Економічна безпека держави і її вплив на рівень національної продуктивності.

Оптимальні темпи зростання продуктивності можуть безперервно досягатись тільки за умови функціонування ефективної національної безпеки держави.Така безпека здійснюється за такими напрямками:

1.Забезпечення національного самоуправління в усіх сферах життєдіяльності,не досягаючи тиску з боку інших країнах,всіляких фінансових міжнародних організацій,транснаціональних корпорацій,оскільки в противному разі,відбувається знищення нації і держави.

2.Охорона від розкрадання,винищення і вивезення за кордон інтернаціональною олігархією складових елементів національного життєвого простору, особливо невідновлюваних природних ресурсів,недопущення розпродажу землі фізичним і юридичним особам,які безпосередньо не займаються сільськогосподарським виробництвом.

3.Забезпечення охорони психологічного і фізичного здоров’я населення,особливо дітей і молоді,не допускаючи їх духовної деградації,яка неминуче переходить у фазу безповоротного невиліковного фізичного самознищення.

4.Формування здорового психологічного і фізичного способу життя населення,особливо у молоді і дітей.

5.Формування і розвиток інтелектуального потенціалу дітей і молоді.

6.Охорона інтелектуального потенціалу країни,недопущення його експорту за кордон,а тим більше безоплатного вивезення у високо розвинуті країни.

7.Створення найсприятливіших умов усередині країни для оптимального всебічного розвитку її корінного населення,які б стали таким чином природною перешкодою для йог еміграції, особливо молоді і жінок дітородного віку.

8.Ліквідація доларизації психології населення і ек країни,що призведе до суверенітету національної фінансової системи. Для цього потрібно повністю вилучити з обігу доларову готівку.

9.Забезпечити продаж експортерами державі валютної виручки в­ 100 % обсязі,як це робиться в­ 42-х країнах світу,які є членами МВФ.

10.Запровадження системи протекціонізму,шляхом митного оподаткування несертифікованого імпорту,трансгенної і гормональної продукції­

11.Забезпечення інформаційної безпеки країни.

12.Забезпечення екологічної безпеки країни.

13.Відновлення і зміцнення силових структур захисту економіки і держави­(військову,­розвідку,контррозвідку.)

14.Забезпечення державою необхідного захисту населення силовими методами.

15.Демократизація суспільства і влади,виходячи з того,­ що суттю демократії є реальна влада народу­—­ політична,економічна,соціальна, духовна його влада над політиками і державними структурами.

 

Суть інноваційних процесів.

Інноваційний процес – сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, − процес комерціалізації технологій.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.

Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.