Порядок слів у простому поширеному реченні

Переклад з однієї мови на іншу неможливий без граматичних трансформацій, до яких у першу чергу належить перебудова речення (зміна його структури) та інші зміни – як синтаксичні, так і морфологічні.

В українській мові зв'язок між словами в реченні чи словосполученні, а також синтаксична функція слова здебільшого визначається формою слова, його закінченням.

Візьмемо, наприклад, українське речення Директор приймає на роботу секретаря. Якщо поміняти місцями перше й останнє слово, не змінюючи їх форми, зміст речення не зміниться: Секретаря приймає на роботу директор. Якщо ж у відповідному англійському реченні The Director employs a secretary зробити таку саму перестановку, дістанемо речення A secretary employs the director, зміст якого зовсім інший: Секретар приймає на роботу директора – оскільки в англійській мові роль іменника в реченні визначається його місцем: іменник, що стоїть перед дієсловом-присудком, є підметом, а іменник, що займає місце після присудка – прямим додатком. Отже, порядок слів у реченні відіграє значно більшу смислову роль в англійській мові, ніж в українській.

Як відомо, англійська мова є мовою аналітичною, тому для англійської мови характерний сталий порядок слів, де за кожним підметом, присудком і обставиною закріплене своє місце. Це пояснюється відсутністю відмінкових закінчень.

Упродовж віків в англійській мові відбувалося поступове послаблення відмінкових закінчень, і зараз в іменників збереглася лише одна відмінкова флексія (закінчення) для присвійного відмінку (the Possessive Case), яка виражає належність.

Зникнення відмінкових флексій суттєво позначилось і на англійській морфології, і на синтаксисі. Межа між частинами мови почала зникати, слово­творення стало продуктивнішим. Мова, яка не визнає відмінкових закін­чень, повинна була мимоволі крокувати до стандартного порядку членів речення з метою зрозумілості смислового значення слів, які складають ці речення.

Закономірно закріпилось, що в розповідному реченні підмет стоїть перед присудком, а далі йдуть додатки. Малюнок, що зображує потяг з трьома вагонами, є найкоротшою схемою розповідного речення. Лише щодо такого другорядного члена речення, як обставина, автору надається більше свободи. Кожна обставина знає своє місце в реченні. Неправильно було б, наприклад, сказати англійською: They went after the conference to the hotel. Помилка цього речення полягає в тому, що обставина часу передує обставині місця. Слід сказати: «After the conference they went to the hotel» або «They went to the hotel after the conference».

Порядок слів, при якому присудок стоїть після підмета, називається прямим. Якщо присудок або його частина стоїть перед підметом, порядок слів називається зворотним, або інверсією.

 

 

 

Інверсія буває повною і частковою. При повній інверсії присудок стоїть перед підметом:

     Have you any daughter companіes іn England?

       Then came the presіdent of the company.

При частковій інверсії лише частина присудка – допоміжне або модальне дієслово – стоїть перед підметом, а смислове дієслово – після нього:

     Have you already sіgned the contract?

       Can we meet at 4?

Інверсія, як правило, майже не ускладнює процес перекладу. Однак слід пам'ятати, що зміна стандартного перекладу слів може зумовлюватись не лише побудовою питання, але й іншими причинами.

У зовнішньоторговельних контрактах та в агентських угодах досить часто трапляється часткова інверсія в умовних реченнях з допоміжним дієсловом should. При перекладі такі речення слід починати словами: у випадку, у разі, якщо, якби. Наприклад:

Should a delay іn the delivery exceed 3 months, the Buyers have the right to cancel the Contract. – Якщо поставка затримується більш ніж на 3 місяці, Продавець має право скасувати контракт.