Теоретичні основи рекламної стратегії підприємств промислової властності

ЗМ І СТ

Вступ

1 Теоретичні основи рекламної стратегії підприємств промислової властності

1.1 Проблеми формування ринку промислових підприємств і їх правової охорони

1.2 Теоретичні підходи до формування стратегії маркетингу

1.3 Особливості рекламної політики та планування об´ємів випуску

2 Загальна характеристика ДП завод „Електроважмаш”

2.1Структура і техніко-економічна характеристика ДП завод

„Електроважмаш”

2.2Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.3 Аналіз маркетингової діяльності підприємства

3Розробкарекламної стратегії та правового захисту корисної моделі ДП завод „Електроважмаш”

3.1 Визначення патентоспроможності та розробка документів на прикладі "Прямоточного гідроагрегату"

3.2 Розробка заходів щодо рекламної стратегії "Прямоточного гідроагрегату"

3.3 Розрахунок ефективності і рекламної стратегії

4 Охорона працi та навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці і навколишнього середовища

4.2 Організація охорони праці на ДП завод «Електроважмаш»

4.3 Промислова санітарія

4.4 Виробниче освітлення

4.5 Мікроклімат

4.6 Шум

4.7 Електромагнітне випромінювання

4.8 Міри безпеки

4.9 Пожежна безпека

4.10 Охорона навколишнього середовища

5 Цивiльна оборона

Висновки

Список джерел інформації

Додаток А Баланс підприємства

Додаток Б Оформлення документів на корисну модель

ВСТУП

 

Одним з основних показників цивілізованості суспільства в усі часи була і залишається увага, яка приділяється в ньому розвитку науки, культури і техніки. Від того наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх розв’язання посталих перед ним економічних проблем.

Технологічно провідні країни світу останніми роками в основу своєї економічної (а в ряді випадків і політичної) стратегії на перші позиції поставили науку та її результати як основу основ базису високих технологій.

Формування соціально-ринкової моделі господарювання в Україні пов’язане з проблемами, які не лише ускладнюють створення єдиної обґрунтованої концепції стабілізації та розвитку національної економіки, а й посилюють негативний вплив на діяльність промислових підприємств, їх фінансову стійкість. Найскладнішими є такі проблеми:

· відсутність сформованої правової та методологічної бази для проведення санації та реструктуризації підприємств;

· недостатня забезпеченість України паливно-енергетичними ресурсами;

· недосконалий розвиток кредитних відносин на тлі фінансової кризи.

Мало того, у ринкових умовах господарювання економічні досягнення суспільства безпосередньо залежать від діяльності підприємств. Ось чому радикальні економічні реформи слід насамперед спрямувати на підприємство, де відбуваються основні економічні процеси, вирішується комплекс проблем якості і технології виробництва, формуються певні економічні та соціальні відносини, стикаються інтереси суспільства, колективу і працівника.

З огляду на складну соціально-економічну ситуацію, необхідність у провадження комплексу цілеспрямованих заходів для стабілізації виробництва і досягнення економічного зростання на якісно новій основі передбачається здійснювати структурну перебудову не за галузевим принципом, а за пріоритетними напрямками реформування економіки. Визначено такі першочергові взаємопов’язані завдання:

· підвищення конкурентноспроможності виробництва і розширення експортного потенціалу країни;

· посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів;

· реалізація енергозберігаючої моделі економіки;

· оновлення виробництва на науково-технічній основі;

· реструктуризація підприємств;

· створення відповідних ефективних регіональних структур.

Зазначені завдання можна розв’язати лише за сприятливого розвитку зовнішнього середовища підприємств і широкого використання маркетингу виробниками товарів промислового призначення, спрямованого на розширення промислового ринку і якнайповніше задоволення попиту споживачів на промислові товари.

Суть і принципи маркетингу

Виникнення маркетингу тісно пов'язане з виникненням обміну і виникненням ринку. Маркетинг - це робота з ринком ради здійснення обмінів, мета яких - задоволення людських потреб і потреб.

Основу діяльності маркетингу складають такі заняття, як розробка товару, дослідження, налагодження комунікації, організація розподілу, встановлення цін, розгортання служби сервісу.

По відношенню до ринку маркетинг має 2-сторонню структуру, а саме: маркетинг, здійснюваний продавцями, і маркетинг, здійснюваний покупцями.

У літературі основна увага приділяється маркетингу, здійснюваному продавцями. Можна також визначити маркетинг як «комплекс заходів у області досліджень торгово-збутової діяльності підприємства, по вивченню всіх чинників, що роблять вплив на процес виробництва і просування товарів і послуг від виробника до споживача».

Маркетинг (від англійського market - ринок) - комплексна система організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку, вивчення внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства-експортера, розробки стратегії і тактики поведінки на ринку за допомогою маркетингових програм. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортименту, вивчення покупців, конкурентів і конкуренцію, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту і рекламі, оптимізації каналів руху товару і організації збуту, організації технічного сервісу і розширення асортименту сервісних послуг, що представляються.

Маркетинг як породження ринкової економіки є в певному значенні філософією виробництва, повністю (від науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт до збуту і сервісу) підпорядкованою умовам і вимогам ринку, що знаходяться в постійному динамічному розвитку під впливом широкого спектру економічних, політичних, науково-технічних і соціальних чинників. Підприємства-виробники і експортери розглядають маркетинг як засіб для досягнення мети, фіксованої на даний період по кожному конкретному ринку і його сегментам, з найвищою економічною ефективністю. Проте це стає реальним тоді, коли виробник має в своєму розпорядженні можливість систематично коректувати свої науково-технічні, виробничі і збутові плани відповідно до змін ринкової кон'юнктури, маневрувати власними матеріальними і інтелектуальними ресурсами, щоб забезпечити необхідну гнучкість в рішенні стратегічних і тактичних задач, виходячи з результатів маркетингових досліджень. За цих умов маркетинг стає інструментом планування виробничо-комерційної діяльності підприємства, складання експортних програм виробництва, організації науково-технічної, технологічної, інвестиційної і виробничо-збутової роботи колективу підприємства, а управління маркетингом - найважливішим елементом системи управління підприємством.

Забезпечення ефективного розвитку і функціонування, як великих підприємств, так і молодих фірм в умови ринкової системи господарювання в даний час є складною комплексною проблемою. В першу чергу це стосується таких її сторін, як менеджмент і маркетинг.

Як показує практика, в умовах трансформації вітчизняної економіки в ринкову маркетинг нерідко є найбільш «вузьким місцем». При неефективній маркетинговій системі незатребуваними залишаються гнучкість і ресурсні можливості виробничої, фінансової і інших підсистем фірм.

Маркетинговий підхід – загальновизнаний напрям в створенні і реалізації фірмами продукції і послуг різного напряму. У країнах з розвиненою ринковою економікою маркетинговій сфері приділяється велика увага, оскільки неефективна маркетингова система підприємства може привести не тільки до втраченого прибутку, але і прямим збиткам. Маркетингова система як підсистема організаційного управління існує в будь-якій фірмі, проте, ступінь її розвитку і ефективності може мати значні відмінності. У організаційному відношенні в крупних і середніх фірмах ланка маркетингової системи, що управляє, – спеціальні служби і підрозділи. У малій фірмі це може бути безпосередньо один з керівників.

На багатьох вітчизняних підприємствах в даний час поволі реалізуються справжні маркетингові заходи і дослідження. Проте, на ряду з цим відсутній нерідко відсутнє правильно розуміння самого поняття «маркетингова діяльність», «маркетингова система», «управління маркетингом», «маркетингової управління», як про цілісну підсистему управління фірмою. Об'єктивні причини цього пов'язані з тим, що маркетинг стикається і перетинається з самими різними сторонами діяльності підприємства, але в теж час не дублює їх [3].

Маркетинг, в широкому сенсі цього поняття, розуміється як система реалізації наступних принципів: орієнтація на споживача, економічна ефективність як основа діяльності фірми; координація зусиль всіх служб і підрозділів для досягнення поставленої мети. Тут маркетинг бере на себе деякі функції менеджменту.

Маркетинг і менеджмент є основою будь-якої діяльності будь-якого підприємства або фірми. Функції менеджменту і маркетингу відображають різні об'єкти їх додатку (персонал, фінанси, будівництво, страхування, торгівля, виробництво, інвестиції, інновації, проекти, інформація, знання і ін.), а так само різні концепції, що відображають технологічні аспекти самого менеджменту і маркетингу як способу управління (методологічні, організаційні, інструментальні, інформаційно-правові, інформаційні і ін.). Ми знаємо, що в менеджменті один з підходів в управлінні носить назву «маркетинговий», що має на увазі маркетингове управління фірмою, підприємством, тобто це таке управління, яке орієнтоване на споживача, відповідно до їх потреб, потреб, запитів. Але, на жаль, не в багатьох навчальних посібниках, статтях можна знайти чітке визначення понять «маркетингової управління» і «управління маркетингом».

За логікою приведених вище міркувань буде доцільно дати визначення цим двом поняттям:

- управління маркетингом;

- маркетингове управління.

У теорії і практики ведення маркетингової діяльності ці два поняття нерідко наділяються рівноправними характеристиками і виконують однакові функції. Отже, спробуємо розібратися, в чому ж схожість і відмінність цих понять (див. таблицю 1.2).

Отже, управління маркетингом – це цілеспрямована діяльність по регулюванню позицій фірми на ринку, по засобах планування, організації, обліку, контролю, виконання кожної фази позиційно-діяльнісної поведінки фірми, з урахуванням впливу закономірностей розвитку ринкового простору, конкурентного середовища для досягнення прибутковості і ефективності діяльності суб'єкта на ринку [4].

Сфера управління маркетингом, займаючи певне місце в загальній системі маркетингових знань, включає аналіз, планування, контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення і підтримку вигідних обмінів за допомогою рішення певних задач організації, таких як отримання прибутку, зростання об'єму збуту, збільшення частки ринку і т.д.

Зі всього вищесказаного можна зробити наступний висновок, що поняття «управління маркетингом» і «маркетингове управління» входять в набір інструментів менеджменту і витікають із загального поняття управління підприємством.

Такі функції управління як цільова установка, прогнозування, планування, є, по суті, обґрунтування і ухвалення управлінських рішень, що реалізовуються в рамках інформаційно – аналітичних завдань, маркетингу. Не всі менеджери здатні самостійно вирішити ці питання, і в складних випадках це маловірогідно [5].

 

Таблиця 1.1 - Порівняльні характеристики

Управління маркетингом		Маркетингове управління
Об'єкт управління - маркетинг, а саме позиційна діяльність на ринку з урахуванням всієї сукупності чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Суб'єкт управління - діяльність конкретного власника даного підприємства, або за його дорученням діяльність менеджера.	Середовище	Об'єкт управління - підприємство, ринок, сегмент, існуючі споживачі і потенційні покупці. Суб'єкт управління - діяльність конкретного власника даного підприємства, або за його дорученням діяльність менеджера.
Управління маркетингом		Маркетингове управління
Проведення заходів, щоб знайти оптимальну кількість клієнтів, необхідне для реалізації всього вироблюваного фірмою в даний момент об'єму продукції. Це означає не тільки створення і розширення попиту, але і проблеми його зміни, а іноді і скорочення. Процес управління маркетингом охоплює такі сторони діяльності фірми, як організація збуту і його стимулювання, рекламні кампанії і дослідження маркетингу, управління товарами і ціноутворення.	Дії	Формування у співробітників підприємства, партнерів «маркетингового образу мислення», проходження маркетингової ідеології, тобто повна орієнтація на ринок, забезпечення «маркетингового мікроклімату» на підприємстві. Плюс всі ті заходи, які входять в поняття «управління маркетингом».
Отже, завдання управління маркетингом полягає " у дії на рівень, час і характер попиту так, щоб це допомагало організації в досягненні тих, що стоять перед нею цілей". Тобто "управління маркетингом це управління попитом". Виходячи з цього, управління маркетингом стосується питань вивчення бажаного рівня попиту на товари конкретної фірми; аналізу ситуації перевищення реального попиту над бажаним, їх відповідності і ситуації, коли реальний попит нижче бажаного.	ВИСНОВОК	Отже, маркетингове управління – це одна форма управління підприємством, при якій підприємство повністю орієнтується на ринок, відповідає на сьогоднішні запити поставлені ринком, тим самим задовольняючи потреби споживачів і потенційних покупців.

 

У крупних і середніх підприємствах ці завдання покладаються на спеціальні організаційні ланки – маркетингові підрозділи, служби. Вони виконують роль внутрішніх консультантів, здійснюючи підготовку рішень (для цього можуть притягуватися і зовнішні консультанти). Взаємини менеджменту і маркетингу визначаються таким чином. З одного боку, до ним можна відноситься як до двох окремих суміжних сфер. З іншого боку, маркетинг можна розглядати як частину менеджменту, орієнтовану на відстежування макроекономічного середовища, зовнішніх чинників, внутрішніх змін, вироблення адекватної реакції на них у вигляді індикативних управлінських рішень.

Чим складніша система управління підприємством, тим доцільніше чітке розділення завдань менеджменту і маркетингу. Тоді процес ухвалення рішень стають більш спостережуваними і керованими, а самі рішення обгрунтованими і адекватними [6].

Менеджмент може бути орієнтований на людину і на проблему. У першому випадку найважливішою стороною менеджменту як виду професійної діяльності суб'єктів (менеджерів) є уміння управляти персоналом. У другому випадку йдеться про ділову інтуїцію, яка визначається умінням менеджерів здійснювати (самостійно або за підтримкою фахівців) постановку і рішення задач управління. При цьому менеджмент фірми може розглядатися як адекватна і своєчасна її реакція на зміни макроекономічної ситуації, зовнішні і внутрішні зміни у фірмі. Зокрема, якщо менеджмент розуміють як управління бізнесом, то в будь-яких умовах він повинен бути націлений на витягання прибутку.

Маркетинг в широкому розумінні пов'язаний саме з другим випадком. При цьому відмінність між менеджером і фахівцем з маркетингу має конкретний сенс: фахівець ухвалює індикативні (рекомендаційні) рішення, а менеджер – директивні (безпосередньо виконувані). Таким чином, в конкретних випадках один і той же суб'єкт може виступати в різній якості [7].

Можна виділити наступні основні складові цієї програми:

- визначення цілей маркетингу;

- маркетингові дослідження;

- вибір цільових ринків;

- організація маркетингу;

- розробка комплексу маркетингу;

- розробка стратегії і плану маркетингу;

- управління маркетингом.

Маркетингова програма повинна забезпечити:

-  надійну, достовірну і своєчасну інформацію про ринок, структуру і динаміку конкретного попиту, смаки і переваги покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

-  створення такого товару, набору товарів (асортименту), який більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

-  необхідна дія на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.

У чому ж полягають основні принципи маркетингу? У основі діяльності виробників, що працюють на основі принципів маркетингу, лежить девіз: проводити тільки те, що вимагають ринок, покупець. Початковим моментом, лежачим в основі маркетингу, виступає ідея людських потреб, потреб, запитів. Звідси суть маркетингу гранично коротко полягає в наступному: слід проводити тільки те, що, безумовно, знайде збут, а не намагатися нав'язати покупцю “неузгоджено” заздалегідь з ринком продукцію.

 

Промислова санітарія

 

Бюро охорони інтелектуальної власності та раціоналізаторської роботи розташоване на 6-му поверсі 7-ми поверхової будівлі адміністрації завода. У приміщенні загальною площею 36м² працює 3-є співробітників.

36м²/3спів.= 12м²(площа робочого місця однієї людини)

6м²-нормативний показник площі робочого місця

У приміщенні “ Бюро охорони інтелектуальної власності”розташовано 3 комп'ютера, принтер та телефон.

Відповідно класифікації небезпечних та шкідливих виробничих факторів ГОСТ 12.0.003-74*ССБТ[31] при роботі на комп’ютері, на людину впливають небезпечні та шкідливі для здоров’я та нормальної життєдіяльності (таблиця 4.1).

 

Таблиця 4.1 – Небезпечні і шкідливі виробничі фактори

Найменування фактора    1	Джерело виникнення шкідливого фактора    2	Характер впливу на людину      3	Нормований параметр і нормативне значення    4	Нормативні документи, що регламентують можливий рівень фактору  5
1. Шкідливе випромінюван-ня	Комп'ютер	іонізація крові, підвищен-ня втомлюва-ності	щільність потоку енергій не повинна перевищувати 10 Вт/м^2	ГОСТ 12.2.006-87 [32]
2.Недолік природного освітлення	неправильне розташування комп'ютера	Стомлен- ня зіркових аналіза- торів, загальне стомлення	коефіцієнт природної освітле-ності, е^і^vн = 1,5%	ДБН В.2.5-28-2006 [33]

Закінчення таблиці 4.1

1	2	3	4	5
3.Недолік штучного освітлення	неправильне планування штучної осітлювальної системи	стомленя зіркових аналіза-торів, загальне стомлен-ня	Освітле-ність робочого місця, Е=400лк	СНиП ІІ-4-79
4.Напруже-ність	відповідальність важкість виробничого завдання	Напруже-ність централь-ної нервової системи,	Енергозатра-ти, 80-120 ккал/год	ДНАОП 0.03-3.18-98 [34]

 

Мікроклімат

 

Оптимальні мікрокліматичні умови сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруги реакцій терморегуляції.

Для роботи з комп'ютером необхідне дотримання оптимальних мікрокліматичних умов. Оптимальні мікрокліматичні умови - сполучення параметрів мікроклімату, що при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруги реакцій терморегуляції.

По енерговитратах організму робота за комп'ютером відноситься до категорії Іа (легкої фізичної) тому, що робота здійснюється сидячи, не вимагає систематичної фізичної напруги чи підняття і переносу важких предметів (витрати енергії при виконанні роботи до 120 ккал/год.).

Оскільки робота оператора характеризується напруженою розумовою працею, то згідно ДНАОП 0.00-1.31-99 і з урахуванням категорії роботи повинні виконуватися параметри мікроклімату, приведені в таблиці 4.2.

Таблица 4.2 – Оптимальні параметри мікроклімату

Період року	Категорія ваги робіт	Температура, °С	Відносна вологість, %	Швидкість повітряв, м/с
Холодний	Легка 1а	22-24	40-60	< 0,1
Теплий	Легка 1а	23-25	40-60	< 0,1

 

Оптимальні параметри мікроклімату в приміщеннях забезпечується завдяки СНиП 2.04.05-91 [ 40 ] за допомогою опалення, вентиляції і кондиціонування повітря.

 

Виробниче освітлення

 

Ще одним фактором для забезпечення нормальних умов праці є освітлення. В залежності від джерел світло може бути природним, штучним та комбінованим.

Відповідно до ДБН В.2.5-28-2006 [33] для освітлення приміщення обране нормативне значення коефіцієнта природної освітленості (КПО), перераховано його для умов експлуатації об'єкта проектування з урахуванням поясу світлового клімату, а також визначене нормативне значення мінімальної освітленості при штучному освітленні. Ці параметри визначаються видом освітлення, що вибирають у залежності від найменшого розміру об'єкта розрізнення або виду виконуваної зорової роботи, а також характеристик фону і контрасту об'єкта розрізнення з фоном. Обрані значення зазначених параметрів занесені в таблицю 4.3.

Для визначення нормованого значення КПО для умов Харківської області скористаємося формулою 4.1

 

е_Н^IV = е_Н^III*m*c, (4.1)

 

де е_Н^IV - значення КПО для 4 пояса світлового клімату;

m - коефіцієнт світлового клімату, обумовлений у залежності від району розташування будинку на території країни (m = 0,9)-для IV світлового клімату;

c - коефіцієнт сонячності клімату, с=1(тому що вікна виходять на північ).

 

е_Н ^IV = 2 × 0,9 × 1 = 1,8%

 

Дотримання вимог до освітлення у приміщенні ДП завод «Електроважмаш» що наведені у таблиці 4.3, приводить до зниження стомлювання очей, підвищення продуктивності праці, перешкоджає погіршенню зору.

 

Таблиця 4.3 –Вимоги до виробничого освітлення

Тип пріміщення	Розмір об’єкту розріз-нення, мм	Розряд зоро-вих робіт	Під-розряд зорових робіт	Харак-теристи-ка типу фону	Контраст об'єкту з фоном	Нормоване значення параметрів освітлення
						При-родне е^IVн, %	Штуч-не, лк
Бюро охорони інтелектуальної власності та раціоналізаторської роботи	0,3:0,5	III	г	світлий	великий	1,8	Ком-біно-ване освіт-лення Е=400лК

Шум

 

Шум – це один з найбільш поширених на виробництві шкідливих факторів. Шум на робочому місці користувача ПЕОМ виникає через різноманітні периферійні засоби (принтери, сканери і т.д.). Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83*[38] та ДНАОП 0.00-1.31-99[36], в приміщенні на робочому місці користувача при вирішенні задач потребуючих концентрації уваги рівня звуку не повинні перевищувати 50 дБ(А). Для зменшення рівня звука приймається демпфіруючи матеріали (гумові прокладки і т.п.).На ГП завод «Електроважмаш» рівень звуку в офісах дорівнює 48 дБ(А).

 

Міри безпеки

 

Вiддiл оснащений 3 комп'ютерами. Дані технічні засоби є однофазними споживачами трьохфазної мережі перемінного струму з глухозаземленною нейтраллю частотою 50 Гц, напругою 380/220В відповідно до ГОСТ 12.1.029-80.ССБТ [39].

Пожежна безпека

 

По категорії пожежонебезпеки підрозділі ставляться до виробництв категорії В (адміністративний будинок) згідно НАПБ Б 07.005-86 [41], тому що в приміщеннях перебувають тверді негорючі матеріали (пластмаса, папір, дерево й т.д.), ступінь вогнестійкості – III (будівля зроблена збетону) відповідно до ДБН В.1.1-7-2002.[40]

Причини, які можуть викликати пожежа [41]:

-несправність електропроводки й приладів;

-коротке замикання електричних приладів;

-коротке замикання електричних ланцюгів;

-перегрів апаратури;

-недотримання правил пожежної безпеки.

Система запобігання пожежі:

-контроль і профілактика ізоляції;

-наявність плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;

-для захисту від статичної напруги використається заземлення

До організаційних мір пожежної профілактики ставиться навчання персоналу правилам пожежної безпеки. Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91[42] „Бюро охорони інтелектуальної власності” оснащено:

· пожежною сигналізацією (тепловий сповіщувач диференціальної дії типу ДПС-0,38, сигнальна димова пожежна установка типу СППУ-1);

· схемою плану евакуації із приміщень у випадку пожежі.

 

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Цивільна оборона України - це державна система органів управління, сил i засобів, для організації забезпечення захисту населения" від~наслідків надзвичайних. ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

ЗавданняЦивільноїоборони:

· Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження i вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварії катастроф, вибухів, великих пожеж i стихійних лих.

· Сповіщення населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацій у мирний i воєнний час та постійне формування його про наявну обстановку.

· Захист населения від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж i застосованих засобів ураження.

· Організація життєзабезпечення населення під час аварій катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

· Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

· Створення систем анализу i прогнозування управління, оповіщення i зв'язку, спостереження i контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним i біологічним заражениям, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного i военного часу.

· Підготовка i переподготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання вмінню населения застосовувати засоби індивідуального захисту i діяти у надзвичайних ситуаціях.

В данному розділі дипломної роботи розглянуто захист населення у paзi ядерної аварії.

Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації [ 45 ].

При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення [ 44 ]:

а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;

б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри i одягу;

г)  зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін .;

д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування i води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації i дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього i внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

· обмеження перебування населення на ввдкритш місцевості;

· евакуація у разі загрози здоров'ю;

· проведення йодової профілактики;

· тимчасова заборона вживания продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

· тимчасове виселення;

· евакуація — переселення на постійне місце проживання;

· обмеження вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;

· заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рос-линництва і лісогосподарської діяльності;

· дезактивація території і будівель;

· інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокори-стування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Критеріем для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ 1 НРБУ—1997.

При прогнозованому опроміненні, що не перевершуе нижнього рівня, заходи, не проводяться. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягае верхнього рівня, то проведення вказаних заходів може бути відкладене.

Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то обов'язково необхідно проводити заходи, навіть якщо вони пов'язані з порушенням нормальної життєдіяльності населення і об'єктів.

Якщо наявні заходи захисту не забезпечують безпеки населення, необхідно проводити його евакуацію.

Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

3 метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

– на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;

– визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;

– інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;

розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;

– обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;

– провести герметизацію житлових i виробничих приміщень, дверей, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у пoвiтpi й формування радіоактивного за-бруднення території;

– провести йодову профілактику захистити органи дихання підручними засобами;

– використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання i шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових poбiт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;

– евакуювати населення;

– регулювати доступ у район забруднення;

– організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;

– провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);

– воду використовувати iз захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;

– продукти використовувати з герметичних складських при-
міщень, погребів, iз щильно закритих діжок, герметичної скляної
i металевої тари;

– харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу i рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;

– свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;

– бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;

– періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових i виробничих приміщень, обмітати стелю i стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;

– провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, коло-дязів, доріг, залучивши для цього формування цивільного захисту;

– проведення йодової профілактики.

Йодовоа профілактика проводиться наступним чином:

1. Дорослим i дітям старшим 5 poків рекомендуеться 0,25 г на один прийом, дітям віком 2—5 років — 0,125 г, до 2 років — 0,04 г.

2. Максимальний захисний ефект може бути в paзi завчасного або одночасного надходження радіоактивного йоду i прийняття його стабільного аналога.

3. 3axиcнi властивості препарату значно знижуються, якщо його буде застосовано через більш як 2 год після потрапляння в організм радіоактивного йоду. Але й за таких умов прийняття стабільного йоду ефективно захищає щитовидну залозу від опромінення при повторному потраплянні радіоактивного йоду.

4.Одноразовий прийом таких доз йодистого калію забезпечує високий захисний ефект протягом доби. В умовах тривалого надходження в організм радіоактивного йоду необхідні повторні прийняття препарату, щоб підтримувати високі захисні властивості.

Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення у воєнний час:

1) при одноразовому опроміненні (до 4 д1б) — 50 Р;

2) при багаторазовому опроміненні за 30 д1б — 100 Р;

3) за 3 місяці — 200 Р;

4) за 1 рік — 300 Р; у мирний час:

5) за нормальних умов за 1 рік — 0,5 бер;

6) для населения — аваршне опромінення за рік — 10 бер;

7) для персоналу АЕС — у нормальних умовах за рік — 5 бер;

8) для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань № 15/98-ТЗД":

9) для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв);

10) для персоналу АЕС до 2 бер за рік (до 20 мЗв).

Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опромінюваних осіб: А, Б, В.

Для категорії А — встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.

В Україні природний радаційний фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год.

Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних матеріалів— 100 мбер, медичної радіодіагностики ірентгенотерапії 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.

Граничнодопустима доза— це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.