Закладів культури, освіти, міліції, інженер-економіст, фрезерувальник та ін. Члени унф

Випустили самвидавом кілька десятків номерів журналу “Воля й Батьківщина” та збірник

Художніх творів під назвою “Месник”, за що Зенон Красівський, Дмитро Квецько та інші

Отримали тривалі терміни ув’язнення.

Згідно з документами, робилися спроби утворити нелегальні організації і на сході

України. У 1964 р. на Одещині засуджено учасників організації “Демократичний союз

Соціалістів”, до якої належали директор школи М.Драган, учитель М.Тарнавський та ін. У 1969

р. був засуджений студент Миколаївського сільгосптехнікуму М.Богач за спробу заснувати

“Партію боротьби за реалізацію ленінських ідей”.

Діяльність нелегальних організацій підкріплювалась робітничими виступами і страйками

В Кривому Розі, Одесі (1963 р.), Дніпропетровську (1972 р.). Як правило, всі подібні робітничі

Заворушення жорстоко придушувались радянською владою. Особливо вразив сучасників

Розстріл військами мирної 7-тисячної демонстрації жителів Новочеркаська (Ростовська обл.

РСФСР), які протестували проти підвищення цін на продукти харчування. Серед учасників

Демонстрації 22-ох було вбито, 30 – поранено, 7 – засуджено до смертної кари, 105 – до різних

Термінів ув’язнення. В Україні теж були жертви після збройних придушень виступів робітників

У Артемівську, Донецьку, Краматорську та інших містах.

Таким чином, нелегальні групи та організації продовжували боротьбу за відродження

України по всій її території, вони були представлені різними верствами населення і в союзі з

Виступами робітництва складали основу опору наявному тоталітарному режимові, впливали на

Становлення української суспільно-політичної думки.

З початку 60-х років в Україні розвивається національно-культурний рух так званих

“шістдесятників”, який після глибокого занепаду сталінських часів спричинив деяке

Відродження української літератури і мистецтва. Це стало несподіванкою для влади, яка вже не

Чекала, що в українській нації можуть збудитися могутні духовні сили, і засвідчило марність

Спроб придушити українську національну свідомість.

Рух шістдесятників висунув цілу плеяду талановитих поетів, літературних критиків і

Перекладачів, які протягом 2–3-х років піднесли українську літературу на одне з перших, якщо

Не на перше місце серед літератур народів СРСР. У лавах цього руху є кілька імен, які могли б

Прикрасити культуру будь-якої нації: геніальні поети – Василь Голобородько, Іван Драч, Ліна

Костенко, Василь Симоненко та інші.

- 232 -

Безумовно, початки такого відродження української культури заклалися в роки

Хрущовської “відлиги”. Тепер же, коли влада усвідомила небажаність для неї українського

Ренесансу, починаються нові жорстокі репресії. Більшість шістдесятників зазнають

Переслідувань, змушені замовкнути або капітулювати, прилюдно визнавши свої помилки.

Паралельно розвивалася політична і громадська думка, яка висунула таких блискучих

Діячів, як Валентин Мороз, Іван Дзюба, Святослав Караванський, В’ячеслав Чорновіл та ін.

Навіть наступна капітуляція І.Дзюби перед КДБ, його вимушений відступ не знижує значення

Його попередньої діяльності.

У грудні 1965 р. з’являється велика, майже на 300 сторінках книга І.Дзюби

“Інтернаціоналізм чи русифікація”. Парадоксально, але книгу було написано на замовлення

П.Шелеста і спочатку поширено у вигляді так званого “закритого накладу” серед партійних

Органів України. Але вже з наступного 1966 р. ця книга стала найпопулярнішою серед

Українського самвидаву.

Книга І.Дзюби написана з позицій ленінізму і є твором неомарксистського напрямку.

Однак увесь її зміст – це національний комунізм, який підкреслює право на самовизначення та

Розвиток своєї культури й самобутності. У книзі піддано різкій критиці політику русифікації та

Нищення національної культури України. Це розцінено як відхід від ленінізму і повернення до