Сіверсько/сумерська цивілізація Кирилівки-Мізина

(ХХІІ-ХІІ тис. до н.е.)

Порівняльний аналіз географії археологічних відкриттів в Україні свідчить, що архаїчна (мисливсько-збиральницька) Кирилівсько-Мізинська цивілізація була локалізована переважно в північно-центральних областях України. Археологи довели це своїми розкопами, здійсненими біля населених пунктів: с.Мізин (Чернігівщина), с.Гінці (Полтавщина), с.Добраничівка (Київщина), с.Кирилівка (м.Київ), с.Межирічі (Черкащина).

Першими були включені до наукового обігу археологічні стоянки Кирилівка (м. Київ) та Мізин, які й дали назву цій сіверсько/шумерській цивілізації мисливців на мамонтів.

Як свідчать результати археологічних досліджень, мамонти давали тогочасним людям не тільки м'ясо. З кісток мамонтів мізинці будували каркасне житло (мал. 1.9). Його закопували приблизно на 1м. в глибину і накривали шкурами мамонта, в середині облаштовували місце для вогнища.

Загалом же з кісток мамонта робили предмети праці і, навіть, створювали ударні музичні інструменти. А на лопатках і бивнях мамонта жерці кодували важливу суспільну інформацію: календарі, символи бога, людини та ін.

 

 

Мал. 1.9. Реконструкція житла мізинців з кісток мамонта (ХІІІ-ХІІ тис. до н.е., с.Межирічі Черкаської області)

 

Як свідчать дослідження українських археологів С.Бібікова, І.Шовкопляса та ін., саме в рамках Мізинської цивілізації наші предки вперше в історії людства поклали до світової цивілізаційної скарбнички зразки знаменитого мізинського орнаменту меандру (мал. 1.12), який помандрує згодом по планеті, сонячного символу – свастики та унікальні статуетки „жінок-птахів” (мал. 1.13), перший в світі музичний ансамбль з кісток мамонта, браслети (мал. 1.9) тощо [3; 27].

 

 

Мал. 1.9. Орнаменти з меандрами і про- свастиками (які у аріїв стануть священними символами) та зображення Великої Богині (ХІІ тис. до н.е., с.Мізин Чернігівської області)

Російські дослідники В.Паранін і С.Красовицький переконані, що Мізинська палеолітична стоянка відіграє ключову роль у зародженні і становленні найдавнішого (язичницького) сонячного релігійного культу, який згодом розповсюдиться у північно-західному та південному напрямках Європи і Азії (мал. 1.10, 1.11).

 

 

Мал. 1.10. Печатка з чернігівськими (сіверськими/сумерськими) меандрами з анатолійського Чатал Гююка (VІІ-V тис. до н.е., Туреччина)

 

 

Мал. 1.11. Вавилонський камінь (Месопотамія, 12 ст. до н.е.). Меандри, які були винайдені творцями Мізинської цивілізації (ХХІІ-Х тис. до н.е.), в символахвавілонськихбогів Ана (зліва) і Енліля.

 

В мізинському ієрогліфі (мал. 1.12) В.Паранін і С.Красовицький прочитують найдавніший символ «істинної релігії людства» – розширене значення тетраграми зашифрованого імені Бога Старого Заповіту. А два меандра з цього ієрогліфа - тлумачать як дві самосвідомості (Божественна і людська), котрі розкриваються назустріч [18].

Отже, на думку цих авторів, зародження солярного культу Бога Старого Заповіту відбувається в рамках архаїчної Мізинської цивілізації, яка розвинулася на території північно-центральної України і згодом була розповсюджена по всьому світові!

Зверніть увагу, вказані автори говорять про культ Бога Старого Заповіту, котрий, на їхню думку, народився в Україні, а не на Близькому Сході, як переконує нас канонічна Біблія!

Таким чином, ми маємо вражаючий факт: Україна є батьківщиною зародження найдавнішого релігійного культу планети – культу Бога Сонця, який у різних народів і в різні часи носив ім’я Коло, Ор, Ра, Рама, Аполлон!

 

Мал. 1.12. Два меандра мізинського ієрогліфа - як поєднання Божественної та людської самосвідомост (ХІІ тис. до н.е., с.Мізин Чернігівської області)

 

Давайте замислимось над цими вражаючими фактами. Вже у ХХІІ-Х тис. до н.е. люди, які проживали на території сучасної України, починають займатися мистецтвом (статуетки, оркестр), кодуванням та передачею інформації (символи, знаки, орнаменти), у їхніх спільнотах з’являються перші думки про Бога і вони вже знають, як пишеться Його Ім’я.

Безумовно, мають рацію ті люди, котрі вважають, що вказані факти свідчить про те, що перший контакт Бога з людьми відбувся саме в Україні. І зародки писемності теж виникли в цій, обраній Богом країні.

Мал. 1.13. Статуетки жінок- богинь (ХІІ-Х тис. до н.е., с.Мізин Чернігівської області).

 

Зрозуміло, що це було б неможливим без появи надлишкових продуктів, якими можна було прогодувати не тільки представників виробничої сфери (мисливців та копачів їстівних корінь), але й представників невиробничої сфери (первісних ремісників, митців, зрештою – жерців та вождів роду).

Отже, логічною видається думка про те, що вже в ті часи й народжувалися елементи політичних концепцій та суспільно-політичного устрою первісного суспільства, з’являлися люди, що претендували на владу.

Між іншим, зарубіжні та вітчизняні палеогеологи та археологи (С.Неручев, В.Даниленко та ін.) підтвердять, що аж до Х тис. до н.е. на території Північної Європи та Росії були льодовики товщиною у 2-3 кілометри.

В Єгипті, Малій Азії (нині – Туреччина) та Середземномор’ї (сучасна Греція, Північна Африка, Близький Схід) перші аналогічні стоянки мисливців і збирачів, між іншим, з’являються лише у VIII-VII тис. до н.е. [22; 10].

Згодом «якось випадково» в Сумері/Самарі/Шумері з’являється цивілізація Мес(з)опотамія, у Малій Азії - країна Мізія, а на Балканах - Верхня і Нижня Мізія (відповідно – території сучасних країн: Ірак, Туреччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Сербія).

А в Росії (як зійде льодовик) з’являється річка із знову-таки „випадковою” назвою Мезень (впадає в Біле море), а на ній – ще й місто Мезень... Але все це відбувається на 5-8 тис. років пізніше за появу української Мізинської цивілізації, яка крім чернігівського Мізина, зокрема, фіксує й наявність «випадкового збігу обставин» у вигляді села Мезенівка на території Сумської області України.

І ще одне, з розряду «фантастичного». Як помітив російський філософ В.Дьомін, на татуїровках новозелендського племені ма ор і відчутно присутній спіралевидний орнамент. Такий же точно орнамент, який було знайдено на стилізованих статуетках, знайдених при розкопках Мізинської стоянки на березі річки Десни![11, с. 13, 17].

Мізинська стоянка, як відомо, знаходиться на території Чернігівської області України. А Нова Зелендія – знаходиться на 2 тисячі кілометрів далі, ніж Австралія…

Офіційні російські та латентні «малоросійські» коментатори і псевдонауковці після оприлюднення цих цікавих «збігів» обставин одразу відшукали традиції канібалізму у племені маорі. Мовляв, предки українців - теж їли людей, як і маорі з Нової Зеландії?!.

А як щодо відомого заклику християнських ієрархів «не їсти ближніх» під час посту?.. А хіба «поїдання» сучасною Росією українських земель (у вигляді окупації Криму на зазіхань на землі всієї Східної України) не є свідченням політичного канібалізму, спрямованого проти «братського» українського народу, який, начебто, тільки і чекає на своє власне пожирання ненаситним північно-східним сусідом?..

Що ж стосується причини виникнення символіки лабіринтів та спіралей, які після українського Мізина з’являться у скіфів/аріїв, українських та грецьких еллінів, новозеландців маорі та багатьох інших народів, то російський дослідник Д.Світський висловив достатньо цікаву космологічну версію, що вказану символіку лабіринтів слід розглядати як наслідки графічного відображення проекції блукання полярного сонця по небу [11].

Зрозуміло, що це є темою для окремої розмови, але зафіксуємо для себе такий доведений факт: саме українська Мізинська цивілізація вперше в історії людства виокремила і витлумачила солярні символи, які згодом будуть поширюватися планетою і набудуть популярності в усьому світові.