Вроджена клишоногість є поліетіоло-гічним захворюванням, причиною яко-го бувають ендо- чи екзогенні фактори, спадковість. Заслуговує уваги точка зору

Г. С. Бома, за якою під час за кладки органів і систем у ембріона під дією екзо- чи ендо-генних факторів на 3–4-му тижні кін цевий сегмент (тобто стопа) нижньої кінцівки не досягає повного повороту у сагіталь-ній пло щині, що призводить до дисплазії м’язів: литко вого, заднього великогоміл-кового та довгого згинача І пальця. Дис-плазія цих м’язів обумовлює ви никненнявадового положення стопи, що характери-зується такими елементами: equinus — фік-соване підошовне згинання у надп’ятково-гомілковому суглобі, supinatio — поворот стопи всередину та adductio — приведен-ня переднього відділу. Це у свою чергу зумовлює дисплазію та фіброзний про-цес у зв’язковому апараті надп’ятково-гомілкового суглоба (особливо по задній та медіаль ній сторонах), а також з часом порушення формування та росту кісток го-мілки і стопи. Клінічні прояви. Одразу після наро-дження привертає увагу вадове положення однієї чи обох стоп, які знаходяться у поло-женні підошвового згинання (equinus), по-вороту стопи так, що підошвова поверхня повернута досередини (supinatio) з приве-денням переднього відділу стопи (adductio) Ці три симптоми — equinus, supinatioта adductio — і є патогномонічни-ми симптомами вродженої м’язової клишо-ногості. За лежно від тяжкості деформацій виділяють три її ступені: легкий, середній і тяжкий. При І ступені спостерігають помірне підошвове згинання (equinus) і внутрішню ротацію (supinatio) з приведенням перед-нього відділу стопи (adductio). Внутрішня частина стопи за рахунок її увігнутості зда-ється дещо коротшою, а зовнішня, випу-кла, — видовженою. Крім того, за рахунок внутрішньої ротації стопи і приведення переднього відділу внутріш ній її край роз-міщений вище від зовнішнього. П’ята по-мірно підтягнута догори і супінована. При спробі корекції усі елементи деформації легко усу ваються. При II ступені клишоногості equinus, Supinatio стопи і приведення її переднього відді лу більш виражені і ригідні. Стопа ро-тована так, що підошвова поверхня майже повністю повернута назад. П’ята значно підтягнута догори, а передній відділ пере-буває у ригідному приведенні. Підошвове згинання стопи під кутом 45–50 Контур зовнішньої кісточки рельєфно висту пає, а внутрішньої — згладжений. Па-сивно де формацію стопи повністю усунути неможливо. Необхід не тривале консерва-тивне лікування.Третій ступіньклишоногості характери-зуєть ся тяжкою ригідною деформацією стопи. Вона ротована досередини так, що підошвова повер хня повністю поверну-та назад. Приведення пе реднього відді-лу майже досягає прямого кута, так що на висоті згину утворюється глибока борозна (борозна Адамса) (рис. 8.10).На тильному боці поверхні під шкірою виступає край головки над п’яткової кістки. Внутрішня кісточка занурена у м’які ткани-ни, а контур зовнішньої рельєфно виступає під шкірою. Стопа видається вкороче ною, контури п’яткового горба згладжені, п’ята значно підтягнута догори.

Перший період починається, як тільки встановлюється діагноз. Зазвичай у цьо-му періоді застосовують консервативне лікування. Виконуються редресації, ЛФК, теплові процедури, використовуються за-соби для фіксації стопи у відкореговано-му положенні після проведених процедур та редресації. Перші 2–2,5 місяці масаж та гіпсові пов’язки не застосовують, оскіль-ки шкіра немовляти ще не сформува лася, а тому існує велика загроза її ушкодження, занесення інфекції (гноячкових захворю-вань, сепсису). Гіпсові пов’язки не застосо-вують, оскільки при застиганні гіпсу його температура підвищується до 60°, що може призводити до опіку і появи значних рано-вих поверхонь.Лікування починають з редресацій — на сильницького усунення деформацій і фіксації стопи фланелевими бинтами за методикою Фін ка – Еттінгена. Під час ре-дресації усунення основних елементів деформації проводиться у чіткій послі-довності: кожний плавний рух по винен спершу поступово усувати супінацію сто пи і приведення переднього відділу, наприкін ці редресації, утримуючи стопу в стані досягну тої корекції, усувають підо-шовне згинання (equinus). Насамперед необхідно усунути supinatioі приведення переднього відділу стопи,а в останню чер-гу — equinus. Це обумовлено тим, що необ-хідно передусім розташувати надп’яткову кістку конгруентно до “вилки” надп’ятково-гомілкового суглоба (що досягається усу-ненням supinatioта adductio), і тільки тоді стає можливим виконувати тильне згинан-ня у надп’ятково-гомілковому суглобі, усу-ваючи equinus. Сеанс редресації триває не менше ніж 5–10 хвилин, після чого у стані досягнутої корекції сто пу фіксують м’якою пов’язкою за методикою Фінка – Еттінгена. З набуттям шкірою сво єї захисної функції (у віці 2,5 міс.) м’яку би нтову пов’язку після редресацій замінюють на корегуючі гіпсо-ві пов’язки типу чобітка. Чобітки змінюють кожні 7–9 днів, у проміжках між замінами проводять комплекс консервативних за-ходів: ЛФК, масаж, редресації, теплові вод-ні процедури, парафінові аплікації та ін. При виконанні редресацій, за умови пози-тивної динаміки, лікування продовжують до досягнення гіперкорекції деформа ції.