Причиною партійних криз 1928, 1934 та 1938 рр. Тому Москва і заборонила КПЗУ,

Звинувативши її в “українському буржуазному націоналізмі”, а її члени піддалися репресіям.

Українська соціал-демократія Галичини у 20-х роках пережила період розколу,

Радянофільських впливів, репресій з боку польських властей. В другій половині 20-х рр. ті

Соціал-демократи, які побачили антиукраїнський характер більшовицького режиму на Східній

Україні, згуртовуються на національних засадах. Відновлена УСДП поширює свою діяльність

На українське робітництво міст Галичини, хоче поділити владу в професійних спілках з ППС

/Польська партія соціалістична/, сприяє обмеженню комуністичного впливу на населення міст.

Головою партії був обраний відомий адвокат Л.Ганкевич, до партійної екзекутиви входили:

В.Старосольський, П.Буняк, В.Темницький, А.Кусик, М.Герасимець, І.Квасниця та ін.

Коли соціал-демократи поширювали свою діяльність серед мало- чисельного

Українського пролетаріату, то радикали вважали себе захисниками чисельного

Західноукраїнського селянства та сільської інтелігенції. УРП підтримувала зв’язки з празькими

Есерами під проводом М.Шаповала, а в Західній Україні програма УРП співпадала з програмою

Українських есерів Волині. Між обома партіями постійно проводилися консультації щодо

Діяльності членства обох організацій. Об’єднавчий партійний форум відбувся 14 лютого 1926

р. у Львові. З'їзд Української Соціалістичної Радикальної Партії /УСРП/ обрав Головну управу:

І.Макух, М.Матчак, О.Навроцький, О.Павлів, О.Коберський, Р.Дашкевич та ін.

У програмі партії було зазначено, що УСРП стоїть за соборність українського народу на

Всіх його землях, за об'єднання всіх українських земель в одну соборну незалежну Україну.

Радикали не бачили різниці між польською шляхтою і польським робітництвом, тому партія

Підтримувала окремі українські профспілки. Вважали, що землю без викупу потрібно передати

Селянам. Було відмічено, що УСРП не може співпрацювати з тими українськими політичними

Силами, які стоять за сучасним капіталістичним ладом. Також партія не йшла на співпрацю з

КПЗУ, яка поборювала український самостійний соціалістичний рух. УСРП в своїй Програмі

Основну увагу надавала соціальним, політичним реформам, розвитку національного

Культурного життя. Разом з тим різко негативно оцінювався стан справ в УРСР. В

організаційному плані соціалісти-радикали намагалися брати активну участь в чисельних

Українських організаціях, залучати до співпраці молодь. В 1929 р. партія нараховувала 7.500

Зареєстрованих членів.

Якщо УСДП і УСРП репрезентували ліве крило українського національно-визвольного

Руху, то трудовики та християни-суспільники представляли праві позиції. Зазнавши низки

Розколів, зрештою ці політичні сили в 1926 р. реорганізувалися в Українське Національно-

- 189 -

Демократичне Об'єднання /УНДО/. У 1926 р. на другому з’їзді було визначено політичну мету

УНДО: “... здобуття соборної і незалежної Української держави, і тому партія обстоює

Політичне самовизначення українського народу на всіх його етнографічних землях”. Для її

Досягнення об'єднання закликало до боротьби за політичне, економічне та соціальне

Визволення українського народу. В Програмі розкрито економічну, соціальну та культурно-

Освітню політику УНДО. Ундисти були прихильниками демократичного устрою держави.

Вони виступали за націоналізацію великих підприємств, розвиток кооперації, земля мала

Належати українському селянству, соціальне забезпечення та справедливі податки, 8-год. роб.

День і т.ін. Освіту бачили безплатною та загальнодоступною, а церкву – рівноправною тощо.

Важливе значення для організаційної роботи мало прийняття на партійному з'їзді низки

Резолюцій. Зокрема, в них УНДО розкриває гніт Польщі над українським населенням.