Показники якості і захисту довкілля та їх комплексний інструментарій.

Система показників якості довкілля безпосередньо пов'язана з чинною системою статистичної звітності.

До еколого-економічних показників відносять усю сукупність показників, що характеризують структуровані відношення: “техногенне навантаження - якість екосистем - реакція людини”.

До показників сталого розвитку відносять комплексні, інтегральні, агреговані, структуровані показники якості довкілля, соціальної та економічної систем, які забезпечують управління сталого розвитку.

Система еколого-економічних показників є інструментом як загальнодержавного так і регіонального управління.

Існуючі форми еколого-статистичної звітності забезпечують збирання даних про найбільш гострі проблеми, пов'язані з антропогенним впливом на окремі складові довкілля і є основою для побудови системи показників, яка має виражений по елементний характер і складається з таких розділів:

- показники якості, використання і захисту водних ресурсів;

- показники забруднення, якості і захисту атмосферного повітря;

- показники якості, використання і захисту земельних ресурсів;

- показники стану, використання і захисту лісових ресурсів;

- показники наявності, захисту і використання тваринного та рослинного світу;

- показники захисту надр, наявності і раціонального використання мінеральних ресурсів;

- показники наявності, якості і захисту заповідних територій;

- показники утворення, видалення і утилізації промислових відходів;

- показники утворення побутових відходів і захисту довкілля від їх забруднення;

- показники наявності, стану і використання основних фондів природозахисного призначення.

У більшості розділів виділяють шість груп показників:

- наявність та склад забруднень;

- показники антропогенного впливу, що викликає ті чи інші зміни довкілля;

- природозахисні заходи;

- показники якості або ступеня забруднення;

- витрати на захист довкілля;

- ефективність природозахисних витрат.

Формування основних напрямків системи еколого-економічних показників базується на таких принципах:

- принцип відповідності дії суспільства можливостям довкілля, що обумовлює врахування двох принципових напрямків створення системи еколого-економічних показників:

а) екологічного навантаження, що створює економічна система;

б) реакції довкілля (включаючи асиміляційний* потенціал);

* Асиміляція(лат. assimilatio)— дія за значенням робити когось, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад (вікіпедія).

 

- принцип забезпечення цілісності довкілля – має бути рівновага в довкілля, яка обумовлює необхідність забезпечення симетричності процесів, що протікають в екосистемах, суспільстві та економіці;

- принцип екодеструкції та відтворення екосистемних компонентів обумовлює необхідність відображення показників екодеструктивної діяльності та процесів відтворення компонентів довкілля;

- принцип компенсації екодеструктивних дій, що завдає економічна система природі, обумовлює необхідність визначення системи еколого-економічних показників;

- принцип фіксації динаміки стану та процесів, що протікають у екологічних, економічних та соціальних системах;

- принцип комплексності та екологічної обґрунтованості прийняття рішень, який визначає пріоритетність довгострокових рішень над короткостроковими;

- принцип створення економічних систем, що діють за аналогією з природними, обумовлює необхідність врахування рівня рециркуляції суспільного виробництва та його окремих складових частин.

У рамках загальнодержавної і регіональних програм еколого-економічного розвитку використовуються покомпонентні показники, які шляхом використання інтегральних еколого-економічних рахунків можуть бути переведені в інтегральні показники.

Інтегральні показники використовуються для моніторингу процесів переходу до сталого розвитку, дозволяють виявити зв’язки між процесами в довкіллі та екологічною діяльністю, причини їх змін (як позитивні так і негативні).

Головне завдання еколого-економічних показників (індексів) – дати інформацію про якість довкілля та про вплив на нього діяльності людини в такому вигляді, щоб виявити можливі нові проблеми та стимулювати аналіз ефективності прийнятих в поточний час рішень.

Для кожного рівня показників сталого розвитку – глобального, національного та регіонального визначається провідний фактор досягнення рівноваги екологічних, соціальних і економічних процесів за умов досягнення певного рівня протікання динамічної рівноваги.

Для вдосконалення механізму управління та планування еколого-економічними відносинами між суспільством та довкіллям потрібно використовувати систему еколого-економічних показників, яка впливає на еколого-економічні цілі та інтереси людського суспільства, здійснює функції екологічного регулювання та сприяє вирішенню комплексних завдань як у державі так і в регіоні.

Еколого-економічні функції системи еколого-економічних показників:

- продуктивна – дозволяє визначити наявність компонентів довкілля та дії суб’єктів;

- прогнозування – дозволяє передбачити ймовірні кризи;

- пізнавальна – система показників для органів управління має те ж саме значення

- відтворення – дозволяє визначити об’єми виробництва палива, сировини, матеріалів та ін.;

- регулююча – підтримка біологічного балансу (рівноваги) в екологічних системах;

- інформування – доведення екологічної інформації до всіх груп населення.

- спонукальна – дозволяє пробуджувати свідомість людини, щодо зменшення забруднення та раціонального використання природних ресурсів;

- розпоряджувальна – використовуючи стандарти та нормативи та шляхом проведення жорстокої штрафної політики впливає на деякі галузі, обмежуючи розширення їх природного базису.

На рис. 1 представлена системи показників екологічно сталого розвитку.

 

 

		ІНТЕГРАЛЬНІ ІНДЕКСИ
		ІНДИКАТОРИ (початкові дані)

 

Рис. 1. Система еколого-економічних показників