Ладу за нормальних умов життя нації. Ми лише обстоюємо національно-революційну

Диктатуру як перехідний стан, вона дає можливість українській нації доцільно та раціонально в

Найкоротший час виробити собі визволення та незалежну державність. Коли національна

Диктатура виконає своє завдання, то в Україні встановиться нормальний лад на засадах

Народоправства. Українська нація цілком вільно зможе виявити свою волю через

Представницькі органи, а її суверенність буде розподілена між головою держави, законодавчим

Тілом і вищим судом”.

Як бачимо, політична та соціально-економічна програма ОУН була досить реалістичною

Та з перспективою розвитку українського суспільства на демократичних засадах.

На рубежі 20–30-х рр. протистояння українців та поляків загострилося. На низку масових

Заходів, проведених західноукраїнським політичним проводом /відзначення 10-тої річниці

Проголошення ЗУНР, масова протестаційно-саботажна акція УВО-ОУН у 1930 р. та ін./, поляки

Відповіли погромом українських установ, фізичним терором проти активістів українського

Національного руху, закриттям спортивно-патріотичної організації “Пласт” та української

Гімназії у Тернополі та ін.

Тим часом у державному житті Польщі назрівали серйозні зміни, які неминуче мали

Позначитися і на національній політиці. Початок нової внутрішньополітичної ситуації

Знаменували перестановки у вищих ешелонах державної влади. 24 серпня 1930 р. новим

Прем’єр-міністром країни був призначений фактичний глава держави Ю.Пілсудський. 29

Серпня президент розпустив сейм і сенат, призначив на листопад 1930 р. нові вибори. Терор

Супроводжував всю виборчу кампанію, особливо жорстоко обійшлися з українським

Населенням.

Польська влада вирішила завдати українству удар, тобто провести каральну експедицію

На західноукраїнських землях, названу “пацифікацією” /умиротворенням/, яка проходила з 16

Вересня по 30 листопада 1930 р. Війська, поліція, озброєні осадники проводили масові арешти,

Екзекуції над українським населенням, що призвело до жертв та руйнування майна. Ганебну

Антиукраїнську акцію здійснював Б.Пєрацький, який виконував спеціальне доручення

Ю.Пілсудського. Мета – залякати українців та змусити їх політичний актив згорнути свою

Діяльність, а також покінчити з організованим підпіллям.

Дії польських окупантів викликали хвилю протестів. Українські політичні сили Західної

України одностайно виступили на міжнародній арені в справі захисту становища українців під

Польщею. Знову українське питання стало предметом актуальної міжнародної політики. В

Результаті був завданий відчутний удар по моральному авторитетові поляків у світі.

В даній ситуації керівництво ОУН розробляє стратегію і тактику проведення т.зв.

Перманентної національної революції. Свій погляд на її підготовку висловив голова організації

Є.Коновалець: “Національна революція то, на мою думку, поняття ширше, ніж саботажні,

Терористичні акти, навіть масові заворушення, чи навіть повстання. Це засоби. Національна

Революція як рух, який повинен в основі зробити переворот, і то не тільки фактичний, але й

Психологічний в усьому нашому народі. Націоналістичний рух мусить далі створити всю ту

- 193 -

Необхідну, на мою думку, систему, яка після проведення революції могла б забезпечити

Українську державність перед небезпеками і взагалі в цю ж хвилину подати обриси тієї

держави”. В розробці націоналістичної ідеології багато уваги надавалося соціальним питанням:

“ Назріваюча українська національна революція буде також революцією соціально

Поневолених українських мас проти чужих експлуататорів. Коли на Східній Україні

Український революційний рух базується в соціальній ділянці на боротьбі проти т.зв.

Соціалістичного будівництва у формі державного капіталізму, то під польською окупацією