Інформація - невід'ємна частина системи управління. Уся економічна

інформація на підприємстві поділяється на п'ять груп:

1) описова (облікова);

Джерела економічної інформації

Передача даних

Збір даних

Зберігання, накопичення даних

Обробка даних

Видача результатів обробки

Споживачі економічної інформації

2) імовірнісна (прогнозна);

3) дискретна (отримується в результаті діалогів людина - людина або лю-

дина - машина);

4) випадкова (дані, які попередньо вважалися непотрібними або які знадоби-

лися, але в поточному обліку їх не було);

5) пропагандистська (отримується для досягнення певної мети).

Облікова інформація як складова економічної є одним із видів даних, що ха-

рактеризують виробничо-господарську діяльність підприємства. Облікова інфор-

мація відрізняється великим обсягом і різноманітністю, складністю логічної та від-

носною простотою арифметичної обробки. Їй властивий масовий характер обчис-

лень, які виконують за типовими алгоритмами з певною періодичністю. Облікова

інформація має складну ієрархічну структуру, на нижньому щаблі якої містяться

інформаційні одиниці - реквізити, що не піддаються подальшому логічному поділу.

Ядром економічної інформації підприємства є облікова інформація. Це по-

в'язано з тим, що вона повніша, точніша й оперативніша, всебічніша і достовірніша

за будь-яку іншу. Вона моделює як зв'язки підприємства з навколишнім середови-

щем, так і його внутрішню структуру, дає можливість розподіляти права виконав-

ців та їхню відповідальність за економічну ефективність.

При цьому облікова інформація відповідає таким принципам:

а) багатократність використання;

6) концентрація, тобто обираються тільки суттєві ознаки;

в) штучність - інформацію створюють люди (працівники підприємства), вона

не виникає природно, тобто сама по собі;

г) цілеспрямованість, тобто інформація відповідає визначеним завданням;

д) аналітичність, тобто здатність надавати не лише зафіксовані в документах

дані, а й підсумкові, розрахункові, додаткові.

Для того, щоб інформація була корисною, вона має бути достовірною і значимою.

Достовірність показує, що інформація повністю відображає господарські

процеси на підприємстві, легко перевіряється і служить інтересам конкретної особи.

Значимість облікової інформації полягає в тому, що вона має бути корис-

ною для складання планів, ґрунтуватися на зворотному зв'язку і надходити до ко-

ристувача в потрібний час.

Для того, щоб інформацію однозначно сприймали ті, хто брав участь в її під-

готовці на підприємстві, і ті, хто використовує її поза межами підприємства, вона

має задовольняти таким вимогам:

порівнюваність і постійність - не можна протягом звітного періоду вико-

ристовувати різні методи реєстрації даних, інакше зникає можливість порівнювати дані;

суттєвість - не потрібно витрачати час на реєстрацію незначних факторів.

Якщо зусилля щодо реєстрації дорівнюють за вартістю засобам, які реєструються,

реєстрацію необхідно спростити;

консерватизм - оскільки відображення фактів господарської діяльності в процесі управління підприємством не завжди є однозначним, необхідно вибирати оцінку, яка є менш оптимістичною, тобто слід враховувати можливий брак прибутку і потенційні збитки. Це забезпечить обережність в оцінці активів, майна і у визначенні величини прибутку;

повноту - містити максимум даних, необхідних користувачу.

Інформація сама по собі є значною цінністю, незалежно від фактів, які вона

фіксує. Ця цінність зумовлена можливостями, котрі вона надає для прийняття рі-

шень, тобто потенційними діями. Кожна така дія стає бухгалтерською категорією.

Подібний підхід дозволяє відокремити явище (інформаційний аспект) від факту

(економічний аспект) і зосередити увагу бухгалтера на явищі. З цього випливає, що

входом і виходом бухгалтерської системи є не дебет і кредит, тобто не облікові ко-

ординати, а облікова процедура: вхід - первинні документи (вхідні дані), вихід -

звітність (результатна інформація). Щоправда, під результатною інформацією ро-

зуміють не стільки звітність традиційного обліку, скільки модель, яка дозволяє

приймати багатоваріантні управлінські рішення. При цьому вартість інформації не

має перевищувати витрат на її отримання, тому будь-яка втрата інформації має

приносити більші збитки, ніж вартість втрачених даних.