Характеристика дивізіональних організаційних структур

     Дивізіональна структура передбачає вирішення проблем управління шляхом розподілу організації на елементи і блоки за видам продукції, групам покупців і географічним регіонам (рис. 9.4). Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.

Її основні переваги:

- прозорість структур і легке пристосування до особливостей ринку, продукту, регіону;

- розвантаження вищого керівництва і структур зв’язку між підрозділами;

- рішення, орієнтовані на конкретні проблеми;

- ліпші можливості професіонального росту, так як менше виражена функціональна спеціалізація.

Її основні недоліки:

- більша потреба в кваліфікованих керівниках;

- потреба в складних механізмах координації і використання для них додаткових ресурсів;

- небезпека втрати єдиної політики всієї організаційної системи;

- небезпека бажання підсистем до покращення лише своїх результатів. 

- збільшення витрат на утримання апарату управління.

             

 

 

Рис. 9.4. Типи дивізіональних ОСУ

Рис. 9.5. Продуктова структура

Питання 2. Особливості адаптивних організаційних структур

         

Для організацій, які функціонують в умовах турбулентності, починаючи з 60-х років ХХ століття застосовуються адаптивні організаційні структури. До них відносять проектну та матричну організаційну структури.

    Проектна організаційна структура – тимчасова структура, яка створюється для вирішення конкретної задачі (проекту). Головна мети її формування - зібрати в одну організаційну одиницю самих кваліфікованих спеціалістів для реалізації складного проекту. Після закінчення проекту структурна одиниця ліквідується, її члени або переходять в інший проект, або йдуть з організації (рис. 9.6).

 Матрична організаційна структура. Однією з самих розповсюджених форм адаптивної структури є матрична структура. В цій структурі всі члени групи підпорядковуються як керівникові проекту, так і керівникам тих функціональних підрозділів, в яких вони працюють постійно. Керівники проектів відповідають в цілому за ефективне використання всіх ресурсів, що відносяться до даного проекту. Керівники функціональних підрозділів делегують керівниклві проекту частину своїх повноважень і контролюють хід виконування задач й ефективність використання ресурсів. Робітники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи.

 

                                                                        

Рис. 9.6. Проектнв ОСУ

Переваги матричної структури:

- високий ступінь адаптації до змін у середовищі;

- наявність ефективних механізмів координації між багатьма складними і взаємозв’язаними проектами.

Недоліки матричної структури:

- обмежена сфера застосування;

       - виникнення конфліктів на підставі “боротьби за владу” між функціональними керівниками і керівниками проектів.

 

Контрольні запитання

1. Надайте загальну характеристику бюрократичних форм організаційних структур управління.

2. Визначіть основні особливості, переваги та недоліки лінійної, функціональної, та інтегральної організаційних структур управління.

3. Які особливості, структура, перваги та недоліки дивізіональних структур управління?

4. При яких умовах доцільно використовувати адаптивні структури управління? Які їх особливості, переваги та недоліки?