Підстави, умови настання та види юрид. в-сті.

Розгляд. в широкому і вузькому розум. В широкому – це відношення ос. до сусп.., до д-ви, до ін.. людей з т.з. належної повед. У вузькому – це реакція д-ви на скоєне правопорушення, застосування держ. примусу до правопорушників для відновлення порушеного порядку або покарання ос., яка скоєла правопорушення.

Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Позитивна в-сть - сумліне виконання своїх обовязків перед громад. суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспект. в-сть – в-сть за порушення, яке відбулося в минулому, покладення обовязку перетерпіти несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного х-ру за скоєне правопорушення.

Кримінальна:

- штраф

· громадські роботи

· виправні роботи

· обмеження волі

· позбавлення волі на певний строк

· довічне позбавлення волі

· конфіскація майна

· тримання в дисциплінарному батальйоні

· службові обмеження для військовослужбовців

· позбавлення військовго, спец звання, рангу, чину, кваліф класу

· позбавлення права обіймати певні посади, займатися певною д-стю

Адміністративна:

· попередження

· штраф

· виправні роботи

· арешт

· позбавлення спец права

· вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім обєктом правопорушення

Дисциплінарна:

· догана

· звільнення

Цивільна – для відновлення порушених прав.

Звільнення від в-сті:

· необхідна оборона

· крайня необхідність

· реалізація службового обовязку

· виконання законного наказу

Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад правопорушення. Правопорушення - це поведінка, яка повязана з невиконанням вимог правових норм. Це винна поведінка правоздатного індивіда, яка протирічить приписам правових норм, завдає шкоду ін. ос., може потягнути за собою юр. в-сть. Ознаки: наявність правоздатності; це така повед., яка виражається в діях чи безд-сті; неможуть бути правопоруш. думки чи наміри; правопорушення це поведінка яка суперечить нормам права; правопоруш. обовязково передбачає наявність вини.  Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини: 1) факт здійснення соціальне небезпечної поведінки (правопорушення) — фактична підстава; 2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу правопорушення) — нормативна підстава. Наприклад, у диспозиціях багатьох статей КК факт вчинення злочину організованою групою розцінюється як кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує відповідальність за вчинене; 3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад, передача неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися вказівки про обставини, які виключають відповідальність (стан крайньої необхідності, необхідної оборони або перебування в стані неосудності); 4) наявність правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб (наказ адміністрації, вирок суду та ін.) — процесуальна підстава.

Поняття правової д-ви.

Перші систематизовані уявлення про правову д-ву мають місце в працях Платона і Аристотеля: ”Д-ва”, ”Політика”, ”Закони”. На думку Цицерона, правова д-ва – це така д-ва, де під дію закону повинні підпадати усі. І. Кант в своїх працях зазначає, що правова д-ва – обєднання багатьох людей, підпорядков. правовим законам; правова д-ва – зд. свої ф-ї, вирішуючи певні завдання повинна постійно спиратися на право і суворо узгоджувати свої дії з принципами права. Правова д-ва має всі фундаментальні ознаки д-ви взагалі, які притаманні б-я істор. типу д-ви але разом з тим має і свої ознаки: 1. верховенство закону у всіх сферах життя сусп.. та панування права – всі без виключення визнають що основополагаючим у сусп.. є закон, який регламентує найб. важливі сусп.. в-ни, які потребують пр.. регулювання. Правова держава — це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону. Правові закони – закони, які найб. адекватно відповід. потребам та вимогам сусп.. життя; закон, який підтримується суспільною думкою більшості громадян країни; який виражає загально людські цінності гуманізму, рівноправ’я. 2. суверенітет народу, тобто реальне народовладдя, уоли народ є джерелом всієї влади; 3. взаємна в-сть д-ви і особи; 4. розподіл держ. влади на 3 гілки; 5. наявність національного з-ства; 6. високий рівень правової і політичної свідомості громадян, тобто знання ними права, повага до права; 7. правова захищеність всіх суб. сусп.. в-н від свавілля з боку ОДВ та їхніх посадових ос.; 8 існування ЗМІ; 9. законність і правопорядок; 10. юридична рівність громад. та ін..