Комікси як креалізований тип тексту

 

Комікс - один з найпопулярніших жанрів масової культури сучасності. Раніше коміксам був притаманний комічний характер. Тепер їм на зміну прийшлі комікси «жахів» - про злочинців, війни, псевдоісторичні комікси, комікси з фантастичними сюжетами.

Комікс це єдність оповідального тексту та візуальної дії. Щоб зрозуміти, як в коміксах співвідносяться вербальна та зображальна складові, необхідно з’ясувати розподіл вербальних та графічних компонентів в інформаційному ряду текста коміксу.

Як відмічає Є. В. Козлов, комікс є поліінформативним креолізованим текстом, який містить літерний текст, параграфику та графіку [10]. Таким чином, в структурі коміксу виокремлюються лінгвістичні компоненти, репрезентовані літерним текстом, та екстралінгвістичні - репрезентовані графікою.

Літерний текст

 

Літерний текст є джерелом передачі предметно-логічної та емотивної інформації. Під літерним текстом ми розуміємо всю мовленнєву єдність коміксу, яка репрезентована авторським та персонажним мовленням. Авторське мовлення складається з титрів, заголовків, авторського резюме, авторських коментарів до всього коміксу, а також до окремих епізодів. Все це - авторський супровід та пояснення тексту. Частотність використання авторського мовлення залежить від індивідуального вибору самого автора. Деякі автори пропонують досить довгі дескриптивні тексти, вважаючи графічний ряд недостатнім.

Авторський коментар зазвичай розташовується в верхньому або нижньому кутку кадру коміксу. Іноді він може розміщатися за межами кадру.

Такий дистанційний авторський коментар має на увазі більш об’єктивного адресанта, на відміну від діалогуючих персонажів.

Аналіз нашого ілюстративного матеріалу показав, що авторські коментарі в коміксі «BATMAN the long HALLOWEEN» розташовано виключно в межах кадрів.

Тут ми маємо справу з передорученою розповіддю: усі авторські коментарі репрезентують події скрізь призму сприйняття головного герою, самого Бетмена.

З авторського коментаря читач дізнається не тільки прізвища персонажів другого плану, а і їх характеристику, соціальний статус, освіту.

Персонажне мовлення стратифіковано в особових білих мальованих просторах коміксів - філактерах, «словесних хмарах». Коли філактер розташований безпосередньо біля рота персонажа, ми маємо справу з зовнішнім персонажним мовленням. Коли філактер завершується серією «хмарок», які підіймаються від голови персонажу, тоді це внутрішнє мовлення, невераблізоване для інших героїв.

Діалогічне та монологічне мовлення персонажів, розташоване в філактерах, характеризує персонажів, забезпечує продовження оповідання та виконує подвійну інформативну функцію: 1) інформує безпосередньо учасників подій, 2) інформує читача.

Далі розглянемо структуру та функції графічної складової коміксу.

Графіка

 

В комунікативному просторі коміксу рівну з літерним текстом позицію займає графіка. Графіка коміксу являє послідовно розташовані малюнки, кожен з яких обрамляє рамка зазвичай прямокутної форми. Кожен малюнок в рамці створює кадр. Кадри виокремлюються один від одного пробілами. Як відмічає Ф. Фрезно: «Змістом малюнка в межах кадру є резюме або репрезентативний синтез реальності, яка подається в тому чи іншому відрізку часу» [19].

Але співвідношення вербальної та іконічної складової не є рівним. Зображення в коміксі займають більше простору у порівнянні з літерним текстом. Однак необхідно підкреслити, що в даному випадку мова не іде про деяку дешифровку зображення за допомогою вербальних знаків. Зображення і словесний коментар до нього є єдиною конструкцією, що на перцептивному рівні сприймаються, як одне ціле.

Як і в кінематографії, для кадрів коміксу притаманні сім спектральних планів: 1) панорамний, 2) загальний, 3) середній, 4) американський (італійській в американському варіанті), 5) перший або ближній, 6) крупний, 7) детальний.

Панорамний план дозволяє продемонструвати весь простір в його панорамній даності.

Загальний відрізняється від панорамного усіканням поля зору. Він охоплює у кадрі повністю всю сцену, всі декорації.

Середній план репрезентує повністю фігуру персонажа у кадрі, всі його дії. Така функціональна характеристика середнього плану дає змогу назвати його найбільш розповідним.

Використання американського плану, в першу чергу, пов’язано з появою філактера у кадрі. З метою збільшення простору для літерного тексту необхідно було зменшити «життєвий простір» персонажа, тому його фігуру зображують до колін.

Перший план демонструє поясний портрет персонажа. Його основна функція - акцентувати увагу читача на зміні вираження обличчя героя та виділіти місце для тексту.

Крупний план спеціально створено задля демонстрації фізіономічних ефектів. Кадр концентрує увагу читача на зображенні лише голови персонажа.

Детальний план характеризується найбільшою експресивною силою. Він зображує дрібну деталь або якусь частину обличчя або тіла героя, що в процесі розвитку сюжету набуває особливого значення. Тому ця деталь або повністю займає кадр, або розділяє його з текстом.

Також зображення коміксів відрізняються від звичайних книжкових ілюстрацій тим, що в них присутні імітативні прийоми змін положення операторської камери, таки як звичайний вид, вид зверху, вид знизу. Два останніх прийоми використовуються задля створення комічного ефекту, або погрози, або тріумфу, або психологічного напруження. Таки прийоми дозволяють читачеві сприймати події коміксу з точки зору самого персонажу, дозволяють краще зрозуміти його психологічний стан. Крім зазначених технік у коміксах зазвичай використовуються прийоми зображення об’єктів побачених через отвір (наприклад, в стіні, через замкову свердловину), нахилене зображення кадру, завдяки якому створюється ілюзія нестабільності позиції спостерігача (наприклад, качка або землетрус), зображення, вкрите димкою, яке сигналізує про повернення в минуле або спогади, мрії персонажу (так званий «flashback»).

Важливу роль в коміксах також відіграють зображення міміки та жестів персонажів. Основна функція таких зображень - це передача емоційних станів героїв та декодування вербальної складової. К. Бремон стверджує, що, як правило, основна маса зображених в коміксах мімічних та жестових дій має в якості референта наступні стереотипні образи: 1) емоційний стан, 2) форми міжособистісних відношень (допомога, переговори, бійка), 3) елементарні дії (читання, плавання, хода), 4) технічні операції, 5) форми поведінки, притаманні окремим групам індивідуумів (злодії, поліцейські, супергерої).

В цілому, ми погоджуємося с такими ствердженням, з зауваженням про те, що одні і ті ж жести можуть мати різне значення в різних контекстах. Так, жест «рука на плече» може означати дружбу в одному контексті, та відсутність свободи - в іншому.

Необхідно відмітити, що автори коміксів зазвичай гіперболізують невербальну поведінку персонажів, що свідчіть про навмисну відмову від реалізму. Ця риса є жанровим специфікою коміксів і працює на створення емоційної складової твору.

Однак, інтерпретувати графічні зображення вірно не можливо без вербального компоненту, тобто літерного тексту.