Хорове письмо Ганни Гаврилець

Хорове письмо Ганни Гаврилець, особливо в її фольклорній музиці вражає тембровою інструментовкою, саме в цьому вона близька до особливостей хорового мислення Миколи Леонтовича. її оригінальні твори на народні тексти, а також обробки народних пісень – це справжні поетичні новели з життя людини. Хорові твори Г. Гаврилець – це насамперед пісенність у широкому розумінні цього слова, нею сповнені фактура, рух голосів, гармонія... Звучання хору ніби йде з середини, створюючи неповторні акустичні ефекти...

В своїх духовних хорових творах композиторка спирається на прекрасні традиції українських класиків минулого: М.ДІлецького, Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, О. Кошиця, М. Леонтовича, К. Стеценка. Пані Ганна вдало поєднує ці традиції з новітніми засобами композиторського письма. Її трактовка канонічних форм і текстів, завжди вражає особливою одухотвореністю і молитовністю. Для композицій духовної музики притаманна особлива внутрішня зосередженість і сповідальність, яка стає особливою рисою стилю композиторки на новому етапі.

Її симфонія «Паралелі», симфонічна поета, 2 камерні симфонії – стали значним внеском у сучасну симфонічну музику України.

Впродовж всіх років своєї творчості пані Ганна особливою увагою ставилася до творів камерного жанру. її квартети, квінтети, п’єси для солюючих інструментів, а також такі твори, як Симфонієтта для альта та струнних «А-согdа», (2001), «Експресії» для струнного квартету (2000), «За межею тіла і душі» для двох скрипок (2007), «Екслібриси» для скрипки соло (1998), «Гравітації» для фортепіано (1994), Соната для альта і фортепіано (1988) – кожний з цих творів, це. внутрішній монолог митця, в якому він по-своєму осмислюючи сенс буття, дарує слухачам своє світовідчуття, свої роздуми, пробуджуючи в кожному З них начало. Всі засоби виразності в камерно-інструментальній музиці композитор кого особливо вивірені. Ось як характеризує саме стиль камерної музики музикознавець Олена Корчова в статті в журналі «Музика»:

«Наповненість музичної думки високим етичним сенсом пробудження совісті шляхом творення інтонаційної краси - ось те потаємне з чим виходить вона до аудиторії. І це обертається душевністю і сердечністю, відвертим діалогом із слухачем...

Ганна Гаврилець вже багато років поєднує композиторську діяльність з викладацькою, її студенти, та й студенти двох факультетів, де вона є деканом відносяться до неї з повагою і любов’ю, бо вона щиро віддає їм свої професійні знання, досвід, серце і душу.

Мабуть, тому в її музиці стільки краси й добра, бо в неї є ще один талант - талан Людини. І ще одна дуже важлива риса є в Ганни Олексіївни - це її вміння перейнятись проблемами іншої людини. Вона вболіває за справи спілчанські, вболіває за стан культури в Україні сьогодні, і говорить відверто про це в пресі. «Держава, яка себе поважає, яка прагне гідно увійти в європейський простір, не може не підтримувати свою справжню культуру, а не лише ту, що називають масовою - вона ж, як мода: сьогодні є, а завтра - ні. Оскільки Україна заявила себе як європейська держава, то ті, хто нею керують, мусять, нарешті, зважити на проблеми її культурних цінностей і справжніх духовних пріоритетів». Це її активна громадська позиція. Ганна Гаврилець уособлює в собі сучасну жінку – митця, представницю духовної еліти України.

А поруч з нею – її талановита родина. Чоловік – Дмитро Гаврилець – відомий в Україні та за її межами музикант, Заслужений діяч мистецтв України, професор, завідуючий кафедрою струнно-смичкових інструментів, син – Юрій, магістр Національного університету імені Т.Г Шевченка.

Колись в інтерв’ю пані Ганна довірливо мені сказала: «Дмитро перший слухач усіх моїх творів. Я завжди прислухаюсь до його порад. На всі концерти ходимо разом. Син вчився в музичній школі № 2 по класу скрипки, але пішов у журналістику. Ми завжди хвилюємось один за одного. Ми живемо спільними турботами

Неординарність особистості Ганни Гаврилець проявляється в усьому особливо вражає її толерантне ставлення до колег-композиторів. Ось як вона висловилась про сучасну українську музику, її майбутнє: «Добре, що вона різна, за стилями, напрямками, образами...Поінформованість в новітніх течіях музики світу не може не впливати на розвиток молодого покоління й воно шукає свої шляхи в мистецтві. Поряд з цим в Україні існують яскраві постаті відомих композиторів Є. Станковича, М. Скорика, В.Сильвестрова і багатьох інших. Тобто сучасна українська музика – явище яскраве: в ній сполучаються і традиційні, й новітні напрямки, а час покаже що залишиться, а що відійдеМузичний світ Ганни Гаврилець через її твори випромінює світ таланту душі. її твори поступово будують Собор духовної краси, ввійти у нього, зануритись у світ музики – це справжні хвилини спілкування з прекрасним.».