Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу

Інноваційна діяльність та інноваційний процес за сво­їм змістом дещо різняться. Інноваційний процес є шир­шим поняттям, ніж інноваційна діяльність. Він охоплює всі стадії створення новинки: від ідеї до конкретного про­дукту, технології або послуги, які використовуються у господарській практиці; всі етапи життєвого циклу інно­вації, включаючи її дифузію (лат. diffusio — проникнен­ня) у нові умови чи місця застосування. А інноваційна ді­яльність полягає в діях людей, спрямованих на створення чи впровадження інновації на певній стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес — процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практич­ного використання.

Під час інноваційного процесу не лише створюються очі­кувані інноваційні продукти, а й можуть виникати супро­воджувальні інновації, які є побічним результатом креативної (творчої) інноваційної діяльності на певному її етапі

Інноваційний процес – процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практичного використання. Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука – техніка – виробництво.

Наука. На цьому етапі розробляють теоретичні основи проблеми.

1. Фундаментальні дослідження. Їх результатом є відкриття.

Відкриття – це науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі невідомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, служить джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослідження дають позитивний результат лише у 10 %.

Винахід – це результат науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризуються, як правило, великим проміжком часу від формулювання гіпотези до практичного застосування винаходу.

2. Прикладні дослідження. Визначають напрям прикладного застосування знань, здобутих у процесі фундаментальних досліджень. Їх результатом є нові технології, матеріали, системи.

Фундаментальні відкриття і винаходи характеризу­ються, як правило, великим проміжком часу від формулю­вання гіпотези до практичного застосування винаходу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Інтервал між винаходом і його впровадженням (роки)

 

Відкриття	Рік появи відкриття	Рік практичної реалізації	Інтервал (роки)
Фотоапарат
Телефон
Магнітний запис звуку
Радіо
Телебачення
Синтетичний каучук
Радар
Синтетичні волокна
Атомна бомба
Напівпровідники
Комп'ютер з пам'яттю
Транзистор
Інтегральна схема
Мікропроцесор
Персональний комп'ютер

 

 

Наведені дані засвідчують тенденцію до значного ско­рочення часу між відкриттям і його практичним застосу­ванням у XX ст. Це зумовлено усвідомленням вигоди, яку можна мати від швидкої реалізації інновації, і можливос­тями, які відкриває технічний та організаційних рівень сучасних спеціалізованих науково-технічних закладів та дослідницьких лабораторій великих корпорацій.

Техніка. На цьому етапі втілюють теоретичні конструкції явищ і процесів у матеріальну оболонку. Охоплює стадії НДДКР, які спрямовані на розроблення, проектування, виготовлення та опробування дослідних зразків нової техніки, технології чи продукту. Визначають технічну характеристику нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію на неї, створюють дослідні зразки, розпочинають експериментальне виробництво.

Виробництво. Комерціалізація нововведення. Впровадження у виробництво нового продукту. Цей етап охоплює декілька стадій: дослідження ринку; конструювання; ринкове планування; дослідне виробництво; ринкове випробування; комерційне виробництво. Це – завершальний етап.

Інвестиції на цьому етапі теж ризиковані, але їх повністю бере на себе суб'єкт господарювання, акумулюючи для цього кошти у спеціальних фондах і використо­вуючи позичковий капітал (банківські кредити). Цей етап охоплює кілька стадій:

— дослідження ринку: вивчають готовність ринку до сприйняття нововведення; якщо новий продукт ще не відо­мий ринку, оцінюють можливість формування нових спо­живчих потреб, які він може задовольняти; визначають форму просування новинки на ринок, можливість її моди­фікації для окремих його сегментів;

— конструювання: формують дизайн новинки з дотри­манням естетичних, ергономічних, функціональних ви­мог та з урахуванням преференцій споживачів вибраного сегмента ринку (сучасність, комфортність, вишуканість, компактність, цінові характеристики тощо); розробляють маркетингові заходи для просування товару на ринок;

— ринкове планування: визначають обсяги попиту на новий товар, його асортиментний ряд, можливі ринки збу­ту; оцінюють витрати на виготовлення і прогнозують май­бутні доходи від продажу;

— дослідне виробництво: налагоджують і відпрацьову­ють технологічний процес; складають кошторис витрат;

— ринкове випробування: здійснюють рекламну кам­панію до появи товару на ринку; визначають прогнозну ці­ну; випускають пробну партію товару, оцінюють попит на неї; за необхідності вносять зміни у тактику маркетингу чи дизайн товару;

— комерційне виробництво: формують портфель за­мовлень на виготовлення партій товару; укладають угоди з постачальниками; розробляють логістичні схеми; вибира­ють канали збуту; проектують і створюють систему управ­ління виробництвом; виготовляють і реалізують продук­цію у запланованих обсягах; відпрацьовують систему уп­равління якістю; вдосконалюють політику ціноутворення і методи стимулювання збуту.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію (лат. licentia — право). Відбувається дифузія нововведення — процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ри­зикованими, тому багато фірм включаються в інновацій­ний процес саме на цій стадії. Найтиповішидои щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.

Інваріантніст ь (лат. invariantis — незмінний) нововведення — здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому се­редовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах. Прикладом інваріантності базового нововведення є штучне волокно нейлон, винайдене працівниками фірми Dupon. Спершу його використовували лише для виго­товлення парашутів, потім — у трикотажній (панчохи) та легкій промисловості (нейлонові сорочки, плащі, куртки із наповнювачем тощо); відтак воно знайшло застосування в галузі автомобільної промисловості як корд для автомо­більних шин.

Широка інваріантність характерна для результатів на­укових досліджень у межах космічних програм. Особливо значною була віддача від космічних розробок у США. Зок­рема, програма «Аполлон» дала змогу Сполученим Шта­там посісти перше місце у світі з виробництва комп'юте­рів. Методи автоматичної перевірки, розроблені для раке-ти-носія «Сатурн», застосовують для оцінювання рівня забруднення атмосфери автомобільними викидами і сорту­вання поштових відправлень.

Дифузія нововведення – процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інваріантність нововведення – здатність зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики.

Отже, завершальною ланкою інноваційного процесу є створення конкурентоспроможного продукту.

Основні етапи інноваційного процесу на підприємстві:

1) генерація ідей

2) розробка задуму і його попереднє оцінювання

3) аналіз умов реалізації задуму і витрат на нього

4) конструкторське та технологічне розроблення

5) пробний маркетинг

6) планування та організація процесу виробництва

7) комерційна реалізація.

Отже, дифузія і вдосконалення інновації є складовими інноваційного процесу. Вони дають змогу поширювати новацію в усіх галузях. Дифузія новацій здійснюється шляхом їх трансферу.

Трансфер (лат. – переносити, переміщати) – передавання суб’єктам, які не є авторами новацій, права на їх використання через продаж ліцензій і надання інжинірингових послуг.

Трансфер здійснюється тільки тоді, коли це вигідно обом сторонам.

Класифікація інновацій

Перша класифікація, яка стала класичною і використовувалася до кінця 60-х років ХХ ст., належить Й. Шумпетеру. Він виокремив 5 інновацій:

- Виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

- Впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;

- Освоєння нового ринку збуту певною галуззю;

- Залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів;

- Впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками:

1. За змістом діяльності:

- Технологічні;

- Виробничі;

- Економічні;

- Торговельні;

- Соціальні;

- управлінські.

2. За ступенем новизни виділяють:

— базові (поява нового способу виробництва чи рані­ше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідни­ків тощо);

— поліпшувальні (упровадження нових видів вироб­ництв, що реалізують інноваційний потенціал базової ін­новації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випус­кається);

— псевдоінновації (інновації, які залучаються фірма­ми у технологічний процес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад зміна дизайну това­ру, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

3. За сферою діяльності підприємства:

- інновації на вході в підприємство як систему (те, що надходить у виробництво)

- інновації на виході з виробництва

- інновації у структурі підприємства (цільові зміни).

4. За інтенсивністю інноваційних змін:

- інновації нульового порядку (зберігає і оновлює існуючі функції і частини)

- першого (кількісна зміна)

- другого (перегрупування чи організаційні зміни)

- третього (адаптаційні зміни)

- четвертого (новий варіант – найпростіша якісна зміна)

- п’ятого (нове покоління)

- шостого (новий вид)

- сьомого (новий рід).

5. За рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття:

- абсолютна новизна

- відносна новизна

- умовна новизна

- суб’єктивна новизна.

6. За причинами виникнення:

- реактивні (реакція на нові перетворення)

- стратегічні (отримання конкурентних переваг).

Життєвий цикл інновацій

Життєвий цикл інновацій – період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з виробництва.

За своїм характером життєвий цикл інновації відповідає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов’язаних з розробленням та виведенням новинки на ринок, і доходів від її продажу.

Як правило, такі стадії проходить технічно складна інновація, створення якої вимагає попередніх досліджень ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдосконалення, розроблення технології виготовлення.

Тривалість життєвого циклу інновації залежить від внутрішніх чинників, що обумовлюють здатність фірми-інноватора прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт, придатний до комерційного впровадження, і зовнішніх, які формуються співвідношенням попиту і пропозиції і впливають на тривалість комерційного використання.

Етап розробки. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструктор­ських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

Як правило, такі стадії життєвого циклу проходить тех­нічно складна інновація, створення якої вимагає поперед­ніх досліджень ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторського розроблення дослідного зразка, його апробації, вдосконалення, розроблення техно­логії виготовлення тощо. Цей процес може бути тривалим і не обов'язково завершуватися успіхом. Зокрема, дослі­дження діяльності 120 американських корпорацій у 90-х роках XX ст. засвідчили, що понад 60% усіх їхніх дослід­но-конструкторських розробок не перетворилися на нову продукцію; 50% витрат на НДДКР були спрямовані на но­вовведення, які виявилися комерційно невдалими; комер­ційно успішними були тільки 15% нових видів продукції. Тому нововведення, що вимагають великих витрат, роз­робляються лише великими компаніями, які мають відпо­відні фінансові та інтелектуальні ресурси.

Великий відсоток невдач фахівці пояснюють тим, що інновації часто виникають на базі нових знань, а не но­вих потреб. З метою з'ясування запитів та вимог спожи­вачів і запобігання помилковим рішенням при розроб­ленні нового продукту великі компанії створюють спеці­альні підрозділи для обміну інформацією зі споживачами, на основі якої планують свої подальші дослідження та розробки.

Запитання для самоконтролю:

1. Опишіть сутність і завдання інноваційної діяльності на підпри­ємстві.

2. Як ви розумієте поняття «новація», «нововведення», «інно­вація»?

3. Чим зумовлена наявність інноваційного лага?

4. Які чинники стимулюють підприємство до залучення інно­вацій?

5. Хто є суб'єктами інноваційної діяльності?

6. Наведіть приклади фірм - інноваторів.

7. У чому сутність інноваційної діяльності?

8. Охарактеризуйте етапи інноваційного процесу.

9. Опишіть стадії етапу комерціалізації нововведення.

10. У чому полягає сутність дифузних процесів і формування інно­ваційного середовища?

11. Охарактеризуйте загальну модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу нововведень.

12. Охарактеризуйте модель інноваційного процесу в окремій і фірмі.

13. Наведіть класифікацію інновацій за Й. Шумпетером.

14. Вкажіть відмінності між продуктовими, технологічними та рин­ковими інноваціями.

15. Наведіть класифікацію інновацій за різними ознаками.

 

Література: [1], [2], [3], [4], [5], [7], [8], [9].