Предмет і метод екологічної статистики

ЗМІСТ

	Передмова
Тема 1	Предмет і метод екологічної статистики
1	Поняття про екологічну статистику
2	Історія розвитку екологічної статистики в Україні
3	Мета, предмет, об’єкт, метод і основні завдання екологічної статистики
4	Структура екологічної статистики
Тема 2	Інформаційне забезпечення еколого-статистичних досліджень
1	Поняття про екологого-статистичну інформацію
2	Еколого-статистичне дослідження та етапи проведення
3	Еколого-статистична звітність, види та коротка характеристика
4	Еколого-статистичні показники, загальні поняття
5	Програмні продукти оброблення екологічної-статистичної інформації
Тема 3	Формування бази еколого-статистичної інформації, зведення, оброблення та її аналіз
1	Еколого-статистичне спостереження, зведення і оброблення еколого-статистичних явищ і процесів
2	Статистичне оцінювання якості довкілля і закономірностей його розподілу
3	Дисперсійний і кореляційний аналіз при обробленні еколого-статистичної інформації
4	Статистичний аналіз тенденцій і закономірностей динаміки еколого-статистичної інформації
5	Індексний метод оброблення еколого-статистичної інформації

 

 

Тема 4	Система еколого-економічних показників
1	Показники якості і захисту довкілля та їх комплексний інструментарій
2	Економічні показники природозахисної діяльності та ефективності природозахисних заходів
3	Показники еколого-економічної ефективності
4.	Напрямки використання системи еколого-економічних показників в механізмах управління та планування
Тема 5	Статистика компонентів довкілля
1	Статистика якості та охорони атмосферного повітян
2	Статистика стану, викорситання та охорони водних ресурсів
3	Статистика стану та охорони земельних ресурсів
4	Статистика стану, викорситання та охорони лісових ресурсів
5	Статистика утворення відходів та водження з ними
Тема 6	Статистичний аналіз екологічності виробництва
1	Класифікація показників екологіч­ності виробництва
2	Система статис­тичних показників екологічності виробництва
3	Комплексна оцінка екологічності виробництва
4	Екологі­зація стратегічного і маркетингового планування
5	Склад витрат природоохоронного призначення
Тема 7	Економічний механізм охорони довкілля
1	Основи платного природокористу­вання в Україні
2	Збори за викорис­тання природних ресурсів
3	Платежі (збори) за довкілля
	Термінологічні скорочення

 

Вступ

Однією з найактуальніших проблем розвитку суспільства є проблема збереження довкілля. Наслідки діяльності людини, антропогенний вплив спричиняють істотні зміни у довкіллі та вимагають постійного спостереження, аналізу стану умов проживання людини, дослідження використання, відновлення й охорони довкілля та його компонентів. Здійснення цих функцій покладено на екологічну статистику.

У поданому конспекті лекцій висвітле­но питання екологічної статистики з блочно-модульною формою контролю знань:

- предмет і метод екологічної статистики;

- методологічні основи збирання і оброблення еколого-статистичної інформації;

- методи узагальнення;

- система показників та статистичні методи дослідження якості довкілля,

- статистичне оцінювання екологічності виробництва;

- економічний механізм охорони довкілля.

Теоретичний матеріал проілюстровано конкретними розрахунками, схемами, графіками, статистичними, ма­тематичними таблицями та алгоритмами рішень.

Сьогодні статистичні методи і моделі широко використовуються для діаг­ностики якості довкілля, а зокрема при вивченні ме­ханізму формування варіації та динаміки екологічних явищ і процесів, при прове­денні моніторингу довкілля, при прогнозуванні якості екологічних процесів і ситуацій та прийнятті оптимальних управлінських рішень.

Екологічна статистика – це професійно-орієнтована вибіркова навчальна дисципліна. Предметом її вивчення є якість довкілля, а об’єктом – статистичні методи її дослідження.

Мета вивчення дисципліни полягає у наданні майбутнім економістам-екологам знань про методи збирання, опрацювання та аналізу еколого-статистичної інформації; вивченні кількісної сторони масових екологічних явищ, які пов’язані з якісною їх стороною; статистичний аналіз якості довкілля.

Завдання вивчення дисципліни пов’язане з розглядом:

- теоретичних основ формування і перетворення еколого-статистичної інформації;

- методологічних основ оброблення еколого-статистичної інформації;

- поняття про якість довкілля його структурних елементів, основні ознаки та параметри природних ресурсів;

Після вивчення екологічної статистики майбутній економіст-еколог повинен знати можливості застосування методів еколого-статистичного спостереження, еколого-статистичних зведень та групувань, економічну сутність еколого-статистичних показників, методи аналізу екологічних явищ і процесів.

Підготовлений економіст-еколог повинен вміти проводити оброблення еколого-статистичної інформації за використанням комп’ютерних технологій.

Тема 1

Рис. 2 Структура екологічної статистики

Наведемо коротку характеристику структурних частин екологічної статистики:

- статистика якості і забруднення атмосферного повітря – це підрозділ екологічної статистики, основним завдання якого є збирання і узагальнення інформації про виконання доходів щодо захисту атмосферного повітря та про шкідливі викиди в атмосферне повітря. Підприємства, організації, що мають шкідливі викиди в атмосферне повітря, представляють у статичні органи звіт про захист атмосферне повітря (форма 2ТП «Повітря»), що характеризує виконання ними заходів щодо захисту атмосферного повітря від забруднень, а також викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря, їхнє уловлення і утилізацію, оснащення джерел викидів очисними спорудами. Для підвищення вірогідності статичної інформації на підприємствах введені форми первинної звітності документації, що заповнюється регулярно впродовж року.

Допоміжним джерелом статичної інформації є одноразові обстеження, наприклад, інвентаризація викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, вибіркове обстеження причин простоїв і неефективної роботи очисних споруд. Кількісне оцінювання шкідливих речовин від автотранспорту (пересувні джерела) здійснюють природоохоронні органи на основі даних про пробіг транспортних засобів і нормативів питомих викидів;

- статистика якості, використання і захисту водних ресурсів – підрозділ екологічної статистики, що вивчає запаси водних ресурсів, їхній склад і якість, забезпеченість держави водними ресурсами, водозабір і водоспоживання, втрати води, економію свіжої води за рахунок повторного й оборотного використання води та водовідведення;

- статистика землекористування і земельних угідь – підрозділ екологічної статистики, вивчає склад і структуру землекористувачів і земельних угідь, розмір, якість і динаміку земельного фонду держави, його трансформацію, ступінь використання, якість ґрунтів, ступінь, деградації ґрунтів та ін.;

- статистика стану і використання лісових ресурсів – підрозділ екологічної статистики, що характеризує стан і використання лісових ресурсів і їх захист від пожеж, порушення встановленого порядку лісокористування й ін..,що заподіють шкоду лісові, а також лісу від шкідників і хвороб. Показники стану, використання і захисту лісу відображають у еколого-статистичній звітності (форма 10 ЛГ);

- статистика знешкодження відходів – підрозділ екологічної статистики, що характеризує утворення, використання і видалення відходів, захист довкілля від забруднення ними. У натуральному вираженні враховується їхня утилізації у власному підприємстві та передача для використання іншими підприємствами, вивіз відходів на смітники сміттєпереробні заводи.

В Україні, зокрема в державній службі статистики Україні існує підрозділ - департамент «Статистика сільського господарства та навколишнього середовища» а також інформація наводиться:

- у секції Економічна статистика / Економічна діяльність / Довкілля, тобто:

1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за підприємствами.

2. Основні показники поводження з відходами¹

3. Основні показники використання та охорони водних ресурсів;

4. Основні показники використання й охорони лісу, тваринних ресурсів та заповідних територій;

5. Утворення та утилізація відходів за категоріями матеріалів у 2013 році;

Тема 2

Таблиця 7

Таблиця 19

Рис. 3. Модель ЕСП

За допомогою еколого-статистичних показників вирішується одна з головних задач екологічної статистики, тобто визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною.

Еколого-статистичний показник – кількісно-якісна характеристика соціально-екологічних явищ і процесів.

Для аналізу еколого-статистичної інформації використовується як якісна сторона еколого-статистичного показника, яка відображає сутність явища або процесу в конкретних умовах місця й часу, а також кількісна сторона, яка характеризує розмір, абсолютну або відносну його величину,.

Якість природних об’єктів оцінюється такими показниками6

- кількість вимірів;

- середня концентрація;

- максимальна концентрація;

- повторюваність концентрації шкідливих домішок вище граничнодопустимої концентрації.

Для проведення аналізу якості довкілля, еколого-статистичні показники повинні виконувати такі вимоги:

1) при їх створенні спиратись на теорію статистики;

2) максимальне збирання еколого-статистичної інформації як при одиниці об’єкта так і при комплексному відображенні усіх сторін процесу, що вивчається;

3) порівнювати еколого-статистичні показники як у просторі так і в часі;

4) забезпечення надійної та правдивої еколого-статистичної інформації.

Еколого-статистичний показник – найважливіша категорія екологічної статистики, який характеризує кількіно-якісну сторону довкілля та його об’єктів.

Сукупність еколого-статистичних показників називається системою.

Система еколого-статистичних показників характеризує заходи щодо захисту і раціонального використання окремих компонентів довкілля, зокрема атмосферного повітря, водних, лісових та земельних ресурсів, рослинного і тваринного світу, раціональність і корисність видобутку корисних копалин, запровадження в дію природоохоронних заходів і витрати на захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

У системі еколого-статистичних показників широко застосовуються абсолютні показники, адже за їх допомогою можна одержати характеристики різних сторін екологічних явищ: чисельність працівників певної галузі, кількість підприємств, обсяг викидів тощо.

Абсолютні еколого-статистичні показники – це показники, які виражають розмір (обсяг, рівень) кількісних ознак досліджуваних явищ, наприклад, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Досліджуючи екологічні явища чи процеси, екологічна статистика не обмежується розрахунком тільки абсолютних показників, яку б велику роль вони не відігравали в аналізі. Адже жодне явище не може бути зрозумілим, якщо його розглядати поза зв'язком з іншими явищами. Із цією метою абсолютним показникам дають порівняльну оцінку за допомогою відносних показників, тобто співвідношенням абсолютних показників.

Відносні еколого-статистичні показники характеризують кількісні співвідношення між різнойменними чи однойменними еколого-статистичними показниками.

Види відносних еколого-статистичних показників та методику обчислення наведемо в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Тема 3

План

Мета проведення

Отримання даних щодо витрат на охорону навколишнього природного середовища, екологічних платежів за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднених зворотних вод, розміщення відходів у навколишньому середовищі, науково-дослідні роботи, екологічні послуги

Основні статистичні показники

Капітальні інвестиції на охорону навколишнього природного середовища, у тому числі капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення; поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища; екологічний податок за забруднення навколишнього природного середовища;штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства; надходження коштів за надання екологічних послуг; оплата послуг природоохоронного призначення

Методологія

Методологічні положення з організації державного статистичного спостереження щодо витрат на охорону навколишнього природного середовища (наказ Держкомстату від 23.12.2011 №392)

Публікації

Статистичні збірники	Україна у цифрах Статистичний щорічник України Регіони України Довкілля України
Бюлетені	Статистичний бюлетень № 2
Доповіді	Довкілля України у 2013 році
Експрес-випуски	Витрати на охорону навколишнього природного середовища та екологічні платежі у 2013 році

 

Керівник державного статистичного спостереження	Мартинюк Ольга Анатоліївна
Департамент статистики сільського господарства та навколишнього середовища
287-02-38
[e-mail]

 

Процес теоретичного узагальнення еколого-статистичної інформації, зведення фактів у єдине ціле в екологічній статистиці називають еколого-статистичним зведенням.

Еколого-статистичне зведення – це первинне наукове оброблення даних еколого-статистичного спостереження для характеристики даних про екологічні явища та процеси еколого-статистичними показниками.

Еколого-статистичне зведення являє собою сукупність прийомів, які дозволяють отримати еколого-статистичні показники, що характеризують стан, взаємозв'язки і закономірності розвитку явищ в цілому..

Отримана в процесі еколого-статистичного зведення система статистичних показників підлягає подальшому аналізу в наукових і практичних цілях.

У результаті оброблення та систематизації статистичних матеріалів отримуємо статистичні показники, які характеризують екологічні явища та процеси.

Види і форми індексів

Серед багатьох видів індексів найбільш простими, елементарними індексами є індивідуальні індекси.

Індивідуальні індекси характеризують зміну в динаміці або відображають співвідношення в просторі якогось одного показника, наприклад, обсягу викидів певного виду шкідливої речовини чи токсиканта. Використавши наведені умовні позначення, індивідуальні індекси можна визначити за формулами:

При індексному вивченні динаміки індивідуальних явищ слід враховувати властиві цьому процесу закономірності, які виражені у вигляді певних взаємозв'язків між показниками.

 

Кількісний вираз найбільш характерних з них можна подати таким чином:

- Індекси для кожного з періодів можуть визначатись за двома способами - базисним та ланцюговим, тобто: о базисний спосіб:

 

- Добуток ланцюгових індексів дорівнює кінцевому базисному, тобто:

 

- Частка від ділення наступного базисного індексу на попередній дорівнює відповідному ланцюговому:

- Індивідуальні індекси, що характеризують зміну явищ, поєднаних між собою як співмножники, мають такий взаємозв'язок - добуток індексів співмножників дорівнює індексу добутку: ix*iw = ixw- Такі індекси називають співзалежними.

- Частка від ділення одиниці на індивідуальний індекс прямого показника дорівнює індивідуальному індексу, що характеризує зміну оберненого йому показника. Так, якщо індекс кількості виробленої продукції за одиницю часу дорівнює, наприклад, 1,25, то індекс затрат часу на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість) становитиме 1/25 = 0,8.

Зведені індекси - це співвідношення рівнів показника, до складу якого входять різнорідні елементи. Такими елементами є окремі сфери навколишнього середовища, окремі види природних ресурсів, окремі види забруднень середовища тощо. Якщо сукупність, що вивчають, складається з декількох груп, то в цьому випадку можна визначити зведені групові індекси і зведений індекс по всій сукупності, тобто загальний індекс. Так, прикладом загального індексу може бути індекс динаміки забруднення повітря, води, земель, індексу ресурсного потенціалу, індексу еколого-ресурсного потенціалу тощо. Зведені індекси забруднення визначені для кожної із сфер, називають груповими.

В аналітичній роботі зі статистичними даними часто оперують різнорідними елементами. Наприклад, при аналізі сукупної зміни забруднюючих речовин за певний проміжок часу мають справу з їх різними видами. Об'єднання різних елементів в одну сукупність називають агрегатуванням, а об'єднану сукупність елементів - агрегатом. Для аналізу змін, що відбуваються в таких агрегатах, найкращим прийомом вважається розрахунок індексів.

За своєю формою загальні індекси поділяють на агрегатні і середньозважені. Вибір тієї чи іншої форми залежить від мети дослідження та наявної інформації.

Агрегатний індекс вважається основною формою загального індексу. Його застосовують для вивчення складних суспільних явищ, які містять у собі різнойменні елементи. Особливу групу становлять індекси середніх величин (індекси змінного та фіксованого складу, індекс структурних зрушень).

Загальні індекси позначають буквою І, а підрядковий знак вказує на показник, зміну якого характеризує той чи інший індекс. Методика побудови і розрахунку загального індексу більш складна. Щоб розрахувати загальний індекс, необхідно подолати несумірність окремих елементів досліджуваної сукупності. Це досягається введенням в індекс сумірника (ваги). Побудова формули загального індексу — одне з головних питань теорії індексів.

Екологічні явища і показники, що їх характеризують, можуть бути порівнянними,, якщо вони мають якусь спільну міру, і непорівнянними, якісними і об'ємними. Так показники забруднення атмосфери і показники забруднення гідросфери або літосфери непорівнянні і безпосередньо підсумовувати їх не можна. Непорівнянність зумовлюється тим, що окремі види забруднень мають різні одиниці виміру. В той же час різні види викидів у повітря є порівнянними і загальну кількість їх можна підсумувати. Тому перш ніж будувати той чи інший загальний індекс, слід привести різні види забруднення до порівнянного виду. Це можна здійснити за допомогою таких коефіцієнтів - сумірників. Перемноживши обсяг викидів кожного виду на відповідний сумірник, дістанемо показники, які можна підсумувати, а отже, і порівняти їх у цілому по сукупності. Слід відзначити, що дія множення в цьому випадку дозволяє не лише вирішити проблему порівнянності, а й врахувати ваги сумірників у реальних екологічних процесах.

 

Вище наведені формули загальних індексів різні в залежності від індексованої величини, яка в першому і другому випадках є непорівнянною, в останніх - порівнянною.

Одним з важливих положень побудови і застосування загальних індексів є класифікація факторів-співмножників. У кожному конкретному випадку слід визначити суть кожного з них. Серед двох факторів-співмножників виділяють об'ємний (екстенсивний) і якісний (інтенсивний):

х - це якісний показник, w - об'ємний показник.

Коли при побудові індексу необхідно один з факторів залишати незмінним (фіксованим), то слід дотримуватись правила, яке прийняте в статистичній практиці:

- якісні фактори-співмножники фіксуються на рівні базисного періоду,

- об'ємні - на рівні поточного.

Кожний із незмінних співмножників при побудові індексів відіграє різну роль. Якщо незмінним є об'ємний показник, то він виступає в ролі ваги, а якщо якісний - то в ролі сумірника.

Таке розмежування показників необхідне лише при побудові загальних індексів і саме тоді, коли індекс має характеризувати зміну якогось складного явища за рахунок окремого фактора:

Цей загальний індекс характеризує зміну обох показників, вплив кожного з них можна виділити окремо за допомогою фіксації показника-ваги і в чисельнику і знаменнику на одному й тому самому рівні.

У кожному з названих загальних індексів один із співмножників є величина індексована, а другий - фіксована, що умовно залишається незмінною.

Правила побудови загальних індексів. Побудову загальних індексів здійснюють за таким правилом:

- індексована величина у формулі індексу завжди стоїть на першому місці після знака суми; за її назвою визначається назва індексу;

- індексована величина в чисельнику завжди фіксуються - на рівні поточного періоду, у знаменнику - базисного;

- в індексах динаміки якісних показників ваги фіксуються на рівні поточного періоду, вагою виступає такий абсолютний показник, в розрахунку на одиницю якого обчислювалася індексована величина;

- в індексах динаміки об'ємних показників - сумірники фіксуються на рівні базисного періоду.

Ця умова забезпечує можливість побудови системи співзалежних індексів.

Тема 4

Вступ.

Рекомендована література.

1. Показники якості і захисту довкілля та їх комплексний інструментарій

2. Економічні показники природозахисної діяльності та ефективності природозахисних заходів

3. Показники еколого-економічної ефективності

4. Напрямки використання системи еколого-економічних показників в механізмах управління та планування

Узагальнюючі висновки.

Вступ.

Система показників захисту довкілля, яка діє в Україні, ґрунтується на розробленій ще у 70-ті роки системі статистичної звітності, яка відображає дані про якість і захист довкілля.

Головним завданням екологічної статистики є забезпечення органів управління та планування інформацією, яка є потрібною для визначення стратегії та тактики використання і захисту довкілля в країні, заходів з регулювання впливу господарської діяльності на довкілля.

Система еколого-економічних показників призначена для вирішення комплексних завдань на макроекономічному, регіональному та мікроекономічному рівнях та її особливості формування при переході до сталого розвитку.

Розробленню еколого-економічних показників господарювання присвячено праці Б.М. Данилишина, Т.С. Хачатурова, Є.В. Мішеніна, Л.Г. Мельника, М.Я. Лемешева, І.М. Синякевича, Ю.Ю. Туниці та ін.

Повинні пам’ятати, що екологічна безпека є головним пріоритетом сталого розвитку, але вирішення цієї задачі не повинно супроводжуватись падінням рівня життя в державі.

Відтворення природно-ресурсного потенціалу регіонів та держави в цілому розглядається як найважливіша складова стратегії сталого розвитку з відповідною системою еколого-економічних показників.

Рекомендована література

Нормативно-правова

1. Закон України “Про статистику”.

2. Закон України “Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.1991р. № 1268-ХІІ //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - С. 547.

3. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992р. № 2707-ХІІ.

4. Закон України “Про тваринний світ” від 3.03.1993 р. № 3041-ХІІ.

5. Закон України “Про рослинний світ” від 9.04.1999 р. № 591-ХГУ.

6. Закон України “Про захист рослин” від14.10.1998 р. № 180-ХІУ.

7. Закон України “Про відходи” від 5.03.1998р. № 187/98-ВР.

8. Екологічне законодавство України. Зб. нормат. актів. - К. 2001. - 416 с.

Навчальна

11. Тарасова В.В. Екологічна статистика. / Тарасова В.В. Підручник.- К.: Центр учбової літератури, 2008.-392 с.

12. Євдокимов, А.В. Формування системи еколого-економічних показників при переході до сталого розвитку регіону [Текст]: Автореферат... к. екон. наук, спец.: 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища / А.В. Євдокимов. - Суми: СумДУ, 1998. - 19 с.

13. Данилко В.К. Методологічні засади екологічної статистики Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.03.01 / В.К. Данилко; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2005. — 32 с. — укp.

14. Данилко В.К. Екологічна статистика в Україні: шляхи розвитку і становлення // Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи. Збірник текстів доповідей на науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики. – К.: 2003. – С. 85-94. – 0,47 д. а.

15. Данилко В.К. Методологічні підходи до формування екологічної статистики в Україні. - Статистика України. – 2004. – № 1. – С. 13-17. – 0,64 д. а.

16. Данилко В.К. Екологічна статистика: водні ресурси / Монографія. – К.: 2003. – 368 с. - 18,3 д. а.

та інша навчальна література.

Сайти:

4. http://www.ukrstat.gov.ua

5. http://www.stat.lviv.ua/ukr/themes/24/theme_24.php?code=24 - сайт Головного управління статистики у Львівській області

 

Рис. 1. Система еколого-економічних показників

Домашнє завдання

Домашнє завдання

І т.д.

 

Висновки

 

Вирішення завдань екологічно сталого розвитку повинно сприяти посиленню уваги до проблем захисту довкілля. Все більш широке використання економічних показників еколого-економічного розвитку означає зміну віднощення до екологічного чиннику як елементу національного багатства.

Розглянутий матеріал лекційного заняття наводить проблему теоретико-методичних основ забезпечення процесу переходу регіону на екологічно сталий соціально-економічний розвиток.

Запропонована трансформація показників розвитку регіону в індекси сталого розвитку дозволяє деталізувати їх у вигляді покомпонентних показників, що відбивають еколого-економічну та соціальну специфіку регіонівУкраїни.

Система еколого-економічних показників та інтегральних індикаторів повинна використовувати як інформаційна основа регіонального сталого розвитку.

Розглянута система еколого-економічних показників повинні бути базою для потреб планування та управління екологічно сталим соціально-економічним регіональним розвитком.

 

 

Тема 6. СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

ЕКОЛОГІЧНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

 

1. Класифікація показників екологічності виробництва

2. Система статистичних показників екологічності виробництва

3. Комплексне оцінювання екологічності виробництва

4. Екологізація стратегічного і маркетингового планування

5. Склад витрат природозахисного призначення

 

Функції комплексної оцінки.

Комплексне оцінювання ЕВ підприємства може бути:

- інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;

- показником еколого-економічного стану господарського об’єкта;

- критерієм порівняльного оцінювання екологічності виробництва різних об’єктів;

- показником ефективності прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й захисту довкілля, а також повноти їх реалізації;

- основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.

Таким чином, оцінювання екологічної діяльності суб’єктів господарювання, ЕВ і стану соціально-еколого-економічної системи проводиться за одним показником (критерієм), який характеризує всі сторони функціонування об’єкта. Отримання комплексного оцінювання екологічної діяльності підприємства та ЕВ на основі системи показників має елемент порівняння (як і комплексне оцінювання господарської діяльності).

Комплексне оцінювання виступає як порівняльна комплексна або рейтингова оцінка.

Види оцінювань.

Оцінювання ЕВ та ЕЕРГ на основі комплексного показника може бути локальною і загальною (повною) при:

- локальному аналізі ЕВ оцінюються окремі складові природозахисної діяльності.

- загального оцінювання ЕВ використовуються показники взаємозв'язку результатів виробничої та природозахисної діяльності підприємства,

Наприклад, вимірюється лише рівень водозахисної або атмосферо захисної діяльності у взаємозв'язку з кінцевими результатами виробництва.

Доцільність і необхідність.

Доцільність і необхідність екологічно орієнтованого стратегічного і маркетингового планування на підприємствах визначається такими складовими організаційно-економічного механізму регулювання природокористування й охорони довкілля:

- функціонуванням і розвитком системи платного природокористування;

- впровадженням і перспективами розвитку ринково орієнтованих екологічних і фінансових важелів і стимулів екологізації виробництва, включаючи забезпечення екобезпечності підприємств;

- розвитком ринку екологічних товарів і послуг;

- можливістю запровадження системи екологічного страхування;

- активізацією ролі громадськості у вирішенні регіональних і галузевих екологічних проблем.

Основні положення.

Основними положеннями, які стосуються ролі стратегічного планування у вирішенні регіональних екологічних проблем на рівні підприємств, є такі:

- стратегічне планування часто ототожнюють з довгостроковим плануванням; однак на відміну від останнього стратегічне планування характеризує особливий механізм регулювання планових рішень, оформлених у вигляді стратегій, концепцій та пріоритетів;

- стратегічне планування являє собою активний пошук альтернатив, вибір найбільш ефективних із них, формування на основі цього вибору загальної стратегії розвитку, створення механізму її реалізації;

- основне смислове навантаження в стратегічному плануванні покладають на довгострокове планування; проте його правомірно трактувати як систему різноманітних видів планової діяльності на підприємстві (довгострокового, середньострокового, річного, оперативного, функціонального планування);

- як особлива функція стратегічного управління, стратегічне планування обмежується процесом розроблення стратегії та формуванням стратегічної політики; у більш широкому плані воно являє собою єдність вироблення цілей і підготовки рішень з визначенням конкретних шляхів їх реалізації.

Стратегічне планування в рамках вирішення проблеми захисту довкілля на основі природозахисних заходів потрібно розглядати як еколого-стратегічне планування, у рамках якого можуть досліджуватися і перспективи реалізації екологічних послуг і товарів. Розроблення альтернативних варіантів багатоцільових виробничо-екологічних заходів, пов'язаних з випуском нової продукції, може здійснюватися в рамках загальної системи стратегічного планування. Таким чином, виникає завдання екологізації стратегічного планування в межах організаційно-технологічних рішень.

Схема екологізації стратегічного планування.

Загальна схема стратегічного планування при регулюванні екологічної діяльності підприємства (екологічності виробництва) містить:

- узгодження цілей і завдань (підцілей) екологічної діяльності з кінцевими фінансово-економічними результатами виробництва;

- активний пошук можливих альтернатив екологічної поведінки підприємства з метою досягнення поставлених цілей у рамках існуючого організаційно-економічного (господарського) механізму природокористування й захисту довкілля;

- обґрунтування альтернатив на основі системи показників перспективного еколого-економічного рівня промислового виробництва;

- визначення конкретних шляхів реалізації прийнятої альтернативи (стратегії) екологічної поведінки та процесу екологізації виробництва.

Механізм реалізації еколого-стратегічного планування.

Механізм реалізації еколого-стратегічного планування розглянемо на прикладі водозахисної діяльності, коли на підприємстві з нестійким технологічним процесом існує проблема наднормативного (понадлімітного) забруднення довкілля, і як наслідок - стягнення штрафних платежів і компенсація економічних збитків через аварійні, понад регламентні залпові скиди:

На першому етапі мета водозахисної діяльності полягає в зниженні штрафних санкцій, які впливають на розмір прибутку підприємства;

На другому етапі можливі варіанти еколого-економічної поведінки підприємства:

- по-перше, у сплаті штрафних санкцій, відшкодуванні збитку за наднормативні скиди, наприклад, внаслідок розміщення вільних коштів на депозитних рахунках або проведення превентивних водозахисних заходів з метою зниження еколого-економічного ризику.

Формула для оцінювання економічного ефекту згідно з першою альтернативою:

де - величина еколого-економічного ризику виникнення наднормативних скидів шкідливих речовин до і після проведення превентивних водоохоронних заходів, грн;

Z - сумарні (інтегральні) витрати на впровадження й експлуатацію середовище захисних заходів, грн.

Ризик визначається як добуток трьох величин:

- імовірність виникнення понадлімітного викиду (скиду);

- приведеної маси викиду (скиду);

- ставки штрафних платежів за перевищення лімітів викидів (скідів) забруднювальних речовин.

Другою альтернативою є сплата штрафних платежів, відшкодування збитку або включення в систему добровільного екологічного страхування.

Формула економічного ефекту (чистий дохід підприємства-забруднювача) у випадку реалізації другої альтернативи (Е2):

де S – розмір страхового відшкодування економічного збитку підприємству-забруднювачу (страхувальнику) при існуючому екологічному ризику виникнення наднормативних скидів; В – розмір внеску страхувальника (підприємства-забруднювача) у страховий екологічний фонд.

На третьому