Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Визначення та класифікація метафор
Метафора (грец. metaphora - перенесення) - один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю [20]. З часів античності існують описи деяких традиційних видів метафори: ) різка метафора є метафорою, що зводить поняття, що далеко стоять один від одного; ) стерта метафора є загальноприйнятою метафорою, фігуральний характер якої вже не відчувається; ) метафора-формула близька до стертої метафори, але відрізняється від неї ще більшою стереотипністю й іноді неможливістю перетворення в нефігуральну конструкцію; ) розгорнута метафора - це метафора, послідовно здійснювана впродовж великого фрагмента повідомлення або всього повідомлення в цілому; ) реалізована метафора припускає оперування метафоричним виразом без урахування його фігурального характеру, тобто так, якби метафора мала пряме значення [6, с. 75]. Згідно класифікації, що пропонує Н. Д. Арутюнова, метафори поділяються на такі: ) номінативні - заміна одного дескриптивного значення іншим. Вони слугують джерелом омонімії; ) образні метафори, що слугують розвитку фігуральних значень і синонімічних засобів мови; ) когнітивні метафори, що виникають в результаті зрушення в сполучуваності предикативних слів (перенесення значення), створюють полісемію; ) генералізуючі метафори (як кінцевий результат когнітивної метафори), які стирають в лексичному значенні слова межі між логічними порядками та стимулюють виникнення логічної полісемії [4, с. 10]. Існують й інші погляди на класифікацію метафор. Наприклад, Дж. Лакофф і М. Джонсон виділяють два типи метафор, що розглядаються щодо часу і простору: онтологічні, тобто метафори, що дозволяють бачити події, дії, емоції, ідеї і т.д. як якусь субстанцію (the mind is an entity, the mind is а fragile thing), і орієнтовані, або орієнтаційні, тобто метафори, що не визначають один концепт в термінах іншого, але організують всю систему концептів у відношенні один до одного (happy is up, sad is down; conscious is up, unconscious is down) [15, с. 49]. В утворенні та аналізі метафори беруть участь чотири компоненти. Це - основні та допоміжні суб'єкти метафори, до яких застосовуються парні терміни та співвідносні властивості кожного об'єкта та класу об'єктів. Ці компоненти не повністю представлені в структурі метафори, зокрема непозначеними залишаються властивості основного суб'єкта метафори, що складають її семантику. У зв'язку з цим метафора допускає різні тлумачення. Значення метафори формується ознаками названого класу об'єктів (або їх аналогами), сумісними з суб'єктом метафори [20].
Образ, що міститься у мовній метафорі, зазвичай не набуває семіотичної функції, тобто не може стати означальним певного змісту. Це відрізняє метафору від символу (у вузькому значенні). В метафорі значення є стійким. Воно прямо асоціюється зі словом як своїм означальним. У символі сталим є образ, що виконує функцію означального. Він може бути не лише названий, а й зображений. Значення символу не має чітких меж. Метафору поєднує з символом та відрізняє від знаків та сигналів відсутність регулятивної функції, а значить, і прямої адресації [2]. Метафора є не лише ресурсом образного (поетичного) мовлення, але й джерелом нових значень слів, які здатні виконувати описову та номінативну функції, закріплюючись за індивідом у якості його назв. У цьому випадку метафоризація призводить до заміщення одного значення іншим. У науці метафора є не тільки найменуванням. Більш суттєва функція метафори у пізнанні полягає у тому, що вона є необхідним засобом мислення, формою наукового міркування. Тому залучення вченими метафор у процеси наукового пізнання видається цілком природним і неминучим. Аналізуючи та порівнюючи різні наукові термінології, можна повніше та конкретніше з’ясувати значення метафори у ході формування та становлення термінологічних систем, визначити загальне, окреме і специфічне у терміносистемах як природних, так і гуманітарних наук [10, с. 215]. Таким чином, параметри класифікації метафор визначаються своєрідністю планів змісту й виразу, залежністю від контексту та функціональною специфікою метафоричного знаку. Аналіз метафор може проводиться не тільки за яким-небудь одним, але і за різного роду комбінаціям розглянутих вище параметрів.
Метафоризація термінів
Дослідження процесу породження наукових текстів і його основних мовних одиниць виявило, що в основі цього процесу часто лежить механізм метафоризації. Наукова метафора в найзагальнішому вигляді трактується як одна з мовних універсалій. Ще О.А. Потебня вважав, що метафоризація є загальним законом розвитку мови, його постійним семантичним рухом: «якщо під метафоричністю мови розуміти ту його властивість, за якою будь-яке подальше значення може створитися не інакше, як за допомогою відмінного від нього передування, через що з обмеженого числа відносно елементарних слів може створитися нескінченна безліч похідних, то метафоричність є повсякчасною властивістю мови, і перекладати ми можемо тільки з метафори на метафору» [25, с. 434]. Подібне широке трактування метафори міститься в дослідженні В.Г.Гака, де стверджується, що “метафора - універсальне явище в мові. Її універсальність виявляється в просторі і в часі, в структурі мови й у функціонуванні. Вона властива всім мовам й у всі епохи; вона охоплює різні аспекти мови і виявляється у всіх його функціональних різновидах” [8, с. 11].
Як випливає з приведених висловів, в теорії метафори є достатньо підстав розглядати метафоризацію як одну з лінгвістичних універсалій, як основний засіб формування наукового уявлення про реальну дійсність. Ще А.Ейнштейн зазначав, що високим боргом термінологів є пошук загальних закономірностей, з яких шляхом чистої дедукції можна отримати картину народження термінів-метафор [2]. Безумовно, універсальність метафори в різних типах комунікації обумовлена перш за все характером пізнання і розумової діяльності в цілому, усвідомленням як відносності людських думок, так і відносності знання. На думку Г.Г. Кулієва, в процесі пізнавальної діяльності людина постійно пристосовується до умов, що змінюються, при цьому «мова як постійний процес переконструювання семантичного поля (матриці значень) забезпечує нас метафорами, необхідними для засвоєння потоку нової інформації» [14, с. 25]. Отже, поява метафор у мові науки обумовлена головною мовною функцією, а механізм метафоризації відповідно закладений у природі мови. Проте, на нашу думку, було б точніше визначити наукову метафоризацію не як використання нових значень, а як їх виробництво. У цьому сенсі вірним буде твердження про те, що метафора не несе ніякого нового змісту, а породжує його. Отже, головним для подальшого розвитку концепції наукової метафоризації є поняття про універсальність метафоризації, обумовленою як специфікою пізнавальної діяльності людини, так і сучасним характером науки, що робить цілком закономірними міркування про статус метафори як компоненту наукової думки і методології. Стереотипність наукової метафори також обумовлена її образністю. Поняття образності пов'язане з ідеєю про те, що в ході метафоризації породжується на просто термін, але одночасно візуальний образ. На думку П. Рікера, “дар створення хороших метафор пов'язаний із здатністю бачити схожість. Більш того, яскравість метафор полягає в їх здатності “показувати” значення, яке вони виражають” [29, с. 417]. Головним для П. Рікера є вивчення здатності метафори передавати нову дійсну інформацію. Істинність і достовірність знання про об'єкти дійсності при передачі в тексті засобами метафоризації досягається завдяки образності метафори.
Для наукової метафоризації характерний тільки один етап, в ході якого вирішується загальне завдання, - створити найбільш адекватний термін для вираження певної наукової концепції. Створенню будь-якого терміну, зокрема і метафоричного, передує складний і довгий період дослідження явища або об'єкту дійсності, тоді як сама термінологічна номінація - миттєвий акт [2]. В останні десятиліття метафора все частіше стала розглядатися не як художній прийом або троп, а як засіб номінації, як вербалізований спосіб мислення. Як підкреслює один з творців теорії концептуальної метафори Дж. Лакофф, «метафоричність - це не є перевагою чи недоліком мислення; це просто неминучість. При використанні метафор краще сприймаються абстрактні поняття і надзвичайно складні ситуації» [15, с. 95]. З погляду джерела метафоризації, велика кількість метафоричних термінів з’являються через екстралінгвістичні чинники: розвиток комп'ютерних технологій; процеси глобалізації; орієнтація на західну економіку, ідеологію і культуру [12, с. 17]. В англійській мові регулярніше в порівнянні з українською використовується як джерело метафоризації лексика економічної, фінансової, професійної, політичної сфер (пор.: bot herder (букв.: паразитуючий пастух) «хакер, із злим наміром контролюючий велику кількість комп'ютерів, що несуть просочування інформації»; designer baby (букв.: дизайнерське немовля) «дитина, при зачатті якого проводили відбір генів»; designer drug (букв.: дизайнер + наркотик) «копія забороненого наркотику, на яку не накладається заборона»; email bankruptcy (букв.: пошта + банкрутство) «необхідність видалити всі повідомлення у зв'язку з тим, що електронний ящик переповнений»; guerilla gig (букв.: партизанська війна + кабріолет) «виступ поп-музикантів в суспільних місцях»; mining (букв.: гірська промисловість) «дуже брудний; жахливий»). Таким чином, можна констатувати, що використання тропів завжди сприяло різнобічному і колоритному відтворенню в мові різноаспектних природних і життєвих явищ. Виразність, емоційність, прозора асоціативність тропів відкрила їм шлях у різні функціональні стилі мови, навіть в науковий, що зазвичай характеризується конкретикою та беземоційністю. Серед мовних образних засобів на особливу увагу заслуговує метафора, яка не просто виділяє будь-яку особливість чи ознаку схожості у предметі або явищі, а передусім підкреслює у них ознаку істотну, найважливішу, що містить у собі певні узагальнення.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 268; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.35.148 (0.01 с.) |