Непокори, а Росія, що глибоко загрузла у чеченських справах, змушена була прийняти таке

вирішеня кримського питання.

Поряд з цим між Україною та Росією велася напружена боротьба за енергетичну

Незалежність, за ринки збуту озброєння та військової техніки тощо. Договір про дружбу,

Співробітництво і партнерство з Росією було підписано лише 1997 р. (а ратифіковано лише у

Р.). Всупереч нормам своєї Конституції Україна за цим договором надала право на

Базування Чорноморського флоту Росії на період до 2017 р. Проте, остаточну демаркацію

Спільного з Україною кордону Росія постійно відкладає, посилаючись на різні причини.

У зовнішній політиці відбувся перехід від "багатовекторності" до зміцнення економічних

Зв'язків з Росією та декларування вступу у НАТО. ГУУАМ (консультативний форум України,

Грузії, Молдови, Азербайджану та Узбекистану) створений у 1997 р. на противагу СНД, де

Домінує Росія, щоправда, у 2002 р. пережив кризу: Узбекистан призупинив своє членство у цій

Організації, як наслідок появи американських баз на його території та більш тісного

Співробітництва з Америкою. Основним напрямком співпраці тут є створення євразійського

Транспортного коридору, військово-технічне та економічне співробітництво.

На вимогу Заходу Україна у 2001 р. закрила Чорнобильську АЕС, не отримавши в повній

Мірі обіцяних компенсацій.

Останім часом ускладнилися стосунки із США. З однієї сторони внаслідок теракту у

Нью-Йорку 11 вересня 2001 р. та розгортанням спільної з росіянами боротьби з

Мусульманськими терористами відбулося перенесення центру уваги США з України на Росію,

З іншої сторони — критика американським урядом внутрішньої політики адміністрації Кучми

Охолодила стосунки між Україною та США.

Особливо підірвав зусилля української дипломатії на зближення із Заходом скандал

навколо т. зв. "Кольчуг" — радіолокаційних систем та визнання американським урядом

Автентичності записів, зроблених таємно у кабінеті Президента України, де позитивно

Вирішувалася поставка цього військового обладнання в Ірак всупереч санкціям ООН. Проте,

Празький самміт НАТО позитивно оцінив прагнення України вступити до складу цієї

Організації. А після входження в Об'єднану Європу сусідів України — Польщі, Словаччини та

Угорщини, вступу до НАТО Румунії та Болгарії, очевидно, що альтернативи шляху на Захід

Для України не існує.

Таким чином, протягом останніх років Україна змогла суттєво зміцнити свій авторитет

На міжнародній арені. Більш конкретних обрисів набув західний вектор політики.

Одинадцять років незалежності продемонстрували світові життєздатність Української

Держави. Очевидною стала важлива роль України як члена світового співтовариства, без якого

Неможливо вирішити багато міжнародних справ. Високий рівень українських технологій,

Значний освітній потенціал її громадян створили високий авторитет нашій державі. Підйом

Економіки та рівня життя на сьогодні залишається найважливішим стратегічним завданням

Влади. У випадку не виконання цього завдання Україні загрожує дезінтергація. На цю загрозу

Вказує, зокрема, недавня заява глави уряду Туреччини про те, що його кінцевою

Зовнішньополітичною метою є повернення в межі Турецької держави усіх тих земель, які

Належали їй у XVII—XVIII ст. (натяк на Крим та Північне Причорномор’я), а також надання

- 251 -

Румунського громадянства всім бажаючим мешканцям Буковини. Таким чином, вирішення

Внутрішніх проблем стане запорукою входження України у число найрозвинутіших держав

Світу.

Висновок

Підводячи риску під своїм минулим, ми не відмовляємося від жодної з його сторінок,

Не відрікаємося від власної історії. Вона вся наша і належить нам. ХХ століття, як і попередні

Епохи, які відійшли в історичне минуле – чудові й жорстокі, позначені як високими злетами