Проан становлення та розвиток Дисидентського руху в Укр.

У 1950—70-х роках у Радь Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.

Помітний вплив на формування інакодумства справляли зовн фактори. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах «соціалістичного табору», розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Укр з 1963 року «Загальною декларацією прав людини».

В Укр дисидентство висвітлювалось у змаганнях за нац й гром права, а також за релігійну свободу.Укр дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях.

Проте взагалі укр дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій в Укр та за громад права в СРСР.Перші прояви цього руху були в 1950-х та на поч 60-х років, коли на Зах Укр було організовано кілька невеликих таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів»(Левко Лук'яненко). Вона закликала до здійснення законного права Укр на вихід із Радь Союзу. У 1962 та 1963 р Хрущов провів зустрічі з діячами культури та мистецтва. На них він роздратовано засудив «відступи від соціалістичного реалізму». Проведена у 1963 р. в Київському університеті офіційна конференція з питань культури та мови, участь у якій взяли більше тисячі чоловік, перетворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.

Приблизно в цей час студенти та інтелігенція стали постійно сходитися до пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві не тільки для публічних читань творів поета, а й також для того, щоб критикувати культурну політику режиму.

Побоюючись, щоб події не вийшли з-під контролю, Кремль вирішив ударити по дисидентському рухові в усьому Радь Союзі. Наслідком цієї політики в Укр став арешт наприкінці 1965 р. близько двох десятків тих, хто протестував. Щоб залякати інших, влада вирішила судити дисидентів відкритим судом.Проте це викликало ще сильніші протести й опозицію. Побувавши на цих процесах у Львові В'ячеслав Чорновіл написав «Записки Чорновола» — збірку документів, що викривали свавільні, протизаконні й цинічні маніпуляції властей правосуддям.

Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. укр дисиденти почали таємно поширювати часопис «Укр вісник». Хоч КДБ й зміг обмежити розповсюдження цих матеріалів в Укр, йому не під силу було запобігти їх проникненню на Зах. Там за допомогою укр емігрантів вони публікувалися й пропагувалися, що викликало у радянських властей замішання й переляк.

36.11.Проан процес б-би Укр за незалежність. В чому полягає істор знач в Декларації про держ суверенітет та акту проголошення незал. Становлення укр державності відбувалось у складних політ умовах. Для багатьох пересічних громадян, та навіть для видатних політ лідерів, характерною була невизначеність суспільних пріоритетів, форм союзу з іншими держ утвореннями. Протягом короткого часу визначились прихильники держ незалежності Укр — Центральна Рада, гетьман Скоропадський, Директорія УНР, національно-комуністична меншість Компартії Укр. Проте всі ці політ сили діяли неузгоджено, навіть ворогували між собою. Невизначеність зовн політики укр урядів гальмувала розвиток держави. І, навпаки, б-ба за незалежність змушувала противників відступати. Укр самостійність заперечували рос білогвардійці і більшовики, їм протистояла укр інтелігенція і селяни, в меншій мірі—робітники. Прагнення мати власну державу в Укр було настільки сильним(але не підкріпленим силою),що більшовики для встановлення своєї влади змушені були декларувати підтримку незалежності Укр. Б-ба укр народу за незалежність показала, що однієї ідеї проголошення самостійності недостатньо. Потрібна єдність усіх політичних сил, якої завжди бракувало в Укр. Особливо активізувався нац-визв рух наприк 1980-х р. У 1989 р був ств Народний Рух Укр– наймасовіша демократична організація, яка фактично привела Укр до ухвалення 16 лип 1990 р Декларації про держ суверенітет. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів Укр, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.

Істор значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:
— суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку укр нації;
— визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.
Ще в часи перебування Укр у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

Розпочався новий етап - етап загальнодемократичної революції, в ході якої юридично ліквідовано компартійну систему, припинив існування "непорушний" Союз РСР. Розпочався незворотний процес об'єктивної суверенізації республік, який М. Горбачов назвав "парадом суверенітетів". Однак це був не парад, а природний рух народів до волі, прагнення утворити свої суверенні держави.

Позачергова сесія Верховної Ради Укр 24 сер1991 p. розглянула надзвичайно важливе для долі народу питання: про політ ситуацію в республіці й заходи, які необхідно вжити для недопущення можливості повторення подібних дій у майбутньому. Сесія прийняла історичний документ-Акт проголошення незал Укр.