Та загальна характеристика способів її розв’язання

Одним із найважливіших методологічних питань в економічному аналізі є визначення величини впливу окремих факторів на зміну результативних показників.

Розглянемо постановку задачі детермінованого факторного аналізу, яка включає вихідну інформацію та умову.

Вихідна інформація:

1) – значення і -го факторного показника відповідно у

базовому й звітному періодах (або за планом та

фактично),;

2) – значення результативного показника відповідно у

базовому й звітному періодах (або за планом та

фактично);

3) - детермінована факторна модель відповідного

виду, яка показує залежність результативного показника у від

п -ої кількості факторних показників.

Умова: необхідно визначити, яка частина загальної зміни результативного показника обумовлена зміною кожного фактора, що включені в детерміновану факторну модель. Ця умова задається наступним рівнянням:

, (5.1)

де ΔУ – загальна зміна результативного показника:

; (5.2)

- зміна результативного показника за

рахунок впливу факторів відповідно.

Для розв’язання задач детермінованого факторного аналізу використовуються наступні методичні способи:

- ланцюгових підстановок;

- абсолютних різниць;

- відносних різниць;

- індексний;

- пропорційного ділення;

- часткової участі;

- інтегральний;

- логарифмічний.

У таблиці 5.1 наведена матриця можливостей застосування способів детермінованого факторного аналізу для різних видів факторних моделей.

Таблиця 5.1 – Матриця застосування способів детермінованого факторного аналізу

Методи	Детерміновані факторні моделі
адитивні	мульти-плікативні	кратні	змішані
Ланцюгових підстановок	+	+	+	+
Абсолютних різниць	-	+	-
Відносних різниць	-	+	-	-
Індексний	-	+	+	-
Пропорційного ділення, часткової участі	+	-	-
Інтегральний	-	+	+
Логарифмічний	-	+	-	-

 

Способи ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць та індексний ґрунтуються на принципі елімінування (від лат. «eliminare» – виключати, усувати).

Елімінування – означає усунення, виключення впливу всіх факторів на величину результативного показника, крім одного. При цьому виходять з умовного припущення про те, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. за умови незмінності інших. Це дає можливість визначити вплив кожного фактора окремо на величину показника, що досліджується.