Тема 6. Прийняття рішення як прояв індивідуальних особливостей мислення

Не може керувати іншими той,

хто не в змозі керувати собою.

Англійське прислів’я

1.Психологічний зміст процесу прийняття рішень.

2.Поняття про особистісний профіль рішення та його залежність від індивідуальних особливостей мислення.

3.Різновиди типів прийняття рішень: психологічний аналіз.

4.Творче мислення як засіб підвищення ефективності управлінських рішень.

Ключові слова: мислення, прийняття рішення, індивідуальні особливості мислення, особистісний профіль прийняття рішення.

У процесі трудової діяльності обов'язковим елементом є прийняття особистістю того чи іншого рішення. Прийняття рішення - процес виявлення можливих варіантів діяльності і надання переваги тому з них, який в максимальній мірі повинен забезпечувати досягнення прогнозованої мети або реалізацію фіксованої установки на перетворюючу або іншу соціотехнічну дію (В.М. Колпаков). Особливого значення соціальні психологи надають управлінським рішенням, від змісту яких залежить ефективність діяльності об'єктів управління. Теоретики і практики сучасного управління виокремлюють низку послідовних етапів діяльності керівника в процесі розроблення та прийняття рішення. Модель прийняття управлінського рішення, яку запропонували Б. та X. Швальбе, представлена на рис.10.

Прийняття управлінського рішення є складним психологічним процесом, в якому переплітаються соціальні установки, емоції, особистісний профіль керівника, що трансформується в особистісний профіль рішення. Особистісний профіль прийняття рішення – це та сукупність індивідуальних особливостей керівника, котру несуть з собою рішення до виконавців* (А.І.Китов).

Найістотнішими якостями, які в найбільшій мірі впливають на особистісний профіль прийняття особистістю рішення, є індивідуальні відмінності мислення, а саме: самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність та швидкість мислення.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших. Самостійність мислення ґрунтується на урахуванні знань і досвіду інших людей, але особистість, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи вирішення пізнавальних та інших проблем. Самостійність мислення тісно пов'язана з критичністю.

 

*Китов А.И. Психология хозяйственного управления. - М.:Профиздат. 1984 - с.174

 

Рис. 10. Модель прийняття управлінського рішення.

 

 

Критичність мислення виявляється у здатності суб'єкта пізнавальної діяльності не потрапляти під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляти цінне та помилкове в них.

Людина з критичним розумом вимогливо оцінює власні думки, ретельно перевіряє рішення, зважує всі „за" і „проти", виявляючи тим самим самокритичне ставлення до власних дій. Критичність і самостійність мислення великою мірою залежать від життєвого досвіду людини, багатства та глибини знань.

Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільнюючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв'язання аналогічних завдань. Гнучкість мислення розкривається в готовності швидко переключатися з одного способу розв'язання завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв'язання, знаходити нові, нестандартні способи дій за змінних умов.

Глибина мислення виявляється в умінні проникати у сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруваннями неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачити можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які у простих, добре відомих фактах уміють помічати суперечності й на цій основі розкривати закономірності природи та суспільного життя.

Широта мислення виявляється у здатності охопити широке коло питань, у творчому осмисленні інформації з різних галузей знань та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка суворо дотримується теми міркування, не відхиляється від його логіки, не „перестрибує" з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, ясність плану, відсутність суперечностей і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об'єктивність у висновках.

Швидкість мислення - це здатність швидко розібратися у складній ситуації, швидко обдумати варіанти рішення й прийняти вірне. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості розумових навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів. Швидкість мислення слід відрізняти від квапливості та похапливості, що їх демонструють деякі люди, не продумуючи належно рішень, які вони приймають, не прогнозуючи можливих наслідків наспіх прийнятих рішень. Г.Айзенк стверджує, що швидкість перебігу мисленнєвих процесів є фундаментальним базисом інтелектуальних відмінностей між людьми.

Л.Е. Орбан-Лембрик зазначає, що чим складніша і відповідальніша ситуація прийняття управлінського рішення, тим яскравіше проявляється особистісний профіль керівника. Ю. Кулюткін за результатами дослідження "Евристичні методи в структурі рішень" здійснив класифікацію типів прийняття рішень, за основу якої взяв співвідношення між головними етапами процесу прийняття рішення - побудовою гіпотез, їх перевіркою і корекцією. Це співвідношення обумовлює різні маршрути пошуку рішення при розв’язанні одних і тих же завдань різними людьми. Вчений виокремлює наступні різновиди особистісних профілів прийняття рішення:

• Урівноважений тип рішення. У цьому варіантілюди підходять до вирішення проблеми з уже сформульованою ідеєю, котра виникає в результаті попереднього аналізу умов і вимог завдання. При цьому працівники легко і швидко висувають гіпотези і досить критично оцінюють свої пропозиції і дії. Урівноваженість полягає у тому, що висунення і перевірка гіпотези в однаковій мірі приваблюють особистість. Подібна тактика є найбільш продуктивною.

• Імпульсивні рішення. Процес побудови гіпотез у цьому випадку превалює над діяльністю по їх перевірці та уточненню. Такий працівник відносно легко генерує ідеї, але мало турбується про їх оцінку. Типова для такої людини категоричність оцінки мисленнєвих спроб приводить до того, що процес прийняття рішень відбувається стрибкоподібно з ігноруванням етапу обґрунтування і перевірки. В управлінській практиці подібний підхід може привести до намагання впровадити у життя рішення, які недостатньо обдумані та науково обґрунтовані.

· Ризиковані рішення нагадують імпульсивні, але відрізняються від них деякими особливостями індивідуальної практики. При виникненні перешкоди в процесі обдумування інтелектуальної задачі тип, схильний до ризикованих рішень, удавано долає їх на основі інтуїтивних власних здогадок і відразу конструює рішення. Одна здогадка може змінюватися іншою. Але якщо імпульсивні рішення „перестрибують" через етап обґрунтування гіпотези, то ризиковані його все ж проходять. Однак до оцінювання рішення людина приступає лише тоді, коли виявляється його безглуздість. В решті решт хоч із запізненням елементи побудови гіпотез і їх перевірки урівноважуються.

• Інертні рішення є результатом дуже невпевненого і обережного пошуку. Після появи гіпотези її уточнення йде зазвичай повільно і обережно. Оцінювання дуже критичне, кожен свій крок людина перевіряє декілька разів. Здібності генерувати ідеї знижені, превалюють дії контролю і перевірки, що приводить процес прийняття рішень до розтягування на невизначений період.

· Обережні рішення характеризуються особливою ретельністю оцінювання гіпотез, критичністю. „Обережні" люди більш чутливі до негативних наслідків своїх дій. Вони більше лякаються помилок, аніж радіють успіхам. "Імпульсивні" навпаки краще орієнтуються на успіх, аніж побоюються помилок. В процесі соціологічних досліджень були виявлені ґендерні особливості у прийнятті рішень: до ризикованих і імпульсивних рішень більш схильні чоловіки, до обережних - жінки.

Що ж стосується безпосередньо управлінських рішень, то з психологічної точки зору їх важливою особливістю є те, що вони приймаються в ситуації управління людьми, тобто тоді, коли людина не просто шукає відповідь на інтелектуальну задачу, а роздумує над реальною життєвою проблемою. Тому характеристика особистісних профілів прийняття рішень, викладена вище, не може обмежуватися тільки параметрами „чистого" мислення. Необхідно також враховувати положення керівника в колективі, його вплив на стан справ, особливості ділового спілкування та інші чинники.

Звернемося, зокрема, до аналізу результатів спеціально організованого дослідження, метою якого було виявлення характеру і впливу особистісного профілю рішення на результативність діяльності конкретної ланки управління. Сутність експерименту полягала в наступному: ланка управління (група співробітників) отримувала завдання зрівноважити гомеостат - електротехнічний прилад, принцип дії якого використовується для визначення оптимальних значень технічних систем автоматичного регулювання (автопілот). Спочатку до експериментатора запрошувався керівник, йому оголошувалось завдання, він міг отримувати відповіді на запитання, вивчати обставини тощо. Далі запрошувалися підлеглі і керівник розгортав управлінський процес: запитував підлеглих про положення стрілок приладів, віддавав розпорядження, приймав рішення кому і які дії з приладом виконувати, організовував виконання і здійснював контроль за діями підлеглих.

В результаті аналізу і узагальнення отриманих експериментальних даних виявилось, що деякі керівники в процесі інструктажу організаторам експерименту запитань не задають, підлеглих не інструктують, спроб розробити конкретну програму діяльності підлеглих не здійснюють. Зворотній зв'язок з підлеглими відсутній; тобто вони практично усуваються від управлінських дій, обмежуючись вказівками типу: „Як буде „нуль", доповісте".

Узагальнення отриманих експериментальних даних дозволило виокремити декілька непродуктивних особистісних профілів, притаманних керівникам, які не справилися з виконанням поставленого завдання. Це пояснюється мотиваційними причинами, наприклад, негативним відношенням до своїх службових обов'язків, що може мати усталений чи перехідний характер.

Мотиваційно-пасивний особистісний профіль рішення характеризує керівників, у яких відсутня чітка програма управління. Однак бездіяльність і пасивність керівника в певній мірі може компенсуватися активністю підлеглих. Стан справ у колективі задовільний, але хід подій не визначається чіткою програмою. В експерименті прості тренувальні завдання група виконала без участі керівника, однак з основним завданням група не справилася.

Імітація бурхливої діяльності. Її мета - створення керівником позитивного враження щодо себе. Основна ознака такої поведінки - бурхлива, формальна активність керівника, яка слабко співвідноситься з реальними проблемами, які виникають у процесі управління. Інформація, яку він пропонує підлеглим носить неконкретний характер: "Повільніше", "Крути ніжно", "Не зупиняйся, крути". Причинами таких управлінських дій можуть бути наступні:

1.Керівник вважає, що до ефективного управлінського рішення можна дійти випадково.

2. Керівник не зрозумів завдання, а запитувати не хоче, аби не втратити свій авторитет та не кинути тінь на рівень власного інтелектуального розвитку чи професійної компетенції.

3. Керівник різними засобами хоче створити позитивне враження щодо якості своїх управлінських функцій перед вищим за статусом керівником.

Характерно, що в службових характеристиках керівників - "імітаторів бурхливої діяльності" досить часто зустрічаються вказівки на їх „старанність", "високу виконавчу дисципліну", що є психологічною ілюзією. Безперечно, подібний особистісний профіль ніщо інше як підґрунтя для окозамилення та показухи.

Серед керівників (особливо старшого віку) можна виявити профіль прийняття рішень, який умовно можна означити як загальне керівництво. Управлінці цього типу не переймаються глибоко та кваліфіковано сутністю справи, не пропонують чітких рішень, котрі б регулювали діяльність підлеглих. Але якщо при імітації бурхливої діяльності керівники „працюють" винятково на престиж, демонструючи свою активність вищому керівництву та оточенню, то при загальному керівництві вони своєрідно вимогливі до підлеглих. Знаходить прояв вимогливість типу "стимулюючий тиск", мета якого підштовхнути підлеглих самим знайти рішення і таким чином компенсувати відсутність програми дій, яку повинен запропонувати керівник. Загальне керівництво іноді сприймається як показник високої службової активності і є причиною кар'єрного просування.

Фрустраційний тип прийняття рішень досить широко розповсюджений в управлінській практиці. Так, в початковий період перебування на новій посаді людина проявляє активність, діловитість, намагається творчо вирішити проблемні ситуації. Але управлінська діяльність не завжди швидко дає позитивний результат, тому іноді у недосвідчених, недостатньо вольових людей наступає фрустрація і цілеспрямована, чітко усвідомлена система дій припиняється. Подібні факти свідчать, що схильність людини до фрустрації може бути достатньою умовою, щоб говорити про непридатність до управлінської діяльності.

Напружений марний пошук до кінця, який спостерігався в проведеному експерименті, має аналоги в повсякденній управлінській практиці. Намагання діяти прямолінійно (поставити стрілки приладів на "нуль") зберігається до кінця. Закономірність, котра покладена в основу взаємовпливу приладів, залишається нерозкритою. Класична схема прийняття рішень: вивчення обставин діяльності (І), формування замислу (ІІ), доведення задач до виконавців (ІІІ) - обмежується першою ланкою (І). Причини невдалих, багато разів повторюваних спроб на думку керівників полягають у "незнанні принципу дії приладів, незвичайності завдання". Недостатня глибина і негнучкість мислення керівниками цього типу не визначається і не усвідомлюється. З психологічної точки зору подібна особливість описаного профілю прийняття рішення є підґрунтям так званої "командирської впертості".

Формально вірний, але менш раціональний шлях прийняття рішень характерний для групи, яка в цілому справилась із завданням зрівноважити гомеостат. Керівникам такого типу притаманний холодний "розрахунок", строга манера керівництва, відсутність спроб додуматися чи творчо міркувати. Спрацьовує принцип, який можна умовно назвати "темпераментність мислення". В управлінській діяльності керівники не відшукують найбільш оптимальних засобів досягнення цілі, частіше використовують варіант, яким користувалися раніше. Слід зауважити, що такий стиль управлінського мислення малоефективний, якщо врахувати, що постійний дефіцит часу і потреба творчості дуже часто є супутником більшості проблемних ситуацій, котрі мають місце в системі трудових відносин.

Евристичний профіль у поєднанні з недостатньо розвиненими організаторськими здібностями характеризується тим, що фахівці йдуть не шляхом строгого розрахунку, а інтуїтивно вибирають продуктивні варіанти, відмовляючись від нераціональних. Якщо завдання не виконується, то причинами можуть бути або недостатня ретельність підлеглих або недостатньо розвинуті організаторські якості керівника, який захопившись "грою думки", забуває про необхідність організації чіткої взаємодії підлеглих.

Якщо порівняти два останні особистісні профілі прийняття рішення, то бачимо, що для попереднього профілю в поведінці керівника типовою є недостатня оригінальність мислення, яка компенсується організаційною чіткістю, жорстким контролем за діями підлеглих, твердістю управління. В останньому випадку високі інтелектуальні якості керівника знецінюються недостатньою організаційною чіткістю, що знижує продуктивність керівництва.

Евристично-організаторський особистісний профіль можна вважати ідеалом, якого слід намагатися досягнути. Керівник такого профілю в максимально короткий термін аналізує ситуацію, чітко організує зворотній зв'язок із підлеглими, швидко приймає рішення, наполегливо впроваджує їх у життя. Керівник такого типу характеризується глибиною і гнучкістю розуму, вміє аналізувати глибинні причинно-наслідкові зв'язки. При виникненні складних управлінських проблем гнучко перебудовує тактику пошуку рішень, вміє різнобічно їх розглянути. Керівник з евристично-організаторським особистісним профілем характеризується емоційно-вольовою стійкістю, не втрачає самовладання в важких і екстремальних умовах, постійно тримає ситуацію в полі зору.

Дослідження А.І.Китова та інших соціальних психологів свідчать, що підготовка керівників з евристично-організаторським особистісним профілем полягає у розвитку творчого мислення як у процесі підготовки фахівця в ВНЗ так і в процесі практичної роботи. Дослідники вказують на такі особливості творчої особистості: здібності помічати і формулювати альтернативи, піддавати сумніву очевидні істини, вміння ставити запитання, уникати поверхневих висновків, активний інтерес до проблеми, виняткова наполегливість, сполучення реалізму і нестандартних підходів до розв'язання проблем, здібності до ризику тощо.

Розвитку творчого мислення в колективі можна досягнути різними прийомами: створенням атмосфери стимулювання творчості, свободи професійної діяльності, відкриттям простору для прояву ініціативи, обережності в оцінці невдалих наслідків творчих рішень підлеглих та ін. Головний засіб реалізації творчого підходу до справи - самовиховання, ініціативне відношення до роботи, наполегливе оволодіння наукою і мистецтвом управління.

1. Дайте психологічну характеристику етапів процесу прийняття рішення.

2. Що таке особистісний профіль рішення? Як він залежить від індивідуальних особливостей мислення особистості?

3. Здійсніть порівняльну характеристику різновидів особистісних профілей прийняття рішень.

4. Опишіть чинники, які визначають індивідуальні особливості прийняття рішення.

▼