Розробка конструкції видання

1.Формат видання - 70х90/16, формат після обрізу становить - 170х215мм. Такий формат є трохи наближеним до квадратного, досить приємний та зручний. Художнику цілком є простір для створення вільних і незажатих ілюстрацій, різноманітних композицій.

. Обкладинка видання відноситься до 7 типу. Друк в 4 фарби. На ній ілюстрація, на якій зображено велику Рукавичку, повну віршів, буквально до назви, яку несе малесенька бджола. Рукавичка зшита із різнокольорових клаптиків, як і вірші, що в ній зібрані, із різних пір року, інші скоріше загадки, одні бешкетливі, деякі споглядальні, подібні до японських хокку. Кольорове вирішення - барвисте з домінуванням білого як активного простору. Шрифтова композиція зв’язана з зображенням. Використані шрифти - DavidaC у заголовках та Agatha Modern як основний шрифт.

. Форзац кольоровий, продовжує кольорову гамму обкладинки, але світліший насиченіший. Вирішений плоскісно, єдиний «повновагомий» простір у книзі, для контрасту як з обкладинкою, так і з подальшими розворотами, виповненими легко. На форзаці зображено клаптикову ковдру або частину рукавички, а персонажі з кожного клаптика немов би оживають прямо на очах, і починають жити і діяти. Форзац вводить у простір книги.

. Авантитул ілюстрований як перехід від «повновагомого» форзацу до білого простору книги. Також він композиційно подібний до кінцевого розвороту з вихідними даними. Разом вони ніби обрамовують видання.

. Титул розворотний, містить ілюстрацію із зображенням сонечка, промені його з ниток. Немов це нитки з рукавички. Шрифти використані ті ж, що й на обкладинці і корінці.

. Ілюстрації книги створенні вручну кольоровими олівцями, потім мінімально оброблені за допомогою сучасних комп’ютерних програм. Кольорове вирішення ілюстрацій, як і всього видання, побудоване на грі кольору. Аким Левич, головний художній редактор журналу «Малятко» зауважив, що у цій книжці колір «звучить», чого я і бажала досягти: щоб колір розмовляв як самостійний метод виразності. Книгу надруковано на молочного кольору папері, що надає м’якості зображенню. А так як в ілюстраціях домінує білий колір, це дуже доречно. Композиції верстки різноманітні та вільні. Спускова сторінка містить анотацію і певний вступ. Єдиний багато текстовий розворот.

. Шрифт: Agatha Modern, 16 пт, пряме світле накреслення.

. Колонцифра позначає не сторінку а окремий вірш, що у даному випадку доречніше. Розміщується залежно від композиції як її елемент, що не заважає знаходити її без зусиль.

. Вихідні дані..

 

Таблиця 1.1. Класифікаційна характеристика видання

Ознака	Вид
1. За матеріальною конструкцією	книжкове
2. За знаковою природою	текстово-образотворче
3. За періодичністю	неперіодичне
4. За змістом	дитяче, літературно-художне
5. За типом видання	покращене
6. За віковою категорією	для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
7. За терміном використання	ІІІ гр. середньотермінове (4 -10 років)
8. За товщиною блока	в палітурці

 

Отже, в розділі було проаналізовано технічну характеристику видання.

 

ВИБІР СПОСОБУ ДРУКУ

 

Терміном „друк” називають вид чи процес одержання друкованих відбитків. Звичайно, у широкому змісті слова під цим терміном розуміють друковану продукцію, і насамперед, періодичні видання (газети, журнали і т.д.).

Друкування - це багаторазове одержання ідентичних відбитків тексту і зображень за допомогою переносу фарбового шару в більшості випадків з друкарської форми на матеріал, що задруковується, тобто папір, картон, жерсть, плівку і т.д.

Друкарська форма - це носій графічної інформації (тексту і зображень), призначений для поліграфічного розмноження. Друкарська форма являє собою пластину (чи циліндр), на поверхні якої знаходяться друкуючі і не друкуючі елементи (пробільні).

Друкуючі елементи - це ділянки форми, на які в процесі друкування наноситься фарба.

Пробільні елементи - це пробіли відповідно, що не приймають на себе фарбу ділянки.

До недавнього часу основними технічними засобами поліграфічного виробництва для виготовлення різноманітної продукції були високий, офсетний плоский та глибокий друк. За прогнозами досліджень асоціації поліграфістів Великобританії у 2010 році частка офсетного друку серед інших буде складати 40 %. Це значно більше, ніж частка будь-якого іншого способу друку. Основні конкуренти офсетного друку - глибокий друк (незамінний, поки що, при величезних тиражах), цифровий друк (використовується для виробництва повнокольорової продукції малими тиражами) і флексографія - складають основну загрозу для розвитку офсету. Інші види, хоч і знайшли свою нішу на ринку виробництва поліграфічної продукції, суттєвої конкуренції не складають.

 

Офсетній друк

Офсетний друк - це спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми <../../../../wiki/Друкарська_форма> передається на папір <../../../../wiki/Папір> через проміжний, офсетний циліндр <../../../../w/index.php>.Свою назву, офсетний друк, отримав від англійського слова offset (передавати з чогось), яким називали проміжний гумовий циліндр, що в друкарській машині й передавав (переносив) зображення з форми на папір.

Вперше застосували цей метод в 1878 <../../../../wiki/1878> р. для друкування на бляшаних консервних банках. Оскільки друкувати безпосередньо з літографського каменю було неможливо, винахідники встановили між каменем і листом бляхи гумовий валик.

Він є основним видом друку при виробництві великої кількості поліграфічної продукції. Він дозволяє одержувати високоякісні відбитки з високими лініатурами растра при високих швидкостях друку. Офсет - добре відпрацьована стандартна технологія, що є однією з важливих її переваг. Відсутність єдиної системи стандартів, що зв’язує додрукарський і друкарський процеси - „ахіллесова п’ята” багатьох інших технологій друку. Головний недолік офсетного друку - високі витрати на налагодження і підтримування необхідних технологічних режимів через нестійкість балансу фарба-зволожувач.

За технологією плоского офсетного друку зображення передається з форми на задруковуваний матеріал за допомогою проміжного (офсетного) циліндра, обтягнутого гумовотканинним полотнищем. Результатом цього є значно менший порівняно з високим і глибоким способами, тиск у зоні друкарського контакту. При цьому розтискування растрової точки мінімальне, і його легко компенсувати на стадії виготовлення форми. Передача зображення за допомогою еластичного матеріалу поліпшує якість друку і уможливлює розширення спектра задруковуваних матеріалів. Наявність зволожувального апарата зумовлюється способом друку. Присутність апарата помітно впливає на якість і продуктивність друку. Невирішеною залишається й проблема забезпечення балансу „друкарська фарба-зволожувальний розчин”. Зважаючи на це, працювати на машині плоского офсетного друку досить складно.

 

Високий друк

Високий друк відрізняється достатньо високою якістю відбитків і високою швидкістю друку при відносній простоті технологічного процесу. Недоліком є істотні витрати часу і матеріалів при підготовці устаткування до друку через складність процесу приправки друкарських форм. Робоча поверхня друкарських елементів не лежить ідеально в одній площині, а товщина задруковуваного матеріалу зазвичай коливається. Щоб компенсувати ці різниці, при друці підвищують тиск. Однак це можливо тільки до певної міри, адже призводить до появи рельєфу на відбитку й навіть до розривання задруковуваного матеріалу. Високий тиск друку спричинює різке зростання розтискування - збільшення друкованих елементів на відбитку. Це потрібно компенсувати при виготовленні фотоформи. Проте не всі зміни друкарського елемента можна компенсувати: високий друк має обмеження щодо лініатури растра, що відтворюється, і розмірів мінімальних друкарських елементів. Фарба роздавлюється, що призводить до нерівномірності її розподілу по площині друкарського елемента, вона накопичується на краях і на відбитку площа елемента збільшується, а це вже призводить до спотворення штрихів, растрових елементів і зображення загалом. Тому і використовують у високому друці таку операцію, як приправлення - вирівнювання тиску друку.

Флексографічний друк. Використання еластичної рельєфної форми дозволяє значно знизити тиск в зоні друкарського контакту. Однак тонкі штрихи та дрібні штрихові елементи в друці тут є дуже нестійкі через еластичність матеріалу, яка призводить до значних спотворень на відбитку. Ось чому флексодрук наче одразу стає проблематичним для друкування зображень із застосування растрів і дуже дрібних штрихів. Використання летких розчинників для розведення і регулювання швидкості закріплення фарб не тільки викликає питання екологічного й економічного характеру, але створює ще й проблему контролю і стабілізації в’язкості фарби під час друку. Системи автоматичного регулювання фарби досить дорогі і не входять до стандартної комплектації машини.

 

Глибокий друк

Висока металоємність і великі габарити машин глибокого друку обумовлюють високу вартість цих агрегатів. Однак вони характеризуються високою продуктивністю, відносною простотою конструкції й експлуатації, а також якістю друку: такої високої насиченості фарбових відбитків і якості тонопередачі практично неможливо досягти іншими способами друку. Застосування глибокого друку вигідне тільки при великих накладах - 70-250 тис. відб. - насамперед через його велику капіталоємність, а також значні затрати ручної праці на кінцевій (контрольно-коректурній) стадії виготовлення формних циліндрів.

Отже, з огляду на все вище зазначене, можна із впевненістю сказати, що традиційний офсет є поза конкуренцією, тому саме цим способом друкуватиметься обране видання.