називаються правовими, що вони одержують відображення в праві До звичаїв відносять також традиції. Їхнє виникнення не обов'язково обумовлено тривалим існуванням якої-небудь норми. Традиції виражають прагнення людей зберегти успадковувані від попередніх поколінь форми поведінки; вони виникають через розповсюдження якого-небудь прикладу, сприйнятого і схваленого суспільством.

Церкви керуються своїми внутрішньо релігійними правилами і переконаннями, так і чинним законодавством України. Церква поважає право, закони, встановлений в державі порядок, а держава гарантує можливість вільної релігійної діяльності, що не суперечить принципам суспільної моралі і гуманізму.

Про тісний взаємозв'язок права і релігії говорить той факт, що багато християнських заповідей, такі, наприклад, як не вбий”, не вкради” і інші закріплені в законі і розглядаються ним як злочини.

Норми звич. є складовою і не є частиною права. Д-ва встановлює норми для д-сті гром. організацій через ЗУ Про політ. партії, ЗУ Про обєднання громад. Право встановл. д-вою і пошир. на всіх гром.

 

Структура норми права.

Норма права – встановлене або санкціоноване д-вою заг.-обовязк., формально визначене правило повед. заг. характеру, яке регулює найб. важливі сусп.. в-ни. Ознаки: встановлене або санкціоноване д-вою; заг.-обовязк. – обов’язок. для всіх і кожного: формальна визначеність – має зовн. форму виразу, фіксується в НПА; регулює не всі, а найб. важливі сусп.. в-ни; норма права діє у часі безперервно, протягом всього періоду чинності того НПА в яком у вона зафіксована у пис. формі; забезпеченість до виконання у разі необхідності засобами держ. примусу; норми права прийм., змін. чи скасов. за спец. процедурою.

  Структура - це внутрішня побудова норми права, яка виражається у її поділі на складові елементи, пов'язані між собою.

Гіпотеза - частина норми, яка вказує, за яких обставин норма вступає в дію. Відповідає на запитання: Де? Коли? У якому випадку? При яких умовах?

Диспозиція - частина норми, у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов'язки. Відповідає на питання: Що потрібно зробити?

Санкція - частина норми, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу, застосовувані у разі її порушення.

Формула: якщо – то – інакше

Приклад: Якщо адвокату у зв'язку з виконанням їм своїх професійних обов'язків стали відомі дані попереднього слідства (гіпотеза), то адвокат зобов'язаний не розголошувати їх без згоди слідчого або прокурора (диспозиція), а у противному разі адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (санкція).

Проста гіпотеза – передбачена одна умова, що правова норма діяла Складна гіпотеза – передбачена 2 і більше умови, щоб правова норма діяла Абсолютно визначена гіпотеза – вичерпно визначає умови, через які норма права починає діяти Відносна гіпотеза – не містить вичерпного переліку умов (опис в загальному) Альтернативна гіпотеза – щоб діяла норма права, потрібно настання однієї з декількох умов, передбаченій в складній гіпотезі.

Проста диспозиція – передбачає один правовий наслідок Складна диспозиція – передб декілька правових наслідків, які настають одночасно за наявності певних фактичних обставин Абсолютна диспозиція – чітко визначає правило поведінки Відносна – чітко не визначає правило поведінки (субєктам потрібно уточнювати) Альтернативна диспозиція – правило поведінки вказує на настання декількох наслідків, але кінцево передбачає настання одного

Проста санкція – передб одна санкція Складна – декілька санкцій Абсолютна санкція – вичерпно визначає вид і міру юр відповідальності Відносна санкція – (від – до) – встановлю нижчу і вищу межу Альтернативна санкція – (або) – з 2 варіантів юр відповід вибирається 1.

 

Ознаки д-ви.

Д-ва – політ.-терит. організація влади в соц..-неоднор. сусп.., яка виражає волю більшості або меншості н-ня країни, яка здатна за допомогою права та ін.. засобів впливу робити свої розпорядження обов’язковими для всіх і кожного.

Ознаки:

1. суверенітет - юрид. властив. держави, яка виражається у верховенстві і повноті влади всередині країни та незалежності і рівноправності

Ознаки суверенітету:

1. верховенство – держ. влада найвища

2. самостійність – держ. сам ост. приймає ріш. в межах території

3. повнота – влада поширюється на всю територію і на все населення

4. неподільність – держ. влада єдина (поділ на законод, виконавчу, судову обумовлений демократичними вимогами суспільсва і доцільністю)

5. незалежність – у зовн. відносинах рішення приймає самостійно

6. рівноправність – з іншими державами

М.б. зовнішній (право призначати послів і консулів за кордоном, право оголошувати і війну і укладати мир) і внутрішній (право мати свою держ. символіку, наявність власної грош. одиниці, наявність власних збройних сил).

2. Територія — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Це частина суші, обмежена держ. кордоном; повітр. простір на відстані 35 км від поверхні землі; терит. посольств та ін.. дипломат. представництв; внутр.. водоймища; військові кораблі де вони б не знаходь.; цивільні кораблі в портах прописки.

3. Публічна влада:

- апарат управління - відокремлена від суспільства ланка, що скла­дається з особливої групи людей, які виконують владні та управлінські функції.

Вони не виробляють матеріальні чи духовні блага, лише управляють суспільними справами. (вибори, призначення)

- апарат примусу - спеціалізовані загони озброєних людей, наділених повноваженнями у разі необхідності від імені держави застосовувати силу для забезпечення виконання велінь та розпоряджень держави, що містяться у приписах правових норм. (армія, міліція, служба безпеки).

Населення

Отримання податків