Гостра ревматична лихоманка та хронічна ревматична хвороба серця.визначення.класифікація.критерії діагностики

Гостра ревматична лихоманка (хвороба Сокольського-Буйо) – системне запалене захворювання сполучної тканини із переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі, що розвивається у звязку з гострою інфекцією, викликаною -гемолітичнимстрептококомгрупи А у схильнихосіб, головним чином, у дітей і підлітків 7-15 років.

Хронічна ревматична хвороба серця — захворювання, якому притаманні ураження серцевих клапанів і розвиток серцевої вади (недостатності або стенозу) після перенесеної гострої чи повторної ревматичної гарячки.

Класифікація хронічної ревматичної хвороби серця:1. Активність: неактивна, активна — активність II ступеня (помірна), І ступеня (мінімальна).2. Клінічні прояви: вади серця.3. Стадіїнабутихвад: I, II, III, IV, V.4. Серцеванедостатність: стадія (І, ПА, ІІБ, III); ФК (I, II, III, IV).

Діагностичні критерії:

Великі (кардит, поліартрит, хорея, підшкірні ревматичні вузлики, кільцеподібна еритема)

Малі (попередній ревматизм або ревматична хвороба серця, артралгії, лихоманка, збільш. ШОЕ, СРБ, лейкоцитоз, подовж. Інтервалу PQ)

3. Нефротичний синдром. Етіопатогенез. Діагностичні критерії.

Нефротичний синдром (НС) - симптомокомплекс, для якогохарактернінабряки з різнимступенемпрояву, значнавтратабілка з сечею (понад 3,5 г/добу), порушеннябілкового і ліпідногообмінів (гіпоальбумінемія, диспротеїнемія, гіперліпідемія, ліпідурія). Нефротичний синдром може бути наслідком нефриту, амілоїдозу, пухлин нирок (гіпернефроми), нефропатії вагітних,, хронічногопієлонефриту, системного червоного вовчака, діабетичного гломерулосклерозу, тромбозу ниркових вен.

Патогенез НС пов'язаний з основними захворюваннями, більшість з яких викликані або супроводжуються імунними порушеннями, наприклад, відкладанням на базальній мембрані клубочків фракцій комплемента, імунних комплексів або антитіл проти змінених білків базальної мембрани з супутнім порушенням клітковинного імунітету..

Діагностичні критерії: масивна протеїнурія, гіпопротеїнемія (за рахунок гіпоальбумінемії), гіперліпідіємія (гіперхолестеринемія), ліпідурія,набряк., асцит, анасарка,гідроторакс та гідроперикард.Вміст білка у сечі 30-40 г/л при добовій протеїнурії до 50 г; в осаду - нирковий епітелій, лейкоцити, циліндри (гіалінові та ін.), загальний білок у сироватці крові до 30-40 г/л,. збільшенням особливо альфа-2-глобулінів, холестерину та інших фракцій ліпідів.

4.Д иференціально-діагностичні критерії ступенів тяжкості гострої променевої хвороби.

· Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 100…200Р. Прихований період може тривати 2-3 тижні, після чого з'являється нездужання, загальна слабкість, почуття важкості в голові, стиснення в грудях, підвищення пітливості, періодичне підвищення температури. У крові зменшується вміст лейкоцитів.

· Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 200…400Р. Прихований період триває близько 1 тижня. Проявляється у вигляді важкого нездужання, розладу нервової системи, головних болях, запамороченнях, часто буває блювота й понос, підвищується температура, кількість лейкоцитів (особливо лімфоцитів) зменшується в 2 рази. Лікування триває 1,5-2 місяці. Смертність - до 20% випадків.

· Променева хвороба 3-го (важкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 400…600Р. Прихований період — до декількох годин. Відзначають ті ж ознаки, тільки у важчій формі. Крім того, можлива втрата свідомості, крововиливи на слизуваті оболонки і як наслідок — запальні процеси. Без лікування в 20…70% випадківнаступає смерть відінфекційнихускладненьабокровотеч.

· Променевахвороба 4-го (украйважкого) ступеня виникає при дозібільше 600 Р, що без лікуваннязвичайнозакінчуєтьсясмертювпродовж 2-х тижнів.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

· Білет 9