Особливості всмоктування речовин у відділах травного каналу, його

механізм.

Всмоктування.

У порожнині рота всмоктування незначне, тому що їжа там не затримується, але деякі речовини, наприклад, ціаністий калій, а також лікарські препарати (ефірні масла, валідол, нітрогліцерин та ін.) всмоктуються в ротовій порожнині і дуже швидко потрапляють в кровоносну систему, минаючи кишечник і печінку. Це знаходить застосування як спосіб введення лікарських речовин.

У шлунку всмоктуються деякі амінокислоти, небагато глюкози, води з розчиненими в ній мінеральними солями і досить істотно всмоктування алкоголю.

Тонкий кишечник.

Основне всмоктування продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів відбувається в тонкому кишечнику. Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, вуглеводи – у вигляді моносахаридів, жири – у вигляді гліцерину і жирних кислот. Всмоктуванню нерозчинних у воді жирних кислот допомагають водорозчинні солі жовчних кислот.

Товстий кишечник.

Всмоктування поживних речовин в товстій кишці незначно, там всмоктується багато води, що необхідно для формування калу, в невеликій кількості глюкоза, амінокислоти, хлориди, мінеральні солі, жирні кислоти і жиророзчинні вітаміни A, D, Е, К. Речовини з прямої кишки всмоктуються так само, як і з ротової порожнини, тобто безпосередньо в кров, минаючи портальну кровоносну систему. На цьому заснована дія так званих живильних клізм. Всмоктування залежить від величини всмоктувальної поверхні. Особливо вона велика в тонкій кишці і створюється за рахунок складок, ворсинок і мікроворсинок. Так, на 1 мм² слизової оболонки кишки припадає 30…40 ворсинок, а на кожен ентероціт – 1700…4000 мікроворсинок. Кожна ворсинка – це мікроорган, що містить м'язові скоротливі елементи, кровоносну і лімфатичну мікросудини і нервове закінчення.

Мікроворсинки покриті шаром глікоколікса, що складається з мукополісахарідних ниток, пов'язаних між собою кальцієвими містками, і утворює шар товщиною 0,1 мкм. Це молекулярне сито, або мережа, яке завдяки негативному заряду і гідрофільності пропускає до мембрани мікроворсинок низькомолекулярні речовини і перешкоджає переходу через неї високомолекулярних речовин і ксенобіотиків. Глікокалікс разом із слизом, що покриває кишковий епітелій, адсорбує з порожнини кишки гідролітичні ферменти, необхідні для порожнинного гідролізу поживних речовин, які потім транспортуються на мембрану мікроворсинок.

Велику роль у всмоктуванні грають скорочення ворсинок, які натще скорочуються слабо, а при наявності в кишці хімусу – до 6 скорочень в 1 хвилину. У регуляції скорочення ворсинок бере участь інтрамуральна нервова система (підслизисте, мейснерівське сплетіння). Екстрактивні речовини їжі, глюкоза, пептиди, деякі амінокислоти посилюють скорочення ворсинок. Кислий вміст шлунку сприяє утворенню в тонкій кишці спеціального гормону – вілікініна, стимулюючого через кровотік скорочення ворсинок. Для всмоктування мікромолекул – продуктів гідролізу поживних речовин, електролітів, лікарських препаратів використовуються декілька видів транспортних механізмів.

Пасивний транспорт, що включає в себе дифузію, фільтрацію і осмос. Полегшена дифузія. Активний транспорт.

Дифузія заснована на градієнті концентрації речовин у порожнині кишечнику, в крові або лімфі. Шляхом дифузії через слизову оболонку кишечника переносяться вода, аскорбінова кислота, піридоксин, рибофлавін і багато лікарські препарати.

Фільтрація заснована на градієнті гідростатичного тиску. Так, підвищення внутрішньокишкового тиску до 8…10 мм рт. ст. збільшує в 2 рази швидкість всмоктування з тонкої кишки розчину кухонної солі. Сприяє всмоктуванню збільшення моторики кишечника.

Осмос. Переходу речовин через напівпроникну мембрану ентероцитів допомагають осмотичні сили. По осмотичному градієнту всмоктуються вода, електроліти.

Полегшена дифузія здійснюється також за градієнтом концентрації речовин, але за допомогою особливих мембранних переносників, без витрати енергії і швидше, ніж проста дифузія. Так, за допомогою полегшеної дифузії переноситься фруктоза.

Активний транспорт здійснюється проти електрохімічного градієнта навіть при низькій концентрації цієї речовини в просвіті кишечнику, за участю переносника і вимагає витрати енергії. Як переносник-транспортер найчастіше використовується Na⁺, за допомогою якого всмоктуються такі речовини, як глюкоза, галактоза, вільні амінокислоти, солі жовчних кислот, білірубін, деякі ді- і трипептиди. Шляхом активного транспорту всмоктуються також вітамін В12, іони кальцію. Активний транспорт вкрай специфічний і може пригнічуватися речовинами, що мають хімічну подібність із субстратом. Гальмується активний транспорт при низькій температурі і недоліку кисню. На процес всмоктування впливає рН середовища. Оптимальна рН для всмоктування – нейтральна.

 

ВИСНОВОК

до сьомого питання:

Таким чином, всмоктування – перехід поживних речовин із травного каналу в кров і лімфу, воно відбувається у різних відділах травного каналу. Механізм всмоктування відбувається завдяки пасивному транспорту без витрат енергії і здійснюється за концентраційним, осмотичним та електрохімічним градієнтами речовин, які транспортуються, та активному з витратами енергії, коли транспорт речовин здійснюється через мембрани проти концентраційного, осмотичного і електрохімічного градієнтів за допомогою спеціальних ферментативних транспортних систем.

 

Загальний висновок: Таким чином, травлення – фізіологічний процес, завдяки якому відбувається фізичне й хімічне перетворення їжі, після чого поживні речовини всмоктуються з травного каналу, надходять у кров та лімфу та засвоюються організмом для реалізації його пластичних і енергетичних потреб. У процесі травлення беруть участь органи травлення та нервово-гуморальні механізми регуляції їхніх функцій.

Система органів травлення складається з травного каналу, завдовжки 8 – 10 м (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки) та залоз (печінка, підшлункова залоза, три пари великих слинних залоз), які знаходяться поза травним каналом.