Розкрийте державно-правовий і політичний статус та стан України у складі Російської імперії (ХІХ початок ХХ століття).

На поч XIX ст. переважна частина укр земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Півд Укр) входила до складу Рос імперії. Уся укр територія, яка входила до складу Росії, була поділена на три генерал-губернаторства і дев'ять губерній: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Катеринославську, Таврійську, Херсонську та Харківську. У губерніях держ владу Росі імперії представляли губернатори, яких призначав і звільняв цар. Губернії скл з повітів, де керували справники. Повіти поділялися на стани, очолювані поліцейськими приставами. Важливою держ установою була Казенна палата. Вона відала збиранням з населення різноманітних держ податків. Щодо найбільшої маси населення — кріпосних селян, то вся влада над ними належала поміщикам. Знищення рос царизмом напрі XVIII ст. укр державності на Лівобережжі та Слобожанщині супроводжувалось русифікацією корінного населення. Цю колонізаторську політику стосовно укр народу рос влада здійснювала переважно ідеологічно-адміністративним шляхом. Царські адміністратори витісняли укр мову з імперських установ і навчальних закладів усіх ланок освіти. Переважна більшість укр панства мала статус рос дворян. Отримавши підтвердження прав на володіння маєтками і кріпаками, вони пішли прислуговувати царським властям у губерніях і повітах, більшість з них навіть у родині спілкувалась рос мовою. Розв с/г.Економічний розвиток України в першій половині XIX ст. характеризувався розкладом феодально-кріпосницької системи. У цей період сг було головним сектором економіки.У пер пол XIX ст. в аграрній сфері домінувало поміщицьке землеволодіння. В укрх землях, що належали Російській імперії, воно становило майже 75% усієї землі. Важким тягарем на плечі селян лягали державні повинності, насамперед рекрутчина. Погіршувалося їхнє правове становище.

19.7.Розкр платформу УЦР у відносинах з Рос (бер- жов 1917р) Стосунки Тимчасового уряду й УЦР складалися непросто. Діяльність Центральної Ради у цей час відбувалась в умовах демократичного державного ладу і мала демократичний характер. Головною особливістю цього періоду була б-ба за національно-територіальну автономію Укр у складі федеративної демократичної Росії. Ця б-ба передбачала, з одного боку, мобілізацію сил укро суспільства, з іншого - складні політ маневри у стосунках з петроградським урядом. Одночасно 1Універсал став поворотним моментом у стосунках УЦР з Тимчасовим урядом. Якщо до проголошення Універсалу УЦР послідовно підтримувала урядовий курс та розраховувала на позитивне ставлення уряду до ідеї укр автономії, то проголошення Універсалу означало перехід в опозицію до Тимчасового уряду. Тимчасовий уряд не наважився на розправу з Центральною Радою, а вислав до Києва повноважну делегацію у складі міністрів І.Церетелі, О.Керенського, М. Терещенка. Переговори завершилися компромісом, який був зафіксований у спеціальній урядовій декларації та II Універсалі Центральної Ради. УЦР зобов'язувалася надати представникам неукраїнської революційної демократії місця у Раді, що сприяло б перетворенню її з національного органу у територіально-національний. У подальшому стосунки між УЦР і Тимчасовим урядом визначились відходом уряду від досягнутих у Києві домовленостей, значним звуженням прерогатив Генерального секретаріату на території, де поширювалась його діяльність. Видана 4(17).8.1917 Тимчасовим урядом «Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові Тимчасового уряду» спричинила певну політ кризу в Центральній Раді. Не наважившись відкинути ті невеликі легальні можливості перебрання влади в Укр, які давала урядова «Інструкція», УЦР в підсумку втратила контроль за стихійним та інтенсивним розвитком революційних настроїв мас. В останні місяці існування Тимчасового уряду в стосунках Центральної Ради з ним зберігалася невизначеність. Захоплення більшовиками в кін. жовтня 1917 влади у Петрограді, падіння Тимчасового уряду створило принципово іншу політичну ситуацію в Україні.

 

20.7.В чому полягало істор знач Брестського миру та місце і роль Гетьманату та директорії в Укр революції 1917-1920рр. Брест-Лито́вський ми́рний договір—мирна угода між Укр Народною Республікою та Німеччиною, Австро-Угорщиною,Туреччиною і Болгарією, підписаний 27 січня(9 лютого) 1918 у Бересті; перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-18. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни. Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Укр від поглинення більшовицькою Росією. Неспроможність УЦР виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей між УЦР і австро-німецьким командуванням в Укр, відтак до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду П.Скоропадського. За час існування Гетьманату Була встановлена стабільна валюта, податкова система, розроблений і виконувався держ бюджет, створені Держ і Земельний банки. Відновлено діяльність залізниць. У промисл зберігалися кризові тенденції кінця 1917 — початку 1918 рр підтвердження права власності селян на землю, виділення і продаж общинних земель, заходи до формування широкого класу середніх землевласників. Політика м'якої підтримки укр національно-культурного відродження.Відкриття нових укр гімназій, введення укр мови, історії та географії як обов'язкових предметів. Створені Укр держ університети. Укр держава була визнана 30 державами. Укр мала дипломатичні місії в 23 країнах (на рівні послів 14 лис 1918 р. політ партії Укр створили в Києві верховний орган республіки – Директорію –під проводом В.Винниченка та С.Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П.Скоропадський залишив Київ. 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Україн­ської Народної Республіки. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Вища законодавча влада відтепер належала Трудовому конгресу – свого роду парламенту, сформованому з селян, робітників та інтелігенції. Невдовзі всередині Директорії розгорілися суперечки щодо форми державності Укр, шляхів її розвитку, загострилося й особисте суперництво між В. Винниченком і Петлюрою. Директорія почала втрачати авторитет.нова влада здійснювала надто обережну політику: терміни й порядок поділу поміщицьких земель не визначалися. Директорія придушувала страйки, забороняла діяльність робітничих організацій політичного характеру і навіть розганяла профспілки. Деякі укр партії стали на шлях бо-би з Директорією. 12 лист 1920 р. Директорія скасовувалась, С. Петлюра став одноосібним носієм верховної влади в державі. Причинами падіння Директорії були нерішучість, а нерідко й невизначеність внутр політики, протистояння різних політ сил, невміння створити міцний держ апарат і широку соц основу.

21.7Проан процес трансформування революційних процесів у військове протиборство за владу в Укр (кін 1917 поч 1918) В кін17 ст. за владу в Укр боролися УЦР та більшовики. Б-ба все більше загострювалася. Укр партії отримали в Укр 70 % голосів, тоді як більшовики — лише 10 %. До сер гр 1917 р. конфлікт між Раднаркомом і УЦР сприймався як сутичка політ сил у межах однієї держави.

З розширенням масштабів протистояння воно все більше починає інтерпретуватися як б-ба радикальних і поміркованих соціалістів. Щоб зміцнити свої позиції, більшовики вирішили провести Всеукраїнський з'їзд Рад(11-12 гр 1917 р.),який проголосив Радянську владу на всій території Укр, висловився за федеративну форму зв'язків між Укр і Рос, обрав центральний виконавчий комітет. Раднарком Росії висунув ультиматум до УЦР з вимогами пропустити радянські війська на Дон, припинити роззброєння радянських військ в Укр. У випадку не прийняття вимог Раднарком оголошував Централь ну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади». УЦР відмовилась від виконання цих вимог. З Росії почали прибувати радянські війська, 25 гр 1917 р. радянські війська почали наступ проти УНР. Розпочалась I україно-радянська війна,яка закінчилася в бер 1918 р. поразкою УЦР