Орієнтовна схема вивчення особистості учня

Прізвище, ім'я, по батькові. Рік народження.

Наявність батьків (мати, батько).

Матеріальне становище сім'ї.

Наявність здібностей до обраної професії.

Чи дорожить справами учнівською колективу? Чому?

Кругозір.

Основні риси характеру.

Як ставиться до товаришів і старших?

Характер ініціативності (висока і постійна, несистематична, безініціативний).

Чи користується авторитетом серед товаришів?

Причини конфліктів з товаришами.

Ставлення до побутової праці.

Ставлення до громадської роботи.

Які громадські доручення виконує? Як їх виконує?

Інтерес до життя країни.

Розвиток мови.

Виконання вимог майстра виробничого навчання, класного ке­рівника, наставника учнівського колективу.

Чим займається у вільний час?

Участь у роботі громадських організацій та об'єднань за інте­ресами.

Стан здоров'я.

Визначити взаємини в учнівському колективі, його структуру (офіційну та неофіційну, неформальні угруповання). З цією метою можна використати анкету «Що ти знаєш про себе і своїх одноліт­ків?», твір «Наша група».

Анкета «Що ви знаєте про себе і своїх однолітків?»

1. Хто з ваших товаришів сумлінно ставиться до навчання?
Чому?

2. Що, на вашу думку, знижує інтерес до навчання?

3. Хто виявляє старанність під час виробничої практики? Чому?

4. Ваші пропозиції щодо покращання організації виробничої
практики.

5. Хто з товаришів охоче виконує громадські доручення? Чому?

6. Чому деякі учні без бажання виконують громадські дору­
чення?

7. Хто вам подобається і з ким би ви хотіли жити в гуртожитку
в одній кімнаті? Чому?

8. Які особистісні якості є причиною вашого небажання жити
в одній кімнаті з тим чи іншим учнем?

Твір Наша група

Чи дружна наша група? (Так, ні, не дуже. Чому?)

Чи задоволений ти ставленням товаришів до себе? (Так, ні, не дуже. Чому?)

Як ти думаєш, тебе поважають у групі?

Що тобі не подобається в поведінці товаришів, а що хотів би перейняти?

Що б ти запропонував для того, щоб група була дружнішою і згуртованішою?

Плануючи виховну роботу в навчальній групі, май­стер і класний керівник враховують її особливості на кожному етапі навчання, 'а саме: на першому курсі юна­ки та дівчата проходять соціально-психологічну та про­фесійну адаптацію в умовах профтехучилища, ознайом­люються з підприємством-замовником, на другому — за­кріплюють основи професійної майстерності, збагачують досвід громадської роботи, на третьому — готуються до самостійної трудової діяльності.

Оскільки планування виховної роботи є творчим про­цесом, неможливо рекомендувати єдину, назавжди ви­значену структуру плану. Це б стримувало розвиток іні­ціативи та педагогічний пошук вихователів. Навіть в одному профтехучилищі можуть бути плани, різні за фор­мою. Головним у плані є його зміст, чітке визначення мети і завдань виховання, шляхів їх реалізації.

Основними вимогами до плану виховної роботи є: відповідність запланованих творчих справ визначеним виховним завданням, рівневі розвитку учнівського ко­лективу; конкретність плану; чітке визначення відпові­дальних осіб та строків виконання; врахування інтере-

сій, нахилів, захоплень учнів, умов училища, підприємст-ва-замовника; творче поєднання різних форм і методів виховної роботи тощо.

Плануючи виховну роботу в навчальній групі, май­стер, класний керівник повинні висувати перед учнями перспективу «завтрашньої радості» (А. С. Макаренко). Йдеться про підготовку цікавих творчих справ, реаліза­ція яких вимагає колективної діяльності.

План виховної роботи в навчальній групі доцільно складати на навчальне півріччя.

Розгляньмо варіант структури такого плану (вступна частина та два розділи).

Вступна частина

1. Аналіз виховної роботи за минулий рік. Коротка характерис­
тика групи, рівня її вихованості.

2. Виховні завдання па новий навчальний рік.
Ось деякі з таких завдань:

визначити і поставити перед групою мінімум обов'язкових педа­гогічних вимог, організувати їх виконання;

рекомендувати твір на тему «Мої враження від перших днів перебування в профтехучилищі»;

сприяти формуванню громадської думки та встановленню гу­маністичних стосунків у колективі;

організувати роботу учнівського активу групи;

виявити неофіційних лідерів, залучити їх до роботи;

почати знайомство з учнями, їхніми індивідуальними особливо­стями, захопленнями, інтересами.

1 розділ. Робота з учнівським колективом

Виховання соціально активної, гуманістично спрямованої осо­бистості, яка керується загальнолюдськими і культурно-національ­ними цінностями.

Індивідуальна робота з учнями.

Допомога учнівським громадським організаціям та об'єднанням за інтересами, подання допомоги в організації самоврядування в групі.

Спільна робота з викладачами, класними керівниками щодо ви­ховання свідомих громадян Української держави, формування осві­ченої, творчої особистості.

Виховання національної свідомості та розвиток громадської ак­тивності.

Виховання свідомого ставлення до навчання. Розвиток пізна­вальної активності та культури розумової праці.

Допомога учням в організації самопідготовки.

Виховання свідомого ставлення до праці та суспільної власно­сті, формування цивілізованого господаря.

Формування правосвідомості, виховання громадянської відпові­дальності.

Естетичний розвиток особистості. Формування етичних цінно­стей.

Формування екологічної культури.

Фізичний розвиток, зміцнення здоров'я та санітарно-гігієнічна культура. Утвердження пріоритетів здорового способу життя.

II розділ. Робота з батьками, громадськістю та культурно-освітніми закладами

Консультаційна допомога батькам та підвищення їхньої педаго­гічної культури.

Спільна робота з дитячими і молодіжними об'єднаннями за ін­тересами та культурно-освітніми закладами щодо виховання в уч­нів світоглядної, правової, моральної, політичної, художньо-естетич­ної, економічної, екологічної культури.

Плануючи творчі справи з учнями, майстер і класний керівник виходять з того, що їхня спільна робота сприяє розвитку пізнавальних, організаторських, трудових, ху­дожньо-естетичних, спортивних інтересів та здібностей.

Колективна творча діяльність майбутніх робітників передбачає спільне планування, підготовку та проведен­ня заходів, їх аналіз і подальше планування з урахуван­ням перспективи.

§ 4. РОБОТА МАЙСТРІВ З ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Екологічна освіта майбутніх робітників грунтується на єдності навчальної і позанавчальної діяльності з предметів професійно-технічного і загальноосвітнього циклів. Удосконалення системи природоохоронної освіти повинне базуватися на ефективному впровадженні в кожному училищі комплексного плану неперервної під­готовки в галузі охорони навколишнього середовища на весь період навчання. Розробка такої програми з кожної спеціальності, впровадження її в навчально-виховний процес сприятимуть реалізації провідних принципів еко­логічної освіти: неперервності, міждисциплінарності і професійної спрямованості, а також чіткішому визначен­ню екологічно важливих елементів програмного матеріа­лу в кожній навчальній дисципліні.

Законом «Про освіту» (ст. 28) передбачено, поряд з засвоєнням учнями визначеного суспільними, національ­но-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, також екологічне виховання.

-За діючими навчальними планами середніх ПТУ на вивчення питань охорони природи відводиться 2—4 го­дини. Звичайно, цього часу недостатньо для того, щоб сформувати в учнів знання і вміння з екології різних ви­дів виробництва. Однак з окремої професії чи групи

професій можна дати мінімум відомостей, які створюють необхідну базу для виховання в учнів відповідального ставлення до навколишнього середовища в процесі ви­робничої діяльності.

Рекомендуємо орієнтовні матеріали для майстрів ви­робничого навчання різних професій.

Професійно-технічні училища металургійного профілю

Питання охорони природи в профтехучилищах цього профілю передбачено розглянути протягом 2 навчальних годин та на консультаціях. Доцільно також використати й інші можливості, зокрема взяти за основу предмети професійно-технічного циклу «Технологія виплавки та розливки металу», «Основи металургійного виробницт­ва», «Технологія ливарного виробництва». Вивчення не­гативного впливу металургійного виробництва на на­вколишнє середовище необхідно пов'язати з розглядом питань організації, експлуатації і технології виробницт­ва. На уроках виробничого навчання при опрацюванні операційних тем і виконанні комплексних робіт необхід­но готувати учнів до конкретної участі в заходах з охо­рони навколишнього середовища. Урок виробничого на­вчання дає змогу наочно демонструвати учням побічні явища, що виникають у технологічному процесі, і вод­ночас сприяє оволодінню методами, що запобігають виникненню цих явищ чи зменшенню їх негативного впли­ву на навколишнє середовище.

На кожному з трьох етапів виробничого навчання майстри покликані озброювати учнів знаннями, розви­вати їхнє екологічне мислення. Так, на першому етапі виробничого навчання при висвітленні екологічних пи­тань рекомендуємо особливу увагу приділяти розвитку державної системи охорони здоров'я населення і захис­ту навколишнього середовища в Україні, специфіці еко­логічної системи «людина — навколишнє середовище».

Під час екскурсії на підприємство доцільно розгля­нути питання, пов'язані з шкідливим впливом господар­ської діяльності людини на природу, а також з межею вичерпності природних ресурсів. Протягом навчання на виробництві майстер зосереджує увагу на таких питан­нях: еколого-правова відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, контроль за додер­жанням законодавства про охорону природи і раціо-

пальним використанням природних ресурсів, вплив під­приємств металургійної промисловості на навколишнє середовище.

При подальшому навчанні на підприємстві необхідно докладніше і глибше розглянути окремі металургійні процеси з екологічного погляду. Виконуючи комплексні роботи, слід на практиці відпрацювати навички з реалі­зації заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Під час практичного ознайомлення з виробничим процесом виплавлення руд, будовою печей для плавки конвертерним способом звертають увагу на те, що кон­вертерне виробництво сталі, особливо при кисневому дутті, дає багато дрібних частинок оксидів, які викида­ються з горловини у вигляді пилу. Тому біля кожного конвертера ставлять пилоуловлювальні агрегати.

Як відомо, в сучасних умовах важливе значення на­дається переходу на безвідходні технології і організації виробництва за замкненим циклом. Відповідно до даної галузі це питання пов'язується з вивченням теми «Ре­монт трубчастих печей і агломераційних машин». Труб­часті рухомі печі спікання і кальцинації глиноземних виробництв виділяють запилені пічні гази, які викорис­товуються для виробництва алюмінатних розчинів, а пил з печей кальцинації (глинозем) є цінним кінцевим про­дуктом.

При вивченні теми «Підприємства з виробництва маг­нію і титану» учням дають відомості про те, що у про­цесі виробництва магнію виділяється хлор, який має отруйні властивості. Тому виробництво магнію поєдну­ють з виробництвом' титану, під час якого використо­вується хлор. Цей процес потребує чіткого плану­вання.

При виплавці міді, нікелю, свинцю виділяються піч­ні гази, до складу яких входить сірчистий газ. Якщо газ утворюється з високою концентрацією діоксиду сірки, то він направляється на виробництво сірчаної кислоти. Як­що ж концентрація діоксиду сірки нижча 5 %, то його випускають в атмосферу > (через неекономність цього ви­робництва). Оксиди сірки в атмосфері швидко з'єдну­ються з водяною парою і утворюють сірчану кислоту, яка потім разом з атмосферними опадами випадає на поверхню землі. Так виникла проблема «кислих дощів». До сірчаної кислоти приєднуються соляна і азотна кис­лоти, які утворюються під час викидання в атмосферу хлору і оксидів азоту. Таким чином, розв'язання пробле-

Ми забруднення атмосфери відходами металургійного виробництва пов'язане з впровадженням безвідходних технологій.

Професійно-технічні училища сільськогосподарського профілю

Крім годин,-спеціально передбачених програмою на вивчення питань охорони природи, важливо використо­вувати можливості інших предметів. Зокрема, доцільно розглядати екологічні питання на лабораторно-практич­них заняттях з предметів «Трактори», «Машини і облад­нання». Слід пояснити учням, що транспортні засоби та інша сільськогосподарська техніка під час численних роз'їздів насамперед діють на грунт, який є найпіддат-ливішою частиною біогеоценозу і агробіоценозу. Куль-туротехнічні роботи, оранка та інші види механічної об­робки грунту докорінно змінюють його склад і струк­туру-

Майстер пропонує учням пояснити, які процеси впли­ву на грунт можливі при роботі орних агрегатів, розгля­нути їх по пунктах та пояснити кожний з них.

Вплив тракторної оранки на грунт та інші елементи природного середовища:

ущільнення грунту колесами (гусеницями);

розчавлення колесами живих організмів, різання їх плугом;

розпушування грунту плугом;

перегортання грунту плугом;

вібрація грунту;

забруднення грунту пальним і мастилами;

забруднення атмосфери вихлопними газами;

шум.

Результати досліджень Інституту грунтів ім. В. В. До-кучаєва показали, що багаторазові переїзди машин че­рез поле тільки під час вивезення врожаю овочів руйну­ють структуру і ущільнюють грунт на глибину до 50 см. Переущільнення грунту веде до утворення великих брил при оранці.

Майстер нагадує учням, що не можна вивертати на поверхню ущільнений грунт з фізико-хімічними власти­востями, які погіршують умови появи сходів, росту і роз­витку рослин. Такі грунти необхідно розпушувати без обертання пласта після оранки на допустиму в даних

умовах глибину з обов'язковим внесенням органічної речовини або сівбою багаторічних бобових і бобово-зла­кових культур.

Перед початком виконання завдання щодо підготов­ки машинно-тракторних агрегатів до роботи у вступний інструктаж слід включати матеріал екологічної спрямо­ваності. При виконанні завдань учні оволодівають умін­ням перевіряти герметизацію кабіни управління тракто­ра. Якщо шви розійшлися, то в кабіну проникають шум, пил, відпрацьовані гази. Підвищений шум і вібрація в кабіні знижують працездатність водія.

У процесі водіння учні не повинні припускатися різ­ких поворотів, буксування ходового апарата, швидкого гальмування, бо все це спричинює переущільнення грун­ту. Відбуваються підвищення опору грунту при обробці і відповідно погіршення його властивостей, що призво­дить до зниження врожайності на 5—25 % ■ Урожайність знижується тільки після одного проїзду агрегатів, до яких належать важкі колісні трактори Т-150 і К-700 Встановлено, що опір грунту при обробці підвищується в 1,5—1,9 раза, а кришення — більше ніж в 1,5 раза. Руйнується поверхневий шар грунту, утворюються бал­ки. Майстер піклується, щоб майбутні механізатори не допускали підтікання пального і мастила, димних ви­хлопів з вихлопної труби, бо це забруднює грунт і во­дойми паливно-мастильними матеріалами, повітря — від­працьованими газами. Він. категорично забороняє учням мити техніку в мілких струмках, озерах, ставках. При проведенні занять визначається рівень екологічної під­готовки учнів, попереджуються можливі грубі порушен­ня в їхній роботі під час навчання на лабораторно-прак-іичних заняттях в учгоспі і проходження виробничої практики на підприємстві.

Основні критерії екологічної підготовки учнів — не тільки усвідомлені знання, а й реальний внесок у по­ліпшення стану навколишнього середовища. Наведене нижче завдання визначення рівня екологічної підготовки є орієнтовним і може бути використане для інших тем альтернативно-множинних завдань і дає можливість за короткий час визначити рівень екологічної підготовки учнів. Серед пропонованих відповідей слід підкреслити ту, в якій учень бачить процес, що позитивно впливає на стан навколишнього середовища.

Критерії визначення екологічної підготовка тракторнегів-маишністів (у балах)

1. Витікання масла з картера двигуна:
так — 0, незначне — 3, ні ■— 5.

2. Витікання масла з гідросистеми:
так — 0, незначне — 3, ні — 5.

3. Підвищена димпість при:

а) холостому режимі:
так — 0, ні — 5;

б) робочому реугль-
так — 3, ні — 5.

4. Порушення обслуговування агрегатів у встановленому місці:
так — 0, ні — 5.

5. Порушення ґрунтозахисних правил обробки поля:

а) готовність грунту (вологість):
так—2, пі — 0.
(температура;: так — 2, ні — 0;

б) вибір відповідного машинно-тракторіюго агре.-аіу (МТА):
простий—1, комбінований — 3;

в) технологія обробки грунту (правильність руху):
так — 2, ці — 0.

6. Дотримання правил, строків і доз внесення:

а) мінеральні добрива:
(строки) так — 2, ні — 0;
(дози) так — 2, ні — 0;

б) органічні добрива:
так — 2, ні — 0,

в) пестициди:

(строки) так — 2, ні —0; (дози) так — 2, ні — 0.

7. Порушення державного стандарту зберігання мінеральних
добрив, гербіцидів, пестицидів:

так — 0, ні — й.

У результаті опитування можуть бути виділені три рівні екологічної підготовки учи;..:

високий — з сумою балів 35—32,

середній —• 31—27 балів,

низький — 26 і нижче.

Відповідні критерії визначення екологічної обізна­ності доцільно розробити і використовувати при підго­товці робітників інших професій.

Не менш важливим у роботі майстра є питання еко­номії природних ресурсів і матеріалів. У багатьох про­фесійних навчально-виховних закладах робота, пов'яза­на з економією ресурсів, проводиться в єдності з еколо­гічним вихованням учнів. В училищах, які готують механізаторів широкого профілю, під час виробничого навчання увагу учнів зосереджують на ощадному витра­чанні електроенергії, палива і мастильних матеріалів. Майстер особливо наголошує, що невміле використання

мінеральних добрив завдає шкоди природі: засмічуються грунтові води і водойми. Надлишок добрив шкідливо впливає на біологічну повноцінність і харчові якості ви­рощуваних овочевих культур, зелених кормів. Картопля, вирощена в таких умовах, схильна до захворювання, по­гано зберігається. Токсичність добрив для людини і тва­рин визначається хімічним складом і агресивністю окре­мих компонентів. У ряді випадків нітрати накопичують­ся в рослинах. Вміст їх понад 0,5 % небезпечний для тварин. Внесення більших доз добрив під зелені культу­ри може викликати небажані наслідки для людини.

В екологічному вихованні учнів профтехучилищ важ­ливо забезпечити наступність урочної і позаурочної ро­боти. Першочерговим завданням є формування і розви­ток інтересу учнів до проблем і явищ екологічного ха­рактеру. Ця мета досягається проведенням різнома­нітних заходів — конференцій, бесід, вечорів, екскур­сій.

Однією з форм позаурочної екологічної роботи є те­матичні вечори, наприклад «Природа і музика» — з про-слуховуванням творів вітчизняних і зарубіжних компо­зиторів про природу, «Поезія і проза — на захист при­роди», де звучать відомі і невідомі розповіді про приро­ду, «Природа в образотворчому мистецтві» — з показом репродукцій картин, бесідою про іс-орі-о їх створення. Поглибити і розширити екологічні зіічіігія учнів допома­гають екскурсії. Насамперед це передбачені програмою екскурсії на виробничі об'єкти з. метою вивчення досвіду екологізації виробництва. Доцільно також провести екс­курсії на інші підприємства або в господарства. Майстер заздалегідь зв'язується з представниками адміністрації підприємств і просить виділити консультанта.

Орієнтовна тематика екскурсій для професійних на­вчально-виховних закладів будівельного профілю: «При-родоподібні конструкції в будинках рідного міста» (ме­та екскурсії — формування в учнів естетичного ставлен­ня до дійсності, виховання громадянськості, патріотизму, гордості за професію будівельника); «Органогенний вап­няк в обробці будинків» (мета екскурсії — розвиток ін­тересу до архітектури, спостережливості); «Екологічні знання — будівельникам» (мета екскурсії — привернути увагу майбутніх робітників до екологічних проблем, спри­яти перетворенню екологічних знань на переконання про необхідність збереження і поліпшення навколишнього середовиша).

Під час проведення екскурсій об'єктом уваги учнів може бути також стан дерев і кущів на вулицях. Пра­вильно поставлені запитання допоможуть учням зрозумі­ти, наскільки важіиво охороняти природу: Чи при­ваблює вас пейзаж вашого міста? Чи достатньо в місті зелених насаджень, який їх стан? Чим конкретно можна допомогти озелененню рідного краю?

Цікавою і корисною формою цієї роботи можуть бу­ти диспути. їх мета — привернути увагу майбутніх бу­дівельників до природоохоронних проблем і ускладнень, які виникли останнім часом через екологічну неосвіче­ність людей. У підготовці диспутів майстри повинні до­помагати викладачам загальноосвітніх і спеціальних ди­сциплін. Так, можна провести диспут на тему «Чи можливо будувати, не руйнуючи навколишнього середо­вища?».

Рекомендуємо зашпання для диспутів: Чи існує не­безпека забруднення навколишнього середовища під час проведення будівельних робіт? Чи може економія буді­вельних матеріалів і енергії сприяти збереженню навко­лишнього середовища? Якщо так, то яким чином? Чи мож­на запобігти збільшенню майданчиків сміттєвих звалищ? У чому суть і причини антропогенного порушення навко­лишнього середовища, як їх усунути? Яку спеціальну природоохоронну інформацію вважаєте найважливішою?

Вечір запитань і відповідей на тему «Природа і люди­на» допоможе визначити інтерес аудиторії, оцінити рівень підготовленості учнів, а гакож поглибити їхні знання з цих питань. У ході підготовки до вечора визна­чаються питання, розробляється програма. Аудиторію прикрашають лозунгами, плакатами з тематики «Люди­на і природа». Це створює в учасників зустрічі настрій причетності до обговорюваних проблем.

Орієнтовні запитання, які можна використати на по­чатку зустрічі: Що таке екологія? Чи може технічний прогрес не завдавати шкоди природі? Що таке БВТ (без­відходна технологія) і які її перспективи? Чи можливо відшкодувати втрати природних ресурсів? Чому охорона води і повітря належить до міжнародних заходів? Нові біологічні методи боротьби з забрудненням води. У чо­му полягає зв'язок охорони природи з екологією? Чи без­захисна природа?

У формуванні елементів екологічної культури важ­ливе значення має самостійна пошукова робота учнів, яка проводиться в позаурочний час. Однією з форм її може

І60

бути написання рефератів та використання інших інди­відуальних завдань. Кінцевий результат цієї діяльнос­ті — оволодіння молодими робітниками досвідом вико­ристання природи з урахуванням оптимального впливу на навколишнє середовище, а також формування в них умінь природоохоронного характеру.

Запропоновані форми позаурочної роботи з екологіч­ного виховання не вичерпують усієї різноманітності заходів і методів формування екологічної культури май­бутніх робітників. Разом з тим вони мають важливе зна­чення для перетворення знань і переконань учнів у на­вички й уміння практичної діяльності з охорони природи.