Поставленої мети уво в своїх зверненнях до української молоді закликала не ухилятися від

Служби у польському війську, агітувала вступати до шкіл підхорунжих польської армії для

Отримання доброго військового вишколу: “Ідіте до польського війська тільки по мундир та

Зброю. Присяга на вірність Польщі під примусом не дійсна. Присягніть боротьбі за волю

Українського народу. В слушний час повернете дула Ваших крісів проти польських офіцерів.

Не дезертируйте. Служіть і учіться володіти крісом. Плекайте в своїм серці ненависть до

Польщі, а любов до України”.

Члени УВО здійснили низку збройних нападів на військові об’єкти польської армії;

Робили замахи на життя представників польської окупаційної влади: президента Польщі

С.Войцеховського, колонізатора українських шкіл шкільного куратора Собінського, посла

Т.Голуфка та ін. З метою експропріації коштів бойовики УВО здійснювали успішні напади на

пошти, каси, на екіпажі, що перевозили гроші. Судячи схоплених “наглими” /негативними/

Судами, поляки видавали їх за звичайних бандитів, підриваючи моральний авторитет

Організації. Крайова Команда УВО в своїх комунікатах вказувала, що ці напади мали на меті не

Тільки здобути матеріальні засоби, але також підірвати підвалини окупаційної держави, що

Наблизить українців до осягнення кінцевої мети.

Оправдовуючи терор, УВО підкреслювала, що “... всіма засобами й методами будемо

Боротися з нашим займанцем та послідовно намагатимемося відірвати українські землі від

Польщі. Також зазначалося: “УВО не ставить терористичної діяльності як виключного свойого

завдання... УВО є революційною організацією, якої основним завданням пропагувати думку

Загального революційного зриву українського народу із остаточною метою створити власну

Національну самостійну об’єднану державу”. При тому про терор, бойкот, саботажі і т.ін.

Постійно посилалися на міжнародний досвід, коли і ірландський шин-фейн, і бойова

Організація ППС в свій час під керівництвом Ю.Пілсудського успішно такі методи

Національно-визвольної боротьби застосовували.

Основною територією діяльності УВО була Галичина, але з кінця 20-х рр. члени

Організації виїжджають на Волинь, де закладають клітини УВО для ворожої роботи щодо

Польщі. Вдалося організації налагодити тісні зв’язки з підпіллям Радянської України. Вплив

УВО поширюється серед багатьох організацій української еміграції у Європі.

Під впливом ходу історичних подій, з відходом деяких членів УВО – діячів політичних

Партій з підпільної діяльності революційно-бойова організація дещо змінює свій характер із

Суто військової підпільної організації на революційно-підпільну, що вимагало щораз більше

невійськовиків. У другій половині 20-х років її ряди поповнює студентська, шкільна та

Селянська молодь націоналістичного напряму. Адже саме у 20-х рр. на західноукраїнських

Землях поширюється ідеологія українського націоналізму, апологетом якого стає Д.Донцов. На

- 191 -

Пропозицію Є.Коновальця Донцов переїхав з Відня до Львова, щоб відновити видання

“Літературно-Наукового Вісника”, що мав стати рупором націоналістичної ідеології. Навколо

Журналу гуртувалася молодь, на яку Д.Донцов мав великий вплив. Його праці в основному

Спрямовані на підростаюче покоління, а програмовим твором був “Націоналізм”, виданий у

Р., що став “Євангелієм націоналіста”.

Переймаючись націоналістичною ідеологією, українська молодь створює свої організації.

Так, у ЧСР студенти-емігранти, вихідці із західноукраїнських земель створили Групу

Української Націоналістичної Молоді /ГУНМ/, а наддніпрянці, колишні воїни армії УНР –

Легію Українських Націоналістів /ЛУН/. У Львові молодіжні національні організації