Соціально-організаційні чинники продуктивності, їх характеристика

Соціально-організаційні («м’які»)

чинники продуктивності

Персонал. Персонал — це певна кількість людей, які виконують свої професійні та функціональні обов’язки, забезпечуючи продуктивну діяльність організації.

Згідно з Класифікатором професій працівники підприємств за професійними ознаками поділяються так: «керівники, «професіонали», «фахівці», «технічні службовці», «робітники».

Керівники. До професійної групи «керівники» відносять керівників первинних підрозділів, структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств незалежно від форм власності й видів діяльності.

Професіонали. До професійної групи «професіонали» відносять професії, що передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук.

Завдання професіоналів полягає у збільшенні наявного обсягу знань, у розробленні та застосуванні певних концепцій, теорій і методів для вирішення постійно існуючих у суспільстві й країні проблем.

Фахівці.

До професійної групи «фахівці» відносять працівників, які мають високий рівень знань в одній або в кількох галузях природознавчих, технічних чи гуманітарних наук. Професійні завдання та обов’язки фахівців полягають у виконанні

Технічні службовці. Професія технічних службовців передбачає набуття ними відповідних знань у такому обсязі, який буде достатній для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень. Професійні обов’язки технічних службовців зводяться до виконання секретарських функцій, роботи на комп’ютерах, запису та опрацювання цифрових даних, виконання операцій з грошового обігу, надання довідок, реєстрації чи передачі інформації тощо.

Робітники сфери торгівлі та побутових послуг. Працівники, що належать до цієї професійної групи, повинні мати відповідні знання, що дозволяють їм надавати різноманітні побутові послу-ги або займатись торгівлею в крамницях чи на ринках. Ці праців-ники виконують свої професійні завдання, що пов’язані з поїзд-ками, побутовим обслуговуванням, харчуванням, охороною, під-триманням правопорядку тощо

 

 

Інтеграційні чинники продуктивності, їх характеристика

Чинники продуктивності — це рушійні сили і причини, під впливом яких змінюється її динаміка. Інтеграційні чинники продуктивності, до яких належать інновації, організаційний менеджмент, економічна безпека підприємства, його реструктуризація та санація, поєднують у собі в модифікованому вигляді як матеріально-технічні, так і соціально-організаційні чинники, що впливають на рівень і динаміку продуктивності.

 

 

Склад та характеристика макрорівневих чинників продуктивності

Чинники продуктивності — це рушійні сили і причини, під впливом яких змінюється її динаміка.

Макрорівневі чинників продуктивності — це ті, які реалізуються на макрорівні через систему виконавчої та законодавчої влади. Оскільки макрорівневі чинники продуктивності перебувають за межами підприємств і не контролюються їхніми менеджерами, то вони називаються ще й зовнішніми чинниками.

Макрорівневі (зовнішні) чинники продуктивності впливають на її динаміку як позитивно, так і негативно. Ось чому макрорівневими чинниками необхідно управляти таким чином, щоб безперервно забезпечувати максимальні темпи зростання продуктивності за їх рахунок.

Вихідним, фундаментальним чинником зростання продуктивності є життєвий простір країни, який характеризується як кількісними, так і якісними параметрами. Він включає в себе населення країни, її територію, екологію, землю, кліматичні умови, природні багатства та природні ресурси