Організація наукового дослідження

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Якою є мотивація наукової праці?

2. Назвіть найбільш характерні психологічні ри­
си особистості вчених.

3. Які вимоги до організації розумової праці вче­
ного?

4. Наведіть приклади з творчого життя відомих
вчених та їх вислови щодо успіху в науці.

3.1. Сутність та основні етапи організації досліджень

Соціально-економічний розвиток характеризу­ється певними явищами і процесами. Вони потребу­ють дослідження, виявлення зв'язків, законів та за­кономірностей. Складність наукових досліджень, комплексність і тривалість виконання зумовлюють необхідність подрібнення їх на взаємоузгоджені та взаємопов'язані етапи:

1) визначення проблеми та її конкретизація;

2) попередня розробка теоретичних положень;

3) вивчення історико-економічного та сучасного
стану опрацьованості проблеми;

4) збір, систематизація та вивчення інформації;

5) розробка гіпотези;

6) визначення методики та методів дослідження;

7) складання робочого плану;

8) опрацювання інформації (обчислення, групу­
вання, зведення у таблиці, побудова графіків, кар­
тосхем, розробка логічних схем);

9) розробка висновків і пропозицій;

10) письмове викладення матеріалів дослідження;

11) обговорення ходу та результатів досліджен­
ня, консультації, рецензування;

12) впровадження результатів дослідження.

Такої послідовності дотримуються під час прове­дення будь-якого наукового дослідження — від кур­сової чи дипломної роботи до системного вивчення значущих наукових проблем і підготовки моно­графій. Слід взяти до уваги, що всі названі вище етапи тісно пов'язані і переплітаються між собою. Досягнути їх чіткого розмежування практично не можливо, і в "чистому" вигляді вони не існують. Так, збір матеріалу необхідно проводити вже на пер­ших етапах, а його первинна обробка може змусити дослідника внести зміни до робочого плану, перегля­нути методику, звузити об'єкт тощо. Тому слід ра­ціонально будувати основну частину дослідження за принципом чергування етапів, коли колена частина роботи (теоретична, методична, практична, аналі­тична) супроводжується вивченням літератури.

Послідовне чергування етапів особливо необхід­не, коли складність дослідження потребує розділи­ти його на кілька самостійних частин. Дотримання послідовності етапів сприяє формуванню у дослідни­ка вміння планувати й організовувати свою працю.

3.2. Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження

Дослідницька робота — особливий вид творчої діяльності. Як будь-яка робота, дослідження має свій початок і завершення, але творчість — безкінеч­на. Дослідження, що здійснюється з конкретною метою, завершується при її досягненні. Наприклад, захист магістерської роботи або дисертації є підсум­ком і завершенням дослідження.

Дослідницька робота розпочинається з вибору про­блеми або теми дослідження. Це складне, відпові­дальне завдання потребує виконання цілого комплек­су робіт та реалізується у декілька етапів (рис. 3.1).

Проблему або тему наукових досліджень вибира­ють, виходячи з фахової готовності та зацікавле­ності: планів науково-дослідних робіт установи (нау­ково-дослідної тематики, що передбачається плана­ми галузевих міністерств, відомств, академій наук, закладів освіти, тематичних завдань, замовлень на проведення досліджень); цільових комплексних, га­лузевих і регіональних науково-технічних програм.

Однією з головних вимог, що обов'язково ставиться перед дослідницькою роботою, є її актуальність — важливість, необхідність вирішення саме зараз. Чіт­кого критерію встановлення ступеня актуальності немає. Під час оцінюваня прикладних наукових роз­робок найбільш актуальною визнається тема, що може забезпечити найбільший економічний ефект. Крім того, розробка теми має сприяти розвиткові нау­ки. Важливо, щоб вибрана тема у такій постановці до цього часу не розроблялась. Дублювання (повтор-

не або паралельне виконання схожих тем) можливе лише у виняткових випадках, коли необхідно забезпе­чити вирішення певних наукових і практичних завдань у найкоротші строки або застосовуючи різні підходи. Результати розробки теми дослідження (насам­перед прикладного характеру) мають бути економіч-

но ефективними і значимими. Інколи на початковій стадії не можна визначити економічний ефект. Тоді для орієнтовної оцінки ефективності використовують аналоги (близькі за назвою, предметом, об'єктом, метою тощо розробки). Під час дослідження теоре­тичних (у тому числі фундаментальних) проблем ос­новним критерієм є не економічна ефективність впро­вадження, а значимість теми.

Крім сказаного, тема має відповідати спеціалізації наукового колективу, членом якого є дослідник. Така спеціалізація сприяє накопиченню колективного до­свіду, підвищенню теоретичного рівня, якості та ефек­тивності розробок, скороченню строків виконання дослідження.

Розробка теми має бути забезпечена фінансуван­ням, обладнанням, матеріалами (для економічних досліджень у першу чергу статистичними) та необ­хідними умовами для впровадження результатів.

Отже, на стадії обґрунтування теми досліджен­ня вивчають усі критерії її вибору, після чого прий­мають рішення про доцільність її розробки.

Визначення мети і завдань наукового дослі­дження — один із важливих творчих етапів вирішен­ня проблеми. Мета дослідження — це кінцевий ре­зультат, на досягнення якого воно спрямоване. Вона має адекватно відображатись у темі роботи, містити в узагальненому вигляді очікувані результати та нау­кові завдання.

Завдання підпорядковуються основній меті і спрямовані на послідовне (поетапне) її досягнення. Вони не можуть формулюватись як "вивчення", "озна­йомлення", "дослідження" тощо, оскільки таким чином вказують не на результат наукової розробки, а на окремі технологічні процеси.

Мета і завдання дослідження не можуть бути визначені відокремлено від предмета та об'єкта. Під об'єктом у наукових дослідженнях зазвичай розу­міють процес або явище, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання. Предметом виступає явище або процес, що знаходиться в межах об'єкта та розглядається як елемент, частина об'єкта дослідження.

Формулювання проблеми. На основі скрупульоз­ного ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними публікаціями у вибраному та суміжних наукових напрямках формулюють основне питання (пробле­му) і у загальних рисах визначають очікуваний ре­зультат.

Важливим під час формулювання проблеми є ви­вчення стану наукових розробок у цьому напрямку, у процесі якого дослідник повинен зробити систе­матизацію, відповідно розподіливши:

1) знання, що набули загального визнання нау­
кової спільноти та перевірені на практиці;

2) питання, які є недостатньо розробленими і ви­
магають наукового обґрунтування (дискусійні);

3) невирішені питання, сформульовані у процесі
теоретичного осмислення, запропоновані практикою
або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід при початковому ознайомленні з літературою дає можливість з'ясувати зміст пробле­ми, її зв'язок із загальними тенденціями розвитку предмета дослідження, його об'єктивними законо­мірностями тощо.

3.3. Конкретизація проблеми дослідження

Розробка структури проблеми передбачає виді­лення тем, розділів, питань. У коленій темі виявля­ють орієнтовну сферу дослідження. Потім її конкре­тизують, тобто предметно визначають, уточнюють, роблять більш наочною. Для того щоб конкретизува­ти, необхідно провести внутрішній причинно-на-слідковий аналіз, виявити всі змістовні сторони. Тому виділяють похідні проблеми, кожна з яких, у свою чергу, має стати об'єктом деталізації доти, доки не будуть визначені конкретні завдання, що становлять зміст поставленої проблеми.

Насамперед необхідно чітко визначити завдання дослідження. Правильне формулювання завдань підкаже шлях дослідження, його структуру, мето­ди, дасть змогу "відшліфувати" основну мету.

При виборі теми необхідно передбачати можли­вості використання отриманих результатів та форми його представлення (курсова або дипломна робота, реферат, автореферат, дисертація, наукова доповідь, монографія тощо). Чітке розуміння кінцевої мети дослідження сприяє досягненню успіху.

Конкретизація завдань дає змогу уточнити зміст проблеми. Для цього потрібно вирішити два питан­ня: по-перше, уяснити, які явища, предмети, про­цеси, закономірності має охоплювати проблема; по-друге, обмежити обрану тему від суміжних.

Необхідно встановити, чи повинна робота вико­нуватись лише на основі:

а) спостережень чи за допомогою експерименту;

б) літературних джерел і документів та практики;

в) сучасного досвіду чи з використанням більш
старих даних;

г) вітчизняних матеріалів чи з урахуванням за­
рубіжних джерел тощо.

Важливим моментом конкретизації проблеми є обмеження кола питань, які передбачається вивчати.

Дослідник обов'язково повинен ознайомитись з історичними аспектами проблеми. Важливим елемен­том пошуку правильного рішення є вивчення історії виникнення і розвитку проблеми, результатів рані­ше проведених з неї досліджень. На жаль, вивчення історії проблеми нерідко розглядається науковцями-початківцями як необов'язкове. Але слід наголоси­ти, що це "страхує" від дублювання раніше отрима­них результатів, чужих помилок, полегшує викори­стання досвіду попередників, дає змогу розглянути предмет у динаміці, з'ясувати загальні тенденції та подальші шляхи його розвитку і на цій основі буду­вати науковий прогноз. Завершальним етапом ви­вчення історії є аналіз сучасного стану питання.

Необхідно також виявити коло питань, які ста­нуть відправною точкою при визначенні перспектив подальшого вивчення проблеми. Наукова проблема має бути актуальною, науково значимою і вирізня­тись науковою новизною. Уточнення перерахованих характеристик майбутньої роботи дає змогу більш чітко встановити її рамки, скласти точний план, визначити терміни виконання, етапи і стадії.

3.4. Основи методики планування наукового дослідження

Структура плану визначається обсягом і склад­ністю дослідження: чим ширше коло питань, що роз­глядаються, тим детальнішим має бути план, ос­кільки саме деталізація забезпечить його внутріш­ню узгодженість та синхронність робіт.

Робочий план становить основу, визначає загаль­ну спрямованість дослідження та послідовність його проведення. Окрім того, якість робочого плану є за­порукою успішного завершення розпочатої науков­цем роботи. Його розробляють, виходячи з вибраної теми, сформульованих мети і завдань дослідження, обізнаності з його предметом, базової гіпотези. Він повинен відображати системне уявлення автора про ту роботу, яка має бути проведена. Головне — щоб логіка та послідовність дій були виправдані. План може складатись із остаточно сформульованих пунктів, які повністю відображають їх змістовне наповнення, або тез, що в основних рисах характе­ризують позицію автора, робочу гіпотезу, основні положення.

На більш пізніх стадіях виконання досліджен­ня, коли ключові питання опрацьовані, а набуті відо­мості про предмет дослідження систематизовані, молена також підготувати план-проспект — рефе­ративне викладення отриманих результатів у по­слідовності їх розміщення в рукописі. У подальшо­му він трансформується у кінцевий варіант плану, що відображає зміст цілком завершеної роботи.

Як правило, під час опрацювання складних про­блем (тем) план доцільно будувати за такою схемою:

вступ, розділи / глави, параграфи, висновки, спи­сок використаної літератури, додатки (рис. 3.2).

На основі планів досвідчені науковці зазвичай складають графік роботи. Попередній план-графік має включати лише найбільш істотні, тривалі робо­ти. Календарний план-графік є більш деталізова­ним. Він відрізняється від попереднього плану біль­шою конкретикою щодо організаційних моментів і строків. Його доцільно складати після попередньо­го ознайомлення з літературою, уточнення і конк­ретизації теми дослідження — до початку основної роботи. Добре продуманий і ґрунтовно розроблений календарний план-графік робіт — обов'язкова умо­ва успіху і раціональної праці дослідника (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Форма календарного плану-графіка

 

 

 

 

 

№ з/п	Назва роботи	Термін	Відмітка про ви­конання
декада	місяць
	Вибір теми
	Складання загального календар­ного плану
	Підбір літератури
	Складання детального плану
	Вивчення об'єкта дослідження
	Складання календарного плану-графіка написання роботи
	Написання роботи
	Рецензування керівником
	Підготовка до захисту: зовнішнє рецензування, підготовка тексту виступу, підготовка ілюстрацій
	Захист
Погоджено:	Склав
Науковий керівник
		(прізвище, ім'я, по батькові)
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові)