Теоретичні основи технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва

Вступ

 

Рівень розвитку агропромислового комплексу багато в чому визначається його технічної оснащеністю, яка залежить від наявності та обсягів придбання ним сільськогосподарської техніки та енергетичних ресурсів, а також від її якості. За останні десятиліття відбулося значне скорочення кількості сільськогосподарських машин і устаткування, що надходять на село. Внаслідок помилок, допущених в ході реформування економіки країни в цілому і АПК, в Зокрема, відбулося абсолютне і відносне скорочення чисельності машинно-тракторного парку, його морального та фізичного старіння, погіршення технічного стану, відхилення структури парку техніки від оптимальних параметрів [17].

Питання технічного забезпечення аграрного виробництва досліджують вітчизняні і зарубіжні вчені та практики. Актуальні питання інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва, інноваційно-інвестиційного розвитку, вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва досліджуються у працях вчених Андрійчука В.Г., Білоуська Я.К., Зубця М.В., Кісіля М.І., Кравчука В.І., Лайка П.А., Левитського І.С., Лобаса М.І., Могилової М.М., Музики П.А., Підлісецького Г.М., Саблука П.Т., Сайка В.Р., Ситника В.П. та інших. Однак, проблема інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва недостатньо вивчена. Додаткових досліджень потребують інноваційно-інвестиційні процеси на регіональному рівні, як чинники покращення технічного забезпечення аграрного виробництва.

Рівень розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства визначається головним чином ступенем насиченості її основними виробничими фондами. Від ступеня забезпеченості ними сільського господарства та ефективного їх використання залежить рівень і темп росту виробництва сільськогосподарської продукції та його рентабельності. У процесі нагромадження виробничих фондів необхідно прямувати до здешевлення засобів і предметів праці та до поліпшення їх якісної характеристики. Розвиток сільського господарства потребує постійного нарощування основних засобів. Спостерігається інтенсивне старіння техніки, а в умовах погіршення забезпеченості запасними частинами і ремонтними матеріалами, паливом і мастилами наростаючими темпами погіршується використання основних засобів.

Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріалотехнічної бази. Це приводить до здійснення неповного обсягу технологічних операцій та проведення їх із запізненням, що, в свою чергу, зумовлює зниження врожайності сільськогосподарських культур, зменшення обсягів продукції, зниження її якості, значних затрат і підвищення її собівартості [1].

Зміцнення взаємозв'язків в АПК між сільським господарством і галузями переробки його продукції викликає необхідність узгоджувати ці сфери з промисловістю, що виробляє засоби виробництва і предмети праці для них. У перспективі роль виробництва засобів виробництва у структурі АПК значно зросте. Виробництво сільськогосподарської техніки. транспортних засобів, технологічного устаткування для переробної промисловості, торгівлі тощо повинно повністю забезпечувати потреби АПК на всіх етапах виробництва, промислової переробки, транспортування і реалізації продукції. З підвищенням ролі промислової переробки та обробки сільськогосподарської продукції в АПК зростають обсяги заготівлі. зберігання, транспортування і збуту готової продукції.

Сучасне стан технічної оснащеності, необхідність індустріалізації тваринництва на основі вдосконалення технології та технічних засобів об'єктивно визначають необхідність поліпшення використання вже створеного виробничо-технічного потенціалу.

Досвід багатьох господарств країни підтверджує ефективність їх роботи може бути істотно підвищена шляхом реконструкції, розширення і технічного переозброєння, що забезпечують приріст продукції в більш стислий термін і за менших питомих витратах у порівнянні з новим будівництвом аналогічних приміщень. Хоча модернізація існуючих приміщень і вимагає менших капітальних вкладень, ніж нове будівництво, однак вони досить високі.

Розвиток рослинництва і тваринництва та успішне виконання завдань щодо вирощування зернових, соняшнику, цукрових буряків та інших культур та виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів цих галузей можливий за умови прискорення науково-технічного прогресу. Це потребує постійного і широкомасштабного здійснення технічного переоснащення виробництва, завершення комплексної механізації на основі використання науково обґрунтованої системи машин [15].

Лізинг технічних засобів

 

Відповідно до викладеного вище і з урахуванням кризового становища фінансово-кредитної системи особливого значення в системі технічного забезпечення АПК набуває лізинг.

Лізинг - це довгострокова оренда машин і обладнання при збереженні права власноті на них за орендодавачем. Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом певного періоду своєї дії сум, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу її частину, а також прибуток орендодавця. Операційний лізинг охоплює термін, менший за амортизаційний період об'єкта лізинга. Після закінчення дії угоди з фінансового лізинга його об'єкт може бути переданий у власність орендаря. Після закінчення дії угоди з операційного лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

Виходячи з класичних уявлень про оренду й лізинг, наведених їх тлумачень і світової практики, можна назвати такі суттєві відмінності оренди від усіх видів лізингу:

) оренда, як уже зазначалося, - це двостороння угода між орендодавцем і орендарем, а лізинг - щонайменше тристороння угода, у якій крім лізингодавця та лізингоодержувача фігурує ще й продавець лізингового майна. За деяких видів лізингу одна юридична особа може виступати як два суб'єкти. Так, у разі зворотного лізингу продавець є одночасно і лізингоодержувачем. Лізингову угоду оформляють, як правило, двома договорами: купівлі - продажу між продавцем і лізингодавцем і власне лізингу - між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Останній має схвалити умови договору купівлі - продажу, а продавець (постачальник) - знати мету придбання майна;

) діяльність лізингодавця принципово відрізняється від діяльності орендодавця. Якщо орендодавець здає в оренду своє майно, то лізингодавець передає в лізинг майно, яке він спеціально придбав, як правило, за прямою вказівкою майбутнього лізингоодержувача. Орендодавцеві оренда забезпечує краще використання його майна, а для лізингодавця у передаванні майна в користування полягає сама сутність його бізнесу. Можна сказати і так: сутність діяльності лізингодавця полягає у фінансуванні тимчасового користування лізингоодержувачем майна шляхом надання йому майнового кредиту;

) роль лізингоодержувача активніша, ніж орендаря. При першому передаванні майна в лізинг лізингоодержувач, як правило, сам знаходить виробника (власника) лізингового майна і вибирає конкретний вид цього майна. На відміну від орендаря, лізингоодержувач наділяється правами і обов'язками, які притаманні покупцеві. Хоча формально покупцем є лізингодавець, майно передається продавцем безпосередньо лізингоодержувачу. Останній виконує всі процедури, пов'язані з прийманням майна;

) у разі оренди орендодавець несе відповідальність перед орендарем за виявлені недоліки об'єкта оренди, а в лізингу лізингодавець відповідає за такі недоліки лише тоді, коли сам вибирав продавця (постачальника) об'єкта лізингу або втручався у вибір лізингоодержувачем постачальника майна, виду майна, його характеристик тощо.

Дефіцит фінансових ресурсів у сільському господарстві є наслідком істотного послаблення його матеріально-технічної бази, руйнування економічних основ оновлення і розвитку. Нестача фінансових ресурсів на рівні сільськогосподарських підприємств означає, що зменшуються парк сільськогосподарських машин, закупівля запасних частин, внаслідок чого не здійснюються в належних обсягах капітальні й відновлювальні ремонти.

За останні роки списано сільськогосподарських машин майже удвічі менше, ніж треба було списати за нормативними строками їх експлуатації. Це призвело до різкого старіння парку машин, збільшення навантаження на одиницю застарілої техніки, подовження строків польових робіт, тривалих простоїв машин з технічних причин. За оцінками учених і фахівців, загальні втрати сільського господарства, пов'язані з нестачею та низьким технічним станом машин, становлять: за перевитратами пального 10-12%, за недобором врожаю - понад 30%.

Проведення реформ і подолання соціально-економічної кризи вимагають значних фінансових і матеріальних ресурсів. Залучити кошти в необхідній кількості для підприємницької діяльності у сільському господарстві надто складно. Значні потреби в коштах і надто малі потужності українських банків не дають змоги останнім резервувати кошти для видачі сільськогосподарським товаровиробникам гарантій по кредитах на оновлення та закупівлю машин і обладнання. З різних існуючих варіантів залучення коштів в економіку сільського господарства найбільш реальний і ефективний на сьогодні є лізинг.

Ефективний вплив лізингу на оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників пояснюється тими потенційними можливостями, які закладені в лізинговій формі підприємницької діяльності, а саме:

·         кредитування у вигляді машин і обладнання на відміну від грошового кредиту, що зменшує ризик неповернення коштів, оскільки за лізингодавцем зберігається право власності на передане майно, тобто лізингове майно виступає в якості застави. У зв'язку з цим за кордоном багато лізингових компаній не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, тому підприємству простіше отримати майно за лізингом, ніж кредит на його придбання;

·         лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дає змогу без різкого фінансового напруження поновлювати виробничі фонди, придбавати дороге майно;

·         умови лізингової угоди гнучкіші порівняно з кредитом, бо дають змогу двом сторонам вибрати вигідну схему виплат;

·         лізингове майно не перебуває на балансі лізингоодержувача, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

·         лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижується оподаткування прибутку.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою засвідчує дедалі зростаючий вплив лізингу на процес відтворення основних фондів і відкриває широкий доступ користувачам до передової техніки і технологій. По-перше, лізинг дає змогу отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів у вигляді машин і обладнання. По-друге, до лізингових операцій залучаються значні кошти банків, страхових компаній, акціонерних товариств та інших фінансових установ, що перебувають безпосередньо в Україні. По-третє, привабливість лізингу для сільськогосподарських підприємств пояснюється тими потенційними можливостями, які закладені в лізинговій формі підприємницької діяльності. Якщо, наприклад, сільськогосподарські товаровиробники відчувають гостру потребу в техніці і не мають достатніх коштів для її придбання, вони можуть отримати техніку шляхом лізингу, причому на більш вигідних умовах, ніж за договором купівлі - продажу.

Для порівняння: якщо підприємство закуповує техніку за рахунок власних коштів і довгострокових банківських кредитів, то фінансує це з фонду розвитку, який формується за рахунок прибутку після його оподаткування у встановленому законодавством порядку; крім того, сплачує податок на додану вартість із купівлі - продажу. Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій при укладанні лізингового контракту. Лізингові платежі, що сплачуються лізингоодержувачем, відносяться на собівартість його продукції чи послуг, а після повної сплати лізингового майна підприємство, як правило, стає його власником. У цьому випадку кошти, що витрачаються на лізингові платежі, формуються з прибутку підприємства до його оподаткування.

Лізинг вигідний і державі, оскільки заборгованість підприємств іноземним лізингодавцям не зараховується до загальної фінансової заборгованості країн-імпортерів, на чиїй території перебувають лізингоодержувачі.

З господарської точки зору, лізинг слугує засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, впровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць, тому держава зацікавлена у підтримці і розширенні лізингових операцій.

Отже, лізинг можна розглядати як одну з найпривабливіших і найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників та входження економіки України в структуру світового ринку [6].

 

Висновки

 

Отже, технічне забезпечення аграрного виробництва до рівня технологічної потреби вимагає ефективного макроекономічного мікроекономічного механізму регулювання економічних відносин з врахуванням регіонального розвитку. Система інженерно-технічного забезпечення охоплює комплекс питань структурної перебудови та зміни взаємовідносин учасників аграрного ринку: виробників сільськогосподарської продукції, науково-дослідних і проектних організацій, машинобудівних підприємств, продавців технічних засобів, підприємств агротехсервісу та інших учасників ринку. Враховуючи стан і необхідність системного підходу до концепції інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва необхідна держана підтримка та координація галузі із запровадження справедливих і апробованих розвинутими країнами світу економічних умов господарювання з такими основоположними принципами:

введення у систему ціноутворення показника середньої норми прибутку, що забезпечить створення рівних економічних для усіх галузей економіки країни;

- включення у структуру капіталу аграрного виробництва вартості землі, як основного капіталу, для повернення їм земельної ренти;

- формування спеціалізованих ринків для стратегічно важливих видів сільськогосподарської продукції та їхнього законодавчого забезпечення;

- створення системи державного регулювання співвідношення цін на аграрну та промислову продукцію у формі ринкової, ресурсної, цінової, фінансової, кредитної й програмно-цільової підтримки мінімально-відтворювальних цін на аграрну продукцію.

створення умов для реалізації державних програм на державному й регіональному рівнях щодо розвитку сільськогосподарського машинобудування.

- сприяння технологічному переоснащенню аграрних підприємств шляхом здешевлення кредитів на придбання якісної ресурсоощадної вітчизняної сільськогосподарської техніки.

- формування державної та регіональної інноваційно-інвестиційної політики на адаптацію виробництв до вимог ринку для розширеного відтворення та технічного оновлення виробництв.

Регулювання ринкових відносин аграрних підприємств і виробників сільськогосподарської техніки та послуг має здійснюється на основі певних економічних принципів:

- системного підходу до формування ринку технічних засобів, що охоплює аграрних товаровиробників, підприємства сільськогосподарського машинобудування, торгово-комерційні структури та сервісно-технічні служби;

- комплексного підходу до розвитку виробничо-ринкових відносин, як єдиної виробничо-економічної системи, що враховує природно-кліматичну зональність регіонів та забезпечення збалансованого природокористування;

спрямованості державної аграрної політики на забезпечення платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників шляхом впровадження збалансованих цінових, податково-стимулюючих та фінансово-кредитних заходів;

взаємоузгодження економічно-фінансових відносин, які забезпечують обґрунтовані ціни на сільськогосподарську продукцію і товари виробничо-технічного призначення;

державної підтримки інноваційної діяльності інвестиційно привабливих агротехсервіних підприємств які надають конкурентоспроможні інженерно-технічні і сервісні послуги з експлуатації, технічного обслуговування та ремонту техніки;

створення єдиної інформаційної мережі з аналізу і моніторингу та маркетингових досліджень ринку матеріально-технічних ресурсів, як складової частини аграрної економіки;

перспективності формування ринку матеріально-технічних засобів з врахуванням регіональної інфраструктури АПК та прогнозування розвитку територій.

- державної підтримки аграрних товаровиробників з придбання складних високотехнологічних машин та обладнання.

Застосування наведених принципів дозволяє визначити місце регіону за критерієм інвестиційної привабливості для інноваційно-інвестиційних проектів, оцінки внутрішньогосподарських показників підприємств і регіонів з метою вибору ефективних варіантів інвестування.

 

Список використаних джерел

 

1.     Активізація інновацій у сільське господарство України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.economy.nayka.com.ua/index.php?...

2. Білоусько Я.К., Рибницька В.І. Розвиток ринку сільськогосподарської техніки/ Я.К. Білоусько, В.І. Рибницька// Техніка АПК. - 2004. - №10. - с. 14-18.

.   Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.refine.org.ua/pageid-1283-4.html

.   Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ua.textreferat.com/referat-4035-4.html.

.   Витрати виробництва та реалізації. Витрати підприємства як основа формування цін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: pidruchniki.com.ua/.../vitrati_virobnitstva_realizatsiyi.

.   Ільчук М.М., Зрібняк Л.Я., Мельник С.І. Організація і планування сільськогосподарського виробництва/ За ред. М.М. Ільчука та Л.Я. Зрібняка. Підручник. - Вінниця: Нова Книга, 2008 - 456 с.

.   Інвестування в аграрній сфері [Електронний ресурс]. - Режим доступу: lekcii.com.ua › text.901.html.

.   Мазнєв Г.Є. Методичний підхід щодо обґрунтування територіального розміщення ремонто-обслуговуючих підприємств/Г.Є. Мазнєв// Економіка АПК. - 2009. - №11. с. 102-108.

.   Матеріально-технічна база сільського господарства [Електронний ресурс]. - Режим доступу: udau.edu.ua›library.php?pid=2052.

.   Мацибора В.І. Економіка сільського господарства/ За ред. В.І. Мацибора. Підручник. - К.: Вища школа, 1994. - 415 с.

.   Підлісецький Г.М., Товстопят В. Л. Економічні проблеми технічного забезпечення сільського господарства/ Г.М. Підлісецький, В. Л. Товстопят// Економіка України. - 2008. - №11. - с. 81 - 87.

.   Ремонтне і енергетичне обслуговування виробництва Електронний ресурс]. - Режим доступу: refine.org.ua › pageid-1473-1.html.

.   Рентабельність активів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: uk.wikipedia.org›Рентабельність продукції.

.   Розміри сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів. Показники розмірів сільськогосподарських підприємств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: agroua.net/economics/...124/doc-206/.

.   Сільське господарство: комплексне технічне забезпечення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ukrref.com/rf/r-3951.html.

.   Стан та перспективи розвитку ринків продовольчих товарів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: librar.org.ua/sections_load.php?s...id...2.

17. Технічна оснащеність сільського господарства і проблеми відновлення агропромислового комплексу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: refs.co.ua

18.   

Вступ

 

Рівень розвитку агропромислового комплексу багато в чому визначається його технічної оснащеністю, яка залежить від наявності та обсягів придбання ним сільськогосподарської техніки та енергетичних ресурсів, а також від її якості. За останні десятиліття відбулося значне скорочення кількості сільськогосподарських машин і устаткування, що надходять на село. Внаслідок помилок, допущених в ході реформування економіки країни в цілому і АПК, в Зокрема, відбулося абсолютне і відносне скорочення чисельності машинно-тракторного парку, його морального та фізичного старіння, погіршення технічного стану, відхилення структури парку техніки від оптимальних параметрів [17].

Питання технічного забезпечення аграрного виробництва досліджують вітчизняні і зарубіжні вчені та практики. Актуальні питання інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва, інноваційно-інвестиційного розвитку, вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва досліджуються у працях вчених Андрійчука В.Г., Білоуська Я.К., Зубця М.В., Кісіля М.І., Кравчука В.І., Лайка П.А., Левитського І.С., Лобаса М.І., Могилової М.М., Музики П.А., Підлісецького Г.М., Саблука П.Т., Сайка В.Р., Ситника В.П. та інших. Однак, проблема інженерно-технічного забезпечення аграрного виробництва недостатньо вивчена. Додаткових досліджень потребують інноваційно-інвестиційні процеси на регіональному рівні, як чинники покращення технічного забезпечення аграрного виробництва.

Рівень розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства визначається головним чином ступенем насиченості її основними виробничими фондами. Від ступеня забезпеченості ними сільського господарства та ефективного їх використання залежить рівень і темп росту виробництва сільськогосподарської продукції та його рентабельності. У процесі нагромадження виробничих фондів необхідно прямувати до здешевлення засобів і предметів праці та до поліпшення їх якісної характеристики. Розвиток сільського господарства потребує постійного нарощування основних засобів. Спостерігається інтенсивне старіння техніки, а в умовах погіршення забезпеченості запасними частинами і ремонтними матеріалами, паливом і мастилами наростаючими темпами погіршується використання основних засобів.

Внаслідок зниження платоспроможності товаровиробників у сільському господарстві спостерігається спад рівня технічної забезпеченості, темпів оновлення матеріалотехнічної бази. Це приводить до здійснення неповного обсягу технологічних операцій та проведення їх із запізненням, що, в свою чергу, зумовлює зниження врожайності сільськогосподарських культур, зменшення обсягів продукції, зниження її якості, значних затрат і підвищення її собівартості [1].

Зміцнення взаємозв'язків в АПК між сільським господарством і галузями переробки його продукції викликає необхідність узгоджувати ці сфери з промисловістю, що виробляє засоби виробництва і предмети праці для них. У перспективі роль виробництва засобів виробництва у структурі АПК значно зросте. Виробництво сільськогосподарської техніки. транспортних засобів, технологічного устаткування для переробної промисловості, торгівлі тощо повинно повністю забезпечувати потреби АПК на всіх етапах виробництва, промислової переробки, транспортування і реалізації продукції. З підвищенням ролі промислової переробки та обробки сільськогосподарської продукції в АПК зростають обсяги заготівлі. зберігання, транспортування і збуту готової продукції.

Сучасне стан технічної оснащеності, необхідність індустріалізації тваринництва на основі вдосконалення технології та технічних засобів об'єктивно визначають необхідність поліпшення використання вже створеного виробничо-технічного потенціалу.

Досвід багатьох господарств країни підтверджує ефективність їх роботи може бути істотно підвищена шляхом реконструкції, розширення і технічного переозброєння, що забезпечують приріст продукції в більш стислий термін і за менших питомих витратах у порівнянні з новим будівництвом аналогічних приміщень. Хоча модернізація існуючих приміщень і вимагає менших капітальних вкладень, ніж нове будівництво, однак вони досить високі.

Розвиток рослинництва і тваринництва та успішне виконання завдань щодо вирощування зернових, соняшнику, цукрових буряків та інших культур та виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів цих галузей можливий за умови прискорення науково-технічного прогресу. Це потребує постійного і широкомасштабного здійснення технічного переоснащення виробництва, завершення комплексної механізації на основі використання науково обґрунтованої системи машин [15].

Теоретичні основи технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва