Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного: а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знар я ддя, знар я ддю, на знар я дді та ін.; житт я, житт ю, у житт і; мот у ззя, у мот у ззі; кол о сся, кол о ссю, у кол о ссі; гілл я, гілл ю, на гілл і; знанн я, знанн ю, у знанн і; зб і жжя, зб і жжю, у зб і жжі; стор і ччя, стор і ччю, у стор і ччі; підд а шшя, підд а шшю, на підд а шші; а також у похідних словах: гілл я — гілл я стий, гілл я чка; житт я — житт є вий (і життьов и й), житт є пис та ін. Але: знань, знар я дь, підд а ш, стор і ч, уг і дь. Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкритт я — відкритт і в, почутт я — почутт і в. б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): судд я, судд і, судд ю, с у ддів і т. ін.; статт я, статт і, статт е ю (але в родовому множини — стат е й); рілл я, рілл і, рілл ю, рілл е ю; Ілл я, Ілл і, Ілл ю, Ілл е ю та ін. в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: м о лодь —м о лоддю, мить — м и ттю, мазь — м а ззю, вісь — в і ссю, міць — м і ццю, сіль — с і ллю, тінь — т і нню, п о дорож — п о дорожжю, ніч — н і ччю, р о зкіш — р о зкішшю. Але: м о лодість — м о лодістю, п о вість — п о вістю, кров — кр о в’ю, м а тір — м а тір’ю, пр и горщ – пр и горщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р. г) Перед я, ю в прислівниках типу зр а ння, навманн я, спрос о ння; попідвік о нню, попідт и нню; д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова л и ти (л и тися): ллю, ллєш, ллєм о, ллєт е, ллють, лл є ться, лл ю ться, а також у похідних: в и ллю, налл ю та ін. Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кут я, попад я, свин я, у формах числівника тр е тя, тр е тє та ін. ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ З- (ІЗ-, ЗІ-) 1. Префікс з перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с: сказ а ти, спалахн у ти, ств е рдити, сфотографув а ти, схил. Перед усіма іншими приголосними пишемо з (іноді із): зб а вити, звест и, зж и тися, ззирн у тися, зсад и ти, зц і пити, зчеп и ти, зш и ток, ізн о в.
Префікс з-(с-) виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зекон о мити, зігнорув а ти, з’їзд, зорієнтув а тися, зум о вити, зг а слий, зм а зати, знадл и вий, скорот и ти, склад і под. У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібг а ти, зігн у ти, зідр а ти, зізн а тися, зіпсув а тися, зіст а вити, з і ткнення, зіщ у литися тощо. Префікс зі - вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення: зів’ я лий, зім’ я ти, зіп’ я стися тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо -: зігрів а ти й зогрів а ти, зімлів а ти й зомлів а ти, зіпрів а ти й зопрів а ти, зітл і ти й зотл і ти. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ін. 2. У префіксах – без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкр а їй, безкор и сливий, відкритт я, в і дстань, міжконтинент а льний, міжплан е тний, надпот у жний, обпал и ти, обтрус и ти, передпл а та, передч а сний, підтр и мка, понадпл а новий, представн и к, розтягн у ти, р о зчин, розхит а ти, черезпл і чник. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ- 3. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прег а рний, презавз я тий, прекр а сний, прем у дрий, прекр а сно, препог а но; префікс при- вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: приб і гти, прибудув а ти, прикрут и ти, приб о ркати, пришв и дшити; прибутт я, прит у лок, пр и браний, прив а бливо. Крім того, префікс пре- виступає у словах през и рливий, през и рство й у словах старослов’янського походження: преосвящ е нний, препод о бний, прест о л, а префікс при - вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками: пр и гірок, пр и ярок; прибер е жний, прикорд о нний.
Префікс прі - вживається тільки в словах пр і звисько, пр і звище, пр і рва. ПРАВОПИС СУФІКСІВ ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ ИК, -НИК та ін. 1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брат и к, в у злик, передов и к; гірн и к, кулем е тник; газівн и к, працівн и к; хл о пчик, пр а порщик. Примітка. Слід відрізняти український суфікс - ик від іншомовних - ик, - ік ( - їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: іст о рик, м е дик, ф і зик, але: мех а нік, проз а їк, х і мік. -ИВ(О) 2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и: в а риво, д о бриво, к у риво, м е ливо, мер е живо, м і сиво, мор о зиво, п а ливо, п е чиво, пр я диво, але: м а рево (не матеріал і не продукт праці). -АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін. 3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постач а льник, уболів а льник, фрезерув а льник; волоч и льник, маст и льник; пол і льник, відповід а льність, гені а льність. -АЛЬ, -ЕНЬ, та ін. 4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: ков а ль, скрип а ль; в е летень, в’ я зень; бельг і єць, мовозн а вець, перем о жець; зд а тність, св і жість; вихов а тель, люб и тель. -ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін. 5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двома н. Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобов и ння, гарбуз и ння, картопл и ння, павут и ння; але: кам і ння, кор і ння, нас і ння. Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: гор і ти — гор і ння, нос и ти — нос і ння, ход и ти — ход і ння, шаруд і ти — шаруд і ння. Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гук а ти — гук а ння, гул я ти — гул я ння, зрост а ти — зрост а ння, спри я ти — спри я ння. Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: зв е рнення, напр у ження, підн е сення, удоскон а лення. -ЕН(Я) [-ЄН(Я)] 6. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовчен я, гусен я, чаєн я. -ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін. 7. Суфікси зменшено-пестливих слів - ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): в о гничок, к о шичок, в у личка, п а личка. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): верш е чок, міш е чок, кра є чок; д і жечка, коп і єчка, Мар і єчка, р і чечка; вік о нечко, слов е чко, я є чко. -ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)] 8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса -еньк(о) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Горді є нко, Кр а вченко, зрідка — у загальних назвах: безб а тченко, ковал е нко; суфікс -еньк(о, а) [-єньк(о)] вживаємо для творення пестливих назв: б а тенько, конич е нько, с е рд е нько; н і женька, топ о ленька. -ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)] 9. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], -ищ(е) [їщ(е)] утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гно ї сько, дівч и сько, хлопч и сько; в о гнище, поб о їще, стан о вище.
-ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)] 10. При творенні чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Вас и льович, Д о рошович, І горович, Мик и тович, Олекс і йович, Ю рійович. При творенні жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн(а), від імен на - й — -ївн(а): Бор и сівна, Вас и лівна; Горд і ївна, Серг і ївна, Ю ріївна. Від таких імен, як Григ о рій, Ілл я, Кузьм а, Лук а, Мик о ла, С а ва, Хом а, Я ків, відповідні імена по батькові будуть: Григ о рович, Григ о рівна; Ілл і ч, Ілл і вна; Кузьм и ч (і К у зьмович), Кузьм і вна; Лук и ч, Лук і вна; Микол а йович (і Мик о лович), Микол а ївна (і Мик о лівна); С а вич (і С а вович), С а вівна; Хом и ч (і Х о мович), Хом і вна; Я кович, Я ківна. Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Ант і н — Ант о нович, Ант о нівна; Ф е дір — Ф е дорович, Ф е дорівна. -ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А) 11. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживаємо суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: гол і вка,дол і вка, ма ї вка, нож і вка, пол і вка, спирт і вка, част і вка, шал і вка, шихт і вка. У деяких іменниках уживаємо суфікс -овк(а): гол о вка (капусти), дух о вка, зарис о вка, підгот о вка. -ОК 12. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: верш о к, гай о к, кий о к, кіл о к, луж о к, струч о к; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: день о к, пень о к. -ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ 13. Іншомовні суфікси - ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригад и р, команд и р; бандур и ст, дант и ст, пейзаж и ст; класиц и зм, педант и зм, терор и зм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: вамп і р, гарн і р, пломб і р; піан і ст, спеціал і ст; модерн і зм, плюрал і зм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо - ист, -изм: боротьб и ст, побутов и зм, речов и зм та ін. Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акме ї ст, геро ї зм, конво ї р.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 234; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.93.245 (0.021 с.) |