Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Своєрідність жанру й композиції «Листів російського мандрівника» М.Карамзіна.
- засуджує жорстокість, ворожі напади, війни заради захоплення замель та пише про права народів; - стверджує, що великі насилля прикриваються правом війни; - засуджує користолюбство керівництва, безправства селян, зачіпає економічні проблеми, питання виховання і стосунків між чоловіком і дружиною; У 1791 р. у "Московському Журналі" Карамзіна почали друкуватися "Листи російського мандрівника", які були написані від безпосереднього враження автора від побаченого ним закордоном. Форма листів – це літературна умовність, аби була ілюзія справжності, це допомагає краще виразити свої емоції та враження. Усе, про що йдеться у романі –навколишній світ, люди, традиції, міста, особливості природи, події – показано через призму сприйнятя самого головного героя. Новаторством Карамзіна було те, що він ввіі еволюцію душі героя, адже з часом герой стає менш сентиментальним, він зіткнувся із політичним і культурним життям сучасної йому Європи. Основна особливість характеру героя-оповідача - напружене життя почуття і думки. Він важко переживає розлуку з друзями, почувається самотнім і осиротілим. У "Листах російського мандрівника" домінує сумний настрій, іноді навіть здається, що автор не дозволяє собі бути щасливим і довго віддаватися приємним думкам. В оповідання вводяться зворушливі історії про трагічність людської долі, невблаганності року, короткочасність і хиткість людського щастя. Увага мандрівника привертають пам'ятники старовини, в яких він намагається не тільки побачити сліди людей минулого, а й проникнути в їх внутрішній світ, зрозуміти, чим вони жили. Особливо розігрується фантазія письменника побачивши руїни древніх замків, які він подумки населяє жившими там колись людьми, або при відвідуванні кладовищ. З метою знайти відповідь на хвилююче його питання про сутність щастя, про призначення людини, він відвідує всіх видатних філософів, богословів, істориків і письменників тодішньої Європи - Канта, Лафатера, Виланда, Гердера, Бонні, - веде з ними тривалі розмови. Багато місця приділено Вольтеру і Руссо, яких мандрівникові вже не вдалося застати в живих (обидва вони померли в 1778 р). Особливо близький його душі Руссо: він відвідує місця, де бував Руссо, місця, описані в "Новій Елоїзі", цитує цілі сторінки з творів цього письменника, розчулюється чутливості автора і його героїв, приходить в захват від популярності Руссо серед його співвітчизників, навіть простих селян, які знають "Нову Елоїзу".
Справді щасливі люди, за Карамзіним, - це чисті серця, які не вимагають занадто багато від долі і вміють жити в світі з собою. Основа щастя - дружня бесіда, споглядання краси природи, радості любові. Таке щастя це доступно всім, незалежно від того, до якого прошарку суспільства належить людина. Втілення його - добра сім'я, що зібралася біля обіднього столу. Тому навіть зображуючи царюючих осіб Карамзін постійно прагне побачити життя їх серця, відчути в них людей, розповідаючи різні любовні історії (Генріх II і Діана Пуатьє, Людовик XIV і герцогиня Лавальер). Ідеалом монарха для Карамзіна в цей час виявляється Петро I, государ, "якому ніде не було подібних". У Петра Карамзін бачить поборника освіти, борця за цивілізацію, підкреслюючи при цьому простоту, демократичність, працьовитість, скромність. Все це характерно для сприйняття постаті Петра в XVIII столітті, але Карамзін надає Петру якість, яке вважає за необхідне у всякому монарха, - чутливе і ніжне серце. Тому з таким захопленням відгукується автор про сентиментальної драмі бульи "Петро Великий", яку йому довелося побачити в італійському театрі і в якій цар виступає в якості доброго монарха і вірного коханого, для якого володіння серцем коханої важливіше всіх державних справ. Дослідники творчості Карамзіна відзначали відсутність індивідуалізації героїв в "Листах російського мандрівника" і пояснювали цей прийом характерним для Карамзіна-сентименталіста уявленням про те, що всі люди однаково можуть відчувати і говорити, незалежно від займаного ними в суспільстві місця.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 132; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.66.206 (0.005 с.) |