Завдання 2. Вправи для розвитку гнучкості мислення.

1. Двоє підійшли до річки, де стояв прикріплений човен. У човні може знаходитися тільки одна людина. Але мандрівники змогли на цьому човні перепливти річку і продовжили свій шлях. Поясність, яким чином вони це зробили.

2. Побудуйте з шести сірників чотири трикутники. Поясніть свої дії.

 

3. З’єднайте дев’ять точок чотирма прямими лініями, не відриваючи олівця від паперу і не проводячи двічі по одній і тій же лінії.

 

¨

1. Ануфреева Н.М., Зелинская Т.М., Зелинский Н.Е. Социальная психология. Курс лекций, 2-ое издание: МАУП, 1997.- с.30-42.

2. Китов А.И. Психология хозяйственного управлення. -М.: Профиздат, 1984 - с. 157-200.

3. Климов Е.А. Основи психологии: Учебник для вузов. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ. 1997. - с.262-271.

4. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - с.592-599.

5. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: „Плай", 2001. - с.391-416.

 

Для додаткового читання

Кричевский Р.Л. Если вы руководитель. "Элементы психологии менеджмента в повседневной работе". - М.: Дело, 2000. - 193 с.

 

Тема 7. Здібності. Розвиток здібностей у процесі професійної діяльності

О, Родина, - чтоб не обледениться,

будь наконец-то к гениям тепла.

Е.Евтушенко

1. Поняття про здібності. Структура і види здібностей.

2. Рівні розвитку здібностей.

3. Здібності і мотивація діяльності.

4. Роль організаторських здібностей в системі трудових відносин у колективі.

Ключові слова: здібності, задатки, загальні здібності, спеціальні здібності, рівні розвитку здібностей, організаторські здібності, обдарованість, талант, геніальність.

Серед багатьох психічних властивостей, які відрізняють одну людину від іншої, є її здібності, що виявляються в здатності до певної діяльності.

Термін "здібності", який давно і широко застосовується в психології, неоднозначний. Якщо проаналізувати його дефініції і уявити їхню компактну класифікацію, то вона буде виглядати приблизно так:

• Здібності - властивості душі людини, які слід розуміти як сукупність усіляких психічних процесів і станів. Це найбільш широке і найдавніше з існуючих визначень здібностей, яке в сучасній психології практично не використовується.

• Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення було прийняте в психології ХVІІІ-ХХ ст. і використовується й зараз.

• Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці. Так, наприклад, А. Петровський вважає, що здібності — це такі психічні особливості людини, від яких залежить успішність здобування знань, навичок і вмінь, але які самі до наявності знань, вмінь і навичок не зводяться.

На жаль, в історії педагогіки траплялися помилки, які мали своїм підґрунтям визнання більш здібними тих людей, які за менших затрат часу краще засвоювали навчальний матеріал. Бездарними вважали в школі німецького математика Фрідріха Гауса (1777-1855), англійського письменника Джонатана Свіфта (1667-1745), шведського природодослідника Карла Ліннея (1707-1778), а Г.Гельмгольца мали за розумово відсталого, говорили про слабкі здібності Ісаака Ньютона, Миколи Гоголя, Вальтера Скотта, Альберта Ейнштейна та багатьох інших.

Заперечуючи тотожність здібностей і знань, умінь і навичок, психологи водночас вказують на їх тісну єдність. Отже, здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінність в динаміці оволодіння необхідними для людини знаннями, вміннями і навичками.

Природною основою здібностей є задатки. Задатки - природжені анатомофізіологічні особливості організму, головним чином нервової системи і органів чуття. Задатки виступають як природні, органічні передумови розвитку здібностей людини, однак самі їх не визначають. Навіть при найкращих задатках для розвитку здібностей необхідні суспільні умови, а також діяльність людини у певному напрямку. Отже, задатки обумовлюють різні шляхи формування здібностей та рівень досягнень, швидкість розвитку особистості. У здібностях людини поєднується природне і соціальне. Визначальними в розвитку здібностей є умови життя і взаємодія особистості з навколишнім середовищем. Здібності людини розвиваються в процесі засвоєння нею суспільного досвіду, виховання, навчання, в процесі професійної діяльності. Здібності поділяються на загальні - такі, що виявляються у будь-якій діяльності (здібності до навчання, праці, загальні розумові), та спеціальні, характерні для певних її видів (математичні, музичні та інші) (рис. 11).

Рис. 11. Здібності особистості

 

Така класифікація здібностей є досить умовною, бо між різними видами здібностей існує тісний зв’язок. Високий рівень спеціальних здібностей ґрунтується на високорозвинутих загальних здібностях. Серед видатних діячів було багато людей, які у своїй діяльності поєднували високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (М.В.Ломоносов, Т.Г. Шевченко, М.Ю. Бородін та ін.).

Багатоплановість і різноманітність видів діяльності, до яких залучається людина, перебуваючи в системі суспільних відносин, є найважливішими умовами комплексного і різнобічного розвитку її здібностей. У зв'язку з цим варто знати основні вимоги, які висуваються до діяльності, що розвиває здібності людини. Ці вимоги такі:

- творчий характер діяльності;

- оптимальний рівень її складності для виконавця;

- належна мотивація і забезпечення позитивного емоційного настрою під час і по закінченні її виконання.

Беручи за основу особливості реалізації професійних знань і умінь, зауважимо, що діяльність людини у системі трудових відносин може відрізнятися репродуктивним і творчим рівнем розвитку здібностей.

Репродуктивний (відтворювальний) рівень здібностей характеризується високою здатністю людини використовувати на практиці знання і уміння, оволодівати різними видами діяльності. Цей рівень властивий усім психічно здоровим людям і виявляється у різних видах діяльності. На основі репродуктивного рівня формується творчий рівень здібностей, який дає змогу на основі наявних знань і умінь створювати нові, оригінальні продукти діяльності. Обидва рівня взаємно пов'язані: репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча - неможлива без репродуктивної. Так, наприклад, конструктор не може створити новий літак без використання наявних знань і умінь, відомих елементів конструювання тощо.

Аналізуючи систему трудових відносин у колективі, слід звернути увагу на сутність поняття "організаторські здібності". З точки зору Л.В.Фаткіна, який на основі системно-факторного підходу запропонував професіограму керівника, слід говорити про п’ять специфічних інтегральних якостей особистості, які складають структуру організаторських здібностей. До них відносять:

• Адаптаційну мобільність - вміння швидко знаходити своє місце в колективі, в тій чи іншій ситуації, в тій чи іншій системі взаємовідносин. Адаптаційна мобільність визначає роль і місце особистості в динаміці міжособистої взаємодії в трудовому колективі - її соціометричний статус і позицію в структурі ділових відносин.

• Емоційне і ділове лідерство як "по вертикалі", так і "по горизонталі" в неформальних групах внутрішньо-організаційної структури і в неформальній групі свого виробничого підрозділу при вирішенні проблемних ситуацій.

• Здібність до інтеграції соціальних функцій, що визначає пристосування своєї поведінки під рольові очікування інших учасників соціальної взаємодії. Умовою успішного керівництва колективом є різнобічне урахування керівником рольових очікувань підлеглих. Здібність до інтеграції соціальних ролей для керівника означає вміння бути формальним і неформальним лідером, дії якого не обмежуються виключно посадовими інструкціями.

• Контактність - здібність до встановлення і розвитку позитивних соціальних контактів. Це інтегральна якість обумовлена такими соціальними психологічними рисами як "відкритий" характер, потреба в набутті і осмисленні нової інформації, високий рівень домагань і потреба в самоствердженні; здібність встановлювати ділові зв'язки, налаштовувати людей на продуктивне спілкування, вміння зрозуміти ситуацію іншої людини в конфлікті, вміння слухати і переконувати. За даними багатьох авторів керівник витрачає більшість свого робочого часу на спілкування. Комунікативні здібності займають у системі здібностей керівника провідне місце. Вони являють собою складну структуру, що складається з перцептивних процесів, які характеризуються високим рівнем спостережливості. Важливу роль відіграє емпатія, тобто розуміння психічних станів підлеглого, співпереживання його почуттям і емоціям. Це дає змогу керівнику знайти правильний індивідуальний підхід до свого підлеглого. На цій здібності ґрунтується і така важлива риса як увага керівника до потреб працівників.

Більшість керівників-практиків вважають, що головною причиною того, що здібний менеджер не досягає високих успіхів, є та, що він не вміє плідно взаємодіяти з людьми, адже керівник може приймати виважені і раціональні рішення тільки тоді, коли знає реальний стан справ, налагоджує активний зворотній зв'язок з підлеглими і спирається на них. Це можливо тільки за умови розвитку і використання комунікативних здібностей.

• Стресостійкість розглядається як здібність запобігати і долати інтелектуальні, вольові і емоційні перевантаження, адже управлінська праця є напруженою, творчою діяльністю, яка висуває високі вимоги до вольових і емоційних регуляторних механізмів людської психіки. Якщо управлінська ситуація не відповідає звичним стереотипам, оптимальне рішення досягається шляхом напруженої творчої мисленнєвої діяльності. Для цього необхідні суттєві вольові зусилля, які в свою чергу викликають емоційну перенапругу. Акумуляція негативних стресів (дистресів) приводить до неврозів, нервових криз, різноманітних психічних захворювань. Можливе також "психологічне вигорання" як компенсаторна реакція, що викликає відмову від творчих спроб і намагання всупереч ситуації і логіці приймати рішення за напрацьованими раніше, але вже застарілими "алгоритмами". Тому керівник зі зниженим рівнем стресостійкості наносить шкоди собі і загальній справі.

Р.Л.Кричевський доповнює перелік якостей керівника, які створюють структуру організаторських здібностей, здібністю до творчого вирішення завдань.

У цьому випадку ми обов'язково дотикаємося до проблеми інтелекту керівника. У своїй роботі "Ум полководца" відомий вчений в галузі психології здібностей Б.М. Теплов підкреслював, що у людини існує ніби два різновиди інтелекту: теоретичний і практичний. Для керівника більшого значення набуває саме практичний інтелект, тобто здатність творчо вирішувати щоденні проблеми управлінської діяльності.

Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості (чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення).

Слід зазначити, що життєвий досвід, деякі описані в літературі факти свідчать, що є умови, за яких одностороння спрямованість особистості, яка знаходить вияв у спеціальних здібностях, може стати чинником, котрий їх же і гальмує. Так, у відомій пушкінській трагедії Сальєрі, який народився з любов'ю до мистецтва, був настільки чутливим до музики, що коли в церкві звучав орган він "слушал и заслушивался, и слезы невольные, сладкие текли". Музика стала для нього єдиним захопленням у житті: "Отверг я рано праздные забавы: науки, чуждые музыке, были постыли мне; упрямо и надменно от них отрекся я и предался одной музыке…".

Як підкреслював Б.М. Теплов саме те, що музика була для Сальєрі єдиним захопленням, тобто глухою стінкою, яка відгороджувала його від усього іншого, стало джерелом його трагедії. В невеликій роботі, присвяченій психологічному аналізу особистості Сальєрі, дослідник сформулював важливий висновок відносно ролі соціальної спрямованості в розвитку здібностей зокрема і особистості в цілому: "Наличие одного лишь изолированного интереса, вбирающего в себя всю направленность личности и не имеющего опоры ни в мировоззрении, ни в подлинной любви к жизни во всем богатстве ее направлений, неизбежно лишает человека внутренней свободы и убивает его". Можливо, проявам обдарованості Л.Толстого допомагала його захопленість шахами, І.Павлову - гра в городки, Менделєєву - читання пригодницької літератури.

Слід також звернути увагу на взаємовплив здібностей особистості, проблему мотивації діяльності і соціальної спрямованості особистості. Здійснимо аналіз на прикладі знаменитих полководців Наполеона Бонапарта і М. Кутузова. Безперечно, війна 1812 року, її хід і результати були обумовлені низкою соціально-політичних і економічних причин, але разом з тим це була і боротьба цих визначних особистостей. В період цієї війни домінуючим в житті Наполеона став мотив влади, намагання, як він сам стверджував, стати "володарем усього світу". Залежність його стратегії від потреби слави і престижу, відмова від урахування реальних обставин і, як результат, втрата влади над ними, - все це поставало разючим контрастом з вольовою цілеспрямованістю Наполеона на попередніх етапах його військової біографії, коли він отримав низку блискучих перемог. Домінування егоїстичних мотивів сковувало його розум, вимагало шаблонних, ризикованих, імпульсивних рішень і безперспективних дій, що і стало причиною низки стратегічних і тактичних помилок.

У цей час М. Кутузов так характеризував свого супротивника: "Бонапарт неузнаваем. Порой испытываешь соблазн поверить в то, что он уже больше не гениален». Ефективність стратегії Кутузова суттєво відрізнялась від керівної дії Наполеона. Ідея Кутузова жити для Росії і їй слугувати сприяла розквіту його таланту, його здібностей полководця.

Узагальнюючи викладені факти, підкреслимо, що не дивлячись на складний і неоднозначний факт зв'язку між домінуючою мотивацією (спрямованістю особистості) і здібностями, вплив спрямованості особистості на прояв здібностей виступає досить виразно.

Індивідуальна потенційна своєрідність здібностей людини, завдяки якій вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності, називають обдарованістю. Розрізняють обдарованість спеціальну (технічну, художню, артистичну та ін.) і загальну.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мисленнєвий - необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній - дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний - історикам, філософам, ученим; емоційно-почуттєвий - режисерам, літераторам тощо. Обдарованість може знайти вияв у дуже ранньому віці. Так, російський композитор Микола Римський-Корсаков з дворічного віку добре розрізняв музичні мелодії, у три роки грав на клавесині, а в чотири почав писати музикальні твори. Рано виявився малярський і поетичний хист у Т.Г.Шевченка. Російський поет Олександр Пушкін писав вірші у дев'ять років, а Леся Українка у тринадцять років друкувала свої поезії.

Талант (гр.tаlаnton - вага, міра; потім - рівень здібностей) - поєднання високорозвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створити такі продукти діяльності, що відрізняються своєю новизною, оригінальністю, досконалістю і мають суспільну значущість. Талановиті люди були титанами праці, мали надзвичайно високий рівень працездатності. Зокрема, англійський природодослідник Чарлз Дарвін (1809-1882) понад 30 років збирав наукові матеріали для своєї книги "Походження видів". Американський учений Томас Едісон (1847-1931) в процесі створення електричної лампочки провів до 6000 дослідів, удосконалюючи нитку розжарення. Він працював по 16 годин на добу. І на запитання про причину його геніальності відповідав, що вона є результатом 99 відсотків поту та 1 відсотка таланту.

Дуже часто талановиті люди мають не одну, а кілька високорозвинутих здібностей. Наприклад, видатний хірург Микола Амосов (1913-2002) мав значні успіхи в кібернетиці, був відомим письменником. Він відзначався вмінням систематично, творчо і натхненно працювати. Саме в процесі такої праці виникають моменти творчого піднесення, які називають натхненням або творчим осяянням (інсайт). У таких станах люди сягають небувалих злетів у своїй діяльності. Російський художник Ілля Репін (1844-1930) стверджував, що натхнення - це винагорода за каторжну працю. Російський композитор Петро Чайковський (1840-1893) вважав, що натхнення - такий гість, який не любить відвідувати лінивих.

Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості. Творче надбання генія має історичне значення для суспільства. Образно висловлюючись, можна стверджувати, що геній створює нову епоху у своїй царині знань, своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства. Для генія характерні надзвичайно висока творча продуктивність, оволодіння культурною спадщиною минулого і водночас рішуче долання догматизму і застарілих традицій. Геніями можна вважати І.Ньютона, А.Ейнштейна, Д.Менделєєва, М.Ломоносова, І.Павлова, О.Пушкіна та ін.

1. Як можна визначити поняття "здібності" та "задатки"? Який між ними існує зв’язок?

2. Охарактеризуйте рівні розвитку здібностей.

3. Які умови сприяють розвитку здібностей особистості?

4. Який зв’язок існує між здібностями та знаннями, навичками і вміннями?

5. Прокоментуйте вислів "Талант робить те, що може, а геній - те, що повинен".

6. Поясність, чи можна за результатами трудової діяльності говорити про здібності людини?

7. На конкретних прикладах поясність вплив талановитої людини (зокрема менеджера) на успішність діяльності трудового колективу.

 

▼