Концентрація інтерлейкінів у сироватці крові до та після лікування

Показник	Групи хворих	Значення показників на етапах дослідження
		1 доба	2 доба	6 доба	14 доба
TNFa, пг/л	І ІІ ІІІ	88,9±15,6 128,8±23,9 130,0±94,2	102,7±5,6** 131,4±9,6 130,8±12,1	75,1±9,4*** 98,3±11,2*** 111,4±9,4*	57,4±6,1*** 72,1±9,7*** 81,6±10,0***
IL–1b, пг/л	І ІІ ІІІ	273,3±44,1 486,6±54,1 482,4±73,2	303,2±22,1 131,4±9,6 423,1±88,2	214,1±51,3** 98,3±11,2*** 343,3±37,4*	66,1±10,1**, * 101,1±11,2**,* 267,1±33,1***
IL–8, пг/л	І ІІ ІІІ	316,5±112,1 397,9±71,1 551,4±86,3	202,1±46,1& 234,1±64,2* 487,1±77,2	105,1±41,2** 173,1±45,2*** 304,9±55,1**	66,2±21,3*** 123,5±23,2*** 225,1±21,7***
IL–1Ra, пг/л	І ІІ ІІІ	1090,8±282,1 2075,0±291,7 2754,7±298,1	1206,57±189,3 1854,1±171,5 2516,6±99,1	570,7±61,3** 1287,7±87,1* 2010,0±98,78	407,5±51,9**,* 728,9±77,3** 1166,9±71,3**
IL–1Ra/TNFa, ед.	І ІІ ІІІ	12,27±3,57 16,11±1,11 21,19±2,16	11,1±2,12 14,11±2,3 19,24±3,7	7,60±1,11*** 13,10±1,32* 17,11±2,10	7,101±,20** 10,11±1,51*** 1166,9±71,3**

 

Перебіг НП, який закінчився летально, характеризувався початковими найнижчими рівнями ІL-1Rа. Аналіз співвідношення ІL-1Rа/ІL-1b показав, що при летальності НП цей показник залишався постійно дуже низьким (<1000).

При некротичному ГП спостерігалися суттєві зрушення у "цитокіновій мережі", дисбаланс її прозапальної та антизапальної ланок та вивчалась перевага експресії прозапальних цитокінів, що мало принципове значення для діагностики та оцінки тяжкості стану хворих. У нашому дослідженні експресія TNFa, IL–1b, IL–8, IL–1Ra на фоні комплексної інтенсивної терапії НП достовірно знизилася з тенденцією до мінімалізації вихідного дисбалансу між про- та антизапальними цитокінами.

При вивченні впливу екстракорпоральної детоксикації у комплексі з імуноорієнтованою інтенсивною терапією визначено, що пряму залежність між стадією протікання синдрому системною запальної відповіді (ССЗВ) та тяжкістю стану за рівнем IL-1Ra (r=0,95). Стан балансу прозапальних та антизапальних цитокінів, який визначався по співвідношенню IL-1Ra/TNFб характеризувався зміною їх продукції у бік прозапальних цитокінів.

Найзначніші зміни балансу спостерігалися у хворих ІІ та ІІІ досліджуваних груп, де індекс співвідношення IL-1Ra/TNFб складав 3 та більше одиниці. Співставлення отриманих результатів з даними імунологічного дослідження показало на залежність зміщення цитокінового балансу у бік збільшення вмісту протизапальних медіаторів із розвитком вторинної імунної недостатності.

У хворих І групи спостерігалася напруженість неспецифічних реакцій організму із одночасним виявом обмежень резервних можливостей внутрішньоклітинних систем фагоцитів та формуючій дисфункції імунної системи по клітинному типу. Це проявлялося значним збільшенням кількості лейкоцитів у крові до 16,4±4,0 (p<0,05), збільшенням показників спонтанного HCT-тесту до 137,6 ±4,1 у.о. (p<0,05), при відсутності змін з боку стимульованого HCT-тесту, зменшенням загальної кількості Т-лімфоцитів на 8,7% за рахунок клітин хелперів/індукторів (табл. 4).

В ІІ групі хворих спостерігали відносну лейкопенію, зниження значень як спонтанного так і стимульованого HCT-тесту відповідно до 92,6±4,2 у.о. та 129,6±8,1 у.о. (p<0,05). Крім цього відбувалося виснаження пулу Т-лімфоцитів хелперів при відносному зростанні супресорних клітин на 7,3%, відносно низький вміст В-лімфоцитів, дисімуноглобулінемія класів А, М, G, зростання концентрації ЦІК до 137,3± 9,8 у.о. (p<0,05). Це вказувало на пригнічення реакції неспецифічного захисту організму, формування вторинної клітинної недостатності з порушенням процесів антиген-специфічної реакції імунної відповіді.

У пацієнтів ІІІ групи (прогресуючий перебіг) зареєстроване зниження фагоцитарних реакцій, дефіцит всіх пулів Т-лімфоцитів, пригнічення процесів продукції антитіл. Така реорганізація системних реакцій носила компенсаторний характер і була направлена на пригнічення системного запалення.

Доведено, що зміна цитокінового балансу із зрушенням індексу співвідношення IL-1Ra/TNFб в 3 та більше разів асоціювалась із глибокою дисфункцією імунної системи, розвитком вторинної імунної недостатності. При міжгруповому порівнянні змін сироваткових концентрацій цитокінів визначено, що ПФ суттєво впливав на показники медіаторів ССЗВ.

На другу добу після проведення ПФ в І та ІІ групах дослідженнях спостерігали нижчі концентрації IL-8, а на 7 добу – всіх цитокнінів, що вивчалися відносно результатів, що отримані у контрольній групі (p<0,05). При цьому, при збереженні зміщення цитокінового балансу у бік прозапальних медіаторів, констатували більш виразне зниження співвідношення IL-1Ra/TNFб (p<0,05).

Динаміка показників імунного статусу вказувала на позитивний вплив ПФ на лікувальний процес (табл. 4).

 

Таблиця 4