Термін як частина спеціальної лексики мови

 

Системне вивчення проблем термінології, визначення її місця у структурі мови є одним з актуальних завдань лінгвістики. Терміни з’являються не лише тоді, коли починає розвиватись наука, теоретичне знання. У всі часи будь-яка професія, будь-який вид трудової діяльності людини народжував систему слів, які вважалися професійними, а. згодом, лягли в основу термінологічної системи будь-якої мови. Також багато слів загальновживаних, нетермінологічних, в професійній мові здобувають значення і функції термінів. Використання термінів представниками однієї й тієї ж професії забезпечує адекватне спілкування в процесі спільної діяльності та впливає на ступінь її ефективності.[1; 4]

Термін будь-якої галузі знання та людської практики, зокрема технічної, виражає спеціальне професійне поняття (наукове, технічне, соціально-культурне), якщо він використовується в умовах спеціальної професійної комунікації: в письмових текстах або розмові спеціалістів. Функціонуючи в художніх творах або в умовах повсякденного спілкування, термін має повсякденне або загальне тлумачення.

Термінології мають велику історію, але поняття термін сформувалось в Європейській науці лише на початку XX ст. Сучасні лінгвістичні дослідження ґрунтуються на комплексному міждисциплінарному підході. Розв’язання теоретичних проблем щодо визначення особливостей і природи термінів як знаків спеціальних понять, виявлення дериваційного потенціалу термінологічної лексики, вивчення загальних тенденцій розвитку терміносистем постійно перебуває у центрі уваги дослідників. [9; 4]

Комплексний підхід до вивчення різних аспектів термінології знайшов втілення в наукових працях Б.М.Головіна, С.В.Гриньова, З.І.Комарової, Д.С.Лотте, З.М.Осипенко, Н.Б.Скуловіна, A.B.Суперанської, В.М. Підвойного та інших. Проте певні уявлення щодо процесів і особливостей термінологічної номінації, зіставні аспекти терміносистем, ознаки терміна як особливого знака не знайшли достатнього освітлення в науковій літературі і потребують подальшого вивчення.

Термін - це слово, або словосполучення, котре має спеціальне значення, виражає та формує професійне поняття та застосовується в процесі ознайомлення та засвоєння наукових та професійно-технічних об’єктів та відносин між ними. Слово-термін - це завжди результат та знаряддя професійного мислення та спеціально-професійного спілкування. [6; 158]

Лінгвістичне вивчення термінів довгий час здійснювалось в рамках лексикології. В науці існувала думка про обов’язкову однозначність термінів, їх системність, впорядкованість, до термінів ставились вимоги краткості, обов’язкового дефінірування.[10; 15]

Говорячи про термінологію, лінгвісти, як правило, розрізняють:

·   Науку про терміни (в цьому відношенні дедалі популярнішим стає термін «термінознавство»)

·   Загалом всю фахову лексику у складі певної мови (ми говоримо, наприклад, «термінологія української мови», «термінологія турецької мови», «німецька термінологія», тощо)

·   Спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки (наприклад лінгвістична термінологія, термінологія обчислювальної техніки)

Така багатозначність не в останню чергу зумовлена тим, що для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як у мові в цілому, так і в субмові (фаховій мові) зокрема.

Наприкінці 60-х було запропоновано розмежувати значення цього терміна та ввести нове поняття термінознавство. [13; 151]

Термінознавство - наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, змісту і функціонування, а також вживання, впорядкування і створення.

Таким чином, зберігши за терміном термінологія значення сукупності слів та словосполучень, які виражають спеціально-професійні поняття, термінознавством назвали дисципліну, предметом котрої є термінології різних областей професійної діяльності людини.

Початок термінознавства як науки пов’язан із ростом ролі науки в житті суспільства у 30-40-х роках XX століття, який вивів проблему дослідження терміну і термінології до ланки найбільш важливих питань загального мовознавства і розпочав процес виділення термінознавства в окрему наукову дисципліну, із своїм предметом і методами дослідження. В цей період з’являються праці Д.С.Лотте, присвячені відбору та стандартизації термінів, дослідження Г.О.Винокура про специфіку термінологічного словотвору, праці О.О. Реформатського та ін.

В наступні роки увага лінгвістів до проблем термінології тільки посилюється. Треба відмітити, що ріст інтересу до вивчення терміну припадає на 60-70-ті роки XX століття. У працях провідних російських вчених Д.С. Лотте, Г.О. Винокура, О.О. Реформатського та ін. були надані визначення найважливішим поняттям сучасного термінознавства, котрі досліджуються новою генерацією вчених, серед яких: Б.Н. Головин, A.C.Герд, С.В.Гриньов, Б.Ю.Городецький, В.П. Даниленко, Т.Л.Канделаки, Л.А.Капанадзе, Я.А. Климовицький, В.М.Лейчик, А.И.Моисеев, Р.Г. Петровский, В.В. Раскин, та ін. Питаннями класифікації та систематизації термінів уперше стали займатися американські вчені, серед яких можна виділити С. Райта і В. Адама. Особливе значення мають праці зарубіжних дослідників Л.Ольшкі і Е.Вюстера, оскільки обидва вчені зробили великий внесок у розвиток термінознавства у питаннях однозначності терміну, навколо котрих досі ведуться дискусії. їх дослідження мають великий методологічний вплив на розвиток сучасного термінознавства [27; 156-161].

В наш час розробкою теоретичних проблем термінознавства займається ряд національних шкіл - австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська - що відрізняються підходами і аспектами розгляду спеціальної лексики. Провідною за масштабами та значущістю досліджень є російська школа.

Наразі в термінознавстві виділяється низка самостійних напрямків дослідження. В першу чергу слід виділити теоретичне термінознавство, яке вивчає закономірності розвитку та застосування спеціальної лексики, та прикладне термінознавство, що ґрунтується на теоретичному і розробляє практичні принципи і рекомендації щодо усунення недоліків термінів і термінологій, їх опису, оцінки, редагування, впорядкування, створення, перекладу та застосування. Поруч з теоретичним і прикладним виділяються декілька більш вузьких галузей сучасного термінознавства, як то: загальне, галузеве, типологічне, порівняльне, семасіологічне, ономасіологічне, історичне, функціональне та когнітивне (гносеологічне) термінознавства.

Загальне термінознавство вивчає найбільш загальні властивості, проблеми та процеси, які відбуваються в спеціальній лексиці, а часткове чи галузеве терміноведення займається вивченням спеціальної лексики та понять окремих галузей знань конкретних мов. Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням особливостей окремих термінологій з метою установлення загальних властивостей термінологій та особливостей окремих термінологій, який зумовлений характером, який відображає галузі знання. Порівняльне термінознавство займається порівняльним дослідженням загальних властивостей спеціальної лексики різних мов, наприклад, російської та англійської. Семасиологічне термінознавство займається дослідженням проблем, пов’язаних зі значенням (семантикою) спеціальних лексем, зміненням значень та все можливими семантичними явищами - полісемією, омонімією, синонімією, антонімією, гіпонімією та ін. [30; 13]

Науковий напрямок термінознавства, що розглядає термінологію як частину лексики літературної мови, дозволяє точніше визначити місце термінів у мові та мовленні, повніше описати семантичні процеси, характерні для функціонування і розвитку термінології.

Виходячи з задач дослідження, надалі в його рамках термінологія буде розглядатися як комплекс фахової лексики в межах словникового складу мови, а також фахової лексики певної галузі науки (технічні науки).

Як така, термінологія має істотні відміни від загальновживаної лексики і повинна характеризуватись такими ознаками:

·   досконалість - чітка граматична структура, логічність та вмотивованість термінів;

·   економічність - інформативність, легкість у вивченні, короткість терміноодиниць;

·   консонансність - милозвучність, артикуляційну та правописну зручність термінів. [41; 98]

Для сучасного термінознавства характерне протиставлення понять «термінології» і «терміносистеми». Термінологія не є еквівалентною терміносистемі. Термінологія являє собою, за О.О.Реформатським, «у певному сенсі, безструктурний набір одиниць, лише «доступних» свідомому упорядкуванню» [46; 12].. Терміносистема ж - кінцевий продукт свідомого упорядкування термінів; «її структура в цілому адекватна структурі системи понять даної теорії» [46; 17]. Термінологія, на думку В. Лейчика, складається з «передтермінів» - лексичних одиниць звичайної мови [27; 159]. Для того, щоб перетворитися в терміносистему, термінологія має, таким чином, пройти процес тотальної систематизації, що стосується всіх рівнів мови.

Поряд з поняттями «термінологія» і «терміносистема» лінгвістами застосовується термін «термінополе», уведений Л.А. Капанадзе. Він визначається як система понять, виражених у термінології. Наприклад, із загальної термінології даної мови можна виділити термінополе економіки, що буде поділятися на підмови бухгалтерського обліку, маркетингу, фінансової діяльності та інш. Термінополе комп’ютерних технологій буде включати підмови програмування, технічного забезпечення, програмного забезпечення, комп’ютерних мереж та інш. Термінополе можна визначити, ґрунтуючись на понятті поля як сукупності мовних (головним чином лексичних), об’єднаних спільністю змісту одиниць, що позначуються й відображають понятійну, предметну або функціональну подібність явищ [цит. За 41; 152]

Таким чином, термінополе - це поле, що охоплює термінологічні одиниці, об’єднані загальною семантичною ознакою. У термінології можна виділити майже нескінченну кількість полів: наприклад, термінополе «математика» (складання, множення, інтеграл, функція та ін.), «типи торгівельних центрів» (універмаг, бутік, супермаркет, базар та ін.) тощо. У цьому розумінні поняття «термінополе» не є еквівалентним поняттю «терміносистема»: остання включає терміни, об’єднані лише тематично та систематизовані, що можуть розпадатися на різне число термінополей.

Виокремлення поняття «термінополе», окрім того, дозволяє при аналізі визначеної системи термінів включати до неї спірні емоційно-експресивні одиниці, на основі їх «понятійної, предметної або функціональної подібності» з іншими, більш «термінологічними» одиницями. Дані одиниці будуть відноситися до термінологічної «периферії», а інші - до «ядра». [цит. За 41; 188]

Цікавим для нашого дослідження є положення деяких лінгвістів про виокремлення також наукової та технічної термінології. Так, Ж.Віньє та А.Мартен підкреслюють, що ця різниця зумовлена самими обставинами виникнення науки й техніки, оскільки техніка виникла як результат довгої низки проб та помилок, які часто проводилися навмання, емпіричних пошуків ремісників; наука ж розвивалася своїм власним шляхом і, звільняючись від первинних містичних та релігійних уявлень, лише на початку XIX століття завдяки своїм новим досягненням змогла надати нового імпульсу поширенню технічних знань. Тому «не можна вважати само собою зрозумілим, що наука й техніка належать до однієї й тієї ж галузі мислення і в мові можуть бути висловлені одними й тими самими лінгвістичними засобами... У кожному випадку мова використовує різні поняття і власні синтаксичні засоби» [цит. За 30; 168].

Разом з тим слід визнати, що в епоху бурхливого розвитку науки й техніки ці дві сфери людської діяльності розвиваються паралельно, взаємодоповнюють, взаємозбагачують одна одну, що виявляється також у взаємопроникненні особливостей їх фахових мов. Сьогодні вже більш логічно стверджувати про існування мови науки, в межах якої розташована мова техніки.

Науково-технічна революція привела до активізації інформаційно- комунікативних процесів, наслідком яких став кількісний приріст термінів в різних галузях знань, активне проникнення їх в загальнонародну мову. Ці процеси здобули назву «термінологічного вибуху» (чи «термінологічного потопу» - по аналогії з біблейським всесвітнім потопом, який захлеснув та знівечив стародавнє людство). Результатом термінологічного вибуху стала переорієнтація лінгвістичних досліджень: предметом як традиційної так і прикладної лінгвістики стає термінологія різних галузей знань. Практичним свідченням цього процесу є збільшення кількості наукових конференцій та публікацій по термінознавству в українському та світовому науковому просторі.