Переклад Як спеціальна дисципліна

Переклад – це засіб міжмовного спілкування. Перекладач робить можливим обмін інформацією між користувачами різними мовами. При цьому перекладач повинен дотримуватися структурної та семантичної схожості з оригіналом. Структура перекладу має відповідати структурі оригінального тексту: тобто не повинно бути змін у послідовності висловлювання чи розміщенні сегментів тексту.

Найважливішим є семантичне ототожнення перекладу з оригіналом. Тому перекладач повинен уміти добирати найточніший еквівалент у рідній мові без зміни змісту оригіналу.

Розрізняють декілька видів перекладу: літературний (lіterary) та інформативний (іnformatіve), письмовий (wrіtten) та усний (oral). Літературний переклад має справу з художніми текстами, його основна функція – справити емоційне та естетичне враження на читача. Інформативний переклад – це передача іншою мовою певних ідей з метою проінформувати читача.

Переклад як спеціальна дисципліна, а також як вид практичної діяльності спирається на лінгвістичну основу. Це означає, що людина, яка перекладає, повинна усвідомлювати особливості обох мов у порівняльному плані. Для перекладу важливим є знання системи відповідностей між мовами, прийомів і методів перекладу, вміння добирати необхідну відповідність і найбільш ефективний прийом перекладу відповідно до умов конкретного контексту. Для забезпечення високої якості перекладу той, хто перекладає, повинен уміти зіставляти переклад з оригіналом, оцінювати і класифікувати можливі помилки, робити необхідні корективи.

Мова йде про специфіку англійської та української мов, які є досить різними в структурному відношенні. В англійській мові завдяки її нефлек­тивному аналітичному характеру функція слова визначається значною мірою вузьким контекстом – його місцем у реченні. Не меншу складність являють і лексичні особливості: різний семантичний обсяг слова, різне вживання, різна сполучуваність або різний характер синонімів. Процес перекладу, як і будь-який процес, – це дія, що триває в часі, до того ж вона не однорідна на початку і в кінці. Якщо початок цієї дії – сприйняття, тобто читання (або аудіювання) однією мовою, то кінець цієї дії – відтворення, тобто говоріння (або письмо) іншою мовою. Проміжним етапом є усвідомлене запам'ятовування того, що зрозуміли, шляхом його аналізу мовою оригіналу і синтезу рідною мовою з метою зробити зміст повідомлення своїм власним знанням. Іншими словами, під час другого етапу пасивне розуміння переходить в активне знання, яке ми можемо передати іншим людям мовою, якою ми володіємо. Під час цього етапу відбувається також заміна одних мовних форм іншими. Адже те, що ми сприйняли англійською, ми повинні висловити українською, тобто за допомогою іншої системи умовних позначень, яка має свої власні закони, що відрізняються від законів мови оригіналу. Ось декілька типових українських та англійських зворотів, щоб порівняти їхню внутрішню будову.

 

Англійське речення	Дослівний переклад	Правильний переклад
І have a questіon	Я маю запитання	У мене є запитання
He wіll do hіs best	Він буде робити своє найкраще	Він зробить усе можливе
І'll gіve you a pіece of advіce	Я дам тобі шматочок поради	Я дам тобі пораду
Nobody knows anythіng	Ніхто знає щось	Ніхто нічого не знає

 

Отже, окремі слова, окремі фрази та речення поза контекстом не пере­кла­даються. Звичайно, будь-який текст складається з окремих слів та речень, але ці слова й речення зв'язані між собою в контексті, і лише завдяки цим зв'язкам вони виражають думки автора в тій послідовності, в якій він хоче повідомити їх читачу або слухачу. Ці думки ми й перекладаємо, тобто допомагаємо людині, яка не знає мови автора оригіналу, їх зрозуміти.

Тобто,

 

Переклад – це вираження того, що вже було виражено однією мовою, засобами іншої мови.

З цього визначення випливають важливі висновки для теорії перекладу.

Висновок перший. Якщо переклад – це передача того, що вже було виражено, то це означає, що перекладаються не слова, не граматичні конструкції та інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Мовними засобами можна висловити не лише думки, але й почуття.

Висновок другий. Якщо переклад – це вираження того, що вже було виражено будь-якою мовою, це означає, що оригіналів, які неможливо перекласти, не існує, адже те, що можна виразити однією мовою, можна висловити іншою мовою.

Основним питанням теорії перекладу є проблема можливості перекладу. Під цим розуміють можливість точної передачі змісту оригіналу з усіма його відтінками, асоціаціями та зі збереженням змісту засобами мови перекладу. Багато лінгвістів ставлять під сумнів таку можливість. Але будь-який текст, незалежно від змісту та характеру, можливо досить точно перекласти з однієї мови на іншу, навіть якщо в оригіналі трактується така галузь знань, для якої в мові перекладу ще немає відповідної термінології. У таких випадках перекладач звертається до інтерпретацій.

Щоб забезпечити отримання повноцінного перекладу, перед людиною, що перекладає, ставляться такі вимоги:

1. Досконале знайомство з предметом, що трактується в оригінальному тексті.

2. Досить хороше знання мови оригіналу та його лексико-граматичних особливостей у зіставленні з рідною мовою.

3. Знання основ теорії перекладу, а також прийомів техніки перекладу та вміння використовувати їх.

4. Чітке уявлення про характер стилю як у мові оригіналу, так і в рідній мові.

5. Знайомство з умовними позначеннями, скороченнями, системами виміру, ваги тощо як у мові оригіналу, так і в рідній мові.

6. Добре володіння рідною мовою та правильне вживання термінології.

 

ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ

 

 

З усіх видів ділового перекладу, що поступово виділились у результаті практичної діяльності перекладачів, повний письмовий переклад є основною формою. Решта видів є похідними формами повного письмового перекладу, його скороченими варіантами. Правила повного письмового перекладу:

1) ознайомитися з оригіналом. Якщо в результаті такого ознайомлення перекладач вирішить, що текст являє інтерес для замовника, то прочитати весь текст, користуючись у разі потреби робочими джерелами інформації: словниками, довідниками, спеціальною літературою;

2) зробити чорновий переклад тексту;

3) відредагувати переклад, ще раз перевірити якість, логіку викладення всього перекладу, внести необхідні корективи;

4) перекласти заголовок.

Одним із скорочених варіантів повного письмового перекладу є реферативний переклад. Назва його походить від слова "реферат". Реферат – це короткий виклад змісту якогось питання. Тобто реферативний переклад – це повний письмовий переклад частин оригіналу, що були попередньо відібрані та утворюють зв'язний текст. Як правило, реферативний переклад значно коротший, ніж оригінал (у 5-10 разів), оскільки відкидається надлишкова інформація. Робота над реферативним перекладом складається з таких етапів:

1) попереднє знайомство з оригіналом, огляд спеціальної літератури для ознайомлення з даною галуззю та її термінологією, уважне читання всього тексту;

2) розмітка тексту за допомогою квадратних дужок для виключення його другорядних частин та повторів;

3) читання місць, що залишились, та виправлення можливих диспропорцій;

4) повний письмовий переклад частини оригіналу за дужками, яка є зв'язним текстом, який побудований за тим самим логічним планом, що й оригінал.