Динаміка змін показників імунного статусу після проведення екстракорпоральної детоксикації

Показник	Групи хворих	Значення показників на етапах дослідження
		до лікування	7 доба
Лейкоц, 1 10 /л	I II III	16,5±4,09 9,5±2,06 6,2±1,7	9,1±3,1* 7,1±1,1 7,1±0,9
СD3+, %	I II III	63,2±1,6 56,4±3,0 49,2±2,3	67,2±1,1* 62,1±0,9* 54,6±1,3*
CD4+, %	I II III	31,2±2,0 26,4±3,2 20,2±3,0	38,0±1,2** 34,2±1,3** 26,1±0,9**
CD8+, %	I II III	20,2±3,1 30,1±3,4 13,5±3,3	22,0±1,4 26,8±2,0 23,6±1,1**
CD4+/CD8+, %	I II III	1,5±0,1 0,9±0,1 0,8±0,1	1,7±0,1** 1,3±0,1** 1,1±0,1**
CD16+, %	I II III	16,0±1,0 10,3±2,5 6,6±1,0	18,1±1,0* 15,2±1,1* 11,1±0,9**
CD20+, %	I II III	16,3±3,2 8,3±3,1 4,5±2,1	21,1±1,1** 13,1±1,4* 8,3±1,4*
IgA, г/л	I II III	1,90±0,39 2,31±0,32 1,98±0,32	2,42±0,32 1,89±0,46 2,43±0,23*
Ig M, г/л	I II III	1,27±0,33 0,86±0,33 0,76±0,26	0,95±0,34 0,91±0,33 0,89±0,34
Ig G, г/л	I II III	13,10±3,50 10,60±4,90 7,31±1,72	10,11±3,40 9,51±3,23 9,07±3,41
ЦИК, у.е.	I II III	90,1±6,0 137,4±9,8 77,1±7,8	98,1±4,1 102,1±5,9** 125,4±9,6**
НСТ-тест cп., у. е.	I II III	137,5±4,0 92,5±4,1 78,0±4,4	124,6±8,4 113,4±5,1** 99,1±6,7**
НСТ-тест cт., у. е.	I II III	157,5±11,6 129,8±7,1 93,8±10,3	199,6±8,1** 178,3±9,8** 112,4±11,2

Примітки:

* p<0,01-0,05у порівнянні з початковим значенням;

** p<0,01-0,05 у порівнянні з контролем.

 

Після проведення ПФ спостерігалось підвищення фагоцитарних реакцій, які проявлялись підсиленням метаболічної активності нейтрофілів у хворих І та ІІ групах та збільшенням показників спонтанної активності нейтрофілів у хворих ІІ та ІІІ основних груп.

Після завершення програмованого ПФ спостерігалось зростання клітин – натуральних кілерів, що характеризувало підвищення загальної кілерної активності організму. Такий показник не був зареєстрований у контрольній групі.

Необхідно відзначити, що тільки в групах хворих із використанням в комплексі інтенсивного лікування ПФ та імуноорієнтованої терапії реєстрували зростання концентрації клітин хелперів/індукторів у поєднанні з динамікою відновлення стабільності імуно-регуляторного індексу, а також збільшення В-лімфоцитів.

Таким чином, дослідженням виявлено, що використання ПФ має чіткий лабораторний та клінічний ефект (за умови призначення його за показами). Він був зумовлений елімінацією циркулюючих в крові токсинів незалежно від їх молекулярної маси; виникненням градієнту концентрації, який дозволяв мігрувати тканинним токсинам в кров; елімінацією прозапальних цитокінів відповідальних за феномен "медіаторної" відповіді та ендотоксинового шоку.

Одержані позитивні показники імунологічних досліджень вказували на високі імуномодулюючі властивості запропонованого методу. Однак, ефективність дії імунної системи, насамперед, залежала від роботи функцій життєвоважливих органів і систем, а саме серцево-судинної та мікроциркуляторної.

З метою аналізу ефективності використання внутрішьноартеріальної інтенсивної терапії (ВАІТ) у комплексному лікуванні пацієнтів з інфікованим некротичним панкреатитом дослідили та порівняли результати лікування у двох групах хворих. У 30 (34,1%) у фазу токсемії у складі консервативної терапії використовували методику ВАІТ, у 58 (65,9%) хворих в склад консервативної програми ВАІТ не входила (табл. 5).

В перші 48 годин від початку захворювання ВАІТ запровадили у 16 хворих (53,33%), а у 14 (46,67%) - після другої доби від початку захворювання. Середній час початку ВАІТ з моменту поступлення хворих в клініку склав 14,5±5,5 годин. Інфузійна терапія проводилася у безперервному режимі протягом 7-10 діб. Середня тривалість курсу серед хворих склала 7,5±1,5 діб. З метою профілактики тромбозу внутрішньоартеріального катетеру у склад ВАІТ включали безперервне введення гепарину із розрахунку 2000 ОД на 500 мл інфузійного розчину.

Виявлено, 2 тактичних варіанти проведення ВАІТ, які залежали від присутності чи відсутності "перфузійного блоку". При збереженні перфузії ПЗ проводилася стандартна запрограмована внутрішньоартеріальна терапія у комплексі з інфузійною програмою (в середньому 70-80 мл/год) з внутрішньоартеріальним форсованим діурезом не нижче 50 мл сечі на добу. Хворим проводилося безперервне введення октреотиду у дозі 900-1200 мг на добу, болісне введення квамателу у добовій дозі 40-80 мг 2 рази на добу, внутріаньоартеріальне введення антибіотиків у болісному режимі.

За наявності "перфузійного блоку" внутрішньоартеріальну терапію починали із спеціалізованого лікування, яке було направлене на відновлення гемоциркуляції у басейні ПЗ. Протягом першої доби в склад стандартної трансфузійної програми включали безперервне внутрішньоартеріальне введення інгібіторів протеаз (контрикал – не менше 200 тис. Од на добу чи гордокс не менше 2 млн. на добу). Дозу постійного внутрішньоартеріального введення гепарину збільшували до 1-2 тис. од на годину (24-48 тис.од. на добу), з додаванням активатору фібринолізу – компламіну до 1200 мг на добу. Таким чином, створювали керовану гіпокоагуляцію із часом зо ЛІ-Уайтом 18-23 хвилини. Для зняття спазму та ліквідації мікротромбозу в склад реологічно активної терапії вводили дезагреганти (пентоксифілін до 500 мг) та спазмолітики (верапаміл 5-10 мг). Через 1-2 доби після покращання кровопостачання в басейні ПЗ проводили ВАІТ.

 

Таблиця 5