Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу 4

1. Вакуліч Д., Назаренко Е., Петрик П. Листівки: історія, філо-

2. Величко О. М. Опрацювання інформаційного потоку взає­модією елементів друкарського контакту. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2005.

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми __________________

3. Вуль В. А. Злектронньїе издания. — М. — СПб.: Изд-во «Петербургский институт печати», 2001.

4. Гавенко С, Кулік Л., Мартинюк М. Конструкція книги. — Львів: Фенікс, 1999.

5. Зимина Л. В. Современньїе издательские стратегии: от традиционного книгоиздания до сетевьіх технологии культур-ной памяти. — М.: Наука, 2004.

6. Етикетка: як виготовити? / Під ред. Е. Т. Лазаренка. — К.: ІАЦ «Упаковка», 2003.

7. Кириченко І. Журнальне виробництво: історія і сучасність// Друкарство. — 2005. — № 4. — С. 14-17.

8. Киричок П. О., Коростіль Ю. М., Шевчук А. В. Методи захи­сту цінних паперів та документів суворого обліку: Монографія.

— К.:НТУУ«КПі»,2008.

9. Кузнецов Б. А. Зкономика и организация издательской
деятельности: Учеб. — М.: АСТ-Астрель, 2006.

10. ЛазаренкоЕ. Т., РакЮ. П., Ралко В. М., ХаджиноваС. Є. Як вибрати технологію та устаткування для міні-друкарні? — Львів: НВП«Мета», 1999.

11. Лазаренко Е. Т., Маїк В. 3., Шевчук А. В., Жидецький С. В. Захист друкованої продукції: Навч. посіб. —Львів: УАД, 2007.

12. Несхозієвський А., Розум О. Газетне виробництво в
Україні //Друкарство. — 2004. — № 5. — С. 11-15.

13. Стандарти по издательскому делу / Сост.: А. А. Джиго, С. Ю. Калинин. — М.: Юристь, 1998.

14. Стандарти у поліграфії (Стандартизація у видавничій по­ліграфічній та пакувальній справі): Навч. посіб. /Уклад.: С. Яре­ма, В. Моргунюк, П. Пашуля, Б. Мамут. — К.: —Львів: [Універси­тет «Україна»; ДП «УкрНДНЦ»; УАД; ХК «Бліц-Інформ»], 2004.

15. Розум О. Формати видань//Друкарство. — 2005. — № 1.

- С. 20-22.

16. Хендерсон Л. Маркетинг в полиграфии. Практические рекомендации / Пер. с англ., под ред. Е. Фроловой. — М.: Принт-Медиа Центр, 2006.

17. Шредер В. Л., Пилипенко С. Ф. Упаковка из картона. — К.: ИАЦ «Упаковка», 2004.

РОЗДІЛ 5

ВИБІР І ПРОЕКТУВАННЯ

ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

5.1. Вибір технічної системи

Предметами будь-якого виробництва можуть бути матеріали, заготовки, півфабрикати або вироби, що перебува­ють відповідно до виконуваного технологічного процесу в стадії формування, контролю, збереження, транспортування. До рег­ламентованих умов виробництва відносять регулярність надхо­дження: необхідної інформації про зміну параметрів виробів, предметів (півфабрикатів, матеріалів); енергії та енергозбере­ження; інших упливів зовнішнього середовища.

У виробничому процесі розрізняють як окремі компанувальні складники: виробничу систему, технічну (технологічну) систему, операційну систему. Метою проектування виробничої системи є створення структури виробничого процесу і технологічної (тех­нічної) системи. Технічна система — це сукупність функціональ­но взаємопов'язаних засобів технологічного спорядження, предметів виробництва та виконавців для здійснення в регла­ментованих умовах заданих процесів та операцій.

Виробнича технічна система як об'єкт проектування має два аспекти опису: функціональний — опис процесу, який цією сис­темою реалізується, і технічний — опис технічних засобів та зв'язків між ними, який визначає поняття технологічного ком­плексу як сукупності функціонально взаємозв'язаних знарядь продукування у регламентованих умовах виробництва визначе-

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу _______________

них технологічних процесів та операцій. Залежно від рівня складності процеси можна розділити на виробничий та техно­логічний¹.

Виробничий процес — це сукупність дій персоналу та засобів виробництва, необхідних на підприємстві для продукування ви­дань і паковань. Він охоплює головні й допоміжні процеси. Го­ловні — це технологічні процеси безпосередньо пов'язані зі зміною стану предмета виробництва. Вони необхідні для отри­мання із вхідних матеріалів готового виробу (видання або пако-вання) методами друкування, фальцювання, підбирання, скрі­плення, висікання тощо. А допоміжні — необхідні для здійснення головних технологічних — це зберігання та транспортування півфабрикатів, ремонт і обслуговування устаткування тощо.

Технологічний процес — це частина виробничого процесу, що виконує дії, пов'язані зі зміною стану предмета виробництва. Технологічні процеси у ВПК, залежно від методу здійснення пе­ретворень, поділяються на такі: опрацювання текстової та гра­фічної інформації, друкування, фальцювання, різання, скріплен­ня, пакування тощо. Окрім цього, залежно від складності їх підрозділяють на технологічні операції.

Технологічна операція — це частина технологічного процесу, що виконується на одному робочому місці. Операції підготовки устаткування (або робочого місця) до роботи, до яких входить і підготовка матеріалів, вивчення специфікації замовлення тощо, виконання та завершення роботи, вони є необхідними обов'яз­ковими складниками всіх технологічних процесів — це операції головних технологічних процесів.

Технологічні процеси за перебігом змін предметів виробниц­тва у часі визначаються як безперервні, дискретні та дискретно-безперервні¹.

У безперервному процесі продукт виробляється і виходить практично безперервно, сировина надходить у такому ж режимі

¹Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем. Моделю­вання, проектування, оптимізація: Навч. посіб. —Львів: Світ, 2001.

___________________ Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

при невпинно діючих складових: тиску, підвищеної температу­ри, постійної концентрації компонентів тощо. Це практично всі процеси папірництва, металургії, хімічної промисловості.

Дискретні процеси характеризуються поштучним виробниц­твом виробів із циклічною послідовністю повторюваних опе­рацій, що мають початок і кінець. Тут технологічний процес пов­торюється багаторазово, окремо для кожного виробу або пів-фабрикату. Дискретні технологічні комплекси мають періодичну повторюваність рухів, що створює циклічність у їх роботі. Ця циклічність визначається тривалістю часу між двома повторен­нями однієї операції і називається робочим циклом. Під час ро­боти дискретних технологічних комплексів чергуються рухи ро­бочих і допоміжно-транспортних механізмів чи вузлів. Такі про­цеси здійснюються практично у всіх потокових лініях виготов­лення книг, брошур, календарів тощо, друкарсько-обробних та опоряджувальних комплексах.

Видавничо-поліграфічні процеси слід віднести до дискретно-безперервних, у яких об'єднуються процеси циклічної послідо­вності (редагування, складання, друкування, опорядження то­що) з безперервними (фотополімеризація, сушіння, закріплен­ня фарби на відбитках у плоскому офсетному друці тощо).

Особливістю технічних систем, у яких здійснюються обробні і переробні технологічні процеси, є наявність наскрізного потоку півфабрикатів, а у завершальних, наприклад, пакувальних — на­явність декількох вхідних потоків заготовок, найчастіше різного виду, та одного вихідного.

Комплексні (гібридні) технологічні системи об'єднують і реа­лізують процес, що включає різні за технологічним методом операції, наприклад, складання і опрацювання тексту, опрацю­вання ілюстрацій, верстання і виготовлення оригінал-макету ви­дання, друкування і оздоблення (лакування, тиснення), опоря­дження і пакування тощо.

Технологічний перехід — завершена частина технологічної операції, що виконується одними й тими ж засобами техно­логічного спорядження при постійних технологічних режимах та встановленні певного етапу об'єкта (півфабриката) виготов­лення визначеного виду продукції.

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу ___________________

Транспортний перехід — завершена частина транспортної операції, що не супроводжується зміною властивостей предме­та праці, але є необхідною для забезпечення проходження пото­ку заготовок через одну робочу позицію технологічної системи.

У технологічних системах окрім головних робочих відбува­ються й допоміжні процеси, наприклад, міжопераційне транс­портування півфабрикатів та їх тимчасове зберігання. Ма­теріальний потік технологічної системи забезпечує безпе­рервність технологічних перетворень потоку виробів, замикаю­чи технологічні зв'язки міжопераційним переміщенням півфаб­рикатів. Такі допоміжні процеси визначаються як транспортні за їх головним призначенням — забезпечення безперервності проходження матеріального потоку через технологічну систему. Процес транспортування полягає у подаванні на робочу ділянку технологічної системи потоків вхідних півфабрикатів та вида­ленні з неї оброблених предметів виробництва — друкарських форм, друкованих відбитків, зошитів, блоків, палітурок, готових видань. Цей потік також характеризується низкою параметрів, наприклад, швидкістю, синхронністю, впливаючи на ефек­тивність технологічної системи.

Сьогодні основою проектування технічних систем є застосу­вання універсальних програмних засобів керування на основі мікропроцесорної техніки із розгалуженою мережею датчиків, які забезпечують стабільність технологічних режимів, контроль технічних параметрів півфабрикатів і поліграфічної продукції. У цих умовах методичною основою проектування стало паралель­не проведення дослідження технічних систем на моделях з роз­рахунками і оцінками взаємовпливу їх параметрів для опти-мізації і підвищення ефективності системи і технологічних сис­тем реального виробництва, які мають низку характерних ознак, що створюють специфіку їх дослідження та проектування.

При функціонуванні технічної системи ВПК, яка реалізує тех­нологічний процес видавничо-поліграфічної справи, взаємо­діють три види вхідних потоків: енергії, матеріалів та інформації, в результаті чого відбувається:

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

' формування у вхідних матеріалах, які створюють матеріаль­ний потік, параметрів якості виробу як предмета виробництва шляхом використання енергії для реалізації технологічних пере­творень;

• транспортне переміщення матеріального потоку предметів (півфабрикатів) виробництва через технологічну систему, що забезпечує безперервність процесу формування якості ви­дання;

• проходження та переробка потоку інформації як предмету виробництва, що є особливістю саме систем ВПК.

Розроблення технологічного процесу (технічної системи) — основа всього комплексу проектних робіт у видавничо-полі­графічній справі. Тут необхідно технічно грамотно на підставі техніко-економічного співставлення обрати і обґрунтувати тех­нологічні та виробничі процеси, їх організацію, розробити схеми маршрутів півфабрикатів і виробів по формним, друкарським, оздоблювальним та брошурувально-палітурним операціям.

Будь-який виробничий процес складається з чотирьох голо­вних операцій: накопичення, переміщення, обробка, контроль. При системному аналізі технологічного процесу необхідно чітко виявити його структуру, вхідні і вихідні параметри, функцію ок­ремих елементів, цільову мету процесу¹.

Орієнтуючись на наклади та характеристики видань промис­лового завдання послідовно визначають спосіб друку, тип дру­карського устаткування та необхідне оснащення, вид дру­карських форм і засоби обробки півфабрикатів та готової про­дукції — вибирають і проектують технологічну систему.

Техніко-економічне співставлення варіантів технологічних процесів повинно проводитися на підставі технологічних пара­метрів і випуску продукції необхідної якості у визначені терміни.

Перш за все, необхідно виконати детальну розробку дру­карських процесів як головного фактора виготовлення будь-

¹Пальчевський Б. О. Дослідження технологічних систем. Моделю­вання, проектування, оптимізація: Навч. посіб. —Львів: Світ, 2001.

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу _______________

яких видань і паковань. Схему технологічного процесу необхідно розробляти, керуючись послідовністю проектування, що наве­дена на рис. 5.1. При проектуванні друкарських процесів завер­шальним етапом стає розробка завдань на формні процеси і пе­редача півфабрикатів на подальші етапи обробки.

Вибір друкарських форм необхідно обґрунтувати шляхом співставлення різних способів їх виготовлення, тиражостійкості, репродукційно-графічних характеристик, вартості тощо. Обрав­ши вид форм, слід дати їх повну технологічну характеристику: спосіб виготовлення; обрати формне устаткування; витратні ма­теріали; енергетичні ресурси, комп'ютерне оснащення, засоби і методи управління формним процесом. Далі розробляють про­ект на післядрукарські процеси за тою ж послідовністю (див. рис. 5.1).

Розробка виробничих процесів з детальним обґрунтуванням транспортних мереж, виробничих площ, інженерного забезпе­чення, техніко-економічних показників (кошторису) — завер­шальний етап комплексних проектних робіт (див. рис. 5.1).

5.2. Проектування комплексного технологічного процесу

Технологія виробництва за останні роки все біль­ше носить типовий характер, який закладається у машини-агре-гати, що виконують комплекс технологічних операцій, у потокові лінії формних і палітурно-брошурувальних процесів. Створю­ються принципово нові методи виготовлення друкарських форм за скороченою технологічною схемою з використанням нових витратних матеріалів. У цих умовах розширюється сфера спе­ціалізації і кооперування підприємств.

Існують дві форми спеціалізації фірм, видавництв, під­приємств, цехів і дільниць ВПК: технологічна і предметна. У пер­шому випадку видавництва, офіси, підприємства (цехи, діль­ниці) спеціалізуються за ознаками виконуваних технологічних процесів (репроцентри, складальні бюро, додрукарські, дру-

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

 

Технологічна система
		^^
Друкарські процеси		Виробничі процеси
Устаткування і оснащення		Логістика:транспортні мережі, потоки матеріалів, півфабри- катів і готової продукції
		|
Комп'ютерні системи		Будівництво (реконструкція, переоснащення)
Додрукарські процеси		Інженерні комунікації
Технологія, устаткування		Освітлення
		І
Комп'ютерне оснащення		Енергетичне забезпечення
Брошурувально-палітурні процеси		Сантехнічне забезпечення
Оздоблення видань		Екологія довкілля
Обробка видань		Економічні показники проекту
	Ґ7\

Рис. 5.1. Послідовність проектування технічної системи (технологічних і виробничих процесів) ВПК

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу _______________

карські, палітурно-брошурувальні тощо). У другому — за озна­ками видань і виробів (окремих елементів, деталей), що виго­товляють газети, книги, рекламу, макети видань, ЕВ, тару для пакування тощо.

Промислові підприємства за типом виробництва поділяються на малосерійні (одиночні, дрібносерійні), серійні та багатосерій­ні (крупносерійні, масові). До перших відносяться такі, що харак­теризуються широкою номенклатурою виготовлення малоти­ражних видань. Серійне виробництво характеризується обме­женою номенклатурою виробів, які періодично повторюються. Це підприємства газетно-журнальної продукції регіонального профілю. Масове виробництво характеризується широкою но­менклатурою і великими накладами видань. Це книжково-жур­нальні комбінати, книжкові фабрики, спеціалізовані газетно-журнальні друкарні поширених періодичних видань.

Коли йдеться про масове виробництво, то проектуються предметно-спеціалізовані підприємства (цехи, дільниці). У се­рійному виробництві краще проектувати технологічно спеціалі­зовані цехи.

Структура цехів може бути різною. Порівняно просто вирі­шується структуризація цехів і дільниць масового багато­серійного виробництва, де природною є цільова предметна спеціалізація (газети, журнали, книжкові видання) та процесна спеціалізація (палітурні, формні процеси, незшивного клейово­го скріплення, фальцювання зошитів тощо). Така структура за­безпечує прямоточність технологічного процесу.

Складніше вирішувати завдання структуризації цехів і діль­ниць дрібносерійного виробництва, де велика номенклатура півфабрикатів і виробів, що виготовляються послідовно на од­них і тих самих робочих місцях. Тут потрібний системний підхід, який базується на побудові чіткої методології аналізу та синтезу структури основних технологічних процесів (див. розд. 1).

Традиційно структуру і організацію роботи підприємства (це­ху, дільниці) раніше визначали поділивши загальний обсяг робіт на окремі операції, що характерно для умов серійного вироб­ництва, де виготовлення півфабрикатів проводиться за поопе-

____________ Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

раційним технологічним процесом. При цьому рекомендації що­до організації структури робіт давалися без розгляду взаємодії операцій як системи у цілому. Це спричиняло: утворення прямих і зворотних зв'язків між дільницями; тимчасове накопичення пів-фабрикатів під час виконання великого обсягу робіт; виникнен­ня небажаних зустрічних потоків у транспортній системі та за­торів під час вантажних перевезень.

При системному підході вирішального значення надають єдності та ефективності взаємопов'язаної роботи як окремих дільниць (підсистем цеху), так і системи у цілому. Вибір структу­ри робіт здійснюється за результатами аналізу та синтезу складників системи як інтегрованого цілого об'єкта з якісно но­вими властивостями. Тоді структура процесів ґрунтується на ви­користанні цільової предметної спеціалізації. Орієнтація цехів і дільниць на остаточний результат значно зменшує зовнішні зв'язки, спрощує схему організації робіт аж до самоорганізації та саморегулювання на основі комп'ютерної техніки. Такий ме­тод організації виробництва називають програмно-цільовим, оскільки він об'єднує структуризацію і функціонування техніч­ної системи у часі.

У випадку використання програмно-цільового методу орга­нізації видавничо-поліграфічного виробництва реалізуються три головні принципи:

• цільовий — подетальна або предметна спеціалізація;

• уніфікація технологічних процесів стає результатом концен­трації та спеціалізації з підбором комплексного обладнання та необхідного спорядження, що забезпечує можливість комп'ю­теризації та автоматизації;

• централізація цільових комп'ютерних програм на виготов­лення півфабрикатів (комплексних видань), що суттєво скоро­чує весь цикл виробництва.

Отже, при визначенні структури підприємств (цехів) необ­хідно використовувати системний підхід, за яким найефектив­нішою є програмно-цільова організація виробництва з враху­ванням сутності всіх технологічних процесів. При цьому для серійного виробництва потрібно створювати подетально-спе-

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу _______________

ціалізовані цехи, подетально-спеціалізовані дільниці, багатоно-менклатурні групові потокові лінії. Такі форми організації робіт будуть ефективними і для створення нових автоматизованих си­стем управління, які все популярнішими стають у видавничо-поліграфічному виробництві. В умовах масового і багатосе­рійного виробництва у ВПК основною організаційною формою нині стали комп'ютеризовані предметно-спеціалізовані пото­кові лінії.

Структуру цеху багатосерійного виробництва визначають на підставі кількості видів і типів продукції — на основі промисло­вого завдання. Як правило, за кожною технологічною операцією закріплюється одне робоче місце, а тому кількість потокових ліній визначається кількістю типів видань (паковань) або їх дета­лей (півфабрикатів). Кількість однотипних ліній визначається на підставі розрахунків їх продуктивності.

На рис. 5.2 наведено структурні схеми автоматизованих (ав­томатичних, комп'ютеризованих) потокових ліній, які зручні для розробки числових технологічних процесів на базі комп'ютери­зованої техніки.

В умовах дрібносерійного (одиночного) виробництва у неве­ликих видавничо-поліграфічних підприємствах (офісах, цент­рах) доцільно створювати дільниці, сформовані за поопе­раційним технологічним принципом.

Методика формування технологічних операцій подетального виготовлення виробів на групових дільницях, групових потоко­вих лініях і їх вищих форм — автоматизованих потокових лініях (АПЛ) — передбачає виконання трьох етапів:

• аналіз конструктивно-технологічної спільності елементів
(деталей) видань, базуючись на промисловому завданні, та роз­
поділення їх на групи за конструктивними і технологічними оз­
наками;

• аналіз планово-організаційних характеристик видань з по-
детальною спеціалізацією. Цей аналіз показує, що не завжди
вдається забезпечити необхідне завантаження устаткування об­
робленням півфабрикатів тільки однієї групи;

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

-»~ІТО—1

ТО—п

Рис. 5.2. Структурні схеми потокових (автоматизованих та автоматич­них) ліній: а — без розподілу на дільниці; б — послідовної організації потокових процесів; в — послідовно-паралельної організації; ТО-1,...ТО-п — номери технологічних операцій; 1 — робочі місця; 2 — накопичувачі півфабрикатів

• синтез груп півфабрикатів для виготовлення виробів на одній дільниці, обґрунтовуючи раціональну кількість дільниць цеху, а потім і їх подетальну спеціалізацію.

При широких варіантних можливостях розробки проектів не­обхідно об'єктивно оцінити і відібрати саме ту технологію, яка для даного конкретного виробу чи підприємства найбільш су­часна і перспективна, а також реальна для втілення. Процеси виготовлення продукції у ВПК складаються з трьох самостійних етапів: видавничо-редакційне опрацювання авторських оригіна­лів з виготовленням оригінал-макету видання (аналогового або електронного); виготовлення друкарських форм; друкування видань з наступною обробкою і оздобленням друкованих півфа­брикатів і готових виробів.

При проектуванні загального виробничого процесу ці етапи розглядаються у двох аспектах — технологічному і виробничому. При аналізі методики проектування необхідно визначити межі розробки проектів. Очевидно, слід обмежитися розглядом лише

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу _______________

принципово важливої технології не вдаючись до деталізації хі­мічних і фізичних процесів технологічних операцій.

Аналіз сучасних технологічних процесів у видавничо-полі­графічній галузі свідчить, що незважаючи на різноманітність ви­дань та технологій їх виготовлення, вони мають принципово спільну тенденцію розвитку.

Технологічні комплекси як функціонально зв'язана сукупність технічних засобів, що реалізують технологічні процеси, має тен­денцію невпинного зростання через вдосконалення та усклад­нення технологій. Технологічні процеси стають щоразу більш ба­гатоопераційними (гібридними), об'єднуючи в одній технологіч­ній системі різнотипні операції, наприклад, друк і лакування; складання, опрацювання ілюстрацій, верстання, монтаж і вивід фотоформ (друкарських форм) в єдиному потоці (Workflow) у мережі комп'ютерів; підбирання і шитво (незшивне клейове скріплення, шиття дротом), обрізування тощо. У пакувальному виробництві об'єднуються технологічні операції виготовлення паковання (тари) з нанесенням друкованого зображення; дозу­вання, наповнення, пакування і герметизація продукту у потоко­вих лініях.

Вихідні дані (виробнича програма), їх аналіз, визначена кон­струкція видання (тари) слугують основою для проектування технологічного процесу, вибору обладнання та устаткування, а також всіх витратних поліграфічних матеріалів, інженерного і комп'ютерного забезпечення

Проектування технологічного процесу починається у видав­ництві, а потім продовжується на поліграфічному підприємстві з вибору способу друку та необхідного друкарського устаткуван­ня, деталізацією всіх технологічних операцій.

Вибір способу і методу друку ґрунтується на аналізі таких проблематичних питань:

— призначення та особливості використання видання;

— технологічні можливості того чи іншого методу друку у відтворенні текстової та ілюстраційної частин даного конкретно­го видання;

— характер можливого формного виробництва;

__________________ Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

— перспективність автоматизації процесів;

— тривалість виробничого циклу та трудомісткість процесів;

— екологічна характеристика процесів і умов праці.

Вибір будь-якого технологічного процесу: друкарського, формного, брошурувально-палітурного, здійснюється шляхом порівняння існуючих і перспективних схем виготовлення про­дукції. Для цього складається узагальнена блок-схема техноло­гічного процесу (див. розд. 1, 2) і робиться порівняльний аналіз співставленням варіантів у таблицях, графіках, діаграмах, схе­мах на основі науково-технічної літератури, експертних оцінок (див. розд. 2) чи власних обґрунтованих міркувань, економічних порівнянь.

Формні процеси, наприклад, сьогодні активно вдосконалю­ються. Середній термін експлуатації до заміни на більш прогре­сивні деяких процесів і устаткування іноді складає не більше двох років. Тому обґрунтування обраного формного технологіч­ного процесу повинно базуватись на принципах вибору окремої технологічної операції: копіювального процесу, складу витрат­них матеріалів, світлочутливості (термочутливості) та фізико-хімічній суті дублення (полімеризації, деструкції) копіювального шару, методах подальшої обробки формних пластин, продук­тивності устаткування тощо. Обґрунтування подається, як пра­вило, методами системного аналізу з обов'язковим посиланням на використані джерела інформації.

Детально розглядаються, також, як правило, варіанти про­цесів опрацювання текстової та ілюстраційної інформації. По­рівнюються і детально аналізуються технологія комп'ютерного складання тексту, варіанти опрацювання текстово-ілюстра-ційної інформації у ВПК на базі персональних комп'ютерів та числових програм обробки текстової та графічної інформації, які неупинно оновлюються. В обґрунтованому порівнянні розгляда­ються можливі варіанти кольороподілу та кольоровідтворення. Обов'язково підсумовуються результати вибору того чи іншого процесу, програми, обладнання.

Для розробки блок-схеми друкарського процесу, наприклад, розглядають 2-3 конкуруючих варіанти методів друкування: на

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу ___________________

аркушевих одно-, дво-, чотирифарбових чи рулонних двосто­ронніх машинах в одну або більше фарб, або на гібридних машинах двох методів друку (плоского офсетного і флекеогра-фічного); двох процесів (друку і лакування або друку і тиснення).

Прийняті рішення по методу друку визначають технологічні схеми формного і брошурувально-палітурного процесів. Для кожного з них розглядаються та порівнюються також декілька варіантів. Наприклад, у формному виробництві плоского офсет­ного друку порівнюють різні види друкарських форм та техноло­гічні процеси їх виготовлення: типи і основи формних пластин; за технологією CtF методи прямого (позитивного, негативного) чи термічного копіювання; при CtP — термо-, 14- чи УФ-техно-логії лазерного гравіювання чи репродукційні фото-хіміко-графічної обробки пластин, так званої, безхімічної (безпроцес-ної) технології тощо. Для палітурно-брошурувальних процесів: різні види скріплення блоку, його опрацювання на потоковій тех­нологічній лінії чи на поопераційному устаткуванні і т.д.

Після загальних принципів обґрунтування технологічних про­цесів слід перейти до конкретного вибору типу друкарської ма­шини, друкарських форм, методу скріплення блоків з вибором конкретного оснащення.

Проект нового і діючого технологічного процесу рекоменду­ється представляти різноманітними абстрактними символами: структурними схемами, алгоритмами, маршрутними картами, системою «чорна скринька», порівняльними регламентами, схе­мами синхронізації (циклограмами) процесів тощо.

Поопераційні схеми виробничих і технологічних процесів можуть бути різного вигляду, однак вони повинні відображати:

— послідовність виконання технологічних, транспортних і контрольних операцій;

— наявне устаткування, що проектується чи використо­вується на конкретних технологічних і транспортних операціях;

— норму часу на окремих технологічних операціях при необ­
хідності аналізу чи розрахунку графіків виготовлення продукції.

Послідовність виконання технологічних операцій показують схематично шляхом відповідного розміщення умовних знаків,

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу

які розшифровуються у поясненнях. Вертикальними лініями відображають хід технологічного процесу, а горизонтальними — надходження, що забезпечують процес. Можна будувати схеми і навпаки, відображаючи горизонтальними лініями хід техно­логічного процесу. При наявності декількох варіантів схеми на­бувають розгалуженого характеру — два різних процеси прохо­дять паралельно однин до одного. Приклади поопераційних схем технологічних процесів наведено на рис. 5.3.

Для виробничого процесу схеми мають дещо відмінний виг­ляд, так як вони включають елементи транспортування та етапи накопичування півфабрикатів і готової продукції; суміщення операцій (наприклад, транспортування і сушіння, контролю).

Однак, загальне схематичне зображення технологічного про­цесу не може забезпечити повної інформації про нього. Більш точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданим об'єктом дозволяє зобразити алгоритм (див. розд. 1), а ще точніший (детальний) — маршрутно-технологічна карта.

Регламенти і параметри технологічних процесів неможливо відобразити у загальних блок-схемах і алгоритмах, для цього необхідні інші інформаційні моделі. На основі технологічних інст-

Y1 НТ6,У6

хз

Т5.У5 -*^1

Т1

*—хі

Т2У2||ТЗ,УЗ

X2------- ►

|Т4,У4||Т5,У6І

"-ad*

Т6.У6

Т1

 

X1

X2

-- НТ2,У2| - ЦтЗ,УЗ ЧТ4,У4| -г

ХЗ

Рис. 5.3. Блок-схеми технологічного процесу: Х1, Х2, ХЗ — символіка факторів вводу (півфабрикат, матеріал); ТІ, Т2, ТЗ, Т4, Т5, Т6 — сим­воли технологічних операцій; У2, УЗ, У4, У5 У6 — символи техно­логічного устаткування, що використовується для цієї операції; Y— символіка вихідних факторів (півфабрикат, готовий виріб)

Розділ 5. Вибір і проектування виробничого процесу ___________________

рукцій, які розробляються на типові нормативні технологічні процеси, складаються детальні маршрутно-технологічні карти, що представляють збірний документ з комплексом необхідних відомостей. На картах подаються у наочному вигляді (текст і ілюстрації) всі виробничі операції; технологічні, контрольні, транспортні, зберігання, пакування, з технічними регламентами їх виконання. Маршрутні та маршрутно-технологічні карти оформлюються у вигляді таблиць.

У поопераційній маршрутно-технологічній карті, як правило, вказуються: послідовність операцій; необхідне технологічне ус­таткування; витратні матеріали на конкретні операції; режими технологічних процесів; параметри і засоби контролю якості; комп'ютерне і програмне (основне і додаткове) забезпечення. Приклад можливого подання регламентів технологічних опе­рацій наведено у табл. 5.1. Маршрутні карти можуть відобража­ти виробничі операції у скороченому вигляді без деталізації тех­нологічних режимів з включенням транспортних і підготовчих операцій, а також операцій зберігання. Вони надають відомості для аналізу виробничих процесів, для складання схем вантажо­потоків.

Поопераційні карти технологічних процесів і маршрутні карти виробничих процесів — необхідні документи для організації комп'ютерного управління підприємством.

Системний аналіз (див. розд. 1) дає можливості не лише об­рати той чи інший технологічний процес (операцію), але й порів­няти можливі альтернативні варіанти. Його результати відобра­жають у остаточному варіанті маршрутно-технологічної карти.

Послідовність вибору (проектування) технологічних процесів можна здійснювати за такою схемою:

• розробка розгорнутої виробничої програми (вихідні дані);

• кількісна та якісна оцінка (аналіз) продукції;

• проектування комплексного технологічного і виробничого процесів з аналізом можливих варіантів;

• складання загальних блок-схем і поопераційних маршрут­но-технологічних карт;

 

Поопераційна маршрутно-технологічна карта