Види грошово-кредитної політики

 

	Політика дешевих грошей				Політика дорогих грошей

Мета проведення

 

Здійснюється центральним банком шляхом розширення грошової пропозиції, спрямована на зменшення безробіття та зростання виробництва

 

Здійснюється центральним банком шляхом обмеження грошової пропозиції, спрямована на зниження інфляції

 

 

Використання інструментів

 

· купівля центральним банком у комерційних банків державних облігацій;

 

· зниження облікової ставки;

 

· зменшення норми обов‘язкових резервів

 

· продаж центральним банком комерційним банкам державних облігацій;

 

· збільшення облікової ставки;

 

· збільшення норми обов‘язкових резервів

 

Результати проведення політики

 

 

· зростають обсяги кредитування,		· зростають кредитний відсоток,
кредити стають дешевими;		кредити стають дорожчими;
· збільшуються сукупні інвестиції та		· скорочуються сукупні інвестиції та
сукупний попит на ринку;		сукупний попит на ринку;
· зростають обсяги інвестицій та		· зменшуються ціни та інфляція
зайнятість

 

Таблиця 11.1

 

Показники діяльності банківської системи України (за даними Національного банку України)

 

Показники	2001р.	2002р.		2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.
Грошова маса, млн
грн
Облікова ставка НБУ
(на кінець періоду),
%	12,5	7,0		7,0	9,0	9,5	8,5	8,0	12,0
Процентні ставки
банків у
національній валюті,
%
за кредитами	31,9	24,8		20,2	17,9	16,4	15,4	14,4	17,8
за депозитами	11,2	7,8		7,1	7,8	8,5	7,6	8,2	9,9
Вимоги банків за
наданими кредитами,
млн грн
Зобов‘язання банків
за коштами,
залученими на
рахунки суб‘єктів
господарювання та
фізичних осіб, млн
грн
Зобов‘язання банків
за коштами,
залученими на
рахунки фізичних
осіб, млн грн
у національній
валюті
в іноземній валюті
Офіційний курс
національної
грошової одиниці до
іноземних валют, на
кінець року, грн
100 доларів США	529,85	533,24		533,15	530,54	505,00	505,00	505,00	770,00
100 євро	466,96	553,29		666,22	721,75	597,16	665,09	741,95	1085,55

 

Джерело: www.ukrstat.gov.ua

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

 

1. Як формується попит на грошовому ринку?

2. Які агрегати включає пропозиція грошей?

3. Яка роль банківської системи в національній економіці?

4. Які функції виконує НБУ?

5. Які функції комерційних банків?

 

6. Як виникає і формується прибуток комерційного банку?

7. В чому полягає політика дорогих і дешевих грошей?

 

8. Чим обумовлена необхідність виникнення кредиту? На яких принципах функціонує кредит?

 

9. Які функції та операції виконує центральний банк? Які функції та операції виконує комерційний банк?

 

10.Які спільні і відмінні риси між комерційним і банківським кредитом?

 

11. Банк має депозити на суму 100 млн грн і сплачує 10% за депозитними вкладами. Він надає кредити на суму 95 млн грн під 12% річних. Обчисліть прибуток банку.

 

12. Комерційний банк за депозитними рахунками в рік виплачує 10 млн грн,

 

а у вигляді процентів по кредитах отримує 16 млн грн. Поточні витрати банку в рік становлять 800 тис. грн. Визначте величину валового і чистого прибутку банку.

 

13. Виділіть основні напрями впливу кредиту на розвиток макроекономічних процесів:

 

а) якісне оновлення з допомогою кредиту виробництва і забезпечення економічного розвитку країни;

 

б) поліпшення фінансової діяльності окремого підприємства; в) перетворення грошей на капітал і капіталізація на цій основі всієї

 

системи грошових відносин; г) збільшення оборотних коштів підприємства.

 

14. В таблиці 11.1 наведено динаміку відсоткових ставок за кредитами в Україні у 2001-2008 рр. Проаналізуйте дані. Яку політику дешевих чи дорогих грошей проводив НБУ? Припустимо, що у 2010 р. відсоткова ставка за кредитами зміниться: а) зросте до 30%; б) знизиться до 10%. Яким чином це відобразиться на підприємницькій та інвестиційній активності позичальників?

 

15. В таблиці 11.1 наведено динаміку облікової ставки НБУ за 2001-2008 рр. Проаналізуйте зміни в політиці НБУ за ці роки. Припустимо, що у 2010 р. облікова ставка НБУ зміниться: а) зросте до 25%; б) знизиться до 5%. Яким чином це відобразиться на ринковій кон‘юнктурі?

 

ТЕМА 12. ФІНАНСОВА СИСТЕМА. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

 

Сплачувати податки і помирати мусить кожний.

 

Бенджамін Франклін

 

Дайте мені керувати грішми країни, і мені байдуже, хто ухвалює закони.

 

М.Ротшильд

 

В темі 6 аналізувалися проблеми макроекономічної нестабільності. Вплив держави на розвиток національної економіки з метою забезпечення економічного зростання та згладжування негативних явищ передбачає здійснення нею не тільки грошово-кредитної, але і бюджетно-податкової політики. Функціонування держави, виконання нею певних функцій зумовлює потребу в певних коштах, які акумулюються в державному бюджеті, який є головною ланкою фінансової системи держави. Держава за допомогою формування фінансових ресурсів на основі оподаткування доходів та майна всіх суб‘єктів господарювання, а також регулювання доходів і витрат державного бюджету безпосередньо впливає на економічне зростання, або стримує інфляційні процеси.

 

Мета вивчення теми – опанування студентами суті фінансів,їх значеннядля розвитку ринкової економіки, з‘ясування фінансової системи та її структури,

 

суті, функцій та видів податків, принципів оподаткування, а також бюджетно-

 

податкової політики держави.

 

У результаті вивчення теми студент повинен

 

знатипоняття: фінанси,фінансова система,державний бюджет,

 

місцевий бюджет, бюджетна система, бюджетний дефіцит, державний борг,

 

податки, податкова система, прогресивний податок, пропорційний податок,

 

регресивний податок, крива Лаффера, фіскальна політика;

 

вміти: пояснити об‘єктивну необхідність фінансів та структуру фінансовоїсистеми держави; проаналізувати значення державного бюджету в економічній системі; порівняти і проаналізувати доходну і видаткову частини державного бюджету в різних економічних системах; розрахувати рівень бюджетного

 

дефіциту; виявляти причини бюджетного дефіциту в Україні за відповідні роки;

 

проаналізувати, зв'язок бюджетного дефіциту і державного боргу, а також яким чином державний борг впливає на фінансову безпеку держави; проаналізувати ефективність податкової політики держави; оцінювати вплив фіскальної політики держави на економічний розвиток.

 

 

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

 

Фінанси безпосередньо пов‘язані із існуванням і функціонуванням грошей, проте виникнення фінансів зумовлене потребою ринкових суб‘єктів забезпечити потребу виконання цими суб‘єктами своїх функцій. Фінанси – це сукупність економічних відносин, пов‘язаних з утворенням та використанням грошових фондів на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

 

Фінанси, як історична категорія, виникають одночасно із виникненням держави і виконують три функції – регулюючу, розподільчу і контролюючу.

 

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошовихвідносин у національній економіці. За допомогою фінансових інструментів держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку. Розподільча функція фінансів реалізується в процесі первинного розподілу національногодоходу і формування первинних доходів ринкових суб‘єктів (заробітної плати,

 

прибутку, відсотка та ренти), перерозподілу національного доходу між галузями,

 

територіями, різноманітними соціальними групами населення. В результаті забезпечується безперервний процес суспільного відтворення, забезпечується реалізація економічних і соціальних програм держави. Контролююча функція фінансів пов‘язана із контролем за розподілом ВВП по грошових фондах тавитратами цих фондів відповідно до цільового призначення.

 

Фінанси функціонують в національній економіці, формуючи фінансову систему. Кожний із ринкових суб‘єктів формує свої грошові фонди, виконує тільки йому властиві функції, тому фінансова система включає державні фінанси,

 

фінанси господарюючих ринкових суб‘єктів та фінанси населення. Основу

 

державних фінансів становить бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджети відповідних адміністративних одиниць. В Україні бюджетна система дворівнева – державний бюджет і місцеві бюджети.

 

Центральною ланкою державних фінансів є державний бюджет. Він становить найбільший грошовий фонд, який використовує уряд для фінансування своєї діяльності. Через державний бюджет, а саме через систему податків і державних витрат (напрямки витрачання державних коштів), через співвідношення між доходною і видатковою частинами державного бюджету уряд може регулювати економіку, підвищувати ділову активність, зайнятість,

 

впливати на рівень сукупного і інвестиційного попиту, галузеву структуру економіки, соціальну сферу, інфляційні процеси.

 

Державний бюджет складається з двох частин – доходної та видаткової. В

 

кожній країні структура бюджету має свої особливості, яка визначається економічним потенціалом країни, роллю держави в економіці, станом міжнародних відносин та іншими чинниками. Що стосується видатків, то переважна частина коштів держбюджету спрямовується на соціальні видатки,

 

національну оборону, утримання державного апарату, фінансування бюджетного сектора економіки, фінансування розвитку економіки, обслуговування державного боргу.

 

За співвідношенням дохідної та видаткової частини розрізняють державний бюджет: збалансований, коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

 

дефіцитний, коли видатки перевищують доходи; профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

 

В залежності від причин розрізняють два види бюджетного дефіциту –

 

циклічний дефіцит,який зумовлений економічним спадом,та структурний дефіцит,спричинений політикою уряду.

 

Є три основні способи покриття дефіциту бюджету, а саме: підвищення податків; монетизація дефіциту (емісія грошей та позики центрального банку),

 

що зумовлює інфляційні процеси; внутрішні та зовнішні державні позики.

 

Нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування

 

бюджетного дефіциту утворює державний борг. Для оцінки величини боргу використовують частку державного боргу у ВВП та відношення суми обслугову-

 

вання боргу до ВВП.

 

Розрізняють внутрішній державний борг, як заборгованість держави домо-

 

господарствам і фірмам даної країни, і зовнішній борг держави перед іноземними країнами та міжнародними фінансовими організаціями.

 

Державний борг зумовлює як позитивний, так і негативний вплив на національну економіку. Позитивний вплив проявляється у тому, що в умовах економічного спаду використання державних запозичень збільшує рівень зайнятості, стимулює споживчий попит та економічне зростання. Негативні наслідки державного боргу – це перерозподіл доходів на користь власників державних облігацій; підвищення податків для обслуговування державного боргу; скорочення інвестицій у приватному секторі; перекладання боргового тягаря на майбутні покоління тощо.

 

Обслуговування боргу пов'язане із необхідністю сплати відсотків по ньому і поступової сплати основної суми боргу. Держава може випускати нові позики для того, щоб розрахуватися із власниками облігацій старої позики, тобто вона проводить рефінансування свого боргу. Якщо країна-боржник не спроможна здійснювати виплати з обслуговування зовнішнього боргу відповідно до початкових умов, то наступає боргова криза або дефолт.

 

В доходах державного бюджету багатьох країн податкові надходження становлять 80 – 90 %. Сукупність податків держави, які визначені законодавчою владою, а також методи і принципи організації податків становлять податкову систему. Сутність,структура і роль системи оподаткування визначаютьсяподатковою політикою.

 

Система оподаткування ґрунтується на принципах вигоди,

 

платоспроможності та обов'язковості. Вона включає суб‘єкти оподаткування,

 

об‘єкти оподаткування, одиницю оподаткування та податкову ставку.

 

Податки, як обов‘язкові платежі фізичних і юридичних осіб, які вносяться в державні або місцеві бюджети, класифікують за різними критеріями: за формою оподаткування, рівнем оподаткування, за принципом зміни ставки оподаткування За формою оподаткування виділяють прямі податки сплачуються суб`єктами податків безпосередньо й прямопропорційно платоспроможності, та непрямі податки, що встановлюються як надбавка до ціни товарів та послуг. Чим більш розвинена країна, тим більша частка в доходах бюджету припадає на прямі

 

податки.

 

Прагнення держави збільшити поступлення в бюджет зрозуміти можна,

 

водночас рівень податкових ставок не повинен перевищувати того рівня, за яким зростання ставки податку веде до зменшення надходжень. Теоретично це обґрунтував американський економіст Артур Лаффера (рис.12.1).

 

Податкові

надходження в бюджет, грн

 

0 R 100 Податкова ставка, R

 

Рис. 12.1. Крива Лаффера

 

Із зростанням податкової ставки від 0 до 100%, податкові надходження поступово зростають до свого максимального рівня, а потім знову зменшуються до нуля. На погляд Лаффера, податкові надходження до бюджету знижуються за високих податкових ставок, оскільки останні стримують економічну активність і гальмують науково-технічний прогрес. Необхідно знайти рівень податкової ставки, за якої бюджет буде найбільшим. Світовий досвід свідчить, що найбільший ефект дає податкова ставка на рівні 30-35%.

 

Правовою основою податкової системи є закони України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про державну податкову службу», «Про систему оподаткування». Важливим етапом вдосконалення системи оподаткування повинно стати прийняття податкового Кодексу України, який би систематизував усі нормативні акти про податки і зменшив кількість податків.

 

Стан державного бюджету залежить від фіскальної (бюджетно-податкової політики держави). Фіскальна політика – це цілеспрямоване регулювання державних видатків та податкових надходжень для забезпечення макроекономічної стабільності, високого рівня зайнятості та економічного зростання. Податки і державні видатки є інструментами фіскальної політики.

 

Розрізняють дискреційну і недискреційну фіскальну політику.

 

Дискреційна фіскальна політика –це політика свідомого внесення урядомзмін у видатки з державного бюджету та податки з метою регулювання реального обсягу національного виробництва, рівня зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного зростання. За певної економічної ситуації урядом може використовуватись стимулювальна чи стримувальна дискреційна фіскальна політика. Уряд використовує стимулювальну фіскальну політику для подолання спаду і збільшення реального обсягу виробництва. Вона передбачає збільшення державних видатків, зниження податків або певне поєднання обох цих заходів. В

 

результаті зростають сукупні видатки в економіці, обсяги виробництва та рівень зайнятості. Стримувальну фіскальну політику, яка передбачає зменшення державних видатків, збільшення податків або певне поєднання обох цих заходів,

 

уряд використовує для боротьби з інфляцією попиту.

 

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика передбачає зміни у рівнідержавних витрат і податків, що вводяться автоматично. За автоматичної стабілізації податків податкові системи побудовані таким чином, що при зростанні ВВП податкові надходження також зростають, а при зменшенні ВВП – зменшуються. В протилежному напрямку діють трансфертні платежі. Під час економічного спаду автоматично зростають трансфертні виплати, які

 

стимулюють пожвавлення економіки. В умовах же економічного піднесення трансфертні виплати автоматично скорочуються, що зменшує купівельну здатність та стримує інфляцію. Проте автоматичні стабілізатори лише пом‘якшують, але не розв'язують проблем, які виникають в ході економічних коливань. Тому держава повинна використовувати дискреційні заходи у боротьбі з інфляцією чи безробіттям.